Рішення

від 20.02.2024 по справі 917/1910/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.24 Справа № 917/1910/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Оілсистема

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 917/1910/23

за позовною заявою Акціонерного товариства Полтаваобленерго, м. Полтава, в особі Полтавської об`єднаної філії АТ Полтаваобленерго, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Оілсистема, м. Полтава

про стягнення 133 717,38 грн

представники учасників справи не з`явилися

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оілсистема подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 917/1910/23, у відповідності до п. 8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою від 06.02.2024 (том 2, а.с. 11) суд призначив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсистема" про стягнення судових витрат у справі до розгляду у судове засідання на 20.02.2024 об 11:50 год.

Про вказане судове засідання та розгляд заяви учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку 07.02.2024 ухвали по системі Електронний суд позивачу, відповідачу і представнику відповідача (том 2, а.с. 12 - 14).

Позивач подав клопотання від 19.02.2024 про зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, часта місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

До Господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство Полтаваобленерго в особі Полтавської об`єднаної філії АТ Полтаваобленерго з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства Оілсистема про стягнення 133 717,38 грн, тому числі 133 210,86 грн заборгованості за необліковану електричну енергію згідно з актом про порушення № 00001148 від 07.07.2020 та 506,52 грн відшкодування за проведення експертного дослідження.

Ухвалою від 01.11.2023 суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі № 917/1910/23, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (том 1, а.с. 168-169).

Господарський суд Полтавської області за результатом розгляду справи № 917/1910/23 прийняв рішення від 31.01.2024 (том 1, а.с. 231-242) про відмову у позові повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В ч. 1 - ч. 3 ст. 124 ГПК України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 2, ч. 4 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У відзиві на позовну заяву відповідач навів суду розрахунок судових витрат, згідно якого він планував понести 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката (том 1, а.с. 175-184).

Позивач подав заяву від 02.02.2024 (том 2, а.с. 1-9) про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення і про долучення доказів понесення цих витрат відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Рішення було доставлено відповідачу та представнику відповідача у електронний кабінет у системі «Електронний суд 31.01.2024 о 17 год. 20 хв. (том 1, а.с. 243, 244).

Відповідно до ч. 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, рішення суду вважається врученим відповідачу 01.02.2024.

Заява про розподіл судових витрат подана позивачем 02.02.2024, тобто в установлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.

Відповідач у заяві від 02.02.2024 (том 2, а.с. 64-66) прохає стягнути з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу, що були понесені ним у цій справі.

В підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи надані: копію договору про надання правової допомоги від 25.10.2023, укладений між відповідачем (клієнтом) та адвокатом Кулішовим В.П. (том 1, а.с. 198-199) та ордер на надання правничої допомоги серія ВІ № 1178599 від 16.11.2023 (том 1, а.с. 174).

Згідно даних з Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Кулішовим В.П. підтверджено свідоцтвом від № 1782 від 25.07.2017.

Відповідно до п. 1.1 договору від 25.10.2023 Адвокат (адвокат Кулішов В.П.) бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову (правничу)допомогу у господарській справі № 917/1910/23 про стягнення грошових коштів, а Клієнт (відповідач) зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання правової (правничої) допомоги.

За надання правової (правничої) допомоги, в суді першої інстанції за цим договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 20 000,00 грн. Порядок розрахунків: Клієнт сплачує Адвокату частину гонорару в розмірі 12 000,00 грн в день укладення цього договору, а залишкову частину гонорару в розмірі 8 000,00 грн - в день ухвалення судового рішення по суті справи згідно п. 1.1 цього договору, в тому числі при поверненні позову чи залишення позову без розгляду (п. 5.1 договору від 25.10.2023).

У Розрахунку витрат за надані послуги згідно договору про надання правової допомоги від 25.10.2023, складеному 02.02.2024 (том 2, а.с. 5) сторони визначили опис виконаних робіт та їх вартість, зокрема:

- юридична консультація щодо захисту законних прав Клієнта щодо стягнення 133 717,38 грн заборгованості за необліковану електричну енергію згідно акта про порушення № 00001148 від 07.07.2020 1 000,00 грн;

- аналіз та вивчення наданих документів Клієнта у справі № 917/1910/23 та актуальної судової практики в однорідних правовідносинах 2 000,00 грн;

- написання, підготовка та подання відзиву на позовну заяву у справі № 917/1910/23 12 000,00 грн;

- копіювання та сканування додатків до відзиву на позовну заяву та для заперечення 1 500,00 грн;

- підготовка заперечень на відповідь на відзив 3 500,00 грн.

Сторони підписали акт прийому-передачі послуг від 21.12.2023 (том 2, а.с. 6) та акт прийому-передачі послуг від 02.02.2024 (том 2, а.с. 7), в якому підтвердили виконання адвокатом Кулішовим В.П. надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 25.10.2023 на суму 12 000,00 грн та 8 000,00 грн відповідно.

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом відповідачу правничої допомоги, а саме адвокат склав відзив на позовну заяву (том 1, а.с. 172-200) та подав її до суду, склав заперечення (том 1, а.с. 225-230) та подав їх до суду, проводив супровід справи в суді, отримував процесуальні документи суду у своєму електронному кабінеті в системі «Електронний суд».

Відповідач сплатив адвокату Кулішову В.П. 20 000,00 грн за юридичні послуги згідно договору від 25.10.2023 відповідно до платіжних інструкцій № 253 від 25.10.2023 на суму 12 000,00 грн та № 23 від 02.02.2024 на суму 8 000,00 грн (том 1, а.с.200; том 2, а.с. 4).

На підставі вказаного відповідач заявив до відшкодування 20 000,00 грн витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, про те що вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

В п. 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначити розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (п. 5.37 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Виходячи із змісту статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) (п. 5.40 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) (п. 5.40 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Позивач подав клопотання від 19.02.2024 про зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування клопотання позивач вказує, що заявлена відповідачем сума є завищеною та не відповідає необхідності, оскільки адвокат має значний досвід роботи в юриспруденції, володіє високою кваліфікацією, тому зазначений у акті прийому-передачі послуг час на надання правової допомоги є завищеним. Також, на думку позивача, є завищеним вказаний час (3 години) на сканування та копіювання додатків, оскільки відзив з додатками становив 13 сторінок, а заперечення не містило додатків.

Позивач також зазначає, що згідно розрахунку на написання відзиву затрачено 2 години, вартість години 2000,00 грн, проте в розрахунку необґрунтовано визначено загальну вартість 12000,00 грн.

Позивач також прохає врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у справі № 910/12876/19, що виокремлення адвокатом «аналізу матеріалів справи» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки до судового засідання».

Проаналізувавши вказані заперечення, суд встановив, що вони є обґрунтованими.

Відповідно до статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити: 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування ; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; 7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; 8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Вказані у рядку першому та другому таблиці Розрахунку витрат (т.2 а.с.5) від 02.02.2024 такі послуги як «юридична консультація щодо захисту законних прав Клієнт», «аналіз та вивчення наданих документів Клієнта та актуальної судової практики в однорідних правовідносинах» входять до послуги «написання, підготовка та подання відзиву на позовну заяву», які вказані у рядку третьому таблиці Розрахунку витрат.

Складання відзиву на позов передбачає вивчення відповідного нормативного регулювання (для посилання на відповідні норми права при обґрунтуванні відзиву) та вивчення доказової бази (для формулювання правових підстав відзиву з зазначенням конкретних доказів, що підтверджують ті чи інші обставини, наведені у відзиві). Зазначення як окремо наданих послуг зі збору документів не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час на підготовку відзиву.

Погодження правової позиції із клієнтом, консультування щодо можливих шляхів захисту його прав, перспектив та порядку судового шляху вирішення, доведення результатів до клієнта, узгодження позиції із клієнтом мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Таким чином, вказані послуги не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, яким має керуватися суд при визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі № 320/5284/19.

З огляду на викладене, вартість послуг на суму 3000,00 грн, вказані у у рядку першому та другому таблиці Розрахунку витрат (т.2 а.с.5) від 02.02.2024, суд не включає до відшкодування.

Також згідно розрахунку на написання відзиву затрачено 2 години, вартість години 2000,00 грн, проте в розрахунку необґрунтовано визначено загальну вартість 12000,00 грн. Тобто арифметично не правильно проведено обчислення. Отже, за ці послуги суд включає до відшкодування суму 4000,00 грн.

Зазначені у Розрахунку посліги з копіювання та сканування додатків до відзиву на позовну заяву та для заперечення 1 500,00 грн, і з підготовки заперечень на відповідь на відзив 3 500,00 грн, стосуються цієї справи. Отже, їх суд включає до відшкодування.

Суд, беручи до уваги вищенаведені критерії, заявлене позивачем клопотання про зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також зважаючи на предмет спору, наявні в матеріалах справи заяви по суті спору, їх зміст, тривалість розгляду справи, здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судових засідань, вважає заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу та час, витрачений адвокатом та зазначений ним на підтвердження понесення таких витрат, завищеним та вважає обґрунтованими та розумними витрати на адвоката на суму 9000,00 грн, до яких включені послуги, вказані у рядках 3, 4 , 5 Розрахунку витрат від 02.02.2024 (т.2 а.с.5).

У цій сумі (9 000,00 грн) витрати на оплату послуг адвоката є співрозмірними із складністю справи та наданими адвокатами послугами, з часом, витраченим адвокатами на надання послуг і їх обсягом, а також співрозмірні з ціною позову.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Рішенням від 31.01.2024 суд відмовив у позові повністю. Отже, сума витрат на правничу допомогу підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача в розмірі 9000,00 грн.

Вказані витрати на оплату послуг адвоката є співрозмірними із складністю справи та наданими адвокатами послугами, з часом, витраченим адвокатом на надання послуг і їх обсягом, а також співрозмірні з ціною позову.

Отже, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст. 129, 221, 232, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Оілсистема задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Полтаваобленерго (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819) в особі Полтавської об`єднаної філії АТ Полтаваобленерго (вул. М.Бірюзова, буд. 47а, м. Полтава, 36007; ідентифікаційний код 44283006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оілсистема (вул. Пушкіна, буд. 42, м. Полтава, 36011; ідентифікаційний код 24395345) 9000 грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного додаткового рішення: 20.02.2024.

Суддя Т. М. Безрук