Рішення

від 08.02.2024 по справі 922/4481/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024м. ХарківСправа № 922/4481/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім", смт. Слобожанське, Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЛРЕСУРС", смт. Золочів, Харківської області про стягнення 1086496,03 грн. за участю представників сторін:

позивача - Коваленко О.М. дов. № 2510 від 25.10.2023 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім", смт. Слобожанське, Дніпропетровської області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЛРЕСУРС", смт. Золочів, Харківської області, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 68 від 24 червня 2020 року у розмірі 431050,00 грн, пеню у розмірі 406155,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 209110,75 грн та 3% річних у розмірі 40179,32 грн. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 20 листопада 2023 року о 12 годин.

Протокольною ухвалою суду від 20 листопада 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 04 грудня 2023 року о 12:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 04 грудня 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 14 грудня 2023 року 13 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 грудня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 24 січня 2024 року та підготовче засідання відкладено на 15 січня 2024 року о 12 годин.

Протокольною ухвалою суду від 15 січня 2024 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 08 лютого 2024 року о 13:40 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду повернулись ухвали від 20 листопада 2023 року, від 04 грудня 2023 року, 14 грудня 2023 року та від 15 січня 2024 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім"(позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБЛРЕСУРС" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 68.

Згідно пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю емульсію бітумну дорожню, що вказується у рахунках, видаткових накладних тощо, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до пункту 1.2. договору, сторони домовились, що остаточна вартість, асортимент, кількість, одиниця виміру товару вказується у видаткових накладних.

Згідно пункту 1.5. договору, всі товаросупровідні документи на товар (партію товару) є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України. Під партією товару розуміється найменування і кількість товару, поставленого по одній товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3 договору, постачальник передає покупцю товар (партію товару) на умовах Міжнародних Правил Тлумачень Термінів - "ІНКОТЕРМС" 2020. Поставка товару здійснюється на умовах доставки товару на об`єкт покупця або на умовах самовивозу. Також сторони можуть погодити іншу умови поставки товару. Товар поставляються на підставі заявки покупця, яка має бути надана письмово, засобами електронної пошти у строк, не менше, ніж за два робочі дні до дати поставки. Постачальник вважається таким, що виконав свій обов`язок з поставки товару (партії товару) з моменту передачі товару покупцю або перевізнику. Факт передачі товару (партії товару) підтверджується виписаною видатковою накладною на товар (партію товару) або документом, який підтверджує передачу товару перевізнику. Право власності на товар (партію товару) і ризики втрати та/або пошкодження переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару) покупцю та/або перевізнику. Датою поставки вважається дата отримання товару (партії товару) покупцем відповідно до умов договору, що засвідчується випискою видаткової накладної.

Згідно пункту 2.4. договору, покупець зобов`язаний з моменту отримання від постачальника оригіналу видаткової накладної, підписати її та протягом трьох робочих направити один оригінальний примірник постачальнику на адресу постачальника, визначену договором або надати вмотивовану відмову від підписання. У разі відмови від підписання видаткової накладної без надання вмотивованої відмови, видаткова накладна вважається підписаною, товар поставлений належним чином та підлягає оплаті в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2.5. договору, претензії по якості та/або кількості поставленого товару (партії товару) покупець пред`являє в момент отримання товару. У разі недотримання даної вимоги, покупець позбавляється права пред`являти претензії щодо кількості та/або якості товару.

Згідно пункту 3.2. договору, поставка товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунків на товар (партію товару) протягом трьох робочих днів з дати рахунку, якщо інше не визначено сторонами.

Відповідно до пункту 5.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін договору та скріплення печаткою і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання.

Згідно пункту 7.1. договору, у випадку виникнення спорів за даним договором, сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів. В порядку досудового врегулювання спору, претензія підлягає розгляду і на неї дається письмова відповідь на протягом 10 робочих днів з дати її отримання.

Таким чином, розділами 1 - 7 договору поставки сторони визначили порядок погодження поставки товару, якість та кількість товару, порядок поставки і передачі товару, ціну товару та порядок розрахунків, зобов`язання та відповідальність сторін, термін дії договору тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що вказаний договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору сторонами було підписано наступні видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару: видаткова накладна № 148 від 26 червня 2020 року на поставку емульсії бітумної ЕКШ-60, кількість 22,8 т, сума з ПДВ - 330600,00 грн; видаткова накладна № 166 від 21 липня 2020 року на поставку емульсії бітумної ЕКШ-60, кількість 22,84 т, сума з ПДВ - 331180,00 грн; видаткова накладна № 216 від 18 серпня 2020 року на поставку емульсії бітумної ЕКШ-60, кількість 22,04 т, сума з ПДВ - 319580,00 грн; видаткова накладна № 231 від 07 вересня 2020 року на поставку емульсії бітумної ЕКШ-60, кількість 20,36 т, сума з ПДВ - 295 220,00 грн; видаткова накладна № 399 від 20 листопада 2020 року на поставку емульсії бітумної ЕКШ-60, кількість 2,5 т сума з ПДВ - 36250,00 грн.

Всього було поставлено товар на суму 1 312 830,00 грн.

Також сторонами було підписано товарно-транспортні накладні, які також підтверджують факт поставки товару: ТТН№ 148 від 26 червня 2020 року, ТТН № 166 від 21 липня 2020 року, ТТН№ 216 від 18 серпня 2020 року, ТТН № 231 від 07 вересня 2020 року, ТТН №399 від 20 листопада 2020 року.

При цьому, як свідчать матеріали справи, покупцем були здійснені наступні оплати: 20 липня 2020 року - 330 600,00 грн з ПДВ за емульсію бітумну емульсію зг. рах. № 144 від 26 червня 2020 року; 17 серпня 2020 року - 200000,00 з ПДВ за емульсію бітумну емульсію зг. рах. № 163 від 21 липня 2020 року; 02 вересня 2020 року - 170 000,00 з ПДВ за емульсію бітумну емульсію зг. рах. № 206 від 18 серпня 2020 року; 02 вересня 2020 року - 131180,00 з ПДВ за емульсію бітумну емульсію зг. рах. № 163 від 21 липня 2020 року; 14 квітня 2020 року - 50000,00 з ПДВ за емульсію бітумну емульсію зг. рах. № 206 від 18 серпня 2020 року.

Всього сплачено товар було на суму 881780,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім" за товар складає суму у розмірі 431050,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або в цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 431050,00 грн заборгованості слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 406155,96 грн за період з 19 серпня 2020 року по 18 жовтня 2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4.2. договору, у випадку порушення строків оплати або поставки, сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення та визначеної від вартості неоплаченого або непоставленого товару (партії товару), за кожний день прострочення платежу до моменту повного виконання зобов`язання. У разі поставки товару на умовах відстрочення платежу, якщо покупець порушує обумовлені строки оплати, постачальник має право притримати поставку наступних партій товару по повного виконання покупцем зобов`язань щодо оплату усіх партій товару.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 406155,96 грн пені за період з 19 серпня 2020 року по 18 жовтня 2023 року задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 209110,75 грн інфляційних витрат за період з 19 серпня 2020 року по 18 жовтня 2023 року; 40179,32 грн 3% річних за період з 19 серпня 2020 року по 18 жовтня 2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та індексу інфляції дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 209110,75 грн інфляційних витрат за період з 19 серпня 2020 року по 18 жовтня 2023 року; 40179,32 грн 3% річних за період з 19 серпня 2020 року по 18 жовтня 2023 року, є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 16297,45 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЛРЕСУРС" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, пров. Хмельницького Б, буд. 8, офіс 3, ідентифікаційний код юридичної особи 411180220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 35679845) заборгованість за договором поставки № 68 від 24 червня 2020 року у розмірі 431050,00 грн, пеню у розмірі 406155,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 209110,75 грн та 3% річних у розмірі 40179,32 грн та судовий збір у розмірі 16297,45 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "19" лютого 2024 р.

СуддяП.В. Хотенець