Рішення

від 08.02.2024 по справі 922/3011/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024м. ХарківСправа № 922/3011/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Міт" (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, офіс 44) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151) про стягнення 84739,56 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ред Міт" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (відповідач), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Міт" заборгованість за поставлений товар у сумі 1823347,83 грн; інфляційні у сумі 64734,87 грн; 3% річних у сумі 20004,69 грн та судовий збір у сумі 28621,31 грн.

Ухвалою від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3011/23 за правилами загального позовного провадження.

06.09.2023 від позивача надійшло клопотання про відшкодування адвокатських витрат, яке судом долучено до матеріалів справи.

06.09.2023 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка судом долучена до матеріалів справи.

19.09.2023 від позивача надійшов розрахунок суми позову, який судом долучений до матеріалів справи.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області від 24.10.2023 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ольшанченко В.І., справу №922/3011/23 передано для розгляду судді Шарко Л.В.

Ухвалою від 26.10.2023 прийнято справу №922/3011/23 до провадження суддею Шарко Л.В. Розгляд справи №922/3011/23 призначено було здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.12.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він вказує, що від дати подання позовної заяви протягом всього часу судового розгляду справи, Відповідачем здійснювались платежі на адресу Позивача, загалом на суму 1195000,00 гривень. Станом 04 грудня 2023р. сума заборгованості Відповідача за поставлений товар становить 628347,83 гривень.

07.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.12.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь.

08.02.2024 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказує, що станом на 08 лютого 2024р. сума основної заборгованості Відповідача за поставлений товар становить 0 гривень. Решта заявлених позовних вимог не була сплачена відповідачем, тому пред`явлена позивачем у позовній заяві сума 3 % річних та інфляційних втрат залишається до стягнення.

У відповідності до положень п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки в процесі розгляду справи відповідачем повністю погашено заявлену до стягнення суму основного боргу, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням нової ціни позову - 84739,56 грн, а саме: інфляційні втрати у сумі 64734,87 грн та 3% річних у сумі 20004,69 грн.

Представник позивача в судове засідання 08.02.2024 не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2024 не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 06/07-21 від 06 липня 2021 року та Додаткова угода до нього № 1 від 30.01.2023р. (додатковою угодою змінений строк оплати товару та строк дії договору).

Згідно укладеного договору позивачем, як Постачальником, на адресу відповідача, як Покупця, було поставлено товар - м`ясну сировину, на загальну суму 2607388,23 гривень.

Згідно п. 3.5. вказаного Договору, поставка товару здійснювалась Постачальником на умовах ООР - склад покупця, за правилами Інкотермс 2020 згідно із замовленнями Покупця.

Товар поставлявся партіями.

Перша поставка відбулась 30 січня 2023 р. згідно накладної №КМ-39 від 30.01.2023 р. - поставлений товар на суму 1 788 744,14 гривень.

Друга поставка відбулась 3 березня 2023 р. згідно накладної №КМ-97 від 03.03.2023 р. - поставлений товар на суму 818 644,09 гривень.

Частина товару була відповідачем повернута: 14 березня 2023 р. згідно накладної(повернення) №К.М-00000002 на суму 234 040,40 гривень.

Поставки товару підтверджуються підписами представника ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат" про отримання товару у видаткових накладних на кожну поставлену партію товару.

Згідно п. 2.4. вказаного Договору, умови якого було змінено Додатковою угодою № 1 від 30.01.2023р., оплату за кожну поставлену партію відповідач повинен був здійснити протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Отже, як вказує позивач у позові, відповідач повинен був сплатити за першу партію товару, поставлену 30 січня 2023 року, по 13 лютого 2023 року. За другу партію товару, поставлену 03 березня 2023 р., відповідач повинен був сплатити по 18 березня 2023 року.

Відповідач здійснював платежі за товар частинами, зі значним порушенням строків оплати товару, в наступні терміни:

100 000,00 грн. платіжне доручення №1604 від 02.06.2023 р.

50 000,00 грн. платіжне доручення №1640 від 06.06.2023 р.

100 000,00 грн. платіжне доручення №1721 від 12.06.2023 р.

40 000,00 грн. платіжне доручення №1772 від 14.06.2023 р.

30 000,00 грн. платіжне доручення №1808 від 16.06.2023 р.

50 000,00 грн. платіжне доручення №1827 від 19.06.2023 р.

100 000,00 грн. платіжне доручення №1886 від 22.06.2023 р.

50 000,00 грн. платіжне доручення №1915 від 26.06.2023 р.

30 000,00 грн. платіжне доручення №1937 від 27.06.2023 р.

Всього на суму 550 000,00 грн.

В процесі розгляду даної справи відповідачем сплачено суму основного боргу в повному обсязі.

Проте, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляції у розмірі 64734,87 грн та суму 3% річних у розмірі 20004,69 грн., а також судові витрати.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до суду та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідач, заперечуючи проти нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, в своєму контррозрахунку зазначає про те, що позивачем було нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу, яка була відповідачем оплачена, а саме на суму 550000,00 грн, яка була сплачена відповідачем частинами протягом червня 2023 року.

Проте, такі твердження відповідача є помилковими, оскільки, як вбачається з розрахунків позивача, нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснювались на суму основного боргу за лютий-травень 2023, о отже на суму боргу ще до оплати відповідачем у червні 2023 року частини заборгованості в розмірі 550000,00 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунків позивача щодо нарахованих відповідачу 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що вони здійснені частково не вірно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткове повернення товару 14.03.2023 на суму 234040,40 грн саме з першої поставки.

Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 14.03.2023 року на суму основного боргу за першу поставку мало здійснюватись вже на суму 1554100,05 грн (1788744,14 грн - 234040,40 грн).

Також, позивачем помилково здійснено розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат за березень-травень 2023, а саме, як вказує позивач, з 01.03.2023 по 31.05.2023 на загальну суму заборгованості по двом поставкам в розмірі 2373347,83 грн (1788744,14 грн + 818644,09 грн - 234040,40 грн), оскільки, прострочення по оплаті товару на суму 818644,09 грн виникло у відповідача лише з 19.03.2023.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення встановив, що вірними є наступні періоди нарахування:

Перша партія товару: 1) 14.02.2023 - 13.03.2023 на суму боргу в розмірі 1788744,14 грн та складає: 3% річних - 4116,56 грн, інфляційні втрати - 12521,28 грн; 2) 14.03.2023 - 31.05.2023 на суму боргу в розмірі 1554100,05 грн та складає: 3% річних - 10091,01 грн, інфляційні втрати - 34369,16 грн.

Друга партія товару: 19.03.2023 - 31.05.2023 на суму боргу в розмірі 818644,09 грн та складає: 3% річних - 4979,15 грн, інфляційні втрати - 5738,70 грн.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 3% річних в сумі 19186,72 грн та інфляційні втрати в сумі 52629,14 грн, в іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог, - вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 70000,00 грн витрат на правову допомогу, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

З метою забезпечення ефективного правового супроводу інтересів товариства, ТОВ "РЕД МІТ" було укладено договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 15/05 від 15.05.2023 р. з Адвокатом Босенко Ю. Г.

Адвокатом на підтвердження наданої позивачу правової допомоги надано наступні документи:

- Копію договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 15/05 від 15.05.2023 р. ;

- Копію акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 25 липня 2023р. до договору № 15/05 від 15.05.2023 р. з додатком № 1 - Звіт (детальний опис) про надання правової допомоги;

- Копію рахунку від 25.07.2023р. на оплату послуг на суму 70000,00 грн.;

- Копію платіжної інструкції (доручення) № 1179 від 21.08.2023р. на суму 70000,00 грн., що підтверджує оплату послуг за договором № 15/05 від 15.05.2023;

- Копію банківської виписки від 21.08.2023р, що підтверджує оплату послуг за договором № 15/05 від 15.05.2023 р.

Відповідач, заперечуючи проти заявленої суми адвокатських витрат вказує, що у акті наданих послуг адвокатом, а саме у звіті жодним чином не вказано скільки часу зайняло надання правової допомоги та зусиль витратив адвокат на підготовку позовної заяви виходячи з принципу розумності і співмірності визначення ціни своїх послуг.

Як вказує відповідач, керуючись умовами договору на отримання правничої (правової) допомоги на підставі Договору № 15/05 від 15.05.2023, укладеного з адвокатом Босенко Юлією Григорівною вартість гонорару становить суму у розмірі 94934 грн 00 коп. що становить 4 % від суми боргу боржника 2373347,83 гривень, (п. 4.1. договору)

З цього приводу відповідач зазначає, що позовна заява була подана на суму 1823347,83 гривень, що суттєво менша ніж у договорі.

Також, за твердженнями відповідача, керуючись зазначеним п. 4.1. договору на отримання правничої (правової) допомоги на підставі Договору № 15/05 від 15.05.2023, укладеного з адвокатом Босенко Юлією Григорівною, вартість гонорару повинна становити суму співрозмірну боргу який буде стягнуто в разі задоволення позовних вимог ТОВ "РЕД МІТ".

Отже, у зв`язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити позивачу у покладенні на відповідача 70000,00 грн адвокатських витрат понесених позивачем за розгляд даної справи.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Вищевикладене міститься в пунктах 21-27 Постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 12 вересня 2023 року по cправі № 925/1073/22.

Велика Палата Верховного суду у постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та вказала таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон No 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону No 5076-VI як форма винагороди адвоката, але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Відтак, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону No 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як вбачається з відзиву відповідача, підставою для відмови в задоволенні заяви щодо стягнення адвокатських витрат в сумі 700000,00 грн відповідач вказує про те, що у звіті жодним чином не вказано скільки часу зайняло надання правової допомоги та зусиль витратив адвокат на підготовку позовної заяви виходячи з принципу розумності і співмірності визначення ціни своїх послуг.

Проте, згідно з висновками, що викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Отже, посилання відповідача на незазначення адвокатом у звіті кількість часу, витраченого на надання правової допомоги, як на підставу для відмови у стягненні витрат на правову допомогу, - є помилковим.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/05 від 15.05.2023, укладеного з адвокатом Босенко Юлією Григорівною, вартість гонорару повинна становити суму, співрозмірну боргу, який буде стягнуто в разі задоволення позовних вимог ТОВ "РЕД МІТ", то, як вбачається з тексту вищевказаного договору, такі положення відсутні. Натомість, в даному договорі вказана вартість гонорару, яка становить суму у розмірі 94934 грн 00 коп. що становить 4 % від суми боргу боржника 2373347,83 гривень (п. 4.1. договору)

Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Аналогічні положення викладені в пунктах 28, 29 Постанови Верховного суду від 12 вересня 2023 року по cправа № 925/1073/22.

Також, у п. 46 Постанови Верховного суду від 12 вересня 2023 року по cправа № 925/1073/22 Верховний суд зазначив, що аргументи скаржника щодо недоведеності позивачкою критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Верховним Судом відхилено, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

Як вбачається в цілому, у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позивачем 70000,00 грн, відповідач не надав до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, не наводить доказів неспівмірності заявленої до стягнення суми адвокатських витрат, а вказує лише на загально сформульовані твердження про неспівмірність витрат без належного обґрунтування.

Оцінивши заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 70000,00 грн та подані на їх підтвердження докази, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення вимоги позивача в цій частині.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 126, 128, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБНАТ" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ 34389679) на користь ТОВ "РЕД МІТ" (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, будинок 57, офіс 44, ЄДРПОУ 43669742) суму інфляційних втрат у розмірі 52629,14 грн; суму 3% річних у розмірі 19186,72 грн; суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 2274,66 грн; суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70000,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "19" лютого 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко