Ухвала

від 14.02.2024 по справі 922/5120/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

14 лютого 2024 року м. ХарківСправа № 922/5120/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши заяву заступника директора Департаменту - начальника Управління комунального майна та приватизації Кравченка О. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» Шафоростова В. (вх.№4097 від 13.02.2024) про затвердження мирової угоди у справі

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16; код ЄДРПОУ: 14095412) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царська птиця" (62360, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Вільшани, вул. Радгоспна, 21; код ЄДРПОУ: 37346156) про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача Меркулової Н.А., адвоката, ордер АХ №1165429 від 02.01.2024;

відповідача Шафоростова В.О., ордер АХ №1165559 від 03.01.2024.

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радизвернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царська птиця", в якій просить суд:

- розірвати договір оренди № 5104 від 22.06.2018, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦАРСЬКА ПТИЦЯ»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦАРСЬКА ПТИЦЯ» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:1-7, 1-5а, 1-5б площею 135.7 кв.м та 80/100 частин місць спільного користування приміщень цокольного поверху № ІІ-VI, ІІа площею 29,0 кв.м загальною площею 164,7 кв.м розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Дмитрівська, будинок 24/1, літ «А-1» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦАРСЬКА ПТИЦЯ» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за договором оренди № 5104 від 22.06.2018 у загальному розмірі 71 544,82 грн., а саме заборгованість у сумі 53 875,35 грн. та пеню у сумі 17 669,47 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 прийнято позовну заяву (вх.№5120/23 від 04.12.2023) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царська птиця" про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5120/23. Призначено підготовче засідання на 17 січня 2024 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 відкладено підготовче засідання на 07.02.2024.

07.02.2024 через кабінет Електронного Суду від представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Меркулової Н.А. надійшла заява (вх.№3433 від 07.02.2024) про закриття провадження у справі, в якій просив суд закрити провадження у справі №922/5120/23 в частині позовних вимог про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованості та пені за Договором оренди № 5104 від 22.06.2018 та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з державного бюджету судовий збір, сплачений при поданні позову у сумі 2 147,20 грн.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 відкладено підготовче засідання на 14.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 заяву представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Меркулової Н.А. (вх.№3433 від 07.02.2024) про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі №922/5120/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦАРСЬКА ПТИЦЯ» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованості та пені за Договором оренди №5104 від 22.06.2018.

13.02.2024 через канцелярію суду надійшла спільна заява заступника директора Департаменту - начальника Управління комунального майна та приватизації Кравченка О. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» Шафоростова В. (вх.№4097 від 13.02.2024) про затвердження мирової угоди.

14.02.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№4223 від 14.02.2024) про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження повноважень представника відповідача на укладання мирової угоди.

Присутня в підготовчому засіданні 14.02.2024 представник позивача заяву про затвердження мирової угоди у цій справі просила задовольнити. Зазначила, що відповідач заборгованість з орендної плати за договором оренди №5104 від 22.06.2018 погасив у повному обсязі (навіть є переплата), тому сторони дійшли згоди про продовження договірних відносин. Також, за твердженнями представника позивача, дана мирова угода уклалася в якості гарантії сплати відповідачем на користь позивача суми судового збору та витрат на правничу допомогу.

Присутній в підготовчому засіданні 14.02.2024 представник відповідача позицію представника позивача підтримав. Зазначив, що відповідач приймає те, що дійсно зазначені витрати позивачем були понесені, тому вважає, що відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу відповідає його інтересам і ніяким чином не порушує його права. Відповідач погоджується погасити суму судового збору та правничої допомоги, не заперечує проти їх розміру та співмірності. Також представник відповідача зазначив, що ця мирова угода відповідає інтересам його клієнта.

Розглянувши заяву заступника директора Департаменту - начальника Управління комунального майна та приватизації Кравченка О. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» Шафоростова В. (вх.№4097 від 13.02.2024) про затвердження мирової угоди, суд зазначає наступне.

Частиною 7 статті 46 ГПК України передбачено, що cторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу.

Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

Частиною 1 статті 192 ГПК України визначено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Частиною 2 статті 192 ГПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до приписів частини 5 статті 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Тобто, для затвердження мирової угоди суду необхідно дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушуються права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є такі умови невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, виключає закриття провадження у справі з цих підстав. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 грудня 2022 року по справі №914/3014/20.

Перевіривши повноваження сторін, суд встановив, що мирову угоду зі сторони позивача підписано заступником директора Департаменту - начальником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Кравченко О., повноваження якого підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Заяву про затвердження мирової угоди зі сторони позивача підписано представником позивача адвокатом Меркуловою Н., повноваження якої підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги у Господарському суді Харківської області серії АХ №1165429 від 02.01.2024.

Зі сторони відповідача мирову угоду та заяву про її затвердження підписанопредставником відповідача адвокатом Шафоростовим В., повноваження якого підтверджуються договором про надання правової допомоги від 17.09.2021, ордером на надання правничої (правової) допомоги у Господарському суді Харківської області серії АХ №1165559 від 03.01.2024 та ордером на надання правничої (правової) допомоги у Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради серії АХ №1172273 від 12.02.2024.

Зі змісту статті 192 ГПК України вбачається, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є об`єктом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

За своїм змістом мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених правових норм мирова угода є правочином, в якому сторони судового процесу (позивач та відповідач) на основі взаємних поступок (зменшення розміру позовних вимог, відмова від частини позовних вимог, відстрочка або розстрочка виконання вимог, які залишились) домовились про вчинення у майбутньому (після затвердження такої мирової угоди судом) у визначені у мировій угоді строки дій, зокрема зобов`язаною стороною відповідачем, в результаті яких позовні вимоги, що залишились на момент затвердження мирової угоди, будуть задоволені.

Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/661/20.

Поряд з цим ухвала про затвердження мирової угоди є судовим рішенням, яке у разі невиконання затвердженої нею мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень, є виконавчим документом.

У зв`язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторін, яке відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов, якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися з застосуванням принципу «судового розсуду».

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов`язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов`язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди №5104 від 22.06.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦАРСЬКА ПТИЦЯ», та зобов`язання останнього звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення, які є предметом зазначеного договору оренди.

Водночас, за змістом п.1 мирової угоди, укладеної 12.02.2024 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦАРСЬКА ПТИЦЯ», з метою повного та остаточного врегулювання спору у справі №922/5120/23, сторони домовились, що судові витрати, які підлягають сплаті відповідачем становить 18 387,75 грн., з яких:

- 4 294,00 грн. - судовий збір;

- 14 093,75 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Також, як вбачається з п.3 мирової угоди, щодо позовних вимог про розірвання Договору оренди №5104 від 22.06.2016 та зобов`язання звільнити та повернути майно за договором, шляхом мирного врегулювання, сторони дійшли згоди про продовження користування відповідачем майном за Договором оренди №5104 від 22.06.2016 та, відповідно, продовження зобов`язань згідно умов договору у разі сплати відповідачем судових витрат, передбачених п.1 Мирової угоди.

Водночас, умова у п.3 мирової угоди не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

В силу частини 2 статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Аналіз положень частини 1 статті 212 ЦК України свідчить, що укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність. Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Водночас з аналізу частини 2 статті 212 ЦК України слідує, що за таким правочином права та обов`язки настають при його вчиненні і існують до настання скасувальної обставини, яка характеризується такими ознаками: настання обставин повинно бути об`єктивно можливим; воно не повинно бути неминучим; сторони не повинні знати, настане така обставина чи ні; обставина може настати у майбутньому. Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини.

Однак, мирова угода не є цивільно-правововим (господарським) договором, тому в ній сторони не можуть зазначати скасувальну або відкладальну обставини.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Мирова угода не є договором у цивільному/господарському - правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями Господарського процесуального кодексу України. Вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом. Особливість мирової угоди полягає в тому, що її умови набувають чинності (юридичної сили) лише у випадку її затвердження судом. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду 24.04.2018 у справі №904/8731/17, від 12.06.2018 у справі №908/1604/17, від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

При цьому, не допускається укладання мирової угоди сторонами з метою приховання іншого правочину.

Водночас подана сторонами мирова угода містить положення про домовленість сторін щодо розподілу судових витрат, які складаються із судового збору у сумі 4 294,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14 093,75 грн., що не є безпосереднім предметом спору у справі, а є витратами, пов`язаними з розглядом цієї справи №922/5120/23.

При цьому, присутня в підготовчому засіданні 14.02.2024 представник позивача зазначила, що дана мирова угода уклалася в якості гарантії сплати відповідачем на користь позивача суми судового збору та витрат на правничу допомогу. Відповідну позицію підтримав і представник відповідача.

Суд зазначає, що наведена умова мирової угоди за своєю суттю є лише визнанням сторонами обставин, які опосередковано стосуються господарського спору в цій справі, але не мають самостійного характеру для його вирішення.

Разом з цим, мирова угода в будь-якому разі не може бути гарантією сплати відповідачем на користь позивача суми судового збору та витрат на правничу допомогу, оскільки це не відповідає вимогам Закону.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2 ст.124 ГПК України).

В даному ж випадку, в позовній заяві представник позивача надала попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, що складається із суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, та зазначила, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених позивачем судових витрат, зокрема витрат, пов`язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відтак, позивачем при поданні позовної заяви не було подано попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу, що у відповідності до ч.2 ст.124 ГПК України може бути підставою для відмови позивачу у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого ним судового збору.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування (розподіл) таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні (розподілі) таких витрат.

Подібна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичний обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, а також за наявності - доказів здійснення таких витрат учасником справи.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).

Однак, ані договору про надання професійної правничої допомоги, ані доказів на підтвердження фактичного обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката, позивач суду не надав.

Таким чином зміст мирової угоди від 12.02.2024 містить умови, що стосуються правовідносин, які не були предметом спору у даному судовому провадженні та не можуть бути досліджені судом, оскільки позивач не надав жодного доказу на їх підтвердження.

Більше того, умови поданої на затвердження суду мирової угоди від 12.02.2024 фактично суперечать закону, оскільки відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також слід зазначити, що хоча з відповідачем й було узгоджено текст мирової угоди та підписано її, однак суд не може затвердити таку мирову угоду без встановлення фактичного розміру витрат позивача на правову допомогу адвоката, їх дійсності та необхідності, а також відповідності умовам договору про надання правничої допомоги.

При цьому, умови мирової угоди не повинні залежати від сплати чи не сплати судових витрат. У разі якщо ж у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором оренди у позивача відсутні заперечення щодо подальшого користування відповідачем спірним орендованим приміщенням в межах строку дії спірного договору оренди, - провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмета спору під час якого, зокрема, вирішується питання стосовно розподілу судових витрат між сторонами.

Отже, за висновком суду мирова угода від 12.02.2024, укладена між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Царська птиця", за своїм змістом не є врегулюванням на підставі взаємних поступок спору в цій справі в розумінні частини 1 статті 192 Господарського процесуального кодексу України, а має штучний характер, зокрема, з метою стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді витрат на правничу допомогу в обхід Закону.

Водночас законодавством не передбачено права суду вносити корективи у мирову угоду чи виправляти її положення. Суд може лише вказати сторонам на невідповідність умов мирової угоди чинному законодавству.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За вимогами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Присутній в підготовчому засіданні 14.02.2024 представник відповідача зазначив, що відповідач приймає те, що дійсно зазначені витрати позивачем були понесені, тому вважає, що відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу відповідає його інтересам і ніяким чином не порушує його права. Відповідач погоджується погасити суму судового збору та правничої допомоги, не заперечує проти їх розміру та співмірності. Також представник відповідача зазначив, що ця мирова угода відповідає інтересам його клієнта.

Однак матеріали справи наразі не містять жодного доказу, який б свідчив про понесення позивачем витрат на правничу допомогу, і тим самим не містять доказів співмірності чи не співмірності таких витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Більш того, позивач навіть не надавав орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу.

Покладення на відповідача будь-якої суми витрат позивача, за відсутності належних чи допустимих доказів щодо дійсного понесення позивачем таких витрат, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

В свою чергу мирова угода повинна ґрунтуватись на взаємовигідних для усіх сторін умовах.

Одним з основних принципів адвокатської етики є принцип законності, врегульований статтею 7 Правил адвокатської етики, відповідно до якого у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Однак, дії представника відповідача явно суперечать інтересам відповідача, що у відповідності до приписів частини 5 статті 192 ГПК України також є підставою для відмови у затвердженні мирової угоди.

З огляду на зазначене, оскільки умови поданої на затвердження господарського суду мирової угоди від 12.02.2024 у справі №922/5120/23 стосуються, зокрема, правовідносин, які не є предметом спору у даній справі, містять нові зобов`язання, які можуть призвести до нових спорів, а дії представника відповідача явно суперечать інтересам відповідача, у відповідності до приписів п.1 ч.5 ст.192 ГПК України у задоволенні спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди слід відмовити та продовжити судовий розгляд справи.

Керуючись 46, 192, 193, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви заступника директора Департаменту - начальника Управління комунального майна та приватизації Кравченка О. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» Шафоростова В. (вх.№4097 від 13.02.2024) про затвердження мирової угоди відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Повний текст ухвали складено 19.02.2024.

СуддяТ.О. Пономаренко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.