Рішення

від 19.02.2024 по справі 924/1232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2024 р. Справа №924/1232/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОТОРГ Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Нафта", м. Хмельницький

про стягнення 346459,69 грн., з яких: 223000,00 грн. основної заборгованості за договором, 60133,04 грн. штрафу, 3564,25 грн. інфляційних втрат, 55628,49 грн. пені, 4133,91 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Газізова Ю.Л. представник згідно ордеру №1035753

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 19.02.2024р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОТОРГ Україна" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Нафта" 346459,69 грн., з яких: 223000,00 грн. основної заборгованості за договором, 60133,04 грн. штрафу, 3564,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих загалом за період травень 2023 року жовтень 2023 року, 55628,49 грн. пені, нарахованої загалом за період з 01.05.2023р. по 01.11.2023р., 4133,91 грн. 3% річних, нарахованих загалом за період з 01.05.2023р. по 01.11.2023р.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору №19042023-01 від 19.04.2023р. Позивач вказує, що поставив відповідачеві на його замовлення наступні нафтопродукти: газ скраплений загальною кількістю 14855 літрів на суму 273332,00 грн. Вказане підтверджується видатковою накладною №345 від 24.04.2023 року на 5755 літрів скрапленого газу на суму 105 892,00 грн., видатковою накладною №347 від 24.04.2023 року на 9100 літрів скрапленого газу на суму 167 440,00 грн., товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ХТУ00000345 від 24.04.2023, №ХТУ00000347 від 24.04.2023. Товар прийнято Покупцем без жодних зауважень, проте станом на дату подання позову Покупцем не здійснено розрахунків з Постачальником в повному обсязі за прийнятий згідно Договору поставки Товар. Постачальником було виставлено рахунок на оплату отриманого товару №269 від 22.04.2022 на суму 273 332,00 грн. за 14 855 літрів дизельного палива згідно замовлення Покупця. 29.06.2023 року Покупцем було здійснено часткову оплату в розмірі 50 332,00 грн. в якості погашення заборгованості за отриманий товар, однак повного розрахунку за отриманий товар Покупець так і не здійснив. За таких обставин, на думку позивача, станом на дату подання цього позову основна заборгованість згідно Договору поставки становить 223000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ні в підготовче судове засідання, ні під час розгляду справи по суті, свого представника не направляв.

Копії ухвал суду направлялись на адресу відповідача (29025, м. Хмельницький, вулиця Шухевича Романа, будинок 16) та отримувались представником відповідача 07.12.2023р., 02.01.2024р., 23.01.2024р.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

19.04.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОТОРГ Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.Нафта" (Покупець) укладено договір поставки № 19042023-01.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору постачальник зобов`язується поставити в обумовлений термін, а Покупець прийнята у власність і оплатити скраплений газ, іменовані надалі «Товар». Найменування, кількість та ціна Товару, зазначаються у накладних, та/або в актах приймання-передачі. які є невід`ємною частиною даного Договору поставки. Право власності на Товар переходить від постачальника до Покупця з моменту підписання накладної та/або акту приймання-передачі, що свідчать про одержання Товару.

Згідно з п. 3.2 Договору кількість Товару, що поставляється за даним Договором, підтверджується накладними, товаротранспортними накладними й актами приймання-передачі Товару.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору ціни на Товар встановлюються в національній валюті України за 1 літр з урахуванням ПДВ, і визначаються виходячи з поточної ціни Постачальника на момент оформлення замовлення, рахунку фактури, та/або накладної. Оплата Товару здійснюється в безготівковій формі в розмірі 100% від вартості Товару, що поставляється на підставі рахунку-фактури, та/або накладної, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору поставки Покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100 (сто) % (в тому числі ПДВ) за Товар у сумі, відображеній в рахунках фактурах, наданих Постачальником, до дати бажаного відвантаження товару. За порушення строків оплати, встановлених п.5.4. Договору, Покупець на вимогу Постачальника окрім штрафних санкцій зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п. п. 5.5, 5.6, 5.7 Договору строки та порядок оплати Товару Покупцем, вказані в п.5.4, за домовленістю Сторін можуть бути переглянуті і відображені письмово в Додатку до Договору, погодженому з обох Сторін, який буде невід`ємною частиною цього Договору. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару (з урахуванням обраного базису поставки Товару), що вказана в накладних документах на Товар (видаткових накладних та\або акти приймання-передачі). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок Постачальника.

У відповідності до п. 6.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати, а також порушення строків виконання п.5.4 цього Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, а за прострочення понад 14 днів з Покупця додатково стягується штраф у розмірі 22 % (відсотки) від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку прострочення постачання Товару Покупець може стягнути з Постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення поставки від суми не відвантаженого Товару.

Відповідно до п. 6.5 Договору сторони погоджуються, що податкові накладні за товари, отримані за цим Договором, будуть надані виключно в електронному вигляді, складені згідно з чинним законодавством про електронні документи, електронний документообіг та електронний цифровий підпис, із заповненням усіх обов`язкових реквізитів і накладанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи та печатки.

Згідно з п. 9.1 договору договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків до повного проведення. Якщо по закінченню терміну договору не одна із сторін не заявила про зупинку договору, договір автоматично продовжується на такий самий термін дії.

Договір скріплений підписами та печатками сторін.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №269 від 22.04.2023р. на суму 273332,00 грн.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 273332,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 24.04.2023р. на суму 105892,00 грн., об`єм - 5891,12 л., та від 24.04.2023р. на суму 167440,00 грн., об`єм - 9315,45 л.

Згідно товарно-транспортної накладної від 24.04.2023р. позивач поставив відповідачу газ об`ємом - 5891,12 л. та згідно товарно-транспортної накладної від 24.04.2023р. позивач поставив відповідачу газ об`ємом - 9315,45 л.

Згідно оборотно-сальдової відомості Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОТОРГ Україна" за 2023 рік, борг Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Нафта" складає 223000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "К.Нафта" сплатило Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОТОРГ Україна" 50332,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.06.2023р. з призначенням платежу "згідно договору №19042023-01 від 19.04.2023р.".

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 5.4. Договору поставки Покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100 % (в тому числі ПДВ) за Товар у сумі, відображеній в рахунках фактурах, наданих Постачальником, до дати бажаного відвантаження товару.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, з огляду на п. 5.4 договору, з дати відвантаження (поставки) товару у відповідача виник обов`язок оплатити повну вартість товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалось, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 273332,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 24.04.2023р. на суму 105892,00 грн., та від 24.04.2023р. на суму 167440,00 грн.

Відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар в розмірі 50332,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.06.2023р.

Таким чином, оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 223000,00 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення цієї суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р.

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 було наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суму боргу, проведені оплати та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування інфляційних втрат згідно формули, наведеної у Постанові Верховного суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р., суд визнав його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3564,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих загалом за період травень 2023 року - жовтень 2023 року та 4133,91 грн. 3% річних, нарахованих загалом за період з 01.05.2023р. по 01.11.2023р., підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 6.2. договору погодили, що у випадку несвоєчасної оплати, а також порушення строків виконання п.5.4 цього Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, а за прострочення понад 14 днів з Покупця додатково стягується штраф у розмірі 22 % (відсотки) від суми невиконаного грошового зобов`язання.

З огляду на прострочення відповідачем оплати понад 14 днів на суму 273332,00 грн., позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 60133,04 грн., як 22% на суму невиконаного грошового зобов`язання, а також 55628,49 грн. пені, нарахованої загалом за період з 01.05.2023р. по 01.11.2023р.

Судом враховується, що статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За таких обставин з огляду на п. 6.2. договору позовні вимоги про стягнення 60133,04 грн. штрафу та 55628,49 грн. пені, нарахованої загалом за період з 01.05.2023р. по 01.11.2023р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування одночасно штрафу та пені судом відзначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України передбачено що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного між сторонами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК та статті 549 ЦК унормовано, що видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, 09.07.2018р. у справі № 903/647/17.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Нафта" (29025, м. Хмельницький, вулиця Шухевича Романа, будинок 16, код ЄДРПОУ 43349867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОТОРГ Україна" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256, код ЄДРПОУ 43250818) 223000,00 грн. (двісті двадцять три тисячі гривень 00 коп.) основної заборгованості за договором, 60133,04 грн. (шістдесят тисяч сто тридцять три гривні 04 коп.) штрафу, 3564,25 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят чотири гривні 25 коп.) інфляційних втрат, 55628,49 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 49 коп.) пені, 4133,91 грн. (чотири тисячі сто тридцять три гривні 91 коп.) 3% річних, 5196,90 грн. (п`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень 90 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 20.02.2024р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.:

1- в справу,

2- позивачу (accountant@agrooil.kiev.ua ; ІНФОРМАЦІЯ_1),

3- відповідачу (29025, м. Хмельницький, вулиця Шухевича Романа, будинок 16) - рек.