УХВАЛА
15 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 908/2517/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ПП "Рурал Інформ": не з`явився,
ТОВ "Селке Груп": не з`явився,
ГУ ДПС у Запорізькій області: Діхтяр А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А.,- головуючий, Мороз В.Ф., Чередко А.Є)
та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі № 908/2517/22
за заявою Приватного підприємства "Рурал Інформ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селке Груп"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Селке Груп" (далі - Боржник), визнано грошові вимоги Приватного підприємця "Рурал Інформ" до Боржника у розмірі 750000,00 грн основного боргу, введено процедуру розпорядження майном Боржника.
2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Стислий зміст клопотання
3. Податковий орган 12.05.2023 подав клопотання про зобов`язання ліквідатора Боржника провести аналіз фінансового становища Боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема, перевірити реальність вимог кредитора; закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, які підтверджують інформацію, надану в балансі (у тому числі, що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності за період з 19.11.2019 по дату їх надання до контролюючого органу; врахувати надану інформацію та документи при вирішенні питання про ліквідацію банкрута; до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками Податкового органу не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Боржника (далі - Клопотання).
4. Клопотання мотивовано посиланням на положення підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України та обставини ненадання ліквідатором Боржника документів фінансово-господарської діяльності, що є перешкодою для реалізації контролюючим органом функцій здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів та платежів, повної схеми фінансово-господарських відносин шляхом проведення перевірки, а також викликає сумніви у реальності кредиторських вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. Відповідно до наказу Податкового органу №241-п від 01.03.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Боржника визначено провести перевірку товариства з 01.03.2023 тривалістю 5 робочих днів за період з 19.11.2019 до 07.03.2023 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.11.2019 до 07.03.2023.
6. Однак Податковий орган зафіксував відсутність 01.03.2023 посадових осіб Боржника за податковою адресою, про що складено акт №223/08-01-07-04/43357035.
7. За змістом зазначеного акту, представники Податкового органу з`явилися 01.03.2023 за адресою Боржника з метою вручення наказу на перевірку №241-п від 01.03.2023, пред`явлення направлення на перевірку та проведення перевірки, втім вручення наказу не відбулось за відсутності посадових осіб Боржника.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023, у задоволенні Клопотання відмовлено, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено, банкрута - Боржника ліквідовано, провадження у справі закрито, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) строк або були відхилені господарським судом, ухвалено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.
9. Судові рішення в частині відхилення Клопотання мотивовано тим, що ліквідатор діє в межах КУзПБ, який не передбачає ані складання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу, ані надання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу до завершення ліквідаційної процедури боржника. Податковий орган мав можливість самостійно своєчасно звернутися до ліквідатора з приводу надання документів фінансово-господарської діяльності Боржника для проведення перевірки боржника, але вказаною можливістю не скористався. Наказу про призначення податкової перевірки боржника ліквідатору не було вручено, доказів зазначеного суду не надано. Будь-яких додаткових доказів, які б свідчили про вжиття Податковим органом інших заходів з приводу організації податкової перевірки боржника суду не надано. Окрім того суд звернув увагу, що до компетенції суду не входить зобов`язання ліквідатора надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства, яке ліквідується, при цьому вимоги клопотання заявника мають узагальнюючий характер, а звернення до суду із викладеними у такій формі вимогами чинним Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) та КУзПБ не передбачено.
10. Водночас, розглянувши звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор вжив усі, встановлені КУзПБ, заходи по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, а оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницьку діяльність Боржника припинено, тому вирішив ліквідувати юридичну особу - банкрута та закрити провадження у справі.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
11. Податковий орган подав касаційну скаргу, в якій (з урахуванням заяви від 21.12.2023 №51210/6/08-01-13-03-04) просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
12. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
13. Зокрема, Податковий орган вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в сукупності з приписами статей 59-61, 65 КУзПБ у подібних правовідносинах.
14. Податковий орган наголошує, що він згідно з приписами наведених норм Податкового кодексу України для проведення позапланової документальної перевірки Боржника з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 19.11.2019 по теперішній час направив запити на адресу ліквідатора та на адресу керівника Боржника, але відповіді на ці запити не отримав, а суди попередніх інстанцій ці обставини залишили поза увагою.
15. Стосовно вручення керівництву Боржника наказу керівника контролюючого органу про проведення перевірки Податковий орган посилається на акт №223/08-01-07-04/43357035 від 01.03.2023.
16. Також посилаючись на усталену правову позицію Верховного Суду щодо принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, Податковий орган зазначає, що через незадоволення Клопотання дії ліквідатора виконано не в повному обсязі, порушено норми податкового законодавства, що призвело до несправедливого розгляду судової справи.
17. Водночас Податковий орган вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 06.12.2023 у справі №908/2502/22.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
18. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
19. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
20. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду, зокрема, Клопотання Податкового органу про зобов`язання ліквідатора Боржника провести аналіз фінансового становища Боржника, закрити рахунки, надати інформацію та документи.
21. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
22. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
23. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
24. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
25. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
26. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
27. У рішенні від 21.07.2021 №5-р(ІІ)/2021 (справа №3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом №1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. №3524), ухваленого як Закон №1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".
28. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
29. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
30. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ).
31. Частиною 1 статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
32. Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.
33. При цьому за вимогами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
34. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
35. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (такий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17).
36. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (перша група судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статтями 255, 287 Господарського процесуального кодексу України.
37. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
38. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг у справі про банкрутство на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
39. Оскаржена Податковим органом постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та залишена нею без змін ухвала Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 належать до першої групи судових рішень, можливість/неможливість оскарження яких визначена приписами статті 9 КУзПБ. Однак в частині розгляду Клопотання Податкового органу зазначені судові рішення не входять до визначеного частиною 3 вказаної статті переліку судових рішень, на які може бути подано касаційну скаргу в справі про банкрутство, а отже є судовими рішеннями, які не підлягають касаційному оскарженню в розумінні пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
40. Положення статей 287 та 296 Господарського процесуального кодексу України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначеної постанови, ухваленої за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в частині розгляду Клопотання, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.
41. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі №910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.
42. З огляду на викладене з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Податкового органу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 щодо перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 08.06.2023 в частині розгляду Клопотання, оскільки судові рішення в зазначеній частині не підлягають касаційному оскарженню відповідно до вимог частини 3 статті 9 КУзПБ.
43. Разом з тим Верховний Суд приймає до уваги, що зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, за наслідками перегляду якої ухвалено оскаржувану постанову, окрім розгляду Клопотання, також затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, прийнято рішення про ліквідацію Боржника, провадження у справі закрито. Звертаючись із касаційною скаргою, Податковий орган, зокрема, доводить порушення принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Однак Верховний Суд вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Податкового органу також і в зазначеній частині з огляду на таке.
44. Положення частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
45. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за Господарським процесуальним кодексом України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
46. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
47. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19. Підстав для відступу від зазначеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.
48. Так, згідно зі статтею 1 КУзПБ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
49. Тобто у справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження; інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
50. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.
51. Окрім учасників справи, правом апеляційного оскарження наділені також особи, які не брали участі у справі, але судові рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Стосовно зазначених осіб слід звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, ухваленій у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
52. На переконання Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
53. Отже, особа, яка звертається з касаційною скаргою в порядку статей 17, 287 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
54. Оскільки Податковий орган не звертався до суду із заявою про визнання його грошових вимог до Боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, він не є кредитором у цій справі.
55. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (яка викладена, зокрема, у постановах від 24.01.2023 у справі №908/1974/21, від 08.08.2023 у справі №908/1277/21) у податкового органу, який не є кредитором у справі, відсутнє безумовне право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, відкритій у загальному порядку за заявою кредитора. Підстав для відступлення від такої правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.
56. З огляду на викладене Податковий орган, який не стороною у справі, має право на оскарження ухвали господарського суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію Боржника та закриття провадження у справі виключно за умови доведення ним факту прийняття такого судового рішення про його (Податкового органу) права та (або) обов`язки.
57. Оскаржуючи ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023, Податковий орган стверджує про необґрунтованість відмови в задоволені заявленого ним Клопотання, навмисне проведення процедури припинення шляхом банкрутства з метою ухилення від проведення позапланової перевірки підприємства та у зв`язку з цим передчасність висновку щодо наявності підстав для затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.
58. Однак, розглянувши апеляційну скаргу Податкового органу в передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межах, апеляційний господарський суд встановив обставини, які свідчать про обґрунтованість відмови в задоволенні Клопотання, тому Верховний Суд не вбачає підстав для висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду (в частині, що не стосується розгляду Клопотання) прийнята про певні права та (або) обов`язки Податкового органу, який не входить до числа учасників цієї справи про банкрутство Боржника.
59. А отже, касаційне провадження за касаційною скаргою Податкового органу в частині, що безпосередньо не стосується розгляду заявленого ним Клопотання, підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
60. При цьому щодо посилання Податкового органу в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №908/2414/22 і від 06.12.2023 у справі №908/2502/22, слід зауважити, що в зазначених постановах, на відміну від цієї справи, не вирішувалось питання щодо можливості оскарження ухвали місцевого господарського суду у справі про банкрутство особою (зокрема податковим органом), яка не є учасником такої справи. Зокрема, зі змісту постанови Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №908/2414/22 вбачається, що Податковий орган набув статусу кредитора боржника у зазначеній справі внаслідок визнання його грошових вимог відповідною ухвалою суду першої інстанції.
61. Зважаючи на викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою Податкового органу в цій справі підлягає закриттю в повному обсязі.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізької області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі №908/2517/22 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Білоус
В. Пєсков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.02.2024 |
Оприлюднено | 21.02.2024 |
Номер документу | 117105789 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Картере В.І.
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Коваль Любов Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні