Постанова

від 13.02.2024 по справі 925/859/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 925/859/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

та представників

відповідача-1: Птуха В.І. (в режимі відеоконференції),

відповідача-3: Мисан В.М. (в режимі відеоконференції),

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Черкаської міської ради та Приватного підприємства "Агро-Темп 2010"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023

та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2021

у справі № 925/859/20

за позовом Приватного підприємства "Облагрохім-2000"

до:

1) Черкаської міської ради;

2) Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради;

3) Приватного підприємства "Агро-Темп 2010"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського РЕМ

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними земельних торгів та визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Приватне підприємство «Облагрохім-2000» (далі - ПП «Облагрохім-2000») звернулося до суду з позовом до Черкаської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - Департамент архітектури та містобудування), Приватного підприємства «Агро-Темп 2010» (далі - ПП «Агро-Темп 2010»), у якому просило визнати недійсними: рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків та визначення умов земельних торгів»; земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, площею 0,2986 га, яка розташована в м. Черкаси, просп. Хіміків, кадастровий номер 7110136400:05:007:0016, оформлені протоколом від 24.11.2016 № 378; договір оренди землі від 24.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу за №1-5030.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП «Облагрохім-2000» на підставі договору оренди землі від 04.01.2004 є орендарем земельної ділянки комунальної власності площею 0,4312 га, кадастровий номер 7110136400:05:007:0004, що розташована по просп. Хіміків, 84/1 у м. Черкаси, на якій знаходяться належні позивачу об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 388,9 кв.м, право власності на які зареєстровано у встановленому законом порядку. Інженерні мережі та комунікації, що належать позивачу та забезпечують функціонування зазначених об`єктів нерухомого майна, а саме: газопровід високого тиску (зазначено в містобудівному розрахунку), мережі водопостачання, каналізація, електромережі основного живлення - електрична опора та кабель високої напруги (зазначено у відповідних робочих проектах, та висновку № 11/21/Буд.), проходять по земельній ділянці, переданій в оренду ПП «Агро-Темп 2010» на підставі договору оренди від 24.11.2016, та наявність яких не було враховано при затвердженні проекту землеустрою, проведенні торгів з продажу права оренди та укладенні договору оренди землі. ПП «Облагрохім-2000» послалося на те, що оспорювані рішення ради, земельні торги, договір оренди суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси позивача, тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.02.2021 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучено Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго»).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.04.2021 (суддя Скиба Г.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2021 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не було враховано норм законодавства, якими урегульовано правовий режим охоронних зон, що обмежують права на землю, належним чином не досліджено подані позивачем на підтвердження позовних вимог докази та не надано відповідної правової оцінки тому, чи не знаходиться спірна земельна ділянка з огляду на розташування на ній, зокрема, газопроводу високого тиску, мережі водопостачання та каналізації, електромережі основного живлення, що у тому числі забезпечують функціонування належних позивачу об`єктів нерухомого майна, в межах охоронних зон та щодо якої (земельної ділянки) установлюється спеціальний режим використання; чи не відносяться ці обмеження до тих, які безпосередньо встановлені законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а відтак, чи підлягають такі обмеження у використанні земельної ділянки державній реєстрації, і якщо підлягають, то чи є позивач тією особою, яка має здійснити відповідні дії щодо реєстрації таких обмежень; чи містить проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків, який було затверджено оспорюваним рішенням Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727, всі наявні на земельній ділянці спеціальні зони відповідних об`єктів, щодо яких відповідно до законодавства встановлюються охоронні зони, а відтак, чи були наявні/відсутні у Черкаської міської ради підстави для затвердження такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог законодавства та чи порушує таке рішення органу місцевого самоврядування права та/або інтереси позивача, що є підставою для визнання такого рішення незаконним і його скасування. Крім цього, Верховний Суд вказав, що зазначивши у судовому рішенні про те, що оспорюваний договір оренди містить умови, за якими визначено обов`язкові для діяльності орендаря обмеження у користуванні земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції не з`ясував і в постанові не зазначив, чи стосуються ці обмеження саме інженерних мереж і комунікацій, що забезпечують функціонування належних позивачу об`єктів нерухомого майна, а відтак не здійснив аналіз оспорюваного договору на предмет його відповідності вимогам закону та наявності/відсутності порушення прав та інтересів позивача цим правочином. При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що встановлення цих обставин в контексті спірних правовідносин має значення для надання об`єктивної оцінки наявності/відсутності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду з відповідним позовом, а також чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За результатами нового розгляду справи апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Срипка І.М. - головуючий, Іоннкова І.А., Михальська Ю.Б.) 04.07.2023 прийняв постанову, якою рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

Як встановлено судами, відповідно до рішення Черкаської міської ради від 04.11.2014 № 2-251 «Про включення до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу на земельних торгах (у формі аукціону), та надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» земельну ділянку орієнтовною площею 0,30 га по просп. Хіміків для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (під стоянку транспортних засобів) включено до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу та надано дозвіл Департаменту архітектури та містобудування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах.

Рішенням Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727, зокрема, затверджено проект землеустрою та визначено умови земельних торгів.

Згідно з протоколом від 24.11.2016 № 378 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:05:007:0016, переможцем земельних торгів визнано ПП «Агро-Темп 2010».

24.11.2016 між Черкаською міською радою (орендодавець) і ПП «Агро-Темп 2010» (орендар) на підставі протоколу земельних торгів від 24.11.2016 № 378 укладено договір оренди землі (посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу за № 1-5030), за умовами якого орендар прийняв в строкове платне користування під стоянку для транспортних засобів земельну ділянку площею 0,2986 га, кадастровий номер 7110136400:05:007:0016, що знаходиться у м. Черкаси, по просп. Хіміків.

У пункті 26 цього договору зазначено, зокрема, що на момент його укладення земельна ділянка не обмежена та не обтяжена будь-якими правами інших фізичних, юридичних осіб, або будь-яким іншим чином. Разом із тим зазначений пункт договору містить умови, за якими обов`язковими для діяльності орендаря є обмеження, за якими орендар зобов`язаний забезпечити вільний доступ для прокладки нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться у межах наданої в оренду земельної ділянки; на земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані з розміщенням земельної ділянки в санітарно-захисній зоні, частини земельної ділянки в охоронній зоні навколо інженерних комунікацій.

ПП «Облагрохім-2000», звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків та визначення умов земельних торгів»; земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, площею 0,2986 га, яка розташована в м. Черкаси, просп. Хіміків, кадастровий номер 7110136400:05:007:0016, оформлених протоколом від 24.11.2016 № 378, та договору оренди землі від 24.11.2016, укладеного між Черкаською міською радою і ПП «Агро-Темп 2010», в обґрунтування вимог послалося на те, що оспорювані рішення та договір оренди не відповідають положенням, зокрема, Закону України «Про землеустрій», Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та порушують права і законні інтереси позивача.

Позивач посилався на те, що 08.04.2020 на його адресу надійшла позовна заява від ПП «Агро-Темп 2010» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,2986 га, кадастровий 7110136400:05:007:0016, що розташована в м. Черкаси по просп. Хіміків, до якої було додано документи, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2986 га по проспекту Хіміків для розміщення та експлуатація будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (під стоянку для транспортних засобів), яка пропонується для продажу права оренди на земельних торгах, що розроблено в 2015 році на підставі рішення Черкаської міської ради від 04.11.2014 № 2-25; містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва «Розміщення та експлуатація будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (під стоянку для транспортних засобів) на ділянці площею 0,2986 га по проспекту хіміків в м. Черкаси); рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727, протокол земельних торгів від 24.11.2016 № 378 та договір оренди землі від 24.11.2016. Проте у цих документах була відсутня інформація про наявні обмеження у використанні земельної ділянки, наданої в оренду ПП «Агро-Темп 2010», знаходженням на ній інженерних мереж і комунікацій, а також високовольтних кабельних ліній, що обслуговують об`єкти нерухомого майна, належні ПП «Облагрохім-2000».

У подальшому 16.06.2020 на адресу ПП «Облагрохім-2000» від ПП «Агро-Темп 2010» надійшла вимога про перенесення електричної опори, і як наслідок, перенесення електричних мереж, та змушує позивача припинити електропостачання, зупинити господарську діяльність та нести додаткові витрати.

Згідно з висновком судового експерта від 25.02.2021 №11/21/Буд., за результатами проведення на замовлення ПП «Облагрохім-2000» комплексного експертного земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження, складено «План розміщення інженерних комунікацій, нанесений на фотоплан, земельних ділянок по проспекту Хіміків, 84», у якому нанесено інженерні мережі каналізації, водопроводу, надземна та підземна кабельні лінії електропостачання, лінія газопроводу, що проходять по земельній ділянці кадастровий номер 7110136400:05:007:0016. Частина зазначених інженерних мереж, а саме надземна лінія електропостачання напругою 10 кВ від опори № 34 до опори № 34/1, підземна кабельна лінія електропостачання напругою 10 кВ від опори № 34/1 до трансформаторної підстанції (ТП), лінії водопостачання діаметром 50 мм та каналізації діаметром 150 мм належать ПП «Облагрохім-2000». Лінія газопостачання (газопровід) належить іншому власнику. Відповідно до акта № 17 здачі-прийомки електромонтажних робіт від 20.09.2009 підземна та надземна кабельні лінії електропостачання, що проходять через земельну ділянку кадастровий номер 7110136400:05:007:0016, є зданими в промислову експлуатацію з 20.09.2009.

Крім того, 24.10.2008 ПП «Облагрохім-2000» отримало технічні умови № 381/2008 приєднання до електричних мереж ВАТ «Черкасиобленерго» (змінено назву на ПАТ «Черкасиобленерго») електроустановок позивача за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків 84, величина прогнозованої приєднаної потужності 70 кВт.

29.10.2008 між ВАТ «Черкасиобленерго» та ПП «Облагрохім-2000» укладено договір про приєднання до електричних мереж № 1238/01-21, за умовами якого ВАТ «Черкасиобленерго» здійснює приєднання та підключення електроустановок ПП «Облагрохім-2000» до своїх електричних мереж після виконання ТУ № 381/2008, оплати вартості приєднання, укладення ПП «Облагрохім-2000» договору про постачання електричної енергії. Узгоджена проектна документація є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов цього договору ПП «Облагрохім-2000» було розроблено та погоджено: 19.03.2009 з Інспекцією Держенергонагляду у Черкаській області, 02.03.2009 з Департаментом архітектури, будівництва та землеустрою Черкаської міської ради робочий проект встановлення трансформаторної підстанції типу КТП на території ПП «Облагрохім-2000» по просп. Хіміків, 84 у м. Черкаси, а у подальшому 10.01.2012 між ПАТ «Черкасиобленерго» і ПП «Облагрохім-2000» укладено договір про постачання електричної енергії № 6036.

Згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін за договором № 6036 межа відповідальності за стан та обслуговування електричних мереж та установок встановлюється в точці приєднання відгалуження ЛЕП-10кВ до ПЛ 10Кв Л546-591 опора № 34. Електропередавальна організація несе відповідальність за технічний стан і обслуговування ПЛ 10кВ Л546-591, споживач (ПП «Облагрохім-2000») несе відповідальність за технічний стан і обслуговування ПЛ 10кВ після межі відповідальності КТП 766 та все внутрішнє електрообладнання.

Суд першої інстанції задовольнив позов ПП «Облагрохім-2000» і мотивував рішення тим, що проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,2986 га за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків, кадастровий 7110136400:05:007:0016, на момент його виготовлення не містив повного обсягу та наявних на земельній ділянці обтяжень і обмежень, тому не відповідає вимогам земельного законодавства; виконавчі органи міської ради були обізнані про наявні обмеження і Черкаська міська рада мала відмовити в затвердженні проекту землеустрою в силу вимог п. 14 ст. 123 ЗК України, отже рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків та визначення умов земельних торгів є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Земельні торги з продажу права оренди землі, що оформлені протоколом від 24.11.2016 № 378, відбулися з порушенням процедури їх проведення, на підставі некоректних документів і тому мають бути визнані недійсними, як і договір оренди землі, укладений за результатами проведення земельних торгів.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд вказав, що дані про погодження робочого проекту водопостачання та водовідведення побутових приміщень ПП «Облагрохім-2000» по просп. Хіміків, 84 в м. Черкаси з Управлінням містобудування та архітектури ще 13.04.2009, та погодження проекту встановлення трансформаторної підстанції типу КТП на території ПП «Облагрохім-2000» по просп. Хіміків, 84 в м. Черкаси з Управлінням містобудування та архітектури ще 02.03.2009, не були відображені Департаментом архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради (відповідач 2), у завданні на проектування (проект землеустрою) у повному обсязі як обмеження та обтяження у використанні земельної ділянки комунальної власності. В подальшому ця інформація не внесена і до договору оренди землі орендодавцем Черкаською міською радою (відповідач 1). Враховуючи, що відповідні дозвільні документи на прокладення інженерних мереж і комунікацій, які надані позивачем та наявні у матеріалах справи, було виготовлено та затверджено у 2009 році відсутні підстави для застосування положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (набрав чинності 01.01.2013) в частині реєстрації обмежень у використанні спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:05:007:0016 площею 0,2986 га внесені до Державного земельного кадастру 24.03.2016; право комунальної власності Черкаською міською радою зареєстроване 28.07.2016 (відповідь ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 32-23-0.221-3/343-21 від 04.08.2021). В свою чергу, невідображення у проекті землевідведення прокладення інженерних мереж/споруд через земельну ділянку кадастровий номер 7110136400:05:007:0016 та встановлення їх охоронних зон підтверджено матеріалами справи, натомість передбачено: (електропередачі високої напруги (код 01.05); газопровід високого тиску (код 01.03); джерело центрального питного водопостачання, каналізації (код 02.01.1); зону особливого режиму забудови (код 06.01) та обмежене право на землю санітарно-захисного режиму (код 03) відповідно до ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів. Також не спростовані скаржниками висновки суду першої інстанції про те, що Проект землеустрою затверджено рішенням Черкаської міської №2-727 від 24.06.2016 без дотримання вимог закону, оскільки він не відповідав вимогам ЗУ «Про землеустрій» та «Про державний земельний кадастр»; а в умовах договору оренди, котрий надавався відповідно до ст. 137 ЗК України не внесено інформації для користувача про обтяження та обмеження в користуванні орендованою земельною ділянкою; про наявність на ній інженерних мереж та комунікацій позивача; не визначено відповідні охоронні зони. В якості порушення своїх прав, на захист яких подано позов у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач вважає недотримання при виготовленні проекту землеустрою відповідного земельного законодавства, не відображення в проекті землеустрою повного обсягу обмежень в користуванні земельною ділянкою, передбачених законом охоронних зон та встановлення відповідних сервітутів при проведенні конкурсу з права оренди.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач-1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що:

- жодного з документів (сертифікату, декларації про готовність об`єкта до експлуатації або свідоцтва прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта) на об`єкти інженерних мереж (каналізацію, водогін, лінію електропередачі або газопровід) не надано в судове засідання, що не дозволяє однозначно вирішити питання законності будівництва чи введення в експлуатацію вищенаведених об`єктів. Таким чином, оскільки інженерні мережі і комунікації, що належать позивачу не введені в експлуатацію, Черкаська міська рада, як власник землі, позбавлена можливості реєстрації відповідних обмежень, так як не володіє інформацією про їх місце розташування та охоронні зони, що зафіксовані в документації із землеустрою. Цим спростовується висновок суду, про те, що для встановлення охоронної зони вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач, як на 2009 рік так і на час набрання чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр», недостатня наявність лише дозвільних документів на прокладання інженерних мереж і комунікацій;

- відповідна земельна ділянка є вільна, а відтак продаж права оренди має відбуватися шляхом проведення аукціону. Земельна ділянка як предмет правочину, в результаті визнання договору недійсним не може бути передана позивачу в жодний інший спосіб. Таким чином не вбачається, яким чином визнання договору недійсним захистить порушене право позивача. У свою чергу ПП «Облагрохім-2000» жодними доказами не обґрунтувало, яким чином укладений між відповідачами договір оренди землі може загрожувати здійсненню позивачем своєї діяльності. Судом не враховано, що захист свого права позивач міг здійснити у інший спосіб, наприклад звернувшись до Черкаської міської ради про встановлення сервітуту з можливістю надання доступу для забезпечення належної експлуатації інженерних мереж;

- визначаючи недійсність договору оренди землі, суд автоматично нівелює право власника Черкаської міської ради на розпорядження своєю власністю;

- перебіг позовної давності за позовними вимогами про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки має розпочатися з 24.11.2016.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.08.2018 у справі № 817/586/17 («в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність»); від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18 («єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту»); у справі № 463/1534/18 (щодо встановлення сервітуту).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.11.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 15.11.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2023 відкладено розгляд касаційної скарги Черкаської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2021 у справі № 925/859/20 на 19.12.2023.

Крім цього, не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач-3 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що:

- станом на час прокладання Приватним підприємством «Облагрохім-2000» своїх інженерних мереж та комунікацій по земельній ділянці, яка не надавалась йому у користування, ч. 3 ст. 125 ЗК України було встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. При цьому ні робочі проекти, ні технічні умови та договір приєднання до електричних мереж, ні акт розмежування балансової належності електромереж, ні погодження проектів прокладання комунікацій водопостачання та водовідведення не є документами, що посвідчують право на земельну ділянку в розумінні земельного законодавства та не надають право приступати до використання земельної ділянки, що не враховано судом першої інстанції та неправомірно не застосовано до правовідносин сторін норми ч. 3 ст. 125 ЗК України, п. 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209, п. 16 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002, які підлягали до застосування;

- сам по собі факт знаходження земельної ділянки в межах охоронної зони не тягне за собою вилучення її у власників/користувачів та визнання недійсним рішень щодо передачі її у власність/користування, а є тільки підставою для її використання користувачем з обмеженнями;

- у зв`язку з протиправним захопленням позивачем чужої земельної ділянки шляхом розміщення своїх інженерних мереж без отримання документа на землю або встановлення земельного сервітуту, та з допомогою незаконних та необґрунтованих оскаржуваних судових рішень у справі № 925/859/20, Приватне підприємство «Агро-Темп 2010» фактично позбавлено права користування усією площею наданої йому в оренду земельної ділянки (0,2986 га);

- позивач не позбавлений права укласти договір про встановлення земельного сервітуту, при цьому профінансувавши роботи із землеустрою, необхідні для встановлення сервітутів, та їх державну реєстрацію.

- при продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, відповідність положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації перевіряється на стадії погодження, а не затвердження. Нормами закону не встановлено підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які були погоджені в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Оскільки проект землеустрою ПП «Агро-Темп 2010» був погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, затверджуючи його, Черкаська міська рада діяла в порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч.ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України; п.п. «в» , «з» ч. 1 ст. 99, ч. З ст. 125, 186, 186-1 ЗК України; ст. 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»; п.п. 16-21 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою КМУ від 09.09.2009 № 1021; п. 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209; п. 16 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747 у спірних відносинах. Крім цього, апеляційним господарським судом належним чином не досліджено зібрано у справі докази, адже не виконано вказівок Верховного Суду, що викладені у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 925/859/20.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 3,4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до спільного розгляду з касаційною скаргою Черкаської міської ради на 19.12.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 15.12.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.11.2023 від позивача надійшов відзив на касаційні скарги, поданий 14.11.2023, у якому директор вказує на помилковість доводів скаржників, та просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

У судовому засіданні 19.12.2023 оголошено перерву у справі до 23.01.2024.

У зв`язку з тривалою повітряною тривогою 23.01.2024 розгляд справи не відбувся, а касаційні скарги Черкаської міської ради та Приватного підприємства "Агро-Темп 2010" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2021 у справі № 925/859/20 призначено до розгляду на 13.02.2024.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Щодо касаційної скарги Черкаської міської ради.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так відповідач-1 вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.08.2018 у справі № 817/586/17, від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18, та у справі № 463/1534/18. Оскільки скаржником не визначено дати відповідної постанови Верховного Суду у справі № 463/1534/18, колегія суддів, дослідивши дані, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вважає, що ним обрано відповідну постанову від 12.02.2020 (постанова Верховного Суду у цій справі з іншою датою у вказаному реєстрі відсутня).

Так, відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 та від 30.08.2018 у справі № 817/586/17, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

В свою чергу, у справі № 817/586/17 спір стосувався визнання протиправними дій (Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га фізичній особі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з земель державної власності) та зобов`язання вчинити певні дії (зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вчинити дії щодо розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність для ведення особистого селянського господарства в порядку та у спосіб, передбачений частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України), а позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач двічі звертався до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1 га за межами населеного пункту на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області для особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до вимог статті 118 Земельного Кодексу України. Однак, відповідач своїми листами відмовив у задоволенні клопотань з посиланням на невідповідність проекту вимогам чинного законодавства. Позивач вважав таку відмову протиправною, оскільки проект землеустрою був погоджений експертом, про що свідчить відповідний висновок. Крім того, відповідач не уповноважений перевіряти проект на відповідність нормам чинного законодавства оскільки вказана перевірка є повноваженням державного кадастрового реєстратора. У справі ж № 1640/2594/18 фізична особа звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому просила зобов`язати затвердити проект землеустрою земельної ділянки на її ім`я.

Водночас у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у розглядуваній справі (№ 925/859/20) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови (частина 2 статті 136 ЗК України).

Підготовка лотів до проведення земельних торгів згідно зі статтею 136 ЗК України включає, зокрема, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості).

За змістом статті 50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок (частина 1). Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки) (частина 3).

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» у відповідній редакції).

Відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 6 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам (стаття 62 Закону України «Про землеустрій» у відповідній редакції).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина 13 статті 123 ЗК України).

ПП «Облагрохім-2000», обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727, яким між іншим затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків у м. Черкаси та визначено умови земельних торгів з продажу права оренди, земельних торгів та договору оренди землі, укладеного за результатами проведення цих торгів, послалося на те, що проект землеустрою щодо спірної земельної ділянки не відповідає вимогам Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про Державний земельний кадастр», ЗК України, оскільки у ньому відсутній перелік охоронних та інших зон з особливими умовами використання з огляду на наявність на спірній земельній ділянці інженерних мереж та комунікацій, які забезпечують функціонування об`єктів нерухомого майна, належних позивачу, що в подальшому, як наслідок, не знайшло і свого відображення в оспорюваному договорі оренди землі в частині умов, що стосуються обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки, наданої в оренду ПП «Агро-Темп 2010». При цьому проведення таких комунікацій, за твердженням позивача, відбулося у встановленому законодавством порядку та узгоджено проекти прокладання комунікацій з Управлінням містобудування та архітектури Черкаської міської ради ще у 2009 році, тому відповідачу достеменно було відомо про наявність відповідних обмежень у використанні спірної земельної ділянки.

На підтвердження цих обставин позивачем було надано ряд документів, які містяться у матеріалах справи, у тому числі витяги з робочого проекту водопостачання та водовідведення, робочого проекту встановлення трансформаторної підстанції, проведення електромережі основного живлення - електричної опори та кабелю високої напруги, містобудівний розрахунок із зазначенням наявності газопроводу високого тиску, повідомлення ПАТ «Черкасигаз» про охоронну зону газопроводу та ПАТ «Черкасиобленерго» щодо охоронних зон електромереж та інш. Разом із тим на замовлення позивача було проведено комплексне експертне технічне та будівельно-технічне дослідження, за результатами якого судовим експертом складено висновок від 25.02.2021 №11/21/Буд.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

За змістом ст. 111 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження (частина 1). Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені обмеження у використанні земель (частина 2). Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) та обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації (частини 3, 4).

У частині 1 статті 112 ЗК України визначено, що охоронні зони створюються, зокрема уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України «Про електроенергетику» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об`єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені законодавством України щодо використання земель. Розміщення споруд та інших об`єктів в охоронних зонах електричних і теплових мереж без здійснення передбачених нормативно-технічними документами технічних заходів безпеки не допускається.

Відповідно до пунктів 1, 2 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209 (зі змінами) електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать. Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються заходи, зокрема щодо відведення земельних ділянок, встановлення охоронних зон.

Зони санітарної охорони відповідно до частин 1, 2 ст. 113 ЗК України створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

За визначенням термінів, наведеним у ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт», до промислових трубопроводів (приєднані мережі) належить всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо. Охоронна зона - це землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому.

За змістом пункту 8 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747 (зі змінами) земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами та в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

При цьому Верховний Суд вказав, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не було враховано наведених норм законодавства, якими урегульовано правовий режим охоронних зон, що обмежують права на землю, належним чином не досліджено подані позивачем на підтвердження позовних вимог докази та не надано відповідної правової оцінки тому, чи не знаходиться спірна земельна ділянка з огляду на розташування на ній, зокрема, газопроводу високого тиску, мережі водопостачання та каналізації, електромережі основного живлення, що у тому числі забезпечують функціонування належних позивачу об`єктів нерухомого майна, в межах охоронних зон та щодо якої (земельної ділянки) установлюється спеціальний режим використання; чи не відносяться ці обмеження до тих, які безпосередньо встановлені законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а відтак, чи підлягають такі обмеження у використанні земельної ділянки державній реєстрації, і якщо підлягають, то чи є позивач тією особою, яка має здійснити відповідні дії щодо реєстрації таких обмежень; чи містить проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків, який було затверджено оспорюваним рішенням Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727, всі наявні на земельній ділянці спеціальні зони відповідних об`єктів, щодо яких відповідно до законодавства встановлюються охоронні зони, а відтак, чи були наявні/відсутні у Черкаської міської ради підстави для затвердження такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог законодавства та чи порушує таке рішення органу місцевого самоврядування права та/або інтереси позивача, що є підставою для визнання такого рішення незаконним і його скасування.

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про те, що обмеження у використанні спірної земельної ділянки, на які посилається позивач, мали бути зареєстровані у Державному земельному кадастрі відповідно до положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (набрав чинності 01.01.2013), Верховний Суд також не визнав цілком обґрунтованими, оскільки по-перше, судом апеляційної інстанції не було враховано, що відповідні дозвільні документи на прокладення інженерних мереж і комунікацій, які надані позивачем та наявні у матеріалах справи, було виготовлено та затверджено у 2009 році, тобто до набрання чинності зазначеним Законом, по-друге судом апеляційної інстанції взагалі не встановлювалися обставини, а відтак і не надавалася відповідна правова оцінка тому, чи була сформована земельна ділянка, на якій прокладалися інженерні мережі та комунікації, як об`єкт цивільних прав, та чи підлягали ці об`єкти та/або відповідні обмеження у встановленому законом порядку державній реєстрації, і якщо так, чи було покладено відповідний обов`язок щодо їх реєстрації саме на позивача.

Разом із тим, зазначивши у судовому рішенні про те, що оспорюваний договір оренди містить умови, за якими визначено обов`язкові для діяльності орендаря обмеження у користуванні земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції не з`ясував і в постанові не зазначив, чи стосуються ці обмеження саме інженерних мереж і комунікацій, що забезпечують функціонування належних позивачу об`єктів нерухомого майна, а відтак не здійснив аналіз оспорюваного договору на предмет його відповідності вимогам закону та наявності/відсутності порушення прав та інтересів позивача цим правочином.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, зазначив, що відповідні дозвільні документи на прокладення інженерних мереж і комунікацій, які надані позивачем та наявні у матеріалах справи, було виготовлено та затверджено у 2009 році відсутні підстави для застосування положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (набрав чинності 01.01.2013) в частині реєстрації обмежень у використанні спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:05:007:0016 площею 0,2986 га внесені до Державного земельного кадастру 24.03.2016; право комунальної власності Черкаською міською радою зареєстроване 28.07.2016 (відповідь ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 32-23-0.221-3/343-21 від 04.08.2021).

В свою чергу, невідображення у проекті землевідведення прокладення інженерних мереж/споруд через земельну ділянку кадастровий номер 7110136400:05:007:0016 та встановлення їх охоронних зон підтверджено матеріалами справи, натомість передбачено: (електропередачі високої напруги (код 01.05); газопровід високого тиску (код 01.03); джерело центрального питного водопостачання, каналізації (код 02.01.1); зону особливого режиму забудови (код 06.01) та обмежене право на землю санітарно-захисного режиму (код 03) відповідно до ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів.

В свою чергу, відповідності до частини 3 ст. 76 ЗК України, вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки) є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на те, що у рішенні Черкаської міської №2-727 від 24.06.2016 зазначено, що «на земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані з розміщенням земельної ділянки у санітарно-захисній зоні та частини земельної ділянки у охоронній зоні навколо інженерних комунікацій» не підтверджує виконання вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки є лише узагальненою умовою з урахуванням якої доручено забезпечити проведення земельних торгів.

Такими, що не спростовані скаржниками є висновки суду першої інстанції про те, що Проект землеустрою затверджено рішенням Черкаської міської №2-727 від 24.06.2016 без дотримання вимог закону, оскільки він не відповідав вимогам ЗУ «Про землеустрій» та «Про державний земельний кадастр»; а в умовах договору оренди, котрий надавався відповідно до ст. 137 Земельного кодексу України: не внесено інформації для користувача про обтяження та обмеження в користуванні орендованою земельною ділянкою; про наявність на ній інженерних мереж та комунікацій позивача; не визначено відповідні охоронні зони.

Відтак, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.08.2018 у справі № 817/586/17 та від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18, а посилання скаржника, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зроблених під час нового розгляду справи, зокрема, в процесі врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.12.2021 у справі № 925/859/20.

Що ж до постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 463/1534/18, то у зазначеній справі розглядалися вимоги про встановлення земельного сервітуту, і свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0516 га, кадастровий номер 4610137200:07:007:0303, яка знаходиться на території Садівничого кооперативу «Дружба-3». Право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 22 грудня 2016 року. Земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача площею 0,1568 га кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, яка передана СК «Дружба-3» у власність на підставі ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 9097155. Вказані земельні ділянки розташовані таким чином, що через земельну ділянку садівничого кооперативу пролягає прохід до земельної ділянки позивача. Будь-яким іншим чином позивач не може потрапити до своєї ділянки, доступ до неї можливий тільки через відповідний в`їзд, однак вхід зачинено металевими воротами. Позивачем було надіслано садівничому кооперативу заяву з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту з долученим проектом договору, однак садівничий кооператив не надав згоди на його укладення, натомість на загальних зборах членів кооперативу від 19 серпня 2017 року був затверджений проект договору про встановлення земельного сервітуту на зовсім інших умовах, що порушує права позивача на користування своїм майном. Іншого способу доступу до своєї ділянки як встановлення земельного сервітуту він не має.

Тобто правовідносини у справі № 463/1534/18 та № 925/859/20 є відмінними.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Тобто визначення змісту позовних вимог покладається на позивача, і як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач вважав порушенням своїх прав недотримання при виготовленні проекту землеустрою відповідного земельного законодавства, невідображення в проекті землеустрою повного обсягу обмежень в користуванні земельною ділянкою, передбачених законом охоронних зон та встановлення відповідних сервітутів при проведенні конкурсу з права оренди, а тому посилання скаржника на те, що позивач може врегулювати спірне питання шляхом встановлення сервітуту, колегією суддів відхиляються.

Додатково Верховний Суд звертає увагу, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Водночас доводи скаржника в частині помилковості висновків судів попередніх інстанцій про незастосування позовної давності до спірних правовідносин не обґрунтовані підставою касаційного оскарження, а тому колегією суддів не розглядаються.

Що ж до касаційної скарги відповідача-3.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ПП «Агро-Темп 2010» посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч.ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України; п.п. «в» , «з» ч. 1 ст. 99, ч. З ст. 125, 186, 186-1 ЗК України; ст. 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»; п.п. 16-21 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою КМУ від 09.09.2009 № 1021; п. 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209; п. 16 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747 у спірних відносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

У разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак, колегія суддів зазначає, що підстав для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у подібних правовідносинах немає, оскільки скаржник вказує на те, що станом на час прокладання Приватним підприємством « Облагрохім-2000» своїх інженерних мереж та комунікацій по земельній ділянці, яка не надавалась йому у користування, ч. 3 ст. 125 ЗК України було встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. При цьому ні робочі проекти, ні технічні умови та договір приєднання до електричних мереж, ні акт розмежування балансової належності електромереж, ні погодження проектів прокладання комунікацій водопостачання та водовідведення не є документами, що посвідчують право на земельну ділянку в розумінні земельного законодавства та не надають право приступати до використання земельної ділянки, що не враховано судом першої інстанції та неправомірно не застосовано до правовідносин сторін норми ч. 3 ст. 125 ЗК України, п. 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. № 209, п. 16 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України віл 16.11.2002.

Водночас вказаний спір стосується не правомірності користування позивачем земельною ділянкою, яка надана йому в оренду, а щодо правомірності рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків та визначення умов земельних торгів», та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, площею 0,2986 га, яка розташована в м. Черкаси, просп. Хіміків, кадастровий номер 7110136400:05:007:0016, оформлені протоколом від 24.11.2016 № 378, з подальшим укладенням договору оренди землі від 24.11.2016, тобто земельної ділянки, переданої в оренду ПП «Агро-Темп 2010» на підставі договору оренди від 24.11.2016, та наявності мереж та комунікацій позивача на цій ділянці, яких не було враховано при затвердженні проекту землеустрою, проведенні торгів з продажу права оренди та укладенні договору оренди землі.

При цьому апеляційним судом під час нового розгляду справи встановлено, що зазначення у рішенні Черкаської міської №2-727 від 24.06.2016 того, що «на земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані з розміщенням земельної ділянки у санітарно-захисній зоні та частини земельної ділянки у охоронній зоні навколо інженерних комунікацій» не підтверджує виконання вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки є лише узагальненою умовою з урахуванням якої доручено забезпечити проведення земельних торгів, а висновки суду першої інстанції про те, що проект землеустрою затверджено рішенням Черкаської міської №2-727 від 24.06.2016 без дотримання вимог закону, оскільки він не відповідав вимогам ЗУ «Про землеустрій» та «Про державний земельний кадастр»; а в умовах договору оренди, котрий надавався відповідно до ст. 137 Земельного кодексу України: не внесено інформації для користувача про обтяження та обмеження в користуванні орендованою земельною ділянкою; про наявність на ній інженерних мереж та комунікацій позивача; не визначено відповідні охоронні зони, не спростовані скаржниками.

Посилання відповідача-3 на те, що позивач мав можливість оформити та зареєструвати право користування чужим майном для прокладання та експлуатації мереж та комунікацій, проте не зробив цього, колегією суддів відхиляються з мотивів, викладених щодо касаційної скарги відповідача-1 у цьому контексті. Інші доводи скаржника також пересікаються з доводами відповідача-1, викладеними у касаційній скарзі щодо застосування ст. 186-1 ЗК України, на які було надано відповідь Верховним Судом вище.

Отже, зважаючи на встановлені господарськими судами обставини справи та підстави для задоволення позовних вимог у цій справі, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Що ж до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, то скаржник вказує на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, адже не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 08.12.2021 у цій справі, зокрема, не дослідив рішення Черкаського міськвиконкому «Про дозвіл ПП «Облагрохім-2000» на будівництво побутових приміщень для працівників підприємства та тепло генераторної по просп. Хіміків, 84» від 20.08.2008 № 1200, пунктом 3 якого Приватному підприємству «Облагрохім-2000» дозволено виконувати будівництво лише в межах земельної ділянки, площею 4312 кв.м по просп. Хіміків, 84, яка знаходилась на той час в користуванні замовника, згідно з договором оренди земельної ділянки від 26.01.2004 № 717, зареєстрованим в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 05.02.2004 № 630 та посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. За твердженням скаржника, оскільки на час прокладання інженерних мереж земельна ділянка Приватного підприємства «Облагрохім-2000», площею 0,4312 га, кадастровий номер 7110136400:05:007:0004, що розташована по проспекту Хіміків, 84/1 в м. Черкаси, вже була виділена в натурі та надана підприємству на підставі договору оренди землі від 04.01.2004 з Черкаською міською радою, Приватне підприємство «Облагрохім-2000» достовірно знало, що прокладає свої інженерні мережі поза її межами, не маючи на це жодного права та всупереч вказаному рішенню, яке не було досліджено судом апеляційної інстанції.

Водночас, як вбачається з відповідної постанови Верховного Суду, останній зазначив, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не було враховано, зокрема, чи містить проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків, який було затверджено оспорюваним рішенням Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727, всі наявні на земельній ділянці спеціальні зони відповідних об`єктів, щодо яких відповідно до законодавства встановлюються охоронні зони, а відтак, чи були наявні/відсутні у Черкаської міської ради підстави для затвердження такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, та не встановлювалися обставини, а відтак і не надавалася відповідна правова оцінка тому, чи була сформована земельна ділянка, на якій прокладалися інженерні мережі та комунікації, як об`єкт цивільних прав, та чи підлягали ці об`єкти та/або відповідні обмеження у встановленому законом порядку державній реєстрації, і якщо так, чи було покладено відповідний обов`язок щодо їх реєстрації саме на позивача.

Тобто вказані висновки стосувалися не рішення Черкаського міськвиконкому «Про дозвіл ПП «Облагрохім-2000» на будівництво побутових приміщень для працівників підприємства та тепло генераторної по просп. Хіміків, 84» від 20.08.2008 № 1200, як зазначає скаржник, а рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-727.

Крім цього, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відтак, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції в контексті не дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та не виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 08.12.2021 у цій справі, а тому доходить висновку, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави. При цьому суд апеляційної інстанції взяв до уваги відповідні висновки Верховного Суду та встановив необхідні для правильного вирішення цієї справи обставини.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права при винесенні судами оскаржених судових рішень в межах підстав касаційного оскарження, у зв`язку з чим касаційні скарги відповідачі не підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення місцевого господарських підлягають залишенню без змін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також немає.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Черкаської міської ради та Приватного підприємства "Агро-Темп 2010" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.04.2021 у справі № 925/859/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.