Постанова

від 13.02.2024 по справі 906/205/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 906/205/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ОГП: Цимбалістий Т.О.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023

та рішення Господарського суду Житомирської області від 22.05.2023

у справі № 906/205/22

за позовом керівника Житомирської окружної прокуратури інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Дитячий світ";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс"

про знесення самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю магазину "Дитячий світ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" про зобов`язання відповідачів за свій власний рахунок знести самовільно побудовану будівлю, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі (магазин «Дитячий світ») загальною площею 1794,7 кв.м з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2092927518000, за адресою м. Житомир, вул. Івана Кочерги, 3.

В подальшому прокурор подав заяву про залучення співвідповідача та заяву про зміну предмету позову (вх.№51-84-6034вих-22), в якій просив залучити в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" та зобов`язати трьох відповідачів за свій власний рахунок знести самовільно побудовану будівлю.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідування у кримінальному провадженні №42021062020000190 за статею 356 Кримінального кодексу України встановлено факт порушення вимог земельного та містобудівного законодавства під час самовільного виконання будівельних робіт за адресою: Житомир, вул. Івана Кочерги, 3. За вказаною адресою виконуються роботи з прибудови будівлі монолітно-каркасного типу до задньої частини нежитлової будівлі (магазин "Дитячий світ") загальною площею 1794,7 кв.м з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2092927518000. Як вказує прокурор, будівельні роботи виконуються без будь-яких дозвільних документів, а тому такий об`єкт є самочинним будівництвом, чим порушуються права Житомирської об`єднаної територіальної громади в особі позивача на земельну ділянку, і такий об`єкт підлягає знесенню. Відповідачу-1 на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів від 25.05.1995 №297 видано Державний акт від 14.07.1995 №343 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1838 га за адресою: Житомир, вул. Івана Кочерги, 3 для розміщення та обслуговування виробничої бази. Рішення про припинення відповідачу-1 права постійного користування вказаною земельною ділянкою позивач не приймав. Згідно з інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нежитлової будівлі (магазин "Дитячий світ") є відповідач-2. Водночас прокурор вказує, що в процесі розгляду справи стало відомо, що відповідач-3 є власником нежитлової будівлі (магазину "Дитячий світ"). З огляду на відсутність дозвільних документів на будівництво, на переконання прокурора, всі три відповідачі повинні за свій власний рахунок знести самовільно побудовану будівлю, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі (магазин "Дитячий світ", загальною площею 1794,7 кв.м з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2092927518000, за адресою Житомир, вул. Івана Кочерги, 3".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.05.2023 (суддя Машевська О.П.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (колегія суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконкому міської Ради народних депутатів від 25.05.1995 №297 Товариству з обмеженою відповідальністю магазин "Дитячий світ" видано державний акт від 14.07.1995 №343 (ІІ-ЖТ №002492) на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1838 га за адресою: Житомир, вул. Івана Кочерги, 3 для розміщення та обслуговування виробничої бази.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за реєстраційним номером 2092927518000, нежитлова будівля за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 3 зареєстрована на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта". В розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень" внесено запис про арешт нерухомого майна в інтересах ТОВ "Патріа-Баланс" (номер запису про обтяження 36967951 від 19.06.2020).

За інформацією представника ТОВ "Патріа-Баланс" останнє є власником нежитлової будівлі (магазину "Дитячий світ",) літ. "А", площею 1525,0 кв.м, складів літ. "В,Г", площею 183,3 кв.м, складу літ. "Е" площею 65,2 кв.м, складу літ. "З" площею 20,3 кв.м, загальною площею 1794, 7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3. Право власності товариства на вказаний об`єкт нерухомості виникло на підставі свідоцтва САА №680322 від 29.08.2003, виданого виконавчим комітетом Житомирської міської ради на підставі рішення №525 від 28.08.2003. Згодом будівля була передана в іпотеку АКБ "ТАС-Комерцбанк", код 19356840 (правонаступником якого було ПАТ "Сведбанк", а потім - ПАТ "Омега Банк") на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим №15582, було забезпеченням виконання зобов`язань "Торгового Дому "Міріса" у формі ТОВ, згідно з кредитними договорами №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ ЖРД від 08.10.2007, та забезпеченням виконання зобов`язань ТОВ "Патріа Баланс" згідно з кредитним договором №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Омега Банк" (код 19356840) ліквідоване з 18.11.2019.

Як стверджує представник ТОВ "Патріа-Баланс", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович 27.02.2020 здійснив реєстраційні дії:

- рішенням №51354642 скасував реєстраційну дію щодо припинення іпотеки, здійснену за рішенням приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича №48679546 від 13.09.2019 щодо належного ТОВ "Патріа-Баланс", об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі (магазину "Дитячий світ") за адресою: місто Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3;

- рішенням №51373369 здійснив реєстрацію відступлення прав іпотеки шляхом зміни іпотекодержателя з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Банк" код ЄДРПОУ 19356840, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс компаніт", код ЄДРПОУ 41090620, відносно належного ТОВ "Патріа-Баланс" об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі (магазину "Дитячий світ") за адресою: місто Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3;

- рішенням №51374888 здійснив реєстрацію відступлення прав іпотеки шляхом зміни іпотекодержателя з Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс компаніт", код ЄДРПОУ 41090620, на Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Фінансова Оферта", код ЄДРПОУ 42501205, відносно належного ТОВ "Патріа-Баланс" об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі (магазину "Дитячий світ") за адресою: місто Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3;

- рішенням №51375631 здійснив реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно №35712603 (спеціальний розділ) на користь обтяжувача Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Фінансова Оферта", код ЄДРПОУ 42501205 щодо належного ТОВ "Патріа-Баланс" об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі (магазину "Дитячий світ") за адресою: місто Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3.

03.06.2020 приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Лідія Євгенівна зареєструвала на користь ТОВ "Фінансова Оферта", код ЄДРПОУ 42501205, право власності на належний ТОВ "Патріа-Баланс" об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю (магазину "Дитячий світ") за адресою: місто Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3 (рішення №52505410 від 03.06.2020).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ТОВ "Патріа Баланс" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргами на рішення приватних нотаріусів Золотих О.О. та Лазоренко Л.Є., за результатами яких видано накази №3024/5 від 03.09.2020 і №3152/5 від 11.09.2020 про задоволення скарг. Разом з тим, повідомлено, що провести дії щодо припинення записів про державну реєстрацію права власності виявилося неможливим у зв`язку з тим, що у Державному реєстрі прав щодо об`єкта нерухомого майна наявний запис про обтяження від 19.06.2020 №36967951, зареєстрований на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.06.2020 у справі №906/227/20.

Рішенням № 54903220 від 02.11.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна здійснила реєстрацію (перенесення) іпотеки з запису №35710580 в запис №38963568 щодо належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі (магазину "Дитячий світ") літ. "А" площею 1525,9 кв.м, складів літ. "В,Г" площею 183,3 кв.м, складу літ. "Е" площею 65,2 кв.м, складу літ. "З" площею 20,3 кв.м, загальною площею 1794,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3 (номер РПВН 2018012).

Рішенням № 55529639 від 04.12.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович здійснив реєстрацію відступлення прав іпотеки шляхом зміни іпотекодержателя з Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс компані" код ЄДРПОУ 41090620, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта", код ЄДРПОУ 42501205, відносно належного ТОВ "Патріа-Баланс" об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі (магазину "Дитячий світ") літ. "А", площею 1525,9 кв.м, складів літ. "В,Г", площею 183,3 кв.м, складу літ. "Е" площею 65,2 кв.м, складу літ. "З" площею 20,3 кв.м, загальною площею 1794, 7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3. Підстава вказаної реєстраційної дії: договір про відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов`язанні), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном Андрієм Івановичем 04.12.2020 за реєстром №13127.

Листом №6217/160797-33-21/33.3 від 18.01.2022 Міністерство юстиції України повідомило ТОВ "Патріа-Баланс", що Офісом протидії рейдерству виявилося неможливим виконати Наказ №3024/5 та Наказ № 3152/5 у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі прав арешту (номер запису про обтяження 36967951), зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Гербедою Віталієм Юрійовичем на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/227/20 від 17.06.2020 та реєстрацією відступлення права іпотеки (номер запису 38963568).

Згідно з позицією ТОВ "Патріа-Баланс", у Державному реєстрі прав на нерухоме майно містяться невиправлені дані про дійсне право власності ТОВ "Патріа-Баланс" на спірний об`єкт.

08.12.2021 за фактом порушення вимог земельного та містобудівного законодавства щодо здійснення самовільного будівництва за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 3 відкрито кримінальне провадження №42021062020000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

11.02.2022 дізнавач СД Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області на підставі слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира №295/1612/22 від 04.02.2022, за участю спеціалістів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, здійснив обшук об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги,3, в результаті якого встановлено недобудовану будівлю за вказаною адресою, яка знаходиться за ТОВ магазин "Дитячий світ", а саме: будівлю Г- подібної форми, яка має просторову каркасну форму із залізобетону. Відомості про земельну ділянку, її власника або користувача у Державному земельному кадастрі відсутні. Під час обшуку особу власника не встановлено.

23.02.2022 Управління державного-архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради склало акт №9 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті виконання будівельних робіт за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 3, в якому зазначено, що під час виїзду на об`єкт за вказаною адресою зафіксовано виконання будівельних робіт з будівництва будівлі, яка знаходиться (розміщена) на задньому дворі магазину "Дитячий світ". Візуально, будівля має такі характеристики:

- тримальна основа будівлі має каркасну конструкцію, яка складається з колон, виготовлених з залізобетону, на яких влаштовано монолітне залізобетонне перекриття між 1-м та 2-м поверхом, перекриття 2-го поверху не завершене - змонтована тільки опалубка;

- у плані має Г-подібну форму орієнтовними розмірами 17,39x22,36 м - основна частина, Г-подібна частина має орієнтовні розміри 12,77x7,97 м. Вказані розміри без урахування вильоту монолітного перекриття та змонтованої опалубки;

- висота будівлі до змонтованої опалубки 2-го поверху орієнтовно складає 8,40 м;

- висота 1-го поверху орієнтовно складає 4,20 м;

- будівля за місцем розташування не є окремо стоячою, а має примикання до будівлі магазину "Дитячий світ".

Під час проведення позапланової перевірки встановлено відсутність у реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва дозвільного(них) документу(тів) про початок виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, 3.

У вказаному акті зазначено, що виконання будівельних робіт з будівництва будівлі, яка знаходиться (розміщена) на задньому дворі магазину "Дитячий світ" здійснюється без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням частини першої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт".

На переконання Житомирської окружної прокуратури, будівельні роботи з прибудови будівлі до задньої частини нежитлової будівлі (магазин "Дитячий світ") за адресою: Житомир, вул. Івана Кочерги, 3 виконуються без будь-яких дозвільних документів, що дає підстави вважати такий об`єкт є самочинним будівництвом, чим порушуються права Житомирської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради на земельну ділянку, а тому такий об`єкт підлягає знесенню.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять дозвільних документів на будівництво об`єкта - прибудови будівлі до задньої частини нежитлової будівлі (магазин "Дитячий світ"), тому з огляду на положення статті 376 Цивільного кодексу України вказана прибудова (за адресою: місто Житомир, вул. Івана Кочерги, будинок 3), є самочинним будівництвом. Водночас суд зазначив, що за наявними у справі доказами не доведено, що самочинна побудована будівля, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі розміщена на земельній ділянці площею 0,1838 га, якою користується відповідач-1 та що це товариство є особою, яка здійснила самочинне будівництво; також за наявними у справі доказами судом не встановлено, що особою, яка здійснила самочинне будівництво будівлі є відповідач-2 або відповідач-3. Відтак, суди дійшли висновку, що оскільки за наявними у справі доказами не встановлено, що вказані товариства достеменно здійснили самочинне будівництво - не встановлено фактичного належного відповідача за вимогою про знесення самовільно побудованої будівлі, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі (магазин "Дитячий світ"), загальною площею 1794,7 кв.м з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2092927518000, за адресою: Житомир, вул. Івана Кочерги, 3, з урахуванням чого відмовили у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи скаржника зводяться до того, що судами порушено вимоги ст.ст. 58,116,124,125,126,152, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 86, 236 ГПК України та зроблено помилковий висновок про те, що відповідачі не повинні зносити об`єкт самочинного будівництва за свій рахунок. Враховуючи те, що лише безпосередній володілець майна може здійснювати його реконструкцію, відповідними доказами обґрунтовано підтверджується, що самочинне будівництво здійснювалося у результаті спільних дій власників магазину «Дитячий світ» та постійного землекористувача.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 09.02.2022 у справі № 916/1477/21, від 22.08.2019 у справі № 910/10156/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/192616, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18 та від 26.11.2020 у справі № 904/5217/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.01.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.01.2024 від ТОВ "Патріа-Баланс" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.

У зв`язку з тривалою повітряною тривогою 23.01.2024 розгляд справи не відбувся, а касаційну скаргу призначено до розгляду на 06.02.2024.

У судовому засіданні 06.02.2024 оголошено перерву у справі до 13.02.2024.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки скаржник не оскаржує судові рішення в частині правильності визначення спірного нерухомого майна (прибудови) як об`єкта самочинного будівництва, а його доводи стосуються висновків судів щодо недоведеності хто саме повинен зносити відповідний об`єкт, Верховний Суд переглядає судові рішення саме в цій частині.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17 у справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та повернення земельної ділянки зазначено, що відповідно до інформації, наданої Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації в листі від 15.05.2015, за адресою м. Київ, вул. Мілютенка, 7-Б проєктна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалась та до містобудівного кадастру не вносилась.

Нормами ст. 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

За змістом ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3).

Таким чином, оскільки нежитлова будівля збудована на спірній земельній ділянці, що не була належним чином відведена ТОВ «Преско-В» для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, без введення спірного об`єкту нерухомості в експлуатацію, висновок суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням положень ч.2 ст. 376 ЦК України право власності у ТОВ «Преско-В» або інших осіб на нежитлову будівлю не виникло, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема, відчужування третім особам, визнається Касаційним господарським судом правомірним.

З огляду встановлені у цій справі обставини, висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна земельна ділянка відповідно до приписів ст. 212 ЗК України підлягає поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд відповідає обставинам спору та законодавству, що регулює дані правовідносини.

Водночас, у справі № 910/14328/17 судами встановлено, що 07.07.2011 державним реєстратором Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Преско-В» права власності на нежитлову будівлю торгівельного призначення площею 910, 30 м2 по АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва, на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали того ж суду від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-366/08 за позовом ТОВ «Преско-В» до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на майно.

В той же час, у справі № 906/205/22 наявні іншій предмет позову, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, і судами не встановлено власника самочинного будівництва, на відміну від справи № 910/14328/17, а тому правовідносини у них не є подібними.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки зазначено, що згідно з положеннями ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.

Відтак, правовідносини у справах № 906/205/22 та № 918/633/16 не є подібними.

У постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17 про знесення самочинно збудованого майна та повернення земельної ділянки зазначено, що дійшли помилкового висновку про те, що фізична особа-1 не є належним відповідачем у цій справі, тому що не він здійснював самочинне будівництво та не є особою, яка самовільно зайняла спірну земельну ділянку, оскільки, набувши у власність нежитлове приміщення магазину фізична особа-1 набула усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник - фізична особа-2, а тому він є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами. Тобто на відміну від справи № 906/205/22 у справі № 755/3782/17 було встановлено власника самочинного будівництва.

В свою чергу у справі № 755/3782/17 було зауважено, що вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу. Невстановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19 про зобов`язання повернути земельну ділянку (шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, звільнивши земельну ділянку від розміщеного на ній майна, в тому числі будівель та споруд) зазначено, що рішенням Ради №324/1300 від 24.05.2001 "Про погодження місця розташування об`єктів" Відповідачу було погоджено місце розташування спортивно-оздоровчого комплексу на Трухановому острові (берег р. Десенка) у Дніпровському районі міста Києва на земельній ділянці орієнтовною площею 1,17 га, відведеній відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.07.1964 №928 "Про відвод організації п/с №4 земельної ділянки для влаштування водно-спортивної бази" (лист-згода від 22.11.2000 №53/8831).

25.09.2001 погоджено акт здачі-прийомки перенесених в натуру меж зарезервованої земельної ділянки, згідно з яким виконано роботи по закріпленню в натурі меж земельної ділянки, що резервується, в якому зазначено, що земельна ділянка має 16 кутів повороту межі, які співпадають з твердими контурами місцевості (кути повороту огорожі з металевої сітки).

06.12.2001 між Організацією (інвестор, забудовник) та Радою в особі Київського міського управління земельних ресурсів укладений договір резервування спірної земельної ділянки площею 1,1680 га для розташування спортивно-оздоровчого комплексу на Трухановому острові (берег р. Десенка) у Дніпровському районі.

Згідно з пунктом 6.4 цієї угоди інвестор (забудовник) зобов`язаний, зокрема, замовити архітектурно-планувальне завдання, розробити проект будівництва та звернутись до Київради з клопотанням про надання (продаж) цієї земельної ділянки.

З 2001 року (у тому числі на час звернення Прокурора до суду з даним позовом) земельна ділянка площею 1,1672 га з обліковим кодом 66:438:110, яка знаходиться на Трухановому острові у місті Києві, використовується Відповідачем.

Верховний Суд зазначив, що єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Однак, як встановлено місцевим господарським судом, Рада будь-яких рішень про передачу вищенаведеної земельної ділянки у власність чи користування відповідачу не приймала, що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що у даному випадку зазначений договір не є тим документом на підставі якого виникають права на землю, а є способом врегулювання організаційно-адміністративних відносин між його сторонами, оскільки умовами вищезазначеного договору обумовлено виключно право відповідача на отримання часу для подальшого оформлення права власності або користування зарезервованою земельною ділянкою в установленому законодавством порядку.

Посилаючись на ст. 376 ЦК України та ст. 212 ЗК України, Верховний Суд взяв до уваги, що в ході розгляду справи прокурор неодноразово зазначав про намагання відповідача вирішити питання щодо оформлення права власності на вказані будівлі у судовому порядку, зокрема, у справі №757/30320/14 за заявою Організації про встановлення юридичного факту набуття ним права власності на спортивно-оздоровчий комплекс на Трухановому острові, яка з посиланням на статтю 344 ЦК України була обґрунтована добросовісним заволодінням таким майном і відкритим його використанням протягом понад десять років. Отже, за наявності таких встановлених обставин справи, позиції сторін, а також фактичних дій учасників справи спрямованих на легалізацію об`єктів на спірній земельній ділянці, підтвердження їх використання саме відповідачем спростовуються висновки апеляційної інстанції про безпідставність посилання прокурора щодо використання відповідачем, як особою, яка вважає себе власником будівель і споруд розміщених на спірній земельній ділянці, вказаним нерухомим майном.

Тобто на відміну від справи № 906/205/22, де прокурор просить трьох відповідачів знести самочинно збудоване майно, у справі № 910/14524/19 було визначено одного відповідача, який користувався земельною ділянкою без належних правових підстав та просив визнати право власності на розміщену на ній будівлю у судовому порядку, що свідчить про неподібність вказаних справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц взагалі вирішувалося питання юрисдикції спору у справі про визнання незаконним розпорядження та скасування наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. У постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Верховний Суд розглядав виключну правову проблему стосовно того, що: Чи зумовлює отримання особою дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) виникнення в неї права (інтересу), що підлягає захисту, в тому числі й шляхом визнання незаконним рішення про надання у власність (користування) земельної ділянки іншій особі та оспорювання відповідного договору? Чи можливе надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки? Наявності (відсутності) порушення прав (інтересів) особи, якій першій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку? Правових наслідків надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки? Можливості оспорення особою, якій першій надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування), актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування, якими передано у власність (користування) цю ж саму земельну ділянку особі, яка отримала дозвіл дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) пізніше.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 916/1477/21 про припинення права власності та зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Обрій ХХІ" на 1/25 об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, загальною площею 2 205,1 м2; припинення права власності ТОВ "Обрій ХХІ" на спірний об`єкт нерухомого майна; зобов`язання ТОВ "Обрій XXI" привести до попереднього стану земельну ділянку шляхом знесення складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 м2, за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведення державної реєстрації права власності на 1/25 об`єкта нерухомого майна за ТОВ "Обрій XXI" відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: за відсутності зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеські області (далі - Департамент ДАБІ) декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Крім того, нежитлові будівлі загальною площею 2 205 м2 знаходяться на земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада); відповідач користується вказаною ділянкою без правовстановлюючих документів, не є її власником або землекористувачем на підставі договору оренди землі, а тому зазначені будівлі є самочинно збудованими.

При цьому 29.01.2008 Комунальним підприємством "Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (далі - КП "Одеське БТІ") виготовлений технічний паспорт на нежитлові будівлі, які належать ТОВ "Обрій ХХІ", в експлікації якого зазначені такі об`єкти: літери "А", "Б", "В" - нежитлові будівлі; літери "Д", "Е", "Ж" - склади, літера "І" - мостіння загальною площею 2 205,1 м2. На титульній сторінці технічного паспорта зроблена відмітка, що склади під літерами "Д", "Е", "Ж" збудовано самочинно.

Верховний Суд з посиланням на ст. 376 ЦК України зазначив, що судами при розгляді справи було встановлено, що у ТОВ "Обрій XXI" відсутнє зареєстроване у встановленому законом порядку речове право на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна. У матеріалах даної справи відсутні належні документи та докази, що відповідач є власником або належним користувачем земельної ділянки, а отже, останній не має право на її забудову без згоди її власника. Також в матеріалах справи відсутні належні документи та докази, що відповідачем у встановленому законом порядку була отримана дозвільна документація на будівництво спірного об`єкта нерухомості. Водночас судами встановлено, що відповідачем для реєстрації права власності на самочинно реконструйовані об`єкти нерухомості була використана декларація, яка не проходила реєстрацію в органах державного архітектурно-будівельного контролю, відомості про яку не були внесені до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Таким чином, на відміну від справи № 906/205/22, у справі № 916/1477/21 судами було встановлено власника самочинного будівництва.

У постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 910/10156/18 зазначено, що установивши, що відповідач зареєстрував право власності на об`єкт нерухомості (паркінг) розташований на спірній земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку під будівництво не надавалась ані в користування, ані у власність, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка підлягає поверненню власнику, що свідчить про відмінність правовідносин у справі № 906/205/22 та № 910/10156/18.

У справі № 488/5027/14-ц, у якій Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову від 07.11.2018, взагалі розглядався спір про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування запису про право власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, та не застосовувалась ст. 376 ЦК України; постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 стосувалася спору про стягнення безпідставно одержаних коштів і за зустрічним позовом відповідача до позивача про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 розглядався спір про зобов`язання виконати умови укладеного договору № АУП-20-07/0003 від 20.07.2015, а саме: прийняти виконання зобов`язань ПАТ «Донбасенерго» за договором № АУП-20-07/0003 від 20.07.2015 шляхом надання ПАТ «Донбасенерго» актів приймання-передачі електроенергії за відповідні періоди; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц розглядався спір про зобов`язання вчинити дії та стягнення компенсації; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 розглядався спір про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, що свідчить про неподібність правовідносин у вказаних справах та розглядуваній.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17 про повернення земельної ділянки та знесення самочинного будівництва зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас ЦК України встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

У справі встановлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:318:0082 не оформлене, а забудова цієї земельної ділянки порушує права третіх осіб.

Право власності на весь об`єкт незавершеного будівництва було зареєстровано спочатку за ОК "ЖБК Щасливий дім", а потім за ТОВ "Юкрейніан Проджект Дівелопмент" за відсутності документа, який посвідчує речове право на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:318:0082. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 116268482 від 05.03.2018 право власності на об`єкт незавершеного будівництва перейшло до ТОВ "Юкрейніан Проджект Дівелопмент" на підставі протоколу № 27/12 від 27.12.2017, виданого ТОВ "Юкрейніан Проджект Дівелопмент" та акту приймання-передачі об`єктів нерухомого майна №№ 1029, 1030 від 27.12.2017, виданих ТОВ "Юкрейніан Проджект Дівелопмент".

Разом з тим, суди не дослідили дотримання вимог абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України, п.п. 68, 70 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових пав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127 та не здійснили аналізу правомірності набуття права власності на частину об`єкта незавершеного будівництва, що розташований на спірній земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:318:0082, не з`ясували обставин і правових підстав, за яких було здійснено оформлення за ТОВ "Юкрейніан Проджект Дівелопмент" права власності на наведений об`єкт незавершеного будівництва та не надали оцінки законності такого оформлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, за змістом ч. 4 ст. 376 ЦК України збудований об`єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам справи з урахуванням ч. 4 ст. 376 ЦК України, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку щодо відсутності підстав для зобов`язання ОК "ЖБК Щасливий дім" знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, який знаходиться на спірній земельній ділянці, та привести її у придатний для використання стан.

Відтак, відповідний об`єкт самочинного будівництва може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво.

Водночас у справі № 906/205/22 судами встановлено, що відповідно до пояснень позивача, під час здійснення заходу державного-архітектурно-будівельного контролю Управління ДАБК Житомирської міської ради (за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 3) не вдалося встановити замовника будівництва, що унеможливило видачу припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, та що передує подачі позову про знесення самочинного будівництва.

Дослідивши зміст акта позивача від 23.02.2022 за №9, що складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльност,і на котрий як на підставу своїх позовних вимог покликається прокурор, судами встановлено, що в даному акті відсутній будь який припис чи запис про усунення порушень будь-якому суб`єкту, не зазначаючи при цьому жодного з відповідачів, а лише міститься висновок: враховуючи вищевикладене виконання будівельних робіт з будівництва будівлі, яка знаходиться (розміщена) на задньому дворі магазину «Дитячий світ» здійснювалося без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; замовник будівельних робіт на час проведення перевірки не встановлений.

При цьому, уже на стадії апеляційного провадження, в зв`язку з виникненням у суду ряду питань щодо кваліфікації даного будівництва як самочинного та пред`явлення позовних вимог саме до відповідачів, прокурором долучено до матеріалів справи письмові пояснення від 17.10.2023, з котрих вбачається, що лише в жовтні 2023 року прокуратурою почали вживатися відповідні дії щодо огляду даного об`єкта, звернення до суду з метою отримання дозволу на проведення такого огляду ухвала слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.10.2023 про надання слідчим СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021062020000190 дозволу на проведення огляду земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта самочинного будівництва (недобудови).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у справі належних та допустимих доказів, що необхідні для доведення підставності звернення прокурора з відповідним позовом, що в свою чергу, є підставою для відмови в його задоволенні.

В свою чергу, прокурор у касаційній скарзі зазначає, що суди у справі № 906/205/22 не врахували позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 щодо того, що з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, та викладених у постановах від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18 та від 26.11.2020 у справі № 904/5217/19 щодо застосування принципу «вірогідності доказів».

Так відповідно до ст. 86 ГПК України суди оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

В свою чергу, як вже було зазначено, відповідний об`єкт самочинного будівництва може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. При цьому судами зазначено про відсутність в даній справі належних та допустимих доказів, що необхідні для доведення підставності звернення прокурора з відповідним позовом, що в свою чергу, є підставою для відмови в його задоволенні. Суди дійшли висновків, що за наявними у справі доказами не доведено, що самочинно побудована будівля, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі розміщена на земельній ділянці площею 0,1838 га, якою користується відповідач-1 та що це товариство є особою, яка здійснила самочинне будівництво; також за наявними у справі доказами судом не встановлено, що особою, яка здійснила самочинне будівництво будівлі є відповідач-2 або відповідач-3. Відтак, суди дійшли висновку, що оскільки за наявними у справі доказами не встановлено, що вказані товариства достеменно здійснили самочинне будівництво - не встановлено фактичного належного відповідача за вимогою про знесення самовільно побудованої будівлі, яка прибудована до задньої частини нежитлової будівлі (магазин "Дитячий світ"), загальною площею 1794,7 кв.м з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2092927518000, за адресою: Житомир, вул. Івана Кочерги, 3, з урахуванням чого відмовили у задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши дотримання норм матеріально та правильність застосування норм процесуального права в межах доводів касаційних скарг, оскільки підстави касаційного оскарження не знайшли своє підтвердження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі в межах підстав касаційного оскарження ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягають скасуванню, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Додатково Верховний Суд звертає увагу, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Так прокурор визначив підставою касаційного оскарження саме неврахування висновків Верховного Суду, викладених у спорах з правовідносинами, які прокурор вважав подібними до тих, що склалися у справі № 906/205/22, які, в свою чергу, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а не відсутність висновку Верховного Суду щодо спірних відносин в контексті правильного визначення відповідачів, які повинні знести об`єкт самочинного будівництва у випадку неможливості точно встановити його власника.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 22.05.2023 у справі № 906/205/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.