Постанова

від 14.02.2024 по справі 910/8069/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8069/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської обласної ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 (колегія суддів: Скрипка І. М., Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 (суддя Головіна К. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Тернопільської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний комітет телебачення і радіомовлення України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Тернопільської районної державної адміністрації Захарків Ірина Юріївна, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права власності,

за участю представника позивача - Новака А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі - АТ "НСТУ") звернулося до суду з позовом до Тернопільської обласної ради (далі - Облрада) про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Тернопільської районної державної адміністрації Захарків І. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20.06.2019 № 32137005, а також визнання за позивачем права власності на гараж, літ. "Б", загальною площею 175,7 кв. м, розташований у місті Тернополі, на вулиці Медовій, 5.

2. На обґрунтування позовних вимог АТ "НСТУ" послалося на Закон України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України", статут АТ "НСТУ", Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтю 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначило, що спірне майно належить позивачу як правонаступнику Національної телекомпанії України на праві власності на підставі передавального акта необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 17.01.2017 № 3, балансоутримувачем цього майна є філія "Тернопільська РД".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Проектом забудови від 18.12.1968 дозволено зведення об`єкта комплексу "Будинок Радіо" за адресою: місто Тернопіль, вулиця Медова, 5 (у минулому відповідно до архівного витягу Тернопільської міськради від 13.07.2015 - Бугайченко (Медова), 17).

4. 27.03.1972 Виконавчий комітет Тернопільської облради депутатів трудящих прийняв рішення № 169 "Про прийняття в експлуатацію новозбудованого Будинку Радіо на вулиці Бугайченка, 17 у місті Тернополі". Будинок Радіо включав: а) техбудинок; б) фонотеку; в) гараж-котельну. У пункті 2 цього акта найменування об`єкта будівництва зазначено як: Будинок Радіо ІV класу та гараж-котельня.

5. 10.12.1991 Облрада прийняла рішення про передачу приміщення обласного телерадіомовного об`єднання обласній школі мистецтв з 01.06.1992.

6. 16.06.1993 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 454 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей та м. Севастополя", згідно з якою приміщення Тернопільського телерадіооб`єднання Державної телерадіомовної компанії України у місті Тернополі на вулиці Медовій, 17 вирішено передати до комунальної власності області (додаток № 6 до постанови).

7. 01.01.1995 на виконання рішення Облради від 10.12.1991 приміщення Тернопільського об`єднання телебачення і радіомовлення на вулиці Медовій, 17 у місті Тернополі із назвою об`єкта: "Будинок без гаражів" передано Тернопільській обласній школі мистецтв.

8. 01.03.2001 Тернопільська міськрада прийняла рішення № 282 про оформлення права власності за територіальною громадою області в особі Облради на будівлі і споруди площею 727,8 кв. м на вулиці Медовій, 5 (17) у місті Тернополі, які вирішила передати в оперативне управління Тернопільській обласній школі мистецтв.

9. 08.05.2001 Облрада отримала свідоцтво про право власності на будівлю під літ. "А" загальною площею 727,8 кв. м, а 10.01.2019 фізична особа-підприємець Вдовинюк О. М. на замовлення Управління експлуатації майнового комплексу Облради розробив технічний паспорт на будівлі і споруди на вулиці Медовій, 5 у місті Тернополі, у якому "Школа мистецтв" позначена під літ. "А", а гараж під літ. "Б". До цього паспорта складена інформаційна довідка від 10.01.2019 № 89 про те, що підставою для приналежності Облраді будівель і споруд на вулиці Медовій, 5 у місті Тернополі є свідоцтво про право власності від 08.05.2001 (видане на будівлю під літ. "А" площею 727,8 кв. м), загальна площа будівлі "Школи мистецтв" літ. "А" становить 728,2 кв. м і збільшилася на 0,4 кв. м за рахунок ремонтних робіт, що не вимагає дозвільних документів.

10. Отже, приміщення Тернопільського об`єднання телебачення та радіомовлення у 1995 році передано Тернопільській школі мистецтв без гаражів (лише сама будівля), а свідоцтво про право власності від 08.05.2001, на яке послався відповідач, не містить запису про право власності Облради на гараж під літ. "Б". У реєстраційній справі № 1859037561101 по будинку на вулиці Медовій, 5 у місті Тернополі також відсутні документи на підтвердження включення гаража, літ. "Б", площею 175,7 кв. м до складу будівлі загальною площею 728,2 кв. м під літ. "А" й оформлення права власності на нього за Облрадою.

11. АТ "НСТУ" є правонаступником майна, прав та обов`язків Національної телекомпанії України, що припинила діяльність.

12. Відповідно до пунктів 24, 25 статуту АТ "НСТУ" має у власності майно, що внесене до її статутного капіталу, та/або інше майно, набуте нею на підставах, не заборонених законом. За АТ "НСТУ" закріплене на праві господарського відання державне майно, передане їй відповідно до законодавства. АТ "НСТУ" володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законодавством та цим статутом. АТ "НСТУ" має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва та дочірні підприємства у порядку, визначеному законодавством і статутом.

13. Особливості реєстрації прав на майно AT "НСТУ" визначені положеннями пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень розділу IV Закону України "Про Суспільне телебачення та радіомовлення України". Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону AT "НСТУ" є правонаступником усіх прав та обов`язків, у тому числі на всі об`єкти права інтелектуальної власності юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону. Внесення нерухомого майна до статутного капіталу AT "НСТУ" може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT "НСТУ", здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу АТ "НСТУ". Передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу AT "НСТУ".

14. 17.01.2017 Державний комітет телебачення і радіомовлення України видав наказ № 3 про затвердження зведеного передавального акта необоротних активів, оборотних активів і зобов`язань Національної телекомпанії України до АТ "НСТУ" і додатків до нього.

15. Унаслідок реорганізації Національної телекомпанії України шляхом перетворення в AT "НСТУ" позивач (в особі філії Національної телекомпанії України "Тернопільська регіональна дирекція") став власником гаража, літ. "Б", площею 175,7 кв. м на вул. Медовій, 5 у місті Тернополі (що підтверджується передавальним актом від 17.01.2017 № 3 і звітом про оцінку майна, що належить АТ "НСТУ", виконаного станом на 31.12.2021 на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "УСК-Консалтинг").

16. У науково-правовому експертному висновку Київського регіонального центру Національної академії правових наук України від 13.12.2018 з питань визначення правового режиму майна АТ "НСТУ" зазначено, що майно, зазначене у цьому передавальному акті (зокрема гараж, літ. "Б"), включено до статутного капіталу АТ "НСТУ" та є власністю цієї юридичної особи, а Держава, зі свого боку, отримала корпоративні права на суму сформованого статутного капіталу.

17. 20.06.2019 Облрада, вважаючи себе власником цього гаража, зареєструвала його за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг від 25.06.2019 № 171656766) під найменуванням: "Школа мистецтв А сход сх 1 сх 2, гараж Б, прибудова б, огорожа 1, ворота 2, хвіртка 3, огорожа 4, ворота 5, загальною площею 728,2 кв. м" (запис № 32137005). Цю реєстрацію здійснив державний реєстратор на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 08.05.2001 та інформаційної довідки № 89, виданої 10.05.2019 фізичною особою - підприємцем Вдовинюком О. М.

18. Позивач стверджує, що про обставини реєстрації за відповідачем права власності на цей гараж він дізнався під час проведення Управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби у Тернопільській області планової перевірки філії АТ "НСТУ" "Тернопільська РД", що підтверджується довідкою збору інформації у філії АТ "НСТУ" "Тернопільська РД" у межах державного фінансового аудиту діяльності АТ "НСТУ" від 03.03.2020.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

19. 23.03.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023, про задоволення позову, оскільки відповідач не надав доказів про виникнення у нього права власності на спірне майно, тоді як позивач підтвердив наявне у нього право власності, що виникло на підставі передавального акта необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань Національної телекомпанії України до АТ "НСТУ", затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 17.01.2017 № 3, та акта про оцінку таких активів.

20. Суди вказали, що запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (гараж, літ. "Б", на вулиці Медовій, 5 у місті Тернополі) за відповідачем, унесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора від 20.06.2019 № 32137005, суперечить нормам цивільного законодавства та порушує право власності позивача. До того ж суди визнали поважними причини пропуску позивачем позовної давності.

Короткий зміст касаційної скарги

21. Облрада звернулася з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень та ухвалення нового - про відмову у позові. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судових рішень без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 387, 388, 392 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі № 923/863/20, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.

22. На переконання скаржника, позивач довільно включив до своїх необоротних і оборотних активів спірний гараж за відсутності правовстановлюючих документів на нього і не довів, що внаслідок реорганізації Національної телекомпанії України у нього як правонаступника виникло право власності на спірне майно.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, повністю погоджуючись із висновками обох судів про відсутність у відповідача доказів на підтвердження права власності на спірне майно.

Позиція Верховного Суду

24. Спір у цій справі виник між позивачем і Облрадою щодо права власності на гараж, яке остання зареєструвала за собою.

25. Як убачається з вимог позивача та їх обґрунтування, вони спрямовані, по-перше, на незаконну реєстрацію за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, оскільки позивач вважає себе його власником, а по-друге, на визнання права власності на гараж за особою - AT "НСТУ".

26. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

27. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

28. За приписами статті 181 цього ж Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що, ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90), від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

30. Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67); від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 92)).

31. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 96).

32. Оскільки у справі, що переглядається, суди встановили, що право власності на спірне майно зареєстроване за Облрадою, то саме вона вважається володільцем спірного майна. Відповідно позивач, який вважає себе його власником, не є його володільцем. Тому належним способом захисту позивача у цій справі є віндикаційний позов (статті 387, 388 ЦК України). Цей позов опосередковується вимогою про витребування нерухомого майна від актуального володільця, тобто особи, за якою зареєстроване право власності (у цій справі - від Облради). У разі задоволення судом позовної вимоги про витребування нерухомого майна з володіння відповідача таке судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача.

33. Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

34. Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

35. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22)).

36. Отже, жодна вимога, пред`явлена позивачем з наміром набути володіння спірним нерухомим майном (про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію, про скасування записів у Державному реєстрі прав, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності, зокрема "шляхом відновлення (внесення) відповідних відомостей до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно"), не відповідає належному способу захисту у цій справі, яким є віндикаційний позов, що також є самостійною підставою відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76)).

37. Оскільки в ході касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача підтвердилася наявність підстави касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, про що йшлося у наведених скаржником постановах, обґрунтованими виявилися доводи про обраний позивачем спосіб захисту як неналежний, то колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та ухвалення нового рішення у цій справі про відмову у позові.

38. Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги Облради з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших, установлених судом обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

40. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 цього ж Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

41. Ураховуючи наведене, касаційна скарга Облради підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати

42. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської обласної ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 910/8069/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42, код ЄДРПОУ 23152907) на користь Тернопільської обласної ради (46021, м. Тернопіль, вул. М. Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 24630220) 13 723 (тринадцять тисяч сімсот двадцять три) грн 64 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги та 10 292 (десять тисяч двісті дев`яності дві) грн 73 коп. за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач