Рішення

від 13.02.2024 по справі 159/5619/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/5619/23

Провадження № 2/159/93/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання Панечко К.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1\2 частину домоволодіння, реєстраційний номер 303709107221 розташованого за адресом АДРЕСА_1 ;

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 0722155700:01:001:0352 розташованого за адресом АДРЕСА_1 , та стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 11716,63грн.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 31.01.2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2022 року. У період перебування сторін у шлюбі було набуте нерухоме майно, а саме збудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0722155700:01:001:0352.

У зв`язку з тим, що між ним та відповідачем виникли непорозуміння з приводу поділу майна подружжя, виникла необхідність звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, її представник уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача щодо задоволення уточнених позовних вимог не заперечують.

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 31.01.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який було розірвано 15.02.2022 року на підставі рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Як вбачається відомостей з державного реєстру речових прав за реєстраційним номером 303709107221 значиться житловий будинок, А-2 об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 159кв.м., житлова площа 80 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер :0722155700:01:001:0352, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), площею 0,1 га. На земельній ділянці біля житлового будинку А-2 розташовані господарські будівлі та споруди: Б-1 літня кухня, В-1 гараж, Г-1 навіс, 1- горожа, 2-ворота, 3 хвіртка.

Житловий будинок було зареєстровано рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 11295278 від 28.02.2014 року на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 виданий 28.02.2014 року Державним реєстратором реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції на ім`я ОСОБА_2 .

В судовому засіданні сторони підтвердили, той факт, що житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 , який побудований на вказаній вище земельній ділянці побудовані за спільні кошти в період шлюбу.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідност. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові витрати у даній справі складаються із: судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 11716,63 гривень.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору при поданні позову.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України решту 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви, що становить відповідно 5858,32 гривень ((11716,63) х50/100), належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.368 ЦК України, ст. ст.60,61,69,70,71 СК України, ст.ст.12,13,81,133,139,140,141,142,259,264ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1\2 частину домоволодіння, реєстраційний номер 303709107221 розташованого за адресом АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1\2 частину домоволодіння, реєстраційний номер 303709107221 розташованого за адресом АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 0722155700:01:001:0352 розташованого за адресом АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 0722155700:01:001:0352 розташованого за адресом АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору 5858,32 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.02.2024 року.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник позивача адвокат Андріяш Наталія Валеріївна, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача- адвокат Філіпович Володимир Євгенійович, місце реєстрації: вул. Богдана Хмельницького, буд.35, оф.5, м. Луцьк Волинська область, 43025.