Постанова

від 31.01.2024 по справі 201/4160/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 201/4160/19

провадження № 61-10524св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Верна Груп», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Бір Груп», ОСОБА_4 , державний реєстратор Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Дворецька Юлія Олексіївна, ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Амулет-Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Пранкстер», ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Єлоу Драгон», ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Рандом», ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Старплюс Україна», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

треті особи:приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Каширнікова Світлана Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Арсеньєва Анастасія Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_10 , подану представником ОСОБА_11 , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року в складі судді Наумової О. С., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Верна Груп», ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бір Груп», ОСОБА_4 , державного реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Дворецької Юлії Олексіївни, ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Амулет-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пранкстер», ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлоу Драгон», ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рандом», ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Старплюс Україна», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Каширнікова Світлана Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Арсеньєва Анастасія Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, про визнання недійсними актів приймання-передачі, рішень, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, вселення, поновлення права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області (далі - КП «Центр реєстрації та надання послуг») Ковальова С. В., ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Верна Груп» (далі- ТОВ «Верна Груп»), ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бір Груп» (далі - ТОВ «Бір Груп»), Калниша Д. С., державного реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (далі - КП «Дніпропетровське МБТІ») Дворецької Ю. О., Сущенка В. К., Товариства з обмеженою відповідальністю «Амулет-Плюс» (далі - ТОВ «Амулет-Плюс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Пранкстер» (далі - ТОВ «Пранкстер»), ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлоу Драгон» (далі - ТОВ «Єлоу Драгон»), ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рандом» (далі - ТОВ «Рандом»), ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Старплюс Україна» (далі - ТОВ «Старплюс Україна»), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус ДМНО) Каширнікова С. О., приватний нотаріус ДМНО Міссіяж О. А., приватний нотаріус ДМНО Арсеньєва А. А., приватний нотаріус ДМНО Кейтельгіссер О. М., приватний нотаріус ДМНО Ричка Ю. О., про визнання недійсними актів приймання-передачі, рішень, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, вселення, поновлення права власності.

Позовні вимоги, з урахуванням заяв про їх уточнення, мотивовано тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 (містобудівний ансамбль « Крутогорний » у комплексі « Західна Башта ») на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 119220 від 19 липня 2004 року.

У березні 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що квартира вибула з його володіння. З`ясовано, що державний реєстратор КП «Центр реєстрації та надання послуг» Ковальов С. В. 05 березня 2019 року здійснив реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Верна Груп» на підставі акта приймання-передачі квартири до статутного капіталу ТОВ «Верна Груп» як частки позивача.

При цьому ОСОБА_1 зазначав, що він у цей час на території України був відсутній, будь-яких угод не укладав, підписів своїх щодо розпорядження квартирою ніде не ставив, доручення на вчинення таких дій нікому не надавав.

Також встановлено, що державний реєстратор Ковальов С. В. одночасно із переданням майна до статутного фонду ТОВ «Верна Груп» зареєстрував у цей же день і саме товариство ТОВ «Верна Груп» (код 42864113).

З цього приводу позивач через представника звернувся до правоохоронних органів, у результаті чого порушено ряд кримінальних проваджень щодо незаконного заволодіння майном позивача.

На запит адвоката виконавчий комітет Нивотрудівської сільської ради повідомлено, що державний реєстратор ОСОБА_13 відсторонений від виконання посадових обов`язків наказом Міністерства юстиції України від 02 травня 2019 року.

На думку позивача, акт приймання-передачі внеску (частки) до статутного капіталу ТОВ «Верна Груп» (керівник і бенефіціарний власник ОСОБА_2 ) за реєстровим № 5319 має бути визнаним недійсним, оскільки він виданий на підставі документів, достовірність яких викликає сумніви.

14 березня 2019 року державний реєстратор Ковальов С. В. вчинив другий запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким перереєстроване право власності на спірну квартиру з ТОВ «Верна Груп» на ОСОБА_3 на підставі акта приймання-передачі № 2 майна від ТОВ «Верна Груп» до ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Міссіяж О. А. 14 березня 2019 року за № 66 та № 67.

На думку ОСОБА_1 , акт приймання-передачі № 2 також має бути визнаний недійсним, оскільки виданий на підставі документів, достовірність яких викликає сумніви.

Позивач стверджував, що він не знайомий і ніколи не зустрічався з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будь-яких угод з ними не укладав і не ставив підписів на актах приймання-передачі майна, установчих документах, будь-яких інших правочинів щодо своєї нерухомості не вчиняв.

Зазначав, що протокол установчих зборів засновників ТОВ «Верна Груп» від 04 березня 2019 року № 1, на яких нібито були присутні ОСОБА_1 як засновник і другий засновник ОСОБА_2 , є підробленим.

03 травня 2019 року позивачу від голови правління ЖК «Містобудівний ансамбль «Крутогорний» у комплексі «Західна Башта», в якому розташована його квартира, стало відомо, що невідомі особи проникли до спірної квартири шляхом зламу вхідної двері.

За цим фактом подана заява про вчинення кримінального правопорушення, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні від 19 квітня 2019 року № 12019040030000973 за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Постановою слідчого відділу Дніпровського відділу поліції від 13 серпня 2019 року квартиру визнано речовим доказом.

Крім того, 09 жовтня 2019 року право власності на спірну квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору № 2460 про передачу майна від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_5

15 жовтня 2019 року квартира, площа якої становила 711,8 кв. м, була поділена на шість окремих части згідно із актом поділу об`єкта нерухомого майна від 10 жовтня 2019 року, виданого інженером з інвентаризації ОСОБА_14 на підставі висновку про технічну можливість поділу об`єкта нерухомого майна. Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16 жовтня 2019 року державним реєстратором КП «Дніпропетровське МБТІ» Дворецькою Ю. О.

Таким чином, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779672312101 (спірної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої становила 711,8 кв. м) змінився, і 15 жовтня 2019 року квартира була розділена на шість окремих частин, а саме:

- квартира № 99-1 , номер об`єкта нерухомого майна 1938069412101;

- квартира № 99-2 , номер об`єкта нерухомого майна 1938273612101;

- квартира № 99-3 , номер об`єкта нерухомого майна 1938171812101;

- квартира № 99-4 , номер об`єкта нерухомого майна 1938224412101;

- квартира № 99-5 , номер об`єкта нерухомого майна 1938129712101;

- квартира № 99-6 , номер об`єкта нерухомості майна 1938098412101.

Таким чином, квартира № 99 (реєстраційний номер 1779672312101) 15 жовтня 2019 року на підставі акта поділу об`єкта нерухомого майна від 10 жовтня 2019 року перестала існувати і замість неї утворилося шість нових об`єктів нерухомості.

У період з 15 жовтня 2019 року до 20 листопада 2019 року власником шести квартир був ОСОБА_5 , який є:

- керівником і засновником ТОВ «Єлоу Драгон», що було утворене 04 листопада 2019 року із зазначенням адреси спірної квартири: АДРЕСА_9 ;

- керівником ТОВ «Амулет-Плюс», що створене 30 жовтня 2019 року із зазначенням адреси спірної квартири: АДРЕСА_10 ;

- керівником і засновником ТОВ «Бір Груп», що створене 15 жовтня 2019 року з зазначенням адреси: АДРЕСА_11 ;

- керівником ТОВ «Старплюс Україна», що створене 15 жовтня 2019 року із зазначенням адреси: АДРЕСА_12 ;

- керівником ТОВ «Рандом», яке створене 24 жовтня 2019 року із зазначенням адреси спірної квартири: АДРЕСА_13 ;

- керівником ТОВ «Пранкстер», яке створене 24 жовтня 2019 року з зазначенням адреси спірної квартири: АДРЕСА_14 .

Позивач вважав, що усі вказані підприємства створені у жовтні-листопаді 2019 року з метою придбання належної йому квартири, що попередньо поділена на шість частин. З 28 листопада 2019 року ці товариства почали ліквідовуватися, а головою ліквідаційної комісії був призначений ОСОБА_5

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі право власності на квартиру № 99-1 перейшло до ОСОБА_8

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-2 перейшло до ОСОБА_4

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-3 перейшло до ОСОБА_6

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-4 перейшло до ОСОБА_9

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-6 перейшло до ОСОБА_7

25 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-5 перейшло до ТОВ «Єлоу Драгон».

27 березня 2020 року на підставі акта приймання передачі право власності на квартиру № 99-5 від ТОВ «Єлоу Драгон» перейшло до ОСОБА_10 .

На підставі викладеного позивач, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог (т. 3 а. с. 90-110, т. 4 а. с. 105-108), просив суд:

- визнати недійсним акт приймання-передачі до статутного капіталу ТОВ «Верна Груп» нерухомого майна як майнового внеску у вигляді квартири позивача АДРЕСА_15 , посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Каширніковою Є. О. 05 березня 2019 року та зареєстрований у реєстрі за № 5319;

- визнати недійсним рішення установчих зборів засновників ТОВ «Верна Груп», оформлене протоколом загальних зборів від 04 березня 2019 року № 1, посвідчене приватним нотаріусом ДМНО Каширніковою С. О. 04 березня 2019 року та зареєстроване в реєстрі за № 5314;

- визнати недійсним акт приймання-передачі майна від 14 березня 2019 року як майнового внеску у вигляді квартири АДРЕСА_15 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Міссіяж О. А. 14 березня 2019 року та зареєстрований у реєстрі за № 66, № 61;

- скасувати державну реєстрацію прав власності на квартири № № 99-1 , 99-2, 99-3, 99-4, 99-5, 99-6, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідними записами про номери об`єктів нерухомого майна, які здійснені приватним нотаріусом ДМНО Арсеньєвою А. А., за ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_7 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння вказані квартири у ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_7 , які утворилися шляхом поділу первісної квартири № 99 , застосувавши наслідки недійсності правочину, та передати їх у володіння позивача з одночасним вселенням до них для проживання;

- внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації права власності на ці квартири за ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_7 та відновити запис про поновлення права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру № 99 .

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 10 лютого 2021 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.

Скасував записи про державну реєстрацію права власності на квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_17 :

- № 99-1, номер об`єкта нерухомого майна 1938069412101, вчинений 20 листопада 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Арсеньєвою А. А. на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна № № 3685, 3686 між ТОВ «Старплюс Україна» і ОСОБА_8 , за ОСОБА_8 ;

- № 99-2, номер об`єкта нерухомого майна 1938273612101, вчинений 20 листопада 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Арсеньєвою А. А. на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна № № 3683, 3684 між ТОВ «Бір Груп» та ОСОБА_4 , за ОСОБА_4 ;

- № 99-3, номер об`єкта нерухомого майна 1938171812101, вчинений 20 листопада 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Арсеньєвою А. А. на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна № № 3679, 3680 між ТОВ «Пранкстер» та ОСОБА_6 , за ОСОБА_6 ;

- № 99-4, номер об`єкта нерухомого майна 1938224412101, вчинений 20 листопада 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Арсеньєвою А. А. на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна № № 3681, 3682 між ТОВ «Амулет-Плюс» та ОСОБА_9 , за ОСОБА_9 ;

- № 99-5, номер об`єкта нерухомого майна 1938129712101 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51848710 від 01 квітня 2020 року), вчинений приватним нотаріусом ДМНО Кейтельгіссер О. М. на підставі актів приймання-передачі від 27 березня 2020 року між ТОВ «Єлоу Драгон» та ОСОБА_10 , за ОСОБА_10 ;

- № 99-6, номер об`єкта нерухомості майна 1938098412101, вчинений 20 листопада 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Арсеньєвою А. А. на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна № № 3687, 3688 між ТОВ «Рандом» та ОСОБА_7 , за ОСОБА_7 .

Витребував на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння квартири, а саме:

- з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 - квартиру № 99-1 , номер об`єкта нерухомого майна 1938069412101;

- з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 - квартиру № 99-2 , номер об`єкта нерухомого майна 1938273612101;

- з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 - квартиру № 99-3 , номер об`єкта нерухомого майна 1938171812101;

- з чужого незаконного володіння ОСОБА_9 - квартиру № 99-4 , номер об`єкта нерухомого майна 1938224412101;

- з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 - квартиру № 99-5 , номер об`єкта нерухомого майна 1938129712101;

- з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 - квартиру

АДРЕСА_18 .

Поновив право власності позивача шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 711,8 кв. м, на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 119220 від 19 липня 2004 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не укладав правочинів щодо передання належної йому квартири до статутного капіталу ТОВ «Верна Груп», квартира вибула з його володіння не з його волі, що є підставою для захисту його права як власника шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Також суд вважав, що підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування відповідних записів про державну реєстрацію права власності на квартири № № 99-1 , 99-2, 99-3, 99-4, 99-5, 99-6, оскільки ці записи не відповідають дійсним обставинами справи і суперечать волі власника спірної квартири № 99 на укладення правочинів, на підстав яких ці записи здійснені та вчинені з метою незаконного вибуття квартири у власність інших осіб.

Розглядаючи вимоги позивача про визнання недійсним акта приймання-передачі спірної квартири до статутного капіталу ТОВ «Верна Груп» від 05 березня 2019 року, визнання недійсним рішення власника установчих зборів ТОВ «Верна Груп» (протокол від 04 березня 2019 року), визнання недійсним акта приймання-передачі майна від 14 березня 2019 року, суд першої інстанції вважав, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення цих вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року скасував і прийняв нове рішення про відмову у позові.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не підписував оскаржувані правочини, а відсутність позивача на території України у період вчинення цих правочинів не є безумовною підставою того, що він не міг їх підписати.

Верховний Суд постановою від 23 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Прокопенком В. М., задовольнив частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову касаційного суду мотивовано тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності учасника справи ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Під час нового розгляду Дніпровський апеляційний суду постановою від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки позивач ОСОБА_1 фізично не був і не міг бути на території України в той час, коли сторонні особи заволоділи його квартирою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

13 липня 2023 року представник ОСОБА_10 - ОСОБА_11 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного від 14 березня 2023 року та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права (порушення позивачем вимог статті 49 ЦПК України, а саме одночасна зміна предмета та підстав позову) та неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2021 року в справі № 405/3360/17, від 09 липня 2020 року в справі № 922/404/19, від 22 липня 2021 року в справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року в справі № 910/19210/15, від 13 березня 2018 року в справі № 916/1764/17, від 10 листопада 2021 року в справі № 916/1988/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав первісний позов, вказавши певних відповідачів, предмет та підставу позову. Надалі, 19 березня 2020 року, представник позивача подав уточнену позовну заяву від 05 березня 2020 року, в якій збільшив коло відповідачів та третіх осіб, змінивши предмет та підстави первісного позову. 22 липня 2020 року представник позивача подав додатково уточнення до уточненої позовної заяви від 21 липня 2020 року, в якій також додав нового відповідача, вимоги до нього, а також обґрунтування позовних вимог.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції частково задовольнивши позовні вимоги, у своєму рішенні вказав, що первісний позов було подано 09 квітня 2019 року, а 22 липня 2020 року позивач остаточно уточнив і доповнив позовні вимоги, при цьому ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги та не надали оцінки, що позивач, подаючи уточнення, одночасно змінив предмет та підстави позову, чим порушив норми статті 49 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Справа надійшла до Верховного Суду у вересні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 належала на праві власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (містобудівний ансамбль «Крутогорний» у комплексі « Західна Башта »), загальною площею 711,8 кв. м, житловою площею 545 кв. м, що підтверджено свідоцтвом про право власності серії САА № 119220 від 19 липня 2004 року, виданим виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (т. 1 а. с. 22-24).

14 липня 2004 року на квартиру на замовлення позивача складений технічний паспорт КП «Дніпропетровське МБТІ», за яким квартира займає площу цілого поверху в будинку (т. 1 а. с. 96-99).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка № 160280401) державний реєстратор КП «Центр реєстрації та надання послуг» Ковальов С. В. 05 березня 2019 року здійснив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності за ТОВ «Верна Груп» на спірну квартиру на підставі акта приймання-передачі до статутного капіталу нерухомого майна як частки ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 25, 26).

Відповідно до акта приймання-передачі до статутного капіталу від 05 березня 2019 року ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_19 , який володіє 50 % статутного капіталу ТОВ «Верна Груп») передав, а ТОВ «Верна Груп» в особі директора ОСОБА_2 прийняло до статутного капіталу ТОВ «Верна Груп» майновий внесок у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 711,8 кв. м. Приватний нотаріус ДМНО Каширнікова С. О. засвідчила справжність підписів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , підписи зроблено у її присутності, особи перевірено (т. 1 а. с. 20).

Засновником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Верна Груп» (42864113) є ОСОБА_2 , що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ТОВ «Верна Груп» (код 42864113), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - 1 224 102 0000 089546, було зареєстроване державним реєстратором Ковальовим С. В. 05 березня 2019 року, тобто одного дня з внесенням до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за цим підприємством права власності на спірну квартиру.

Відповідно до протоколу установчих зборів засновників ТОВ «Верна Груп» від 04 березня 2019 року № 1 на цих зборах був присутній ОСОБА_1 як засновник, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_19 (т. 1 а. с. 100).

Відповідно до даних «Гугл мапс» (карти) за адресою: АДРЕСА_20 розташовані складські приміщення оптової бази підприємства «Текстиль-Контакт» (т. 1 а. с. 13-15).

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом НОМЕР_2 , виданим 24 березня 2008 року відділом УФМС Росії по Республіці Карелія в місті Петрозаводську, код підрозділу 100-002, зареєстрований у АДРЕСА_19 (т. 1 а. с. 94).

На запит представника позивача адвоката Прокопенка В. М. листом Адміністрації державної прикордонної служби України від 31 травня 2019 року № 0.231-5261/0/6-19 повідомлено, що перетинання державного кордону України та лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями з 01 січня 2019 року до 29 травня 2019 року ОСОБА_1 не здійснювалося, службою не виявлено (т. 1 а. с. 142).

Надалі державний реєстратор Ковальов С. В. здійснив відповідні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміни статутного капіталу і засновників ТОВ «Верна Груп», а саме 06 березня 2019 року здійснено запис за № 12241070001089546 про зміни статутного капіталу ТОВ «Верна Груп», зміну складу або інформації про засновників, 13 березня 2019 року здійснено наступний запис за № 12241070002089546 про зміни складу засновників або інформації про засновників та зміни статутного капіталу, а також 14 березня 2019 року здійснено запис № 12241070003089546 про зміни складу засновників або інформації про засновників та зміни статутного капіталу, що вбачається із витягу про юридичну особу ТОВ «Верна Груп» станом на 28 березня 2019 року.

14 березня 2019 року державний реєстратор Ковальов С. В. здійснив запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно з яким перереєстровано квартиру з ТОВ «Верна Груп» на ОСОБА_3 , номер запису 30699062. Підставою виникнення права власності за ОСОБА_3 вказаний акт приймання-передачі № 2 майна від ТОВ «Верна Груп» на користь ОСОБА_3 , який посвідчений приватним ДМНО ОСОБА_15 та зареєстрований у реєстрі за № № 66, 67 (т. 1 а. с. 21).

03 квітня 2019 року представник позивача звернувся із заявою у порядку статті 214 КПК України до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про скоєння злочину (т. 1 а. с. 106-108).

17 квітня 2019 року під № 12019040000000367 до ЄРДР внесені відомості за ознаками, передбаченими частиною четвертою статті 190 КК України, щодо незаконного заволодіння нерухомим майном ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 104).

19 квітня 2019 року під № 12019040030000973 до ЄРДР внесені відомості за ознаками, встановленими частиною четвертою статті 190 КК України щодо незаконного заволодіння нерухомим майном ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 217).

У кримінальному провадженні № 12019040030000973 від 19 квітня 2019 року постановою слідчого СВ Дніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 13 серпня 2019 року спірна квартира № 99 визнана речовим доказом (т. 1 а. с. 212, 213). Постановою слідчого від 14 серпня 2019 року залучено адвоката Кривошею С. М. представником потерпілого (т. 1 а. с. 214).

20 травня 2019 року під № 42019042640000102 до ЄРДР внесені відомості за ознаками, передбаченими частиною другою статті 364-1 КК України, щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТОВ «Верна Груп» стосовно незаконного заволодіння нерухомим майном ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 137).

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року в справі № 200/12512/19 за клопотанням слідчого накладений арешт, зокрема, на спірну квартиру шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування майном (т. 2 а. с. 167).

Згодом спірна квартира була набута у власність ОСОБА_5 на підставі договору № 2460 про передачу майна від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, укладеного 09 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (т. 4 а. с. 9, 111-119).

Інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_14 був виданий ОСОБА_5 акт щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого спірна квартира загальною площею 711,8 кв. м, поділена на 6 квартир (т. 4 а. с. 7-9).

На кожну з шести квартир ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» складений 10 жовтня 2019 року окремий технічний паспорт на ім`я ОСОБА_5 , а 15 жовтня 2019 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно державний реєстратор КП «Дніпропетровське МБТІ» Дворецька Ю. О. внесла запис про поділ об`єкта нерухомого майна - спірної квартири на шість частин (т. 4 а. с. 117).

Таким чином, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779672312101, який був за всією квартирою № 99 , змінився і 15 жовтня 2019 року квартира була розділена на шість частин, а саме:

- квартира

№ 99-1, номер об`єкта нерухомого майна 1938069412101; - квартира № 99-2 , номер об`єкта нерухомого майна 1938273612101;

- квартира № 99-3 , номер об`єкта нерухомого майна 1938171812101;

- квартира № 99-4 , номер об`єкта нерухомого майна 1938224412101;

- квартира № 99-5 , номер об`єкта нерухомого майна 1938129712101;

- квартира № 99-6 , номер об`єкта нерухомості майна 1938098412101.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 жовтня 2019 року № 185057776 встановлено, що в період з 15 жовтня 2019 року до 20 листопада 2019 року власником зазначених квартир був ОСОБА_5 (т. 4 а. с. 121-125), який є:

- керівником і засновником ТОВ «Єлоу Драгон», що було утворене 04 листопада 2019 року із зазначенням адреси спірної квартири: АДРЕСА_9 ;

- керівником ТОВ «Амулет-Плюс», що створене 30 жовтня 2019 року із зазначенням адреси спірної квартири: АДРЕСА_10 ;

- керівником і засновником ТОВ «Бір Груп», що створене 15 жовтня 2019 року з зазначенням адреси: АДРЕСА_11 ;

- керівником ТОВ «Старплюс Україна», що створене 15 жовтня 2019 року із зазначенням адреси: АДРЕСА_12 ;

- керівником ТОВ «Рандом», яке створене 24 жовтня 2019 року з зазначенням адреси спірної квартири: АДРЕСА_13 ;

- керівником ТОВ «Пранкстер», яке створене 24 жовтня 2019 року з зазначенням адреси спірної квартири: АДРЕСА_14 .

Усі вказані підприємства створені у жовтні-листопаді 2019 року з метою придбання квартири, що попередньо поділена на шість частин. З 28 листопада 2019 року ці товариства почали ліквідовуватися, а головою ліквідаційної комісії призначений ОСОБА_5

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі право власності на квартиру № 99-1 перейшло до ОСОБА_8

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-2 перейшло до ОСОБА_4

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-3 перейшло до ОСОБА_6

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-4 перейшло до ОСОБА_9

20 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-6 перейшло до ОСОБА_7

25 листопада 2019 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна право власності на квартиру № 99-5 перейшло до ТОВ «Єлоу Драгон».

27 березня 2020 року на підставі акта приймання передачі право власності на квартиру № 99-5 перейшло до ОСОБА_10

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_10 посилалася на те, що, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не надали оцінки тому, що позивач, подаючи уточнення до позовної заяви, одночасно змінив предмет та підстави позову, чим порушив норми статті 49 ЦПК України.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що звертаючись до суду з позовом у квітні 2019 року, ОСОБА_1 визначив предметом позову: визнання недійсними актів приймання-передачі спірної квартири від 05 березня 2019 року та від 14 березня 2019 року, скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_16 та витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_16 , поновлення права власності позивача.

Підставами позову ОСОБА_1 визначив те, що квартира, яка належить йому на праві власності, незаконно вибула з його володіння без його волі на підставі вказаних актів приймання-передачі, які він не підписував та не укладав, доручення на вчинення таких дій нікому не надавав, крім того, на час їх укладення та посвідчення на території України був відсутній.

Ухвалою від 11 квітня 2019 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче судове засідання(т. 1 а. с. 37, 38).

Ухвалою від 18 вересня 2019 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_17 провадження у справі закрив, у зв`язку з тим, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (т. 1 а. с. 231-233).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 3 а. с. 49-56).

Ухвалою від 20 лютого 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська прийняв справу до свого провадження, вирішив розглядати справу у загальному позовному провадженні, призначив проведення підготовчого засідання (т. 3 а. с. 61, 62).

19 березня 2020 року та 22 липня 2020 року представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву, де збільшив коло відповідачів та доповнив позовні вимоги, посилаючись на ті ж самі підстави, а також на те, що під час розгляду цієї справи спірна квартира була відчужена ОСОБА_3 ОСОБА_5 , який в подальшому поділив її на шість інших квартир та відчужив (т. 3 а. с. 90-110, т. 4 а. с. 105-108).

Як вбачається зі змісту прохальної частини згаданих заяв, позивач доповнив позовні вимоги новими вимогами, тобто змінив предмет позову.

Однак первісні основні підстави позову позивач залишив незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, які безпосередньо пов`язані з основними підставами позову.

Враховуючи те, що позивач не змінював предмет та підстави позову одночасно, а лише доповнив їх, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до розгляду уточнення позовних вимог.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень дотримали норми частини третьої статті 49 ЦПК України, за результатом розгляду заяв позивач про уточнення позовних вимог.

Водночас Верховний Суд, переглядаючи справу у касаційному порядку, враховує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Недобросовісна поведінка особи, яка полягає в учиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання Верховного Суду, і мало місце у цій справі - відповідач ОСОБА_3 , будучи обізнаним про оскарження позивачем вибуття з його власності спірної квартири в судовому порядку та перебування справи на розгляді у суді, а також про відкриті кримінальні провадження щодо незаконного заволодіння спірним майном, відчужив квартиру, внаслідок чого було здійснено її поділ та подальше відчуження.

Отже, саме недобросовісні дії відповідача призвели до необхідності змінити предмет позову в цій справі, оскільки початкова вимога позивача не повною мірою забезпечувала захист його порушених прав та інтересів.

Таким чином, доводи касаційної скарги про одночасну зміну предмета та підстав позову не підтвердилися.

У зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2021 року в справі № 405/3360/17, від 09 липня 2020 року в справі № 922/404/19, від 22 липня 2021 року в справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року в справі № 910/19210/15, від 13 березня 2018 року в справі № 916/1764/17, від 10 листопада 2021 року в справі № 916/1988/20, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах. Крім того, у вказаних справах на підставі їх доказової бази встановлені інші фактичні обставини справи.

Також є неприйнятними доводи касаційної скарги про неповідомлення ОСОБА_10 про розгляд справи з огляду на таке.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18), а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21) та інших.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції суд неодноразово направляв ОСОБА_10 судові повістки-повідомлення про розгляд справи. При цьому деяка судова кореспонденція поверталася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 11 а. с. 241), що відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення їй цієї судової повістки.

Отже, Верховний Суд уважає безпідставними посилання касаційної скарги на те, що справу розглянуто без належного повідомлення її заявника про дату, час і місце розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення справи, то оскаржувані судові рішення в цих частинах Верховний Суд не перевіряє та відповідно до статті 400 ЦПК України висновкам суд касаційної інстанції оцінки не надає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_10 , подану представником ОСОБА_11 , залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк

О. М. Ситнік