Ухвала

від 20.02.2024 по справі 759/2966/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/1181/24

ун. № 759/2966/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000034 від 19.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000034 від 19.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області за процесуальним керівництво Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024110000000034 від 19.01.2024 року за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 та за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу Голови Державної служби України з питань праці № 885-К від 19.10.2022 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з 20 жовтня 2022 року.

Таким чином, ОСОБА_4 обіймаючи посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці виконував організаційно-розпорядчі функції, тобто, відповідно п. 1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_4 є службовою особою.

Так, ТОВ «АКСІОМА-БУД» здійснює будівництво заводу за адресою: Житомирська обл., Хорошівський р-н., с. Рижани, вул. Заводська. В грудні 2023 року більш точні дата та час не встановлені у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на вимагання та отримання неправомірної вигоди використовуючи надане йому службове становище.

Відтак реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з начальником управління інспекційної діяльності у Житомирській області ОСОБА_6 , та залучивши в якості посередників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , та на підставі заяви від ОСОБА_8 , про нібито порушення трудового законодавства ТОВ «АКСІОМА-БУД», 05.01.2024 року ініціював позапланову перевірку підприємства, направивши відповідний лист № ЦЗ/1/23-ЦА-24 до Державної служби з питань, отримавши погодження на проведення перевірки останній 16.01.2024 видав Направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду ТОВ «АКСІОМА-БУД» та направив туди підпорядкованих йому працівників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які не були обізнані про злочинні наміри останнього.

Після чого, 16.01.2024 року в першій половині дня, більш точний час не встановлений останні прибули на територію будівельного майданчика за адресою: Житомирська обл., Хорошівський р-н., с. Рижани, вул. Заводська для проведення перевірки.

Цього ж дня, в другій половині дня, більш точний час не встановлено, ОСОБА_13 прибув в службовий кабінет ОСОБА_4 розташований в адміністративній будівлі за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Шевченка, 18-а.

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на вимагання та отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 діючи умисно, в порушення вищезазначеного законодавства, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання 16.01.2024 року знаходячись в своєму службовому кабінеті за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Шевченка, 18-а. повідомив, що ОСОБА_13 необхідно буде надати неправомірну вигоду в розмірі та умовах які розповість йому начальник управління інспекційної діяльності у Житомирській області ОСОБА_6 та надати документи підприємства ТОВ «АКСІОМА БУД» необхідні для складання акту перевірки.

Після чого, 25.01.2024 року в першій половині дня, більш точний час не встановлено, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_13 , що для того, щоб ТОВ «АКСІОМА-БУД» уникнула штрафних санкцій за нібито порушення трудового законодавства та змогла далі здійснювати будівництво йому необхідно прибути до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці для зустрічі з ОСОБА_4 .

Цього ж дня, в першій половині дня, більш точний час не встановлено ОСОБА_13 прибув до службового кабінету ОСОБА_4 за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Шевченка, 18-а. Під час зустрічі ОСОБА_4 діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання повідомив ОСОБА_13 що для отримання позитивного висновку щодо проведеної перевірки йому необхідно зустрітись з ОСОБА_7 який розповість йому розмір та механізм передачі неправомірної вигоди.

Цього ж дня, в другій половині дня ОСОБА_7 діючи за раніше розподіленими між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ролями знаходячись на АЗС за адресою: м. Житомир, вул. Київське шосе, 44а діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання повідомив ОСОБА_13 що для того щоб позитивно закрити позапланову перевірку ТОВ «АКСІОМА-БУД» йому буде необхідно укласти договір на постачання будівельних матеріалів між ТОВ «АКСІОМА-БУД» та тим підприємством яке він йому скаже після чого перерахувати неправомірну вигоду як оплату по вищевказаному договору, у разі відмови від укладання зазначеного договору перевірка буде закрита з негативним результатом для підприємства.

Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел та діючи за раніше розподіленими ролями, 26.01.2024 року в першій половині дня, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 надіслав ОСОБА_13 смс з номером мобільного телефону НОМЕР_1 якій належить ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 реалізуючи спільний злочинний умисел спрямований на вимагання та отримання неправомірної вигоди 26.01.2024 року в першій половині дня, знаходячись в невстановленому місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання повідомила ОСОБА_13 про то що знає про його проблеми з контролюючими органами та повідомила, що для того щоб їх уникнути ТОВ «АКСІОМА-БУД» повинна укласти договори на постачання будівельних матеріалів з підконтрольною їй фірмою.

Після чого, ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання 01.02.2024 року в обіденний час, більш точний час не встановлено, знаходячись за адресою: вул. Сергія Параджанова, 55а, м. Житомир, повідомила ОСОБА_13 , що ТОВ «АКСІОМА БУД» повинно укласти договір на постачання будівельних матеріалів з ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» та перевести грошові кошти в сумі 500 тис грн. в якості неправомірної вигоди на рахунок підприємства на що останній погодився.

Після чого, в той же день в 14 год. 30 хв. ОСОБА_13 прибув до Центрально-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Шевченка, 18-а до службового кабінету ОСОБА_6 . Останній діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання сказав, що під час перевірки було виявлено велику кількість порушень документація яких унеможливить подальшу діяльність підприємства та для уникнення відповідальності йому необхідно виконати попередньо висунуті йому умови.

Після чого, ОСОБА_13 пройшов в службовий кабінет ОСОБА_4 де останній йому повідомив, що у зв`язку з досягнутою між ними домовленість за результатами перевірки складено акт, що ТОВ «АКСІОМА-БУД» відсутня за місцем реєстрації та він не буде повторно направляти підпорядкованих йому працівників для проведення перевірки.

Після чого, цього ж дня, в обіденний час, більш точний час не встановлено, ОСОБА_13 прибув за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 55а оф 4 де підписав наданий йому ОСОБА_5 договір №010124 відповідно до якого ТОВ «АКСІОМА-БУД» зобов`язуєтеся придбати будівельні матеріали у ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН».

Після цього, ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання повідомила що неправомірну вигоду в сумі 500 тис. грн. необхідно перевести найближчим часом.

В подальшому, 08.02.2024 року, ОСОБА_13 виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 знаходячись в офісі ТОВ «АКСІОМА БУД» за адресою: м. Київ, вул. Берлінського, 15 перерахував 480 тис грн. на рахунок ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН».

Отже, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 залучивши в якості посередників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в порушення вищезазначеного законодавства, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання вимагав та одержав через підконтрольне ОСОБА_5 підприємство ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» неправомірну вигоду в сумі 480 тис. грн.

08.02.2024 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 08.02.2024 року згідно платіжної інструкції №292 на рахунок підконтрольного ОСОБА_5 підприємству ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН», який відкритий в АТ «КРЕДОБАНК» НОМЕР_2 , було перераховано неправомірну вигоду в сумі 480 тис. грн., що надійшла з рахунку ТОВ «АКСІОМА-БУД», який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 .

Так, директором ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» (ЄДРПОУ 44084378), що за адресою м. Житомир, вул. Параджанова Сергія, буд. 83, є ОСОБА_14 , а кінцевим бенефіціарним власником та засновником ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» (ЄДРПОУ 44084378) є ОСОБА_15 , який є чоловіком підозрюваної ОСОБА_5 .

У ході досудового слідства в кримінальному провадженні зібрано достатньо доказів та встановлені підстави, які свідчать, що рахунок ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» (ЄДРПОУ 44084378) НОМЕР_2 , відкритий в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365, ЄДРПОУ 09807862) використовувався для учинення вказаного кримінального правопорушення, а грошові кошти в сумі 480 тис. грн. розміщені на даному рахунку є об`єктом кримінально протиправних дій та отримані внаслідок вчинення ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та з залученням в якості посередників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Таким чином, на зазначеному рахунку містяться грошові кошти в сумі 480 тис. грн., які набуті злочинним шляхом та які є об`єктом кримінально-протиправних дій вказаних осіб.

08.02.2024 року грошові кошти в сумі 480 тис. грн. розміщені на банківському рахунку ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» НОМЕР_2 , відкритому в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365, ЄДРПОУ 09807862) в порядку ст. 98 КПК України визнано речовим доказом.

На підставі викладеного просив слідчого суддю винести ухвалу про накладення арешту на грошові кошти в межах суми в розмірі 480 тис.грн., заборонивши розпоряджатися вказаними коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, та зобов`язати службових осіб банківської установи надати довідку про виконання ухвали про арешт майна із зазначенням дати та часу накладення арешту, а також інформацією щодо залишку грошових коштів на арештованому рахунку, а саме: грошові кошти в сумі 480 тис. грн., розміщені на рахунку ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» (ЄДРПОУ 44084378) НОМЕР_2 , відкритому в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365, ЄДРПОУ 09807862).

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, що наведені у ньому.

Суд здійснював виклик ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» у судове засідання для розгляду клопотання у відповідності до інформації, наявної у матеріалах кримінального провадження, однак у судове засідання представник ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» не з`явився.

Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області за процесуальним керівництво Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024110000000034 від 19.01.2024 року за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 та за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

У ходідосудового розслідуваннявиникла необхідністьу накладенніарешту на грошові кошти в межах суми в розмірі 480 тис. грн., заборонивши розпоряджатися вказаними коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, та зобов`язати службових осіб банківської установи надати довідку про виконання ухвали про арешт майна із зазначенням дати та часу накладення арешту, а також інформацією щодо залишку грошових коштів на арештованому рахунку, а саме: грошові кошти в сумі 480 тис.грн., розміщені на рахунку ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» (ЄДРПОУ 44084378) НОМЕР_2 , відкритому в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365, ЄДРПОУ 09807862).

Пунктом 7 частини 1 статті 131 КПК України визначено арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України визначені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та передбачені обставини, за яких не допускається застосування заходів кримінального провадження. Серед таких обставин у ч.3 ст.132 КПК України передбачено, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування, слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання обґрунтовувалось, зокрема, тим, що арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, подальшого проведення вищезазначених експертиз.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що грошові кошти в сумі 480 тис. грн., розміщені на рахунку ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» (код ЄДРПОУ 44084378) НОМЕР_2 , відкритому в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365, ЄДРПОУ 09807862), визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024110000000034 від 19.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що встановлено із постанови слідчого СУ ГУ НП у Київській області ОСОБА_16 від 08 лютого 2024 року про визнання у кримінальному провадженні речовими доказами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Зважаючи на ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Суд враховує, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Зважаючи на наведені норми українського процесуального законодавства, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дослідивши матеріали поданого клопотання, проаналізувавши доводи та заперечення учасників судового засідання щодо необхідності накладення арешту на майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки прокурором доведено як необхідність арешту, так і наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000034 від 19.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти в межах суми в розмірі 480 тис. грн., заборонивши розпоряджатися вказаними коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, та зобов`язати службових осіб банківської установи надати довідку про виконання ухвали про арешт майна із зазначенням дати та часу накладення арешту, а також інформацією щодо залишку грошових коштів на арештованому рахунку, а саме: грошові кошти в сумі 480 тис. грн., розміщені на рахунку ТОВ «АК ГРУПП-БЕТОН» (ЄДРПОУ 44084378) НОМЕР_2 , відкритому в АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365, ЄДРПОУ 09807862).

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1