Ухвала

від 14.02.2024 по справі 204/15542/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/29/24 Справа № 204/15542/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваної ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 22022040000000346 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполь Донецької області, громадянки України, незаміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року, було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіста слідчого відділу Управління СБУ у Дніпропетровській області підполковника юстиції ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні № 22022040000000346 від 02.11.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 .

Застосовано до підозрюваної ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 20 січня 2024 року, без визначення розміру застави.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, намагаючись уникнути покарання підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної строком до 60 днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, про який просили підозрювана та його захисник, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя зазначив, що ризик, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не знайшов свого підтвердження під час судового засідання.

Крім того, слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину проти громадської безпеки, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, введення на території України воєнного стану, слідчий суддя не визначав розмір застави.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Вважає, що ухвала є незаконною та такою що підлягає скасуванню через помилковість висновків слідчого судді.

Зазначає, що зі змісту повідомленої ОСОБА_9 підозри не вбачається ані суб`єктивної, ані об`єктивної сторони інкримінованого її злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 258-3 КК України, а тому, не зрозуміло від чого ОСОБА_9 має захищатись.

Вважає, що дані дії вказують на порушення права підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, (ст. 42 п.3 п.п.1), що позбавляє його можливості побудувати лінію захисту та є порушенням права на захист, гарантованого ОСОБА_9 ст. 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку апелянта, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу є необґрунтованим, та зі змісту останнього не вбачається ані складу злочину, у якому підозрюється ОСОБА_9 , ані відповідних доказів.

Зазначає, що слідчий УСБУ України у Дніпропетровській області ОСОБА_10 діяв поза межами наданих повноважень та використовуючи введення в Україні режиму воєнного стану, створили штучне кримінальне провадження, задля здійснення залякування та психологічного тиску ОСОБА_9 та її родини з явно корисливою метою. Фактично повідомлення про підозру ОСОБА_9 містить ідентичний зміст із повідомленням про підозру ОСОБА_12 (її брата), навіть «він» на «вона» не змінено по тексту. Зміст самої підозри має ідентичний зміст вироку Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11.08.2016 року по справі № 263/10008/16-к, охоплює той самий період, та яким встановлено вину ОСОБА_12 , більш того, слідством, а в подальшому судом у вироку не було встановлено наявність будь-яких осіб, які б ще мали стосунок, до вчиненого ОСОБА_12 злочину.

Вказує, що прокурором не було доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_9 та її захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження, мотиви слідчого судді, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, за приписами ст. 178 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що СВ Управління СБ України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у криміналльному провадженні №22022040000000346 від 02.11.2022 року за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

22 листопада 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Так, згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_9 підозрюється у пособництві в сприянні терористичній організації т.зв. "Донецької народної республіці". ОСОБА_9 здійснювала керівництво у веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (код ЄДРПОУ 30097481) та штучного утворення, яке не пройшло офіційної реєстрації на території України - так зване «ЧАСТНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ ТОРГОВЫЙ ГОРОД» (код 54000053), шляхом надання вказівок, за погодженням з підозрюваним ОСОБА_12 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, невстановленим досудовим розслідуванням працівникам даних підприємств на укладання договорів постачання харчової продукції та безпосереднього її постачання на адреси штучних утворень терористичної організації «Д », а саме: «Государственное предприятие «Республиканская топливная компания», «Профессиональный союз сотрудников органов Доходов и сборов ДНР», «Первичная профсоюзная организация государственного профессионального образовательного учреждения «Енакиевский металлургический техникум» ПСРО и Науки ДНР», «Государственное предприятие «Республиканский оператор связи», «Первичная профсоюзная организация обособленного подразделения ВОК ЛШ № 2-БИС Республиканского предприятия «ДОНБАССУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦИЯ» профессионального союза работников угольной промышленности ДНР», «Горловская ТГПО профсоюза работников культуры ДНР», «Енакиевская территориальная профсоюзная организация профессионального союза работников здравоохранения ДНР», «Горловская территориальная профсоюзная организация профессионального союза работников здравоохранения ДНР», «ППО ПП Енакиевотеплосеть ПСР ЖКХ и сферы услуг ДНР», «Енакиевская территориальная профсоюзная организация профессионального союза работников государственных учреждений и общественного обслуживания ДНР», «Автомобильный дорожный институт ГОУВПО «Донецкий национальный технический университет», «Государственное предприятие «Артемуголь». У результаті чого, до так званого «бюджета «ДНР» в «Центральный Республиканський Банк «ДНР» сплачувались відповідні податки вищевказаними підприємствами.

У подальшому, завідомо для ОСОБА_9 , кошти так званого «бюджету «ДНР» штучними утвореннями, створеними терористичною організацією «ДНР», зокрема «Міністерством фінансів «ДНР», «Міністерством доходів та зборів «ДНР» перерозподіляються, в тому числі, на забезпечення «Міністерства внутрішніх справ «ДНР», «Міністерства державної безпеки «ДНР», «Міністерства оборони «ДНР», «органи прокуратури «ДНР», бойових підрозділів «ДНР».

За результатами усіх фінансових операцій у ході ведення господарської діяльності ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (код ЄДРПОУ 30097481) та штучного утворення, яке не пройшло офіційної реєстрації на території України - так зване «ЧАСТНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ ТОРГОВЫЙ ГОРОД» (код 54000053), за вказівкою з підозрюваного ОСОБА_12 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, облік та систематизовані звіти документів щодо фінансово-господарської діяльності вносяться та в подальшому зберігаються на хмарному сервері, який має домен tgorod.net, що зареєстрований через сервіс реєстрації доменних імен «nic.ua» (ТОВ «НІК.ЮЕЙ» (ЄДРПОУ 34984247), юридична адреса: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 7, кв. 91). Крім того, резервні копії зазначених фінансових документів до початку 2022 року вносились та зберігалися на хмарному сервері «minio.sodr.dn.ua». До вказаних хмарних серверів ОСОБА_12 має доступ, у зв`язку з чим віддалено отримує узагальнену інформацію як факт підтвердження використання грошових коштів, якими володіє та розпоряджається остання та підозрюваний ОСОБА_12 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження.

При цьому, за результатами ведення господарської діяльності на території, підконтрольній терористичній організації «ДНР», так зване «ЧАСТНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ ТОРГОВЫЙ ГОРОД» (код 54000053), сплатило податків за 2017 рік у сумі 1 669 025 російських рублів.

Крім того, «ЧАСТНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ ТОРГОВЫЙ ГОРОД» (код 54000053) продовжувало свою діяльність на непідконтрольній території України у період 2018-2022, а 30.11.2022 року здійснило перереєстрацію за законодавством російської федерації як «ООО «Торговый город» та отримало основний державний реєстраційний номер (ОГРН) 1229300130510, а також 13.02.2023 здійснено внесення відомостей до єдиного державного реєстру юридичних осіб російської федерації (ЕГРЮЛ) за номером 1229900205380, а юридичною адресою підприємства зазначено: м. Докучаєвськ, вул. Лихолетова, буд. 18а, тобто тимчасово непідконтрольна територія України.

Також, з підозрюваний ОСОБА_12 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, будучи співзасновником незаконно створеного «ООО «Содружество», за пособництвом ОСОБА_9 в подальшому забезпечили здійснення перереєстрації вказаного підприємства за законодавством російської федерації, яке 29.11.2022 отримало основний державний реєстраційний номер (ОГРН) 1229300025767, а також 14.02.2023 здійснено внесення відомостей до єдиного державного реєстру юридичних осіб російської федерації (ЕГРЮЛ) за номером 2239300069336, при цьому ОСОБА_12 згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб російської федерації є співзасновником вказаного підприємства із часткою статутного капіталу 80,5 відсотків, а юридичною адресою підприємства зазначено: м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, буд. 93, тобто тимчасово непідконтрольна територія України.

Умисні злочинні дії ОСОБА_9 , вчинені з корисливих мотивів, у період з 05 листопада 2014 року по теперішній час, які виразилися у пособництві в іншому сприянні терористичній організації, а саме т.зв. «Донецької народної республіці», шляхом незаконного створення, організаційного та фінансового забезпечення на тимчасово непідконтрольній території України суб`єктів господарської діяльності, а також фінансового та матеріального забезпечення незаконно створених «державних» підприємств, підпорядкованих вказаній терористичній організації, здійснення відрахувань грошових коштів у вигляді «податків» до так званого «бюджету «ДНР» через так званий «Центральный Республиканский Банк «ДНР», кваліфікуються за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Органом досудового розслідування умисні дії ОСОБА_9 , які виразилися у пособництві в іншому сприянні діяльності терористичній організації, кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 22.11.2023 року, відповідає вимогам закону, складено слідчим за погодженням із прокурором, у ньому зазначено прізвище та посада слідчого, який здійснював повідомлення, анкетні відомості (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) особи, якій повідомлено про підозру, найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення, зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статей закону України про кримінальну відповідальність, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , а також інші суттєві обставини, які відомі на момент повідомлення про підозру.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, з посиланням на матеріали кримінального провадження, що обгрунтовуються органом досудового розслідування: протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 07.11.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 26.09.2023; протоколами допиту свідка ОСОБА_14 від 01.02.2023; допитом свідка ОСОБА_14 від 08.02.2023 у судовому засіданні; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 10.02.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 06.02.2023; протоколом обшуку від 31.01.2023 за місцем фактичного проживання ОСОБА_14 ; протоколом обшуку від 31.01.2023 за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 ; протоколом огляду від 02.02.2023 мобільного телефону ОСОБА_14 ; протоколом огляду від 01.02.2023 мобільного телефону ОСОБА_9 ; висновком експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів № 57 від 23.02.2023; іншими матеріалами досудового розслідування.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 зазначених кримінальних правопорушень.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи захисника про відсутність доказів причетності ОСОБА_9 до інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій та наявність або відсутність у її діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Посилання захисника на те що, слідчий діяв поза межами повноважень та повідомлення про підозру ОСОБА_9 містить ідентичний зміст із повідомленням про підозру ОСОБА_12 , колегія суддів вважає безпідставними.

Як слідує з повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 22.11.2023 року та наданого вироку Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 серпня 2016 року щодо ОСОБА_12 , останні містять встановлені органом досудового розслідування обставини вчинення кримінальних правопорушень, які не є ідентичними за змістом одинг одному, інкриміновані ним дії мають різний характер та кваліфікацію, а також встановлено різні періоди вчинення кримінальних правопорушень, зокрема ОСОБА_9 інкримінується вчинення злочину в період з 05 листопада 2014 року по теперішній час, в той час як ОСОБА_12 визнано винуватим у скоєнні злочину, вчиненому з 05 листопада 2014 року по 2015 рік.

Аналогічні обставини встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09 серпня 2016 року про визнання винною ОСОБА_17 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому колегія суддів наголошує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Апеляційний суд визнає також необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_9 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки остання на даний час підозрюється у скоєнні особливо тяжких злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК - впливу на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваної на свідків, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки інкриміновані ОСОБА_9 кримінальні правопорушення, вчинялися останньою протягом тривалого часу, незважаючи на тимчасову окупацію країною-агресором та її прибічниками частини територій України, що вказує на стійке бажання підозрюваної продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення або вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.

Отже, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваної під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що визначення застави є обов`язком слідчого судді при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Натомість утримання від визначення такої застави є правом слідчого судді або суду, що може бути використане в обмеженому переліку випадків, і таке рішення приймається з урахуванням фактичних обставин справи, характеру, обсягу і вагомості встановлених ризиків, відомостей про особу і процесуальну поведінку підозрюваного та сукупності всіх обставини, визначених ст. 178 КПК України. Крім того, рішення слідчого судді або суду в частині не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу повинно бути належним чином вмотивоване.

Аналізуючи зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що слідчим суддею не наведено обґрунтування підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, які б давали право суду не визначати розмір застави, як не містять таких відомостей і матеріали провадження.

Разом з цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).

З огляду на викладені вище обставини даного кримінального провадження колегія суддів вважає, що застосування застави як альтернативного запобіжного заходу в даному випадку є обов`язковим відповідно до вимог процесуального закону, а утримання від її встановлення належить вважати помилковим.

Обговорюючи питання про розмір застави, що підлягає встановленню цьому підозрюваному, колегія суддів зважає на те, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.

Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79).

У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, § 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Апеляційний суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Колегія суддів вважає, що розмір застави у межах, визначених ст. 182 КПК України, не здатен забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_9 покладених на неї обов`язків.

Особливий характер справи, який слід врахувати при визначені розміру застави, пов`язаний із значним суспільним інтересом у цьому кримінальному провадженні, який обумовлюється значним розміром шкоди.

При цьому приймається до уваги, що ОСОБА_9 небезпідставно підозрюється у вчиненні на протязі тривалого часу низки корисливих злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, враховується майновий стан підозрюваної.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що виключний розмір застави, обраний ОСОБА_9 з урахуванням характеру та обставин інкримінованих їй кримінальних правопорушень, тривалості злочинних дій, в яких вона підозрюється, та інших обставин, що мають значення, у даному випадку буде цілком достатнім для виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення нею встановлених обов`язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з її сторони будь-яке бажання переховуватися від органів досудового розслідування та суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню.

Колегія суддів, враховуючи обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 , наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваної, її сімейний та майновий стан, вважає за можливе встановити розмір застави у 600 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) грн., та у цьому випадку буде пропорційним щодо конкретної особи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

Щодо доводів захисника ОСОБА_7 з приводу незаконного утримання підозрюваної ОСОБА_9 у Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)", колегія суддів находить їх слушними з огляду на наступне.

За результатами розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя виносить ухвалу, в якій зазначає відомості передбачені ст. 196 КПК України. Виходячи з викладеного, слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень обравши відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання, визначивши місце її перебування, а саме у Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)".

Внаслідок чого, апеляційний суд позбавлений можливості своєчасно розглянути справу, оскільки розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_9 було призначено на 04 січня 2024 року, при цьому участь підозрюваної ОСОБА_9 було забезпечено в режимі відеоконференції з ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3". При цьому, у судовому засіданні 04 січня 2024 року, захисником ОСОБА_7 було заявлено клопотання про забезпечення участі підозрюваної ОСОБА_9 безпосередньо у судовому засіданні у Дніпровському апеляційному суді (м. Дніпро, вул. Харківська, 13).

04 січня 2024 року Дніпровським апеляційним судом було винесено ухвалу, якою вказане клопотання захисника було задоволено, розгляд справи було відкладено на 24 січня 2024 року та етаповано підозрювану ОСОБА_9 з ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" до ДУ "Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)" для подальшої її доставки в судове засідання Дніпровського апеляційного суду - м. Дніпро, вул. Харківська, 13, зобов`язано начальника ДУ "Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)" після прибуття підозрюваної ОСОБА_9 доставити її в судове засідання Дніпровського апеляційного суду у визначений час та місце.

У зазначений час, 24 січня 2024 року розгляд справи не відбувся, оскільки відповідно до відповіді першого заступника начальника ДУ "Криворізька УВП №3" ОСОБА_18 , етапування підозрюваної ОСОБА_9 не можливе, через те, що згідно графіку планової залізничної варти етапування засуджених з ДУ "КУВП №3" до ДУ "ДУВП №4" м. Дніпро у січні місяці 2024 року відбуватись не буде.

Отже, апеляційний суд з незалежних від нього підстав, а саме через те, що етапування підозрюваної не відбулося, не зміг своєчасно розглянути апеляційну скаргу захисника на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу, та у зв`язку з надходженням іншої апеляційної скарги захисника на ухвалу слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_9 відклав розгляд справи на 07 лютого 2024 року, забезпечивши участь підозрюваної ОСОБА_9 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Дніпровським апеляційним судом (м. Кривого Рогу).

07 лютого 2024 року колегія суддів розпочала розгляд справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_19 на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 , однак закінчити розгляд вказаної апеляційної скарги та розпочати розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_9 не вдалося можливим через зайнятість залу судових засідань у Дніпровському апеляційному суді (м. Кривого Рогу), апеляційний суд вимушений був оголосити перерву.

Вказані обставини, потягли за собою труднощі щодо своєчасного розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, вказані обставини не є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді місцевого суду, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 січня 2024 року включно, без визначення застави, - скасувати.

Постановити нову, якою клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіста слідчого відділу Управління СБУ у Дніпропетровській області підполковника юстиції ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні № 22022040000000346 від 02.11.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 , - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 січня 2024 року.

Встановити заставу у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_9 підлягає звільненню з-під варти.

У випадку внесення застави та звільнення підозрюваної ОСОБА_9 з-під варти, покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не відлучатись з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_9 , що у разі не з`явлення її за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на неї цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Підозрювану ОСОБА_9 тимчасово залишити у Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", до завершення апеляційного розгляду справи № 204/15542/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4