Ухвала

від 19.02.2024 по справі 120/2016/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

19 лютого 2024 р.Справа № 120/2016/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду та Державної судової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду та Державної судової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду та Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2102 грн. Зобов`язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Вінницького апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн., за період, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року.

31.01.2024 року на адресу суду від Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу виконання вказаного рішення суду. Заява мотивована тим, що Державна судова адміністрація листом від 04.04.2023 № 11-3943/23 повідомила про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 120/2016/22-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним, зазначаючи, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Також зазначає, що порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Ухвалою від 01.02.2024 року вказану заяву залишено без руху.

07.02.2024 року від Міністерства юстиції України до суду надійшла заява про усунення недоліків поданої ним заяви.

Ухвалою від 08.02.2024 року заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.02.2024 року.

13.02.2024 року від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду., в яких вона зазначила, що зі змісту резолютивної частини судового рішення у цій справі вбачається, що це судове рішення має зобов`язальний характер та судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів. Зобов`язання відповідача вчинити певні дії і безспірне списання (що фактично є стягненням з відповідача - суб`єкта владних повноважень) певного розміру грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішенні. Вказала, що спосіб та порядок виконання рішення суду, який зазначений заявником, фактично змінює по суті рішення суду.

Також вказала, що Міністерство юстиції України не належить до переліку осіб, які вправі ініціювати питання зміни способу або порядку виконання рішення у справі №120/2016/22-а, оскільки згідно ч. 1 ст. 378 КАС України, лише за заявою стягувача чи виконавця суд може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Так, стягувачем у цій справі є ОСОБА_1 , а тому на її думку, суд не повинен був приймати до розгляду та розглядати названу заяву Міністерства юстиції України.

Сторони та представник заявника в судове засідання, призначене на 19.02.2024 року не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, що з огляду на положення частини 2 статті 378 КАС України, не перешкоджає розгляду заяви.

Вирішуючи питання щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, для зміни способу і порядку виконання судового рішення, підставами є обставини, які роблять виконання неможливим.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна судова адміністрація листом від 04.04.2023 № 11-3943/23 повідомила про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 120/2016/22-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним, зазначаючи, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Посилаючись саме на ці обставини, заявник звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Проте, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, позаяк обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 21-506а14, в якій аналізуючи норми частини першої статті 263 КАС України (в редакції до 15.12.2017), яка кореспондується зі статтею 378 КАС України, у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, Верховний Суд України дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

В постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 759/1928/13-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а зроблено правовий висновок, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Суд також зазначає, що виключною правовою підставою для прийняття рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а.

Так, з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 року, вбачається, що суд захистив порушене право позивача, визнавши протиправними дії Вінницького апеляційного суду та Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2102 грн. та зобов`язавши Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, а Державну судову адміністрацію України - здійснити фінансування Вінницького апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн., за період, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року.

Отже, рішення суду не стосується стягнення коштів, а має зобов`язальний характер щодо нарахування та виплати коштів.

В той же час, спосіб виконання рішення суду, який зазначений в заяві державного виконавця, а саме шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України недоотриманої суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року у сумі 186515,00 грн на користь ОСОБА_1 з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України., фактично змінює по суті рішення суду.

При цьому, на відповідачів в справі покладені обов`язки нарахувати та виплатити суддівську винагороду.

Підсумовуючи, слід наголосити, що обраний судом спосіб захисту та відновлення порушеного права позивача не передбачає стягнення певної суми коштів, а є рішенням зобов`язального характеру, яке покладає відповідні обов`язки на відповідачів та потребує вчинення ними певних дій.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з інформації, наведеній в листі Державної судової адміністрації України від 04.04.2023 № 11-3943/23 не вбачається неможливість вчинення відповідачами відповідних дій для виконання судового рішення.

За наведених обставин та приймаючи до уваги, що зміна на підставі статті 378 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення в даній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду в справі №120/2016/22-а.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна