Рішення

від 20.02.2024 по справі 140/34539/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/34539/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» (далі ТОВ «Альянс Вектор ЛТД», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі- ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.01.2024 (а.с.82-83), просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення (форми «С») від 23.08.2023 №00105360705 та податкове повідомлення-рішення (форми «ПС») від 23.08.2023 №00105200902.

Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 49).

Ухвалою суду від 19.01.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 12.01.2024 та ухвалено розгляд справи продовжити проводити з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 88).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку з дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв тютюнових виробів, рідин, що застосовуються до електронних сигарет та пального господарської одиниці АЗС №2, що розташована за адресою: Волинська область, м. Володимир, вул. 20-Липня, буд. 111, за результатами якої складено акт від 14.07.2023 №03/11201/09-02/44202880.

Перевіркою встановлено порушення пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі ПК України) та п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі- Закон № 265/95-ВР).

Позивач подав заперечення на акт перевірки, однак 02.09.2023 надійшла відповідь за результатами розгляду заперечення на акт фактичної перевірки та податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 23.08.2023 № 00105360705 та №00105200902.

Позивач не погоджується із вказаними ППР, з огляду на таке.

Підставою для проведення фактичної перевірки слугував наказ від 05.07.2023 №1365-п, який містить лише посилання, зокрема, на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, разом з тим відсутні будь-які посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки. Позивач вважає, що оскільки наказ не містить відомостей, передбачених абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, які є обов`язковими, то за відсутності обов`язкових реквізитів ні додаток, ні витяг з нього не можуть оцінюватися як такі, що відповідають вимогам, які ставляться до порядку оформлення наказів про проведення податкових перевірок; контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки без жодної визначеної законом умови, за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані ППР, що є самостійною підставою для визнання їх протиправними.

Товариство також вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про порушення ним вимог пп. 230.1.2. п. 230.1 ст.230 ПК України, оскільки податковим органом в акті перевірки, окрім посилання на вимоги ПК України, не наведені будь-які обґрунтування в частині підтвердження будь-якими документами факту експлуатації паливно-роздавальної колонки NOVA 1 КЕД, серійний номер 1081 платником, а саме використання платником вищевказаної колонки в якості витратоміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі ємністю 20мЗ (секція 14мЗ та секція ємністю 6мЗ); не встановлено чи через цю колонку введеться відпуск пального. Також вважає висновок контролюючого органу щодо обов`язку реєстрації вищевказаної колонки в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників хибним, оскільки такий обов`язок наступає лише у разі виконання паливно-роздавальною колонкою функцій витратоміра-лічильника у разі відпуску через неї пального, що контролюючим органом не доведено.

Щодо порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, то зазначає, що Журнал обліку надходження нафтопродуктів та змінний звіт не є первинним чи зведеним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і порушення порядку ведення такого журналу саме по собі не свідчить про відсутність обліку товарів у розумінні п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР; відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією №281/171/578/155 документів журналів обліку, змінних звітів не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу. Також зазначає, що стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає застосування фінансової санкції саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Відтак для визначення обставини реалізації необлікованого товару мала б бути встановлена розбіжність між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС, чого податковим органом зроблено не було.

Позивач також заперечує вчинене ним порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР, оскільки товариство використовує платіжний термінал не поєднаний зовнішнім модемом з РРО, відтак на нього не поширюється обов`язок заповнювати рядки 11-18 фіскального чека, що не є порушення п. 2 ст.3 Закону №265/95-ВР.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.52-58) та в додаткових поясненнях (а.с. 89-91) представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних ППР, прийнятих на підставі акту перевірки від 14.07.2023 №03/11201/09-02/44202880, яким встановлено порушення вимог пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України та п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Також учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України.Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не підлягало вирішенню судом по суті.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 05.07.2023 №1365-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Альянс Вектор ЛТД»» (а.с. 74) працівниками ГУ ДПС у Волинській області у період з 05.07.2023 по 13.07.2023 проведено фактичну перевірку дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального господарської одиниці АЗС №2, за адресою: Волинська область, м. Володимир, вул. 20-го Липня, буд.111, та належить суб`єкту господарювання ТОВ «Альянс Вектор ЛТД».

За результатами фактичної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пального (зареєстровано за номером №03/11201/09-02/44202880 від 14.07.2023, далі акт про результати фактичної перевірки), яким встановлено порушення вимог пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України та п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР (а.с. 8-21).

Позивачем було подано заперечення на вказаний акт, на що ГУ ДПС у Волинській області листом від 21.08.2023 № 2404/12/03-20-09-02-06 «Про розгляд заперечення до акту фактичної перевірки» повідомило, що висновки акту про результати фактичної перевірки №03/11201/09-02/44202880 від 14.07.2023 (дата реєстрації) залишено без змін (а.с. 22-25).

23.08.2023 на підставі акту про результати фактичної перевірки №03/11201/09-02/44202880 від 14.07.2023 ГУ ДПС у Волинській області прийняло наступні ППР:

- №00105360705, яким за порушення п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та на підставі п. 54.3 ст 54 ПК України і п. 1, 7 ст. 17, ст.20 Закону № 265/95-ВР до ТОВ «Альянс Вектор ЛТД» застосовані штрафні санкції (за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») в розмірі 657818,99 грн. (а.с. 30-31);

- №00105200902, яким за порушення пп. 230.1.2. п. 230.1 ст. 230 ПК України та на підставі п. 128-1 статті 128-1 ПК України до ТОВ «Альянс Вектор ЛТД» застосовані штрафні санкції (за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції») в розмірі 20000,00 грн. (а.с. 85 зворот-86).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України Контролюючі органи, визначеніпідпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватисяКонституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти21.1.1,21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Відповідно до абзацу п`ятого підпункту 81.1 статті 81 ПК України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм слідує, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Суд зазначає, що з огляду на приписи статті 81 ПК України, встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16), від 16.10.2019 (справа № 820/11291/15), від 22.11.2019 (справа № 815/4392/15) тощо. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Позивач вважає, що фактична перевірка проведена без законних на те підстав, оскільки у наказі від 05.07.2023 №1365-п не зазначено конкретну інформацію про порушення вимог законодавства.

Судом встановлено, що правовою підставою для призначення та проведення фактичної перевірки слугував наказ від 05.07.2023 №1365-п, який прийнято відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (а.с. 74).

Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Суд зауважує, що застосовуючи конкретну правову підставу для призначення фактичної перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.10.2021 у справі № 120/5729/20-а, від 23.12.2021 у справі №440/950/20 та інших.

Суд констатує, що наказ від 05.07.2023 №1365-п, окрім посилань на норми ПК України, жодних фактичних підстав, які обумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки, не містить.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Крім того, під час розгляду цієї справи відповідач не надав письмових і належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу від 05.07.2023 №1365-п слугувала інформація про порушення ТОВ «Альянс Вектор ЛТД» вимог законодавства. При цьому, у наказі про призначення перевірки,взагалі не конкретизовано суть порушення.

Водночас, суд зауважує, що наявність та/або отримання інформації як підстава, яка підпадає під дію підпункту80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідностатті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в подібних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.

Суд наголошує, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Поряд з цим суд враховує висновки Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) відносно того, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту81.1 статті 81 ПКщодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що «підстава» це не нумероване позначення пункту80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під «підставою» у підпункті80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК Українинеобхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини.

Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що ГУ ДПС у Волинській області, як суб`єкт владних повноважень, не надало письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтверджували, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ «Альянс Вектор ЛТД» була інформація про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства за місцем провадження господарської діяльності Волинська область, м. Володимир, вул. 20-го Липня, буд.111. У наказі відповідача від 05.07.2023 №1365-п відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. Відповідачем не надано суду жодного документу, який би підтверджував наявність обставин, визначених у підпункті80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Волинській області від 05.07.2023 №1365-п будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно.

Відповідно, суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «Альянс Вектор ЛТД» призводять до відсутності правових наслідків такої.

У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС України щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.

Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду і в постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21.

Таким чином, оскільки підставою для проведення фактичної перевірки, висновки якої викладені в акті фактичної перевірки №03/11201/09-02/44202880 від 14.07.2023 та наслідком якої стало прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, був наказ ГУ ДПС у Волинській області від 05.07.2023 №1365-п«Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Альянс Вектор ЛТД»», який не відповідає положенням ПК України, тому суд приходить до висновку, що вказана перевірка проведена незаконно, що в свою чергу є безумовною та самостійною підставою для визнання протиправними прийнятих за її результатами оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.08.2023 №00105360705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 657818,99 грн. та №00105200902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20000,00 грн.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи факт встановлення судом наявності порушення в діях відповідача норм податкового законодавства в частині проведення фактичної перевірки, тому прийняті за її наслідком податкові повідомлення-рішення від 23.08.2023 №00105360705 та №00105200902 є протиправними та підлягають скасуванню, а позов належить задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в загальному розмірі 12551,29 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.12.2023 №1008 та №1009 (а.с. 47-48).

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання даного позову позивачу необхідно було сплатити судовий збір як за позовну заяву майнового характеру у розмірі 10167,28 грн (1,5% х (657818,99 грн. +20000,00 грн.)), тобто 1,5% від розміру штрафних санкцій, застосованих ППР від 23.08.2023 №00105360705 та №00105200902

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 10167,28 грн. Надміру сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу у порядкустатті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 23.08.2023 №00105360705 та №00105200902.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» судовий збір в розмірі 10167,28 грн. (десять тисяч сто шістдесят сім грн. 28 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Старова, 10, ідентифікаційний код 44202880).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код ВП 44106679).

Суддя О. О. Андрусенко