Рішення

від 06.02.2024 по справі 810/2113/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року № 810/2113/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., за участю секретаря Зубачевської М.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Корпорації «Укртрансбуд» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю представників сторін:

представник позивача не з`явився

представник відповідача Вишневський Б.В.

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2017 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Корпорація «Укртрансбуд» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0019185301 від 11 квітня 2018 року та № 0019215301 від 11 квітня 2018 року.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року № 000799/10-36-53-01/31071140 від 13.03.2018, по взаємовідносинах з ПП «ТТ-Нафта» (код ЄДРПОУ 37021932), ПП «Торговий дім «Фонтекс-агро» (код за ЄДРПОУ 38510009) та щодо завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку, з урахуванням результатів перевірки за листопад 2017 року (акт № 000391/10-36-01/31071140 від 08.02.2018) та щодо завищення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з контрагентами ПП «ТТ-Нафта» та ПП «Торговий дім «Фонтекс-агро», господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій. Також позивач стверджує, що правомірно сформував податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року з дотриманням всіх вимог встановленого порядку заповнення і подання податкової звітності.

За наведених обставин позивач вважає, що висновки контролюючого органу є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову вказав, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року адміністративний позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 р. апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 р. касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року у справі №810/2113/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року №0019215301 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 3017 грн. 73 коп., а справу направлено в цій частині на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 810/2113/18 залишено без змін.

14 серпня 2020 р. протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього адміністративного суду Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року прийнято адміністративну справу до провадження. Крім того, вказаною ухвалою вирішено, що вказана адміністративна справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідно витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 3 листопада 2023 року у зв`язку зі звільненням судді з посади, справа передана на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2023 року суддею Кочановою П.В. прийнято до провадження адміністративну справу №810/2113/18, призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 5 грудня 2023 року о 14:00 год.

У підготовчому засіданні 5 грудня 2023 року відкладено розгляд справи до 3 січня 2024 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 6 лютого 2024 року.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що Корпорація «Укртрансбуд» не погоджується з донарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 3 017,73 грн за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТС Плюс». Наголошено, що податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались операції із вказаним контрагентом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0019215301 від 11.04.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У відзиві податковий орган просив відмовити у задоволенні позову, оскільки суму 3 017,73 грн включено до податкового кредиту за грудень 2017 року по операції з отримання товарів від ТОВ «ТС Плюс», яка не відноситься до господарської діяльності і не пов`язані з отриманням доходу.

У судовому засіданні 06.02.2024 року представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ГУ ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Корпорації «Укртрансбуд» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року, за результатами якої було складено акт №000799/10-36-53-01/31071140 від 13 березня 2018 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2017 року за наслідками господарських операцій з ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» на загальну суму ПДВ 704769,58 грн, з ПП «ТТ-Нафта» - на загальну суму ПДВ 38320 грн;

- підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання за грудень 2017 року на суму 3017,73 грн, у зв`язку з отриманням товарів від ТОВ «ТС ПЛЮС», які не відносяться до господарської діяльності та не пов`язані з отриманням доходу;

- пунктів 200.4, 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на суму ПДВ 696590,18 грн, заявленого на рахунок платника у банку (з урахуванням порушень, викладених у цьому акті та при розрахунку показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року в рядку 17 враховано від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного періоду) в розмірі 5126433,87 грн, на яку зменшено даний показник в акті від 8 лютого 2018 року № 00391/10-36-53-01/31071140 (далі акт від 8 лютого 2018 року)) по декларації за грудень 2017 року.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:

- у підприємств-постачальників - ПП «Торговий дім «Фонтекс-Агро» та ПП «ТТ-Нафта», відсутні достатня кількість трудових ресурсів, складських та виробничих активів, що унеможливлювало здійснення фактичної господарської діяльності, натомість, вказаними підприємствами надавалась податкова вигода третім особам. Крім того, підприємство ПП «ТТ-Нафта» є учасником кримінальних проваджень № 42017000000002610 від 11 серпня 2017 року , № 42016110000000298 від 27 травня 2016 року та № 32017270000000006 від 2 липня 2017 року;

- у грудні 2017 року Корпорацією «Укртрансбуд» було придбано у ТОВ «ТС ПЛЮС» алкогольні напої та цукерки на загальну суму 3017,73 грн, які, на думку контролюючого органу, не відносяться до господарської діяльності позивача і не пов`язані з отриманням доходу, тому вказані суми повинні бути включені до податкових зобов`язань;

- при розрахунку показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року в рядку 17 враховано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного (звітного) податкового періоду) в розмірі 5126433,87 грн, на яку зменшено даний показник в акті від 8 лютого 2018 року.

На підставі вказаного акта перевірки 11 квітня 2018 року ГУ ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0019185301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2017 року на 696590,18 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 348295,09 грн;

- № 0019215301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 5175951 грн.

Верховний Суд залишаючи постановою від 11.08.2020 без змін судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2018 року: № 0019185301 повністю, № 0019215301 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 5172933,27 грн, зауважив, що в ході розгляду справи встановлено, що підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень було також невключення позивачем всупереч приписів підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України до складу податкових зобов`язань за грудень 2017 року суму податку на додану вартість у розмірі 3017,73 грн щодо товарів, отриманих від ТОВ «ТС ПЛЮС», і які, за позицією контролюючого органу, є такими, що не пов`язані з господарською діяльністю Корпорації «Укртрансбуд».

Натомість, в частині зменшення від`ємного значення вказаним податковим повідомленням-рішенням на 3017,73 грн справу вирішено направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення в частині господарських операцій Корпорації «Укртрансбуд» з ТОВ «ТС ПЛЮС».

Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи необхідно з`ясувати підстави незгоди позивача з податковим повідомленням-рішенням від 11 квітня 2018 року №0019215301 з огляду на встановлені контролюючим органом порушення податкового законодавства за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ «ТС ПЛЮС», внаслідок чого Корпорації «Укртрансбуд» донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3017,73 грн, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи в цій частині, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

У розумінні п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а)в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 96.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території У країни;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197 підрозділу розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 нього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Крім того, п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Законом №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що рядок 4.1, рядок 9 декларації з податку на додану вартість від 18.01.2018 № 9295950117 позивачем занижено податкові зобов`язання за грудень 2017 року на суму 3017,73 грн, так як не нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування згідно отриманих товарів від ТОВ «ТС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36264680), які не відносяться до господарської діяльності і не пов`язані з отриманням доходу та не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну).

Водночас, на спростування висновків податкового органу під час розгляду справи позивачем не надано доказів, що придбані товари у ТОВ «ТС ПЛЮС» використовувались у господарський діяльності та пов`язані з отриманням доходу, а отже доводи податкового органу щодо безпідставного зменшення податкового зобов`язання на суму 3 017,73 грн є правомірними та обґрунтованими.

А тому, на вказану суму підлягає зменшенню розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, посилання позивача на помилкові доводи контролюючого органу у відзиві, що спірна сума входить до складу податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 № 0019185301, яке, як зазначено вище, скасовано судами, є безпідставним, оскільки спірна сума податкового зобов`язання в розмірі 3 017,73 грн має безпосередній вплив на розрахунок загального розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, а тому в даному випадку, додатково і за висновком Верховного Суду в даній справі, таку суму виокремлено саме в межах податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 № 0019215301.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 11.04.2018 № 0019215301 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 3 017,73 грн є правомірним та не підлягає скасуванню.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Корпорації «Укртрансбуд» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 11.04.2018 № 0019215301 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 3 017,73 грн відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 06 лютого 2024 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.