Рішення

від 20.02.2024 по справі 400/14667/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 р. № 400/14667/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

до відповідачафізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

простягнення податкового боргу у сумі 63 747,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 63747,11 грн, а саме: з орендної плати з фізичних осіб 62416,41 грн, з єдиного податку з фізичних осіб 1330,70 гривні.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що в результаті неналежного виконання покладених законом на платника податків обов`язків у відповідача наявна непогашена податкова заборгованість у розмірі 1330,70 грн з єдиного податку з фізичних осіб за серпень і вересень 2023 року, а також з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 62416,41 гривні. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд надіслав відповідачу на його поштову адресу ухвалу від 04.12.2023, яку він не отримав у зв`язку з відсутністю адресата за вказаної адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 03.02.2024.

Отже, зазначена копія ухвали суду не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена відповідачу належним чином.

22.01.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою запропонував позивачу надати суду копії податкової вимоги від 12.04.2023 № 0000503-1302-1429 та доказів її надіслання відповідачу.

24.01.2024 позивач надав суду вищенаведені докази.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.10.2023 № 534194168686 відповідач з 21.06.199 є зареєстрованим як фізична особа-підприємець.

Відповідач подав до контролюючого органу:

заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 за 2 групою;

податкову декларацію від 18.02.2022 з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати 62416,41 гривні. Розрахунок орендної плати здійснено за користування однієї земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:064:0001.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 12.06.2023 № 0000503-1302-1429 (форма «Ф») на суму 65435,52 грн, яку він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання» поштового відправлення, що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) і рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 5400501268425.

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду щодо сплати єдиного податку фізичної особи третьої групи становив 63747,11 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача від 04.10.2023 та витягами з інтегрованої картки платника.

З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі прожитковий мінімум), другої групи у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі мінімальна заробітна плата), третьої групи у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Підпунктом 2 пункту 293.2 статті 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, для другої групи платників єдиного податку не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Абзацом першим пункту 295.1 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Суд встановив, що позивач подав до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва заяв про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 за 2 групою.

Згідно із розрахунком податкової заборгованості та витягом з інтегрованої картки платника за серпень і вересень 2023 року відповідачу нараховано податкове зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1330,70 грн, яке ним не сплачено.

Враховуючи пункт 56.11 статті 56 ПК України, відповідне грошове зобов`язання вважається узгодженим, і воно не підлягає оскарженню.

Поряд з цим, плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з абзацом першим пункту 287.4 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Водночас відповідно до абзаців першого і п`ятого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Отже, грошові зобов`язання платника податків, визначені ним у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік вважаються узгодженими, і вони не підлягають оскарженню, крім випадку, коли платник плати за землю задекларував за 2022 рік податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, до 06.05.2023 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно») і подав у визначеному ПК України уточнюючу податкову декларацію.

Суд встановив, що відповідач подав 18.02.2022 податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати 62416,41 гривні

У матеріалах справи відсутні відомості та докази того, що він подав до контролюючого органу у визначеному ПК України уточнюючу відповідну податкову декларацію.

Таким чином, грошове зобов`язання відповідача, що визначене ним у податковій декларації від 18.02.2022 з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати 62416,41 грн, вважається узгодженим, і воно не підлягає оскарженню, а відповідачка зобов`язана сплатити це зобов`язання у строки, встановлені абзацом першим пункту 287.4 статті 287 ПК України.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 12.06.2023 № 0000503-1302-1429 (форма «Ф») на суму 65435,52, яку він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання» поштового відправлення, що підтверджується довідкою установи поштового зв`язку (ф. 20) і рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) № 5400501268425.

Враховуючи пункт 42.5 статті 45 ПК України така податкова вимога вважається врученою відповідачу у день, зазначений службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу, суму податкового боргу у визначені строки не сплатив.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.

Тому суми грошового зобов`язання відповідача з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 62416,41 грн і з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 1330,70 грн вважаються узгодженими та є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Отож позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога вважається отриманою відповідачем у червні 2023 року, а позов поданий у грудні 2023 року.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 63747 (Шістдесят три тисячі сімсот сорок сім) гривень 11 копійок, а саме: з орендної плати з фізичних осіб 62416 (Шістдесят дві тисячі чотириста шістнадцять) гривень 41 копійку та з єдиного податку з фізичних осіб 1330 (Одну тисячу триста тридцять) гривень 70 копійок.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 20 лютого 2024 року