Рішення

від 20.02.2024 по справі 460/27815/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2024 року м. Рівне№460/27815/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ЕМБЕР" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Ембер» (далі - Позивач або ТОВ «Альфа Ембер») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №739617000703 (форма «В1») від 07.09.2023 року, №739417000703 (форма «В3») від 07.09.2023 року, №739517000703 (форма «В4») від 07.09.2023 року, №739717000703 (форма «ПН») від 07.09.2023 року.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Альфа Ембер» вказало, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках акту №7076/Ж5/17-00-07-03/44590862 від 04 серпня 2023 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ЕМБЕР», код ЄДРПОУ 44590862, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах» (надалі акт перевірки). Проте, ТОВ «Альфа Ембер» вважає, що висновки акту перевірки є необ`єктивними та безпідставними, а прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ґрунтуються на тому, що позивачем нібито до перевірки не надано в повному обсязі первинних документів, щодо походження придбаного від ТОВ «Сонячне Ремесло» товару та документів на підтвердження використання придбаного імпортованого бурштину з Латвії у господарській діяльності та реалізації його до Китаю, у зв`язку з чим працівники відповідача зробили припущення, що даний бурштин міг бути реалізований позивачем на території України без відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ «Альфа Ембер» та як наслідок без складання податкових накладних, що не відповідає дійсності на підставі документів, які надавались для перевірки. Позивач вважає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Відтак, ТОВ «Альфа Ембер» вважає, що товариство мало законне право на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування заявлених сум, а залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду визначений правильно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.01.2024 р.

Відповідач позов не визнав, подав письмовий відзив в якому зазначив, що позивачем до перевірки не було надано усіх документів, щодо походження придбаного в ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло» товару, а також те що неможливо підтвердити, що списаний/реалізований бурштин ТОВ «Альфа Ембер» на експорт до Китаю був використаний у господарській діяльності платника податку, а не реалізований позивачем на митний території України.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «АЛЬФА ЕМБЕР» у Декларації за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення платником: пп.«а» п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.201, п.200.1 та п.200.4 ст.200 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за березень 2023 року на суму ПДВ 182 723 грн , за квітень 2023 року на суму ПДВ 9538 грн. та за травень 2023 року на суму ПДВ 392194 грн., що в подальшому призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2023 року в розмірі 182 723 грн. та до завищення залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації за травень 2023 року) в сумі 401 732 грн.; п.200.1, 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року N 21 (зі змінами та доповненнями), в зв`язку з чим платнику відмовлено у бюджетному відшкодуванні за травень 2023 року в розмірі 36219 грн.; пп.14.1.36, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI внаслідок заниження суми податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 790 696 грн., в тому числі за березень 2023 року на суму 110 220 грн., за квітень 2023 року на суму 448 180 грн. та за травень 2023 року на суму 232296 грн., що в подальшому призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 790 696 грн.. в т.ч. по декларації за березень 2023 року на суму 110 220 грн., за квітень 2023 року на суму 448 180 грн. та за травень 2023 року на суму 232296 грн.; п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р № 2755-VI (із змінами і доповненнями), ТОВ «Альфа Ембер» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 790 696 грн.

У зв`язку з цим, 07.09.2023 р. ГУ ДПС у Рівненській області на підставі акту перевірки прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Протокольною ухвалою суду від 10.01.2024 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.01.2024.

Протокольною ухвалою суду від 24.01.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 12.02.2024.

Ухвалою від 12.02.2024 суд перейшов до розгляду справи № 460/27815/23 в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх з зібраними у справі доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням такого.

Так, судом встановлено, що у період з 20.07.2023 року по 26.07.2023 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ЕМБЕР» (код ЄДРПОУ 44590862), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Термін проведення перевірки продовжувався відповідно до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.07.2023 року № 1225-п терміном на 2 робочих дні з 27.07.2023 року.

За результатами перевірки складено акт №7076/Ж5/17-00-07-03/44590862 від 04 серпня 2023 року у висновках якого зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено наступні порушення:

1. пп.«а» п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.201, п.200.1 та п.200.4 ст.200 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за березень 2023 року на суму ПДВ 182 723 грн , за квітень 2023 року на суму ПДВ 9538 грн. та за травень 2023 року на суму ПДВ 392194 грн., що в подальшому призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2023 року в розмірі 182 723 грн. та до завищення залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації за травень 2023 року) в сумі 401 732 грн.

2. п.200.1, 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року N 21 (зі змінами та доповненнями), в зв`язку з чим платнику відмовлено у бюджетному відшкодуванні за травень 2023 року в розмірі 36219 грн.

3. пп.14.1.36, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI внаслідок заниження суми податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 790 696 грн., в тому числі за березень 2023 року на суму 110 220 грн., за квітень 2023 року на суму 448 180 грн. та за травень 2023 року на суму 232296 грн., що в подальшому призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 790 696 грн.. в т.ч. по декларації за березень 2023 року на суму 110 220 грн., за квітень 2023 року на суму 448 180 грн. та за травень 2023 року на суму 232296 грн.

4. п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р № 2755-VI (із змінами і доповненнями), ТОВ «Альфа Ембер» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 790 696 грн.

В подальшому, а саме 07.09.2023 року, на підставі висновків акта №7076/Ж5/17-00-07-03/44590862 Головним управлінням ДПС у Рівненській області було винесено податкові повідомлення-рішення за номерами №739617000703 (форма «В1») від 07.09.2023 року, №739417000703 (форма «В3») від 07.09.2023 року, №739517000703 (форма «В4») від 07.09.2023 року, №739717000703 (форма «ПН») від 07.09.2023 року (далі ППР) відповідно до яких:

- ППР від 07.09.2023 року за №739617000703 - зменшено суму бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 973 419 грн. (у тому числі 741123 грн. відшкодовано на дату складання цього ППР) та нараховано штрафних санкцій у сумі 243354,75 грн.;

-ППР від 07.09.2023 року за №739417000703 відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 36219 грн.;

-ППР від 07.09.2023 року за №739517000703 зменшено розмір від`ємного суми податку на додану вартість на суму 401732 грн.;

-ППР від 07.09.2023 року за №739717000703 відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 790690 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 10200 грн.

Суд не погоджується з висновками ДПС у Рівненській області, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно із пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п.85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.198.5 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 13 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

На підставі наданих позивачем до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що в період березень-травень 2023 року ТОВ «Альфа Ембер» у відповідності до контракту від 27.02.2023 року №01, укладеного з фірмою-нерезидентом LIBAVA ART GALLERY (Латвія) здійснило придбання необробленого бурштину-сирцю різних фракцій, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, придбання якого відображено у бухгалтерському та податковому обліках товариства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 «Сировина та матеріали» за березень-травень 2023 року.

В подальшому частина даного бурштину-сирцю різних фракцій була реалізована для фірми нерезидента Shenzhen Fengou Trading Co. Ltd (Китай) у відповідності до укладених контрактів від 01.03.2023 року №02 та від 09.04.2023 року №03.

В пунктах 3.1 та 3.2. розділу 3 зазначених вище контрактів передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 2-х днів з моменту отримання від покупця заявки на відвантаження, на умовах DAP, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2010 року. Датою передачі товару вважається дата передачі товару продавцем покупцеві на умовах DAP, згідно «Інкотермс 2010».

Згідно пунктів 5.1. та 5.2 розділу 5 контрактів від 01.03.2023 року №02 та від 09.04.2023 року №03 умови поставки товару - DAP, відповідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс 2010. Доставка товару здійснюється за рахунок покупця міжнародною авіа, експрес-поштою за адресою, визначеною покупцем.

Відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс 2010 DAP це постачання в місці призначення, одна з умов (термінів)Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. DAP може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому або організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Для транспортування бурштину-сирцю з України до Китаю ТОВ «Альфа Ембер» було залучено ТОВ «ІЗІ ТРАНСПОРТ СОЛЮШЕНС» у відповідності до укладеного договору транспортного експедирування №2022/05-003 від 16.05.2022.

Відповідно до умов даного договору ТОВ «ІЗІ ТРАНСПОРТ СОЛЮШЕНС» зобов`язується за плату ТОВ «Альфа Ембер» виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Окрім цього, слід зауважити, що для виконання взятих на себе зобов`язань з перевезення вантажів ТОВ «ІЗІ ТРАНСПОРТ СОЛЮШЕНС» 19.03.2018 року укладено агентську угоду №АС-50/03 з ДП «Глоуб Ейр Карго» у відповідності до якої ТОВ «ІЗІ ТРАНСПОРТ СОЛЮШЕНС» має право здійснювати продаж перевезень вантажів.

Таким чином, транспортування вантажу бурштину-сирцю з України до Китаю здійснювалось ТОВ «ІЗІ ТРАНСПОРТ СОЛЮШЕНС» наступним чином: автотранспортом за маршрутом Рівне (Україна) Варшава (Польша); авіатранспортом MAWB 157 62580523 за маршрутом аеропорт Варшава - аеропорт Гуанчжоу, що підтверджується CMR та актами надання послуг.

Крім того, авіа-накладні, які надавались для перевірки із зазначенням аеропорту вильоту BORYSPIL (KBP) були сформовані на вимогу компанії перевізника Qatar Airways, так як походження вантажу при транспортування має бути вказано як внутрішній випущений запас для розподілу на станцію/країну, а також для виставлення рахунку, що підтверджується листом Qatar Airways від 14.09.2023 (з офіційним перекладом на українську мову).

В підтвердження реалізації бурштину-сирцю до Китаю наявні експортні контракти від 01.03.2023 року №02 та від 09.04.2023 року №03, декларації форми МД-2, рахунки фактури/інвойси, пакувальні листи до інвойсу та додатки до пакувального листа до інвойсів, міжнародні ТТН (CMR), висновки за результатами експертиз гемологічних об`єктів проведених державним гемологічним центром Міністерства фінансів України, договір транспортного експедирування №2022/05-003, акти виконаних робіт на міжнародні перевезення та транспортно-експедиційні послуги, рахунки на оплату на міжнародні перевезення та транспортно-експедиційні послуги, а також банківська виписка де відображено надходження коштів на рахунок ТОВ «Альфа Ембер» від Shenzhen Fengou Trading Co. Ltd.

Щодо доводів відповідача, що ТОВ «Альфа Ембер» не придбавався на митній та поза межами митної території України бурштин фракцій 2-5 гр., 5-10 гр., 10-20 гр., 20-50 гр. суд дослідивши надані позивачем документи зауважує наступне.

В період березень-травень 2023 року ТОВ «Альфа Ембер» у відповідності до контракту від 27.02.2023 року № 01, укладеного з фірмою-нерезидентом LIBAVA ART GALLERY (Латвія) здійснило придбання необробленого бурштину-сирцю різних фракцій, який в митних деклараціях (форми МД-2) маркувався як фракція 0,5-50 гр.. Разом з цим маркування фракцій 0,5-50 гр. розуміється, що там наявні фракції від 0,5 до 50 гр., а саме 2-5 гр., 5-10 гр., 10-20 гр., 20-50 гр.

Так, у висновках за результатами експертизи гемологічних об`єктів (бурштину в сировині), яка проводилась на замовлення ТОВ «Альфа Ембер» при придбанні та розмитненні бурштину, зазначено, що масові фракції бурштину придбаного в LIBAVA ART GALLERY (Латвія) 0-2 г, 2-5 г, 5-10, 10-20 г, бурштин шаруватий 2-5 г, бурштин шаруватий 5-50 г, бурштин забруднений , пінистий 5-50 г., що у свою чергу підтверджує, що на товариством було придбано бурштин різних фракцій.

Разом з цим, слід зазначити, що позивачем також придбавався бурштин різних фракцій у ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло» від 0,5 г до 50 г, що підтверджується видатковими накладними, які надавались до перевірки, заперечення, скарги до ДПС України, а також надані суду разом з позовною заявою.

Враховуючи вище зазначене, доводи відповідача, що товариством не придбавався на митній та поза межами митної території України бурштин фракцій 2-5 гр., 5-10 гр., 10-20 гр., 20-50 гр. не відповідає фактичним обставинам справи.

Окрім цього, судом встановлено, що відповідач, робить висновки про те, що придбаний ТОВ «Альфа Ембер» бурштин не був проданий підприємствам - нерезидентам до Китаю, а був реалізований на території України, а тому позивач зобов`язаний був зареєструвати податкові накладні, при цьому не надаючи суду жодного доказу про такий продаж, а тому таке твердження відповідача суд вважає безпідставним та необґрунтованим. Натомість ТОВ «Альфа Ембер» до позовної заяви надано усі фінансово-господарські документи, які підтверджують реалізацію бурштину до Китаю.

Відтак, при складанні акту перевірки контролюючим органом в акті перевірки використано необґрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належногообґрунтування.

Що стосується порушення відносно взаємовідносин із ТОВ «Альфа Ембер» з ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло», то суд зазначає наступне.

З акта перевірки від 04.08.2023 та відзиву на позовну заяву судом встановлено, що у зв`язку з тим, що ТОВ «Альфа Ембер» до перевірки не надано в повному обсязі первинних документів, щодо походження придбаного бурштину від ТОВ «Сонячне Ремесло» дані фінансовогосподарські операції із вказаним контрагентом є безтоварними.

Разом з тим, дослідивши надані суду документи, твердження відповідача про безтоварний характер таких господарських операцій не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.«а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.4 ст. 200 ПК України передбачає, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як встановлено судом, 02.02.2022 року між ТОВ «Альфа Ембер» (покупець) та ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №02022022_1 у відповідності до якого продавець зобов`язаний передати у власність покупця бурштин частково оброблений (препарований, напівоброблений, полірований, сирець) та/або бурштин-сирець відповідно до його, а покупець зобов`язується оплатити за продукцію (п.1.1. розділу 1 Договору).

На виконання умов договору позивачем була здійсненна оплата за бурштин на розрахунковий рахунок ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло» у відповідності до отриманого рахунку-фактури, що підтверджується банківською випискою, яка надавалась працівникам ГУ ДПС у Рівненській області в ході проведення документальної перевірки, а також надано до суду.

Відповідно до розділу 4 Договору передача продукції здійснюється по видаткових накладних на складі продавця за умови оплати за товар, а перехід права власності від продавця до покупця відбувається в момент отримання продукції покупцем. Місце поставки: склад Продавця за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Садова, 51.

Згідно до зазначених умов Договору позивачем, після оплати коштів за товар було отримано бурштин на складі продавця, а саме за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Садова, 51, що підтверджується видатковими накладними, які були надані для перевірки.

Відповідно до довідки з державного реєстру прав на нерухоме майно №360755548, за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Садова, 51 знаходиться адміністративна будівля загальною площею 511,8 кв. м та складське приміщення загальною площею 271,7 кв. м., що у свою чергу свідчить про можливість отримання товару за вказаною адресою.

Також, висновки про безтоварність вищевказаних господарських операцій відповідач робить у зв`язку з тим, що відповідно до ІС «Податковий блок» в розділі «Відомості про об`єкти оподаткування» на ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло» відсутні будь-які об`єкти оподаткування (земельна ділянка чи склад) де здійснюється господарська діяльність товариства, а саме: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Садова, 51.

Разом з тим, в ході судового розгляду представником позивача долучено до матеріалів справи повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) по ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло», відповідно до якого товариство використовує у своїй господарській діяльності приміщення розташоване за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Садова, 51, а також інші будівлі та земельні ділянки, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про відсутність у ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло» будь-яких об`єктів оподаткування.

Окрім цього суд звертає увагу, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.07.2020 по справі №814/1792/17. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 10.11.2020 у справі № 440/3779/18, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19.

Як зазначено в позовній заяві, що умовами договору передбачено, що передача продукції здійснюється по видаткових накладних на складі продавця за умови оплати продукції, а перехід права власності від продавця до покупця відбувається в момент отримання продукції покупцем. Складання будь-яких інших документів, щодо приймання передачі товарно-матеріальних цінностей в тому числі і документів по перевезенню продукції даним договором не передбачено.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних необхідно зауважити, що 29 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 810/3713/16, адміністративне провадження № К/9901/48931/18 (ЄДРСРУ № 96685120) досліджував питання щодо наслідків та законних підстав відсутності товарно-транспортних накладних при податкових перевірках в ході чого зроблено наступні висновки.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно зпунктом 2.1 цього Положенняпервинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до частини другоїстатті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 рокудокументом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 рокузатверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно допункту 1 цих Правилтоварно-транспортна накладна- єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістомпідпунктів 11.4та11.6 Правил № 363товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш,не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Більше того, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа № 803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ № 94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16) передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17).

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем зроблено безпідставний та необґрунтований висновок, що господарські операції ТОВ «Альфа Ембер» з ТОВ «Центр «Сонячне Ремесло» є безтоварними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішень, вчинення дій суб`єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а відтак, податкові повідомлення-рішення №739617000703 (форма «В1») від 07.09.2023 року, №739417000703 (форма «В3») від 07.09.2023 року, №739517000703 (форма «В4») від 07.09.2023 року, №739717000703 (форма «ПН») від 07.09.2023 року є протиправними та підлягають скасуванню, а відтак позовні вимоги ТОВ «Альфа Ембер» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду відповідно до платіжної інструкції № 305 від 08.12.2023 в сумі 24973,87 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Також позивач просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката суду надані: договір про надання правової допомоги від №1203/23 від 12.03.23; акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 09.02.2024 на суму 13000,00 грн.; рахунок №1203/1 від 09.02.24 на суму 13000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

А тому, оцінивши складність та обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., яку слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ембер" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №739617000703 (форма «В1») від 07.09.2023 року, №739417000703 (форма «В3») від 07.09.2023 року, №739517000703 (форма «В4») від 07.09.2023 року, №739717000703 (форма «ПН») від 07.09.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ембер" (код ЄДРПОУ 44590862) судові витати зі сплати судового збору у розмірі 24973 грн. 87 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ембер" (код ЄДРПОУ 44590862) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ЕМБЕР" (вул. Соборна, 89, смт. Володимирець, Вараський р-н, Рівненська обл., 34300, ЄДРПОУ/РНОКПП 44590862)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 20 лютого 2024 року

Суддя Д.П. Зозуля