Постанова

від 06.11.2007 по справі 32/346-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/346-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.11.2007

№ 32/346-А

За позовом   Дочірнього підприємства «Е –Консалтинг»

до                   Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про                 визнання нечинними податкових повідомлень –рішень

                                                                           Суддя Хрипун О.О.

                                                Секретар судового засідання Ковальчук О.В.                                                

Представники:

Від позивача           Лісовський Р.А.- предст.

Від відповідача      Гримальський А.Ю.- держ.под.інсп.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання нечинними  податкових повідомлень –рішень  Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №0010302302/0 від 19.10.2006 та №0010302302/1 від 19.12.2006.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту витрати по сплаті податку у складі вартості придбаних у ТОВ «Богдан-К»послуг, оскільки:

- на момент здійснення господарських операцій контрагент був належним чином зареєстрований у якості платника ПДВ, а витрати по сплаті ПДВ підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, в тому числі податковими накладними, які на момент здійснення господарських операцій були дійсними;

- на даний час рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2006 про визнання недійсним установчих документів та свідоцтва ПДВ ТОВ «Богдан-К», на якому ґрунтуються висновки відповідача, скасоване.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення  до складу податкового кредиту  за червень 2005 року сум ПДВ у розмірі 183 333,00 грн. по податкових накладних, виданих ТОВ «Богдан –К», установчі документи та свідоцтва платника ПДВ якого у судовому порядку визнані недійсними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2006 Державною податковою  інспекцією у Оболонському районі м. Києва видане податкове повідомлення-рішення №0010302302/0, яким згідно пп. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану  вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 274 999,50 грн.,  в тому числі 183 333,00 грн. основного платежу та 91 666,50 грн. штрафних санкцій.

В ході процедури адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення –рішення залишено без змін, що підтверджується рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 19.12.2006 №27555/10/25-00 про результати розгляду первинної скарги.

19.12.2006 відповідачем видане податкове повідомлення-рішення від №0010302302/1, яке за своїм змістом співпадає з податковим повідомленням-рішенням №0010302302/0 від 19.10.2006.  

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта від 09.10.2006 №828-23-2-31467680 «Про результати документальної невиїзної перевірки достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Е-Консалтінг»(код ЄДРПОУ 31467680) при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-К»(код ЄДРПОУ 32821876) за період з 01.06.2005 по 30.06.2006», в якому зазначено про порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з включенням до податкового кредиту за червень 2005 року сум податку по податкових накладних, виданих ТОВ «Богдан-К», в розмірі 183 333,00 грн.

Висновки акта мотивовані тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва  від 10.03.2006  у справі №2-1161/2006р установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Богдан –К»визнані недійсними, а тому  податкові накладні, видані цим підприємством, є недійсними і як доказ податкового кредиту позивача за відповідні податкові періоди не приймаються.

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами, між ДП «Е-Консалтінг»(Замовник) та ТОВ «Богдан –К»(Виконавець) було укладено договори про надання послуг  №07/07М 2005 від 03.06.2005 на загальну суму 389 600,00грн. та №05/52005 від 05.05.2005 на загальну суму 710 400,00грн. На виконання зазначених договорів між Замовником та Виконавцем були складені акти виконаних робіт та видані податкові накладні на загальну суму 1 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 183 333,00 грн., перелік яких  наведений у таблиці №1 акта перевірки. Розрахунки за договором здійснені в повному обсязі, за надані послуги  ДП «Е-Консалтінг» перерахувало на користь ТОВ «Богдан –К»грошові кошти в сумі 1 100 000,00 грн.

Суми ПДВ у загальному розмірі 183 333,00 грн. по виданим ТОВ «Богдан –К»були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2005 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 2 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідачем не заперечується той факт, що податкові накладні, видані ТОВ «Богдан-К» позивачу, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно цієї норми Закону України «Про податок на додану вартість»визначається лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону  свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Богдан-К»було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, отже, мало право складати податкові накладні.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2006 у справі № 2-1161 статут ТОВ «Богдан-К»визнано недійсним з моменту його складання, а також скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість. Однак зазначене рішення ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2006 скасовано, справу направлено на новий розгляд. В ході нового розгляду справи ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.03.2007 провадження у справі закрито в зв'язку з ліквідацією ТОВ «Богдан-К»в межах процедури банкрутства. Ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 12.03.2007 набрала законної сили 20.03.2007.

Відповідно до п. 25 Положення про Реєстр платників  податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом  (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення, а не дата внесення платника до Реєстру, як зазначено в акті про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Богдан-К».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Богдан-К»не вважається анульованим та виключеним з Реєстру з моменту його видачі, як про те стверджує відповідач.

Крім того, доказів визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «Богдан-К», та на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит, а також договорів, укладених між позивачем і ТОВ «Богдан-К», суду не надано. При цьому суд відзначає, що сам факт ліквідації ТОВ «Богдан-К» не тягнув би за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Також судом не приймається посилання відповідача на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13.07.2006, яким гр. Шандура Світлана Володимирівна, що значиться засновником ТОВ «Богдан-К», визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Склад злочину - фіктивне підприємництво, за вчинення якого засуджено Шандуру С.В., визначається як створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

На наявність мети - прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивного підприємництва), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або тих, що належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка мають додатково кваліфікуватися за ст. 358 чи ст. 366 КК.

Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього.

Суб'єктами цього злочину є громадяни України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і неслужбові), які з визначеною в цій статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрацію) або придбання суб'єкта підприємницької діяльності.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено, що дії осіб, на ім'я яких за їхньою згодою зареєстровано суб'єкт підприємництва з метою, зазначеною в ст. 205 КК, мають кваліфікуватись як пособництво фіктивному підприємництву, а в разі, коли їх діями здійснено легалізацію (державну реєстрацію) суб'єкта підприємництва (підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника підприємства тощо), - як виконавство цього злочину.

У пункті 20 вказаної Постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення тих самих дій повторно або якщо такі дії заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам (ч. 2 ст. 205 КК України). Разом з тим, як вбачається з наведеного вироку, під час розгляду кримінальної справи відносно Шандури С.В. факту заподіяння матеріальної шкоди державі не встановлено. При цьому суд відзначає, що ухилення від сплати податків є окремим складом злочину (ст. 212 КК України) і, відповідно, потребує окремою кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин.

Шандуру С.В., що значиться засновником ТОВ «Богдан-К», вироком від 13.07.2006 засуджено виключно за фіктивне підприємництво, однак жодних доказів (в т. ч. вироку суду) наявності в її подальших діях ще й ознак іншого кримінального карного злочину, зокрема, ухилення від оподаткування, підробки документів, шахрайства тощо, відповідачем не надано.

Як встановлюється п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.  

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

В даному випадку, позивач, як покупець, виконав свої зобовязання шляхом сплати податку у складі вартості придбаних у ТОВ «Богдан-К»послуг. Правила Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачають обов'язку покупця товарів, робіт, послуг (в даному випадку –позивача) сплачувати ПДВ при придбанні товарів, робіт, послуг безпосередньо до бюджету.

Також суд виходить з того, що Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Богдан-К»не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, до відповідальності повинен бути притягнутий правопорушник, а не позивач.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ТОВ «Богдан-К» податкових накладних, суд вважає помилковим. Тому підстав донараховувати позивачу податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 183333 грн. у відповідача не було.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

У відповідності до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності виданих ним податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають  повному задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись  ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва  від 19.10.2006 №0010302302/0.

Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 19.12.2006 №0010302302/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Е-Консалтінг»(03035, м. Київ, вул. Урицького,45, оф.807, рахунок №26006298701 в АБ «АвтоЗАЗбанк», МФО 320940, код 31467680) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяО.О.Хрипун