Постанова

від 14.02.2024 по справі 520/29027/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 р.Справа № 520/29027/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.12.23 по справі № 520/29027/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профхім"

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Профхім" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про застосування адміністративно-господарського штрафу за №034677 від 26.09.2023р. у розмірі 17000 гривень відносно ТОВ «ПРОФХІМ».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про застосування адміністративно-господарського штрафу за №034677 від 26.09.2023р. у розмірі 17000 гривень відносно ТОВ «ПРОФХІМ».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (м. Київ, вул. Антоновича, 51, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ТОВ «ПРОФХІМ» (код 32134121) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2174,20 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26 вересня 2023 року заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №034677 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої до позивача, як автомобільного перевізника, застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (ст.60 цього Закону).

Підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт стали такі обставини.

25.08.2023р. під час проведення посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006р., рейдової перевірки на а/д Н12 "Суми-Полтава", був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 .

В ході перевірки встановлено, що цей транспортний засіб перебуває в користуванні позивача - ТОВ "Профхім" та виявлено, що на момент перевірки у водія відсутнє свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів та транспортний засіб не значиться як засіб провадження господарської діяльності ліцензіата, як того вимагає ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

25.08.2023р. інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №022504.

Зазначеним актом зафіксовано, що 25.08.2023р. по автодорозі Н-12 "Суми-Полтава" 33км, водій ОСОБА_1 перевозив транспортним засобом MAN 26403, державний номерний знак НОМЕР_1 небезпечний вантаж - Кислота соляна, клас небезпеки 8 у тарі ємністю 1 м. куб. без свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення певних небезпечних вантажів. Водію роз`яснено суть порушення, від підпису акту та отримання копії відмовився.

Постановою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 26.09.2023 №034677 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ТОВ «ПРОФХІМ» за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 48).

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), така постанова не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно зі ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Колегія суддів зауважує, що з аналізу наведених вище норм вбачаєтся, , що свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів є обов`язковим документом у разі перевезення не всіх небезпечних вантажів, а певних небезпечних вантажів. Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні мати відповідне свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів лише у встановлених законодавством випадках.

Враховуючи те, що транспортний засіб позивача здійснював перевезення небезпечного вантажу - Кислота соляна, клас небезпеки 8, на нього поширюються вимоги Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, які затверджені наказом МВС України № 656 від 04.08.2018р., а також інші нормативні акти, якими визначаються порядок та вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України.

Так, відповідно до визначення, наведеного в ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 №1644-ІІІ:

небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Статтею 2 Закону №1644-ІІІ визначено, що законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів складається з цього Закону, інших законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актів, що визначають умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до типів та обладнання транспортних засобів, порядку підготовки, перепідготовки, навчання, підвищення та підтвердження кваліфікації працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, порядку одержання дозволів на здійснення зазначених перевезень.

При цьому відповідно до ст.16 цього Закону до компетенції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить розроблення і затвердження за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Згідно з правилами ст.18 Закону №1644-ІІІ, умови перевезення небезпечних вантажів визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. У разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 і 16 цього Закону. В разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються органами Національної поліції.

Так, статтею 8 Закону №1644-ІІІ визначені права та обов`язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів, відповідно до яких перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний, в тому числі у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.

Статтею 19 Закону №1644-ІІІ встановлені вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі.

Так, транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Відповідно до ст.20 цього Закону №1644-ІІІ, перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до визначеної ст.16 Закону №1644-ІІІ компетенції у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 04.08.2018 № 656, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 р. за № 1041/32493, яким затверджені Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів; Порядок видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; Порядок погодження та оформлення маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

З огляду на положення Закону №1644-ІІІ, вказані Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів і Порядок видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів є складовою законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів і, як в них зазначено, вимоги цих Правил та Порядку є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та фізичних осіб, які є учасниками дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Згідно з пунктом 1 розділу І Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів ці Правила визначають порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, цей Порядок визначає основні вимоги до механізму і процедури оформлення та видачі свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів на всій території України.

Відповідно до пункту 2 розділу І Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та пункту 2 розділу І Порядку видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів № 656 вони розроблені з урахуванням вимог:

Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 року про внутрішні перевезення небезпечних вантажів;

додатків А, B до Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів від 30 вересня 1957 року (далі - ДОПНВ).

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку видачі та оформлення свідоцтв № 656 в редакції на час виникнення спірних правовідносин відповідність конструкції спеціалізованих транспортних засобів для перевезення небезпечних вантажів вимогам ДОПНВ підтверджується шляхом видачі свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (далі - Свідоцтво), зразок якого наведено в додатку 2 до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04 серпня 2018 року № 656, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 року за № 1041/32493, або шляхом продовження його строку дії відповідно до підрозділу 9.1.2.3 ДОПНВ.

Згідно з приписами пункту 2 розділу ІІ Порядку № 656 свідоцтво видається (продовжується) на всі транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, AT, MEMU категорій N та O, які успішно пройшли обов`язковий технічний контроль, придатні до перевезення небезпечних вантажів та відповідають вимогам частини 9 ДОПНВ, які застосовуються до відповідного типу транспортних засобів з урахуванням перехідних положень, визначених у главі 1.6 та підрозділі 9.2.1.1 ДОПНВ.

Так, за визначенням, наведеним в пункті 4 розділу І Порядку № 656, в редакції на час виникнення спірних правовідносин:

змішувально-зарядна машина (транспортний засіб MEMU) - машина або транспортний засіб з установленим на ній (ньому) обладнанням для виготовлення вибухових речовин з небезпечних вантажів, що не є вибуховими, та їх заряджання;

транспортний засіб АТ - транспортний засіб, крім транспортних засобів EX/III, FL або MEMU, призначений для перевезення небезпечних вантажів у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, а також у вбудованих цистернах чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3, та транспортний засіб-батарея місткістю понад 1 м-3, крім транспортних засобів-батарей типу FL;

транспортний засіб EX/II або EX/III - транспортний засіб, призначений для перевезення вибухових речовин та виробів (клас 1);

транспортний засіб FL - транспортний засіб, призначений для перевезення рідин з температурою спалаху не вище 60 °C (за винятком дизельного палива, газойлю та палива пічного легкого - № ООН 1202, що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» (європейського стандарту EN 590:2013 + AС:2014) та має температуру спалаху, зазначену в цьому стандарті) у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3;

транспортний засіб, призначений для перевезення легкозаймистих газів у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах або багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3, та транспортний засіб-батарея загальною місткістю понад 1 м-3, призначений для перевезення легкозаймистих газів;

транспортний засіб, призначений для перевезення стабілізованого пероксиду водню чи стабілізованого водного розчину пероксиду водню з масовою часткою пероксиду водню більше ніж 60 % (клас небезпеки 5.1 № ООН 2015) у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах індивідуальною місткістю понад 3 м-3, а також у вбудованих цистернах чи знімних цистернах місткістю понад 1 м-3.

Інші терміни, що використовуються в цьому Порядку, вживаються в значеннях, наведених у ДОПНВ, Законі України «Про перевезення небезпечних вантажів» та ДСТУ 4500-1:2008 «Вантажі небезпечні. Терміни та визначення понять».

Згідно з п.5 Правил перевезення небезпечних вантажів небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки в разі, якщо вони згідно з вимогами частини 2 таблиці А глави 3.2 та глави 3.3 додатка А до ДОПНВ та цих Правил допущені до перевезення та якщо всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

Відповідно до пп.3 п.9 розділу І Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів у випадках, передбачених ДОПНВ, на транспортній одиниці мають бути додатково документи, зазначені в цьому підпункті, в тому числі, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, передбачене розділом 9.1.3 додатка B до ДОПНВ, на кожну транспортну одиницю або транспортний засіб, що входить до її складу, зразок якого наведено в додатку 2 до цих Правил.

Відповідно до розділу 9.1.3 «Свідоцтво про допущення до перевезення» додатка B до ДОПНВ відповідність транспортних засобів EX/II, EX/III, FL і AT і MEMU вимогам цієї частини підтверджується свідоцтвом про допущення до перевезення (свідоцтво про допущення до перевезення в режимі ДОПНВ), що видається компетентним органом країни реєстрації на кожний транспортний засіб, який успішно пройшов технічний огляд або на який була видана декларація про відповідність вимогам глави 9.2 згідно з підрозділом 9.1.2.1[4] - підрозділ 9.1.3.1 розділу 9.1.3 додатка B до ДОПНВ.

Так, розділ 9.1.2 «Допущення до перевезення транспортних засобів EX/II, EX/III, FL і AT і MEMU» додатка B до ДОПНВ містить примітку такого змісту: Для транспортних засобів, за винятком транспортних засобів EX/II, EX/III, FL і AT і MEMU, не потрібно спеціальних свідоцтв про допущення, крім свідоцтв, які потрібні згідно із загальними правилами безпеки, зазвичай застосовуваними до транспортних засобів у країні походження.

Суд апеляційної зазначає , що для використання вказаних транспортних засобів для перевезення небезпечних вантажів досить мати документ, що підтверджує проходження ними обов`язкового технічного контролю (наприклад, діагностичну карту).

Такі транспортні засоби мають використовуватися виключно для перевезення небезпечних вантажів в упаковках (крім небезпечних вантажів класу 1); навалом (насипом); у знімних цистернах місткістю не більше 3 куб.м; в контейнерах - цистернах, переносних цистернах та багатоелементних газових контейнерах індивідуальною місткістю не більше 3 куб.м.

Судовим розглядом встановлено, що в матеріалах справи наявні копії таких письмових доказів: ліцензія на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами серії АЕ №187444 від 12.12.2012р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MAN НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 № НОМЕР_3 , протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00796-00165-23 від 16.02.2023р., договір суборенди транспортного засобу №5 від 03.01.2020р., акт приймання-передачі транспортного засобу від 03.01.2020р. до вказаного договору, додаткова угода №1 від 28.02.2020р. та №2 від 30.04.2020р. до договору суборенди транспортного засобу №5 від 03.01.2020р., видаткова накладна №00000001161 від 25.08.2023р., товарно-транспортна накладна №Р1161 від 25.08.2023р.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в спірному випадку позивач 25.08.2023р. здійснював перевезення транспортним засобом небезпечного вантажу кислота соляна у тарі ємністю 1 м.куб., відповідно до розділу 9.1.2 ДОПНВ для транспортних засобів (крім ЕХ/ІІ, ЕХІІІ, МЕМU, FL, ОХ та АТ), не потребувало наявності свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу, оскільки транспортний засіб не відноситься до вищевказаних спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем не надано до суду допустимих та достатніх доказів, які підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких прийнято постанову № 034677 від 26.09.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, у зв`язку із чим погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 по справі № 520/29027/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 20.02.2024 року