Постанова

від 14.02.2024 по справі 480/2533/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 р.Справа № 480/2533/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, року по справі № 480/2533/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Головного управління ДПС у Сумській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Бізнес Сервіс"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (далі-ТОВ "Мотордеталь-Конотоп") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Бізнес Сервіс", в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 18.01.2023 р. № 28618280703, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 602 389 грн. по декларації за серпень 2022 р. (№ 9186882195 від 19.09.2022 р.).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі №480/2533/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Бізнес сервіс", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 18.01.2023 р. № 28618280703, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 602 389 грн. по декларації за серпень 2022 р. (№ 9186882195 від 19.09.2022 р.).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська,13, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код ВП43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (вул. Вирівська, 64, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 30573983) судовий збір у сумі 9035 (дев`ять тисяч тридцять п`ять) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі №480/2533/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МОТОРДЕТАЛЬ-КОНОТОП» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень-серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.12.2022 №4803/18-28-07-03- 07/30573983/164, який було надано платнику податків та підписано його посадовими особами 19.12.2022року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «МОТОРДЕТАЛЬ-КОІЮТОІІ» п. 44.1 ст. 44, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України оскільки ним завищено на 602389,00 грн. суму від ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації за серпень 2022 року).

Перевіркою достовірності правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) встановлено її завищення на 602 389 грн., а саме:

- на 116 984 грн. внаслідок включення до податкового кредиту всупереч п. 44.1 ст. 44, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України сум ПДВ по податковим накладним, які складені з неправильним кодом УКТ ЗЕД;

- на 485 405 грн. внаслідок не відображення результатів перевірки контролюючого органу (акт від 09.11.2022 №3777/18-28-07-03-07/30573983/126), за результатами якого було встановлено завищення на 485 405 грн. суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2023 року № 28618280703 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 6023 89,00 грн. (Форма «В4»).

Не погодившись з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення рішення від 18.01.2023 р. № 28618280703, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 602 389 грн. по декларації за серпень 2022 р.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення рішення від 18.01.2023 р. № 28618280703 на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З матеріалів справи встановлено, що 16.04.2014 ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс» (постачальник) та ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» (Покупець) укладено договір поставки №129.

Згідно до п.1.1 вказаного Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити матеріали для ливарного виробництва.

Продавцем товару ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс» складено та зареєстровано податкові накладні № 6 від 21.06.2022 р., № 2 від 11.08.2022 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, вказане підтверджується контролюючим органом.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься видаткова накладна №РН-0000019 від 21.06.2022 р. згідно якої ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс» передало вуглецевмісний матеріал у сумі 265 200 грн. та згущувач шлаку (фракціонована перлітова порода) у сумі 19250 грн. У загальній сумі 341340, 00 грн.

Також, в матеріалах справи міститься видаткова накладна №РН-0000025 від 11.08.2022 р. згідно якої ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс» передало вуглецевмісний матеріал у сумі 291 720 грн. та згущувач шлаку (фракціонована перлітова порода) у сумі 8 750 грн. У загальній сумі 360 564, 00 грн.

При цьому, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вказані податкові накладні № 6 від 21.06.2022 р., № 2 від 11.08.2022 р. складені у зв`язку з переданням позивачу товару, що підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними.

Відповідач в акті перевірки від 19.12.2022 р. № 4803/18-28- 07-03-07/30573983/164 зазначає, що податкова накладна ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс» №6 від 21.06.2012 на суму ПДВ 56890 грн. та №2 від 11.08.2022 на суму ПДВ 60094 грн. разом ПДВ складає 116984 грн складені та зареєстровані в ЄРПН з порушенням заповнення обов?язкового реквізиту, а саме коду УКТЗЕД у графі 3.1 податкових накладних, що не дає ідентифікувати здійснену операцію з придбання вуглецевмісного матеріалу. В податкових накладних, що були складені на постачання вуглецевмісного матеріала було відображено невірний код УКТЗЕД 2701, який відображається при постачанні палива, а саме вугілля. А тому, невірний код УКТ ЗЕД в податковій накладній, не дає змоги у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, отже, не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з положеннями абзаців першого та другого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Таким чином, відповідність коду товару згідно з УКТ ЗЕД, зазначеним у податковій накладній перевіряється податковим органом на стадії реєстрації податклової накладної. При цьому, наявність помилки в реквізитах податкової накладної, а саме щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД є підставою для відмови в прийняті податкової накладної в підтвердження чого контролюючий орган зобов`язаний надсилати квитанцію в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових накладних.

Між тим, контролюючим органом зареєстровано податкові накладні № 6 від 21.06.2022 р. та № 2 від 11.08.2022 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, вказане відповідачем не заперечується.

Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалося, що саме по собі неправильне зазначення коду УКТ ЗЕД або його відсутність недостатньо для висновку про безтоварність господарської операції. Формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту коду УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 року у справі № 822/1616/17.

Крім того, відповідачем було не встановило факт використання позивачем придбаного вуглевмісного матеріалу не у господарській діяльності, як і те, що придбаний матеріал у такій кількості використаний не для виготовлення готової продукції, а як паливо.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій за спірними податковими накладними відповідачем не оспорюється.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу, що податкові накладні № 6 від 21.06.2022 р., № 2 від 11.08.2022 р. були складені з невірним кодом УКТ ЗЕД 2701, замість УКТЗЕД 3801.

Визначення кодів товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від від 19 вересня 2013 року № 584-VII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до товарної групи 27 (Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) встановлено, що товарні позиції визначено за кодами 2701 - вугiлля кам`яне, антрацит, пилоподібне або непилоподібне, але неагломероване: 2701 11 00 00- антрацит; 2701 12 - бiтумiнозне вугiлля; 2701 12 10 00 - коксівне вугiлля; 2701 12 90 00- iнше; 2701 19 00 00 - вугiлля iнше; 2701 20 00 00- брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам`яного вугiлля.

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД до товарної групи 38 (Різноманітна хімічна продукція) і товарної позиції 3801 класифікуються графiт штучний; графiт колоїдний або напiвколоїдний; вироби на основі графiту або iнших форм вуглецю у виглядi паст, блоків, пластин або iнших напiвфабрикатiв: 3801 10 00 00 - графiт штучний; 3801 20 - графiт колоїдний або напiвколоїдний; 3801 20 10 00 - графiт колоїдний у виглядi суспензiї в маслі; графiт напiвколоїдний; 3801 20 90 00 iнший; 3801 30 00 00 - вуглецевi пасти для електродiв та аналогiчнi маси для футерування печей; 3801 90 00 00 iншi.

Так, на виконання умов договору поставки №129 від 16.04.2014 ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс» 21.06.2022 р. та 11.08.2022 р. було передано позивачу товар - вуглецевмісний матеріал, що підтверджується первинними документами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій щодо придбання вуглецевмісного матеріалу у ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс».

Зазначені документи досліджувалися контролюючим органом під час перевірки, що відображено в акті перевірки від 19.12.2022 (а.с.68-69 т.1), зауваження щодо змісту і форми досліджених документів відсутні, за виключенням податкових накладних № 6 від 21.06.2022 р., № 2 від 11.08.2022 р. з кодом УКТЗЕД 2701.

Згідно з наявних в матеріалах справи сертифікатів якості виробником вуглецевмісного матеріалу, що постачався від ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс» до ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» є ТОВ «Мета-Д».

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Компанія Бізнес Сервіс» надало експертний висновок №В-155 від 31.01.2023, складеного Чернівецькою торгово-промисловою палатою (експерт Акульонок В.П., свідоцтво №7700-0004 від 19.12.2019), яким зазначено, що вуглецевмісний матеріал (ТУ У 05.1-36363275-001:2021, сертифікат якості №0103321 від 01.03.2021 від виробника ТОВ Мета-Д) згідно до якого, відповідає коду УКТ ЗЕД 2701 19 00 00 (т.2, а.с.66).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, ГУ ДПС в Сумській області жодним чином не спростовано доводів позивача, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо правильного зазначення в податкових накладних № 6 від 21.06.2022 р., № 2 від 11.08.2022 р. коду УКТ ЗЕД, а саме належність товару до графiту штучного; графiту колоїдного або напiвколоїдного; виробу на основі графiту або iнших форм вуглецю у виглядi паст, блоків, пластин або iнших напiвфабрикатiв, про що зазначено в описі товарної групи 38.

Враховуючи вказане, контролюючим органом не спростовано наявність у позивача права на формування податкового кредиту за податковими накладними № 6 від 21.06.2022 р., № 2 від 11.08.2022 р., оскільки вказані податкові накладні були належно зареєстровані контрагентом позивача та не зупинені контролюючим органом, а тому підстави для сумніву щодо правомірності внесення сум ПДВ за вказаними податковими накладними до складу податкового кредиту відсутні.

Крім того, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" як покупець не може нести відповідальність за правильність заповнення податкових накладних його контрагентом у вигляді позбавлення права на податковий кредит за такими податковими накладними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду, на суму у розмірі на 116 984 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 485 405 грн. внаслідок не відображення результатів перевірки контролюючого органу (акт від 09.11.2022 №3777/18-28-07-03-07/30573983/126), за результатами якого було встановлено завищення на 485 405 грн. суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України, положеннями абзацу 1 якого встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання з відповідного податку вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті56.3 статті 56 ПК України.

Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Згідно із підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (надалі - Порядок № 21), у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У рядку 16.3 також вказується узгоджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 (Д2) (додаток 2)) у складі податкової декларації за звітний (податковий) період), на який припадає день узгодження, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку".

Згідно підпунктом 5 пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених норм слідує, що у рядку 16.3 вказується саме узгоджена сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу.

Слід зауважити, що у разі судового оскарження платником податків рішення контролюючого органу за правилами абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК України відповідне грошове зобов`язання, визначене рішенням контролюючого органу, може бути узгодженим лише після набрання законної сили судовим рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 520/5026/22.

Контролюючий орган в акті перевірки від 19.12.2022 р. зазначає, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) встановлено її завищення на 485 405 грн. внаслідок завищення показника у рядку 16.3 внаслідок невідображення результатів попередньої перевірки контролюючого органу (акт перевірки від 09.11.2022 р. № 3777/18-28-07-03-07/30573983/126), за результатами якого було встановлено завищення суми від`ємного значення на 485 405 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Так, за результатами акта перевірки від 09,11.2022 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №465518280701 від 14.12.2022 р..

Позивач посилається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення отримане ним 20.12.2022 р.. про що свідчить вхідний реєстраційний номер і дата на листі від 14.12.2022 р. № 7829/6/18-28-07-01-05.

Враховуючи вказане, днем узгодження грошового зобов`язання за податковим повідомленням- рішенням №465518280701 від 14.12.2022 р. - 31.12.2022.

Таким чином, на момент складання акту перевірки від 19.12.2022 р. № 4803/18-28-07- 03-07/30573983/164, грошове зобов`язання на суму 485 405 грн. було нєузгоджєним, а тому вимоги контролюючого органу щодо відображення результатів перевірки за актом від 09.11.2022 р. № 3777/18-28-07-03-07/30573983/126 у деклараціях за червень, липень, серпень 2022 р. є неправомірними.

Крім того, податкове повідомлення-рішення № 465518280701 від 14.12.2022 р. (за попереднім актом перевірки від 09.11.2022р.) було предметом спору в адміністративній справі №480/833/23.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 року по справі №480/833/23 адміністративний позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 14.12.2022 за № 465518280701, яке складено на підставі акту перевірки від 09.11.2022 р. № 3777/18-28-07-03-07/30573983/126.

Постановою Другого апеляційним адміністративним судом від 10.01.2024 року по справі №480/833/23 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишено без задоволення та рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 по справі № 480/833/23 - залишено без змін. Вказана постанова не оскаржена.

Враховуючи положення п. 56.18 ст.56 ПК України, яким передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 465518280701 від 14.12.2022 р., яке складено на підставі акту перевірки від 09.11.2022 р. № 3777/18-28-07-03-07/30573983/126 скасоване, а тому є неузгодженим.

Разом з цим, за результатами аналізу наведених норм Верховний Суд неодноразово у своїх постановах формував правовий висновок, за змістом якого права та обов`язки платника податків щодо сплати податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого грошового зобов`язання та його узгодження. При цьому, податкове законодавство не містить заборони на декларування від`ємного значення та включення у повному обсязі такого від`ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді з підстав неврахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов`язкових до закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Отже, при складанні податкових декларацій, які перевірялась контролюючим органом ( за червень, липень, серпень 2022 р.), платник податку повинен був враховувати тільки узгоджені суми за результатами перевірки контролюючого органу і вносити такі дані до декларації за звітний період, на який припадає день узгодження.

Таким чином, на час складання акту перевірки від 19.12.2022 №4803/18-28-07-03- 07/30573983/164 грошове зобов`язання на суму 485 405 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням № 465518280701 від 14.12.2022 р. за актом перевірки від 09.11.2022р. не набуло статусу узгодженого.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не повинен був відобразити результати перевірки контролюючого органу (відповідно до акту від 09.11.2022 р. № 3777/18-28-07-03-07/30573983/126) у рядку декларацій за червень-серпень 2022 р., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі № 480/2533/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 20.02.2024 року