Постанова

від 20.02.2024 по справі 160/13271/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/13271/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариства «РЕАГЕНТ»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023, (суддя суду першої інстанції Захарчук Борисенко Н.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі № 160/13271/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного акціонерного товариства «РЕАГЕНТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

У С Т А Н О В И В :

14 червня 2023 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: стягнути з Приватного акціонерного товариства РЕАГЕНТ на користь держави в особі Дніпропетровського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 163 544,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2022 році та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 163 544,78 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.08.2023 задовольнив адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства РЕАГЕНТ на користь держави в особі Дніпропетровського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 81 772,39 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що застосування санкцій до відповідача можливе лише за результатами перевірки дотримання відповідачем вимог трудового законодавства органами Держпраці. Оскільки такої перевірки проведено не було, позивач передчасно застосував адміністративно-господарські санкцій та звернувся за їх стягненням до суду. Також, відповідач зазначає, що ним виконані вимоги Закону щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві, працевлаштовані троє осіб, на підтвердження факту інвалідності надано необхідні докази, однак суд першої інстанції необґрунтовано не врахував вказаного під час прийняття рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство РЕАГЕНТ перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

17.04.2023 року позивачем до електронного кабінету відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на суму 163 544,78 грн.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 44 особи, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 2, фонд оплати праці штатних працівників 3 597 985,06 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника 81 772,39 грн, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 2, сума коштів адміністративно-господарської санкції 163 544,78 грн.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено факту працевлаштування на підприємстві 1 особи з інвалідністю, тим самим не виконано нормативу по працевлаштуванню, що є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій у відповідному розмірі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІ.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (частина 3 статті 17 Закону України №875-XII).

Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону України №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону України №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11 та 12 статті 19 Закону України №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону України №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону України №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (частина 10 статті 20 Закону України №875-XII).

З аналізу норм Закону України №875-XII вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону України №875-XII.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно з частиною 1 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Таким чином, проведення перевірки органами Держпраці для умов застосування адміністративно-господарських санкцій не є необхідним, такі санкцій можуть бути нараховані позивачем самостійно в силу Закону та стягуються на підставі рішення суду.

Однак, єдиною підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю є саме не створення таких місць, та не працевлаштування на вакантні робочі місця осіб з інвалідністю у відповідній кількості.

Так, станом на 2022 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, на ПАТ РЕАГЕНТ становить 44 особи, при цьому середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 2 особи. Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 3 597 985,06 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника 81 772,09 грн.

Як видно з матеріалів справи, на ПрАТ «Реагент» в 2022 році були працевлаштовані три особи з інвалідністю, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Так, на підтвердження факту працевлаштування ОСОБА_1 до суду першої інстанції були надані копії таких документів: посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого пред`явник цього посвідчення є особою з інвалідністю 2 групи; довідку МСЕК №271856; посвідчення серії НОМЕР_2 ; вкладка № НОМЕР_3 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок ЧАЕС серія А (категорія 1); трудова книжка, відповідно до якої позивача 08.08.2003 року переведено на посаду заступника генерального директора ПрАТ РЕАГЕНТ; наказ №22/1 від 01.03.1994 року, яким ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора;

На підтвердження працевлаштування ОСОБА_2 до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції надано копії таких документів: копія пенсійного посвідіення інваліда ІІІ групи, висновок МСЕК про визнання особи інвалідом ІІІ групи загальне захворювання 16.12.1992 року, наказ №209 від 14.10.2013 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 головним технологом, копія трудової книжки із записом від 14.10.2013 про прийняття на роботу в ПрАТ «Реагент» головним технологом і з відсутністю запису про звільнення, роздруківка з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про нарахований на користь ОСОБА_2 дохід за 2022 ПрАТ «РЕАГЕНТ» як роботодавцем.

На підтвердження працевлаштування ОСОБА_3 до суду надані копії таких документів: пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 (3 група); Форма індивідуальної реабілітації особи з іванілідністю ІІІ групи, загальне захворювання, дата перебування на інвалідності з 2020 року, наказ №17 від 26.01.2007 року, яким ОСОБА_3 прийнято на роботу фасувальником з 26.01.2007 року з випробувальним терміном 2 місяці, копія трудової книжки із записом від 26.01.2007 про прийняття на роботу в ПрАТ «Реагент» фасувальницею у відділі виробництва та відсутністю запису про звільнення, роздруківка з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про нарахований на користь ОСОБА_3 дохід за 2022 ПрАТ «РЕАГЕНТ» як роботодавцем.

Дослідивши зазначені копії документів, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в 2022 році виконав норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, адже в 2022 році на ПрАТ «Реагент» працювало 3 особи з інвалідністю, відтак підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Вищенаведене залишилося поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як видно з матеріалів справи відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн. За таких обставин, суму судового збору слід стягнути на користь ПрАТ «РЕАГЕНТ» за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «РЕАГЕНТ» - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 в адміністративній справі № 160/13271/23 скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в задоволенні позовних вимог.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Реагент» суму судового збору у розмірі 4026 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай