Постанова

від 20.02.2024 по справі 240/19415/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19415/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

20 лютого 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хочинське» про стягнення заборгованість із сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виникла за період з листопада 2020 року по квітень 2023 року у сумі 70537,38 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хочинське» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з листопада 2020 року по квітень 2023 року у сумі 70537 гривень 38 копійок.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апелянт зауважив, що позивачем не надано доказів понесених витрат, а тому відповідач не має можливості встановити правильність розрахованого розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсії.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ТОВ «Хочинське» перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За відповідачем рахується заборгованість з невідшкодованих до Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам товариства, за період з листопада 2020 року по квітень 2023 року у розмірі 70537,38 грн.

Вказана заборгованість підтверджується відповідним розрахунком, який міститься в матеріалах справи та розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилалися ГУ ПФУ в Житомирській області на адресу ТОВ «Хочинське» (11011, с. Хочине, Олевського району, Житомирська область).

Заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 № 1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частин 2 і 3 статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 2 статті 114 цього Закону, до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктів 2 8 частини 2 статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини 3 статті 114 цього Закону.

У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Абзацом 3 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 400/97-ВР) передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 8 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Пунктом 1 статті 4 цього ж Закону, визначено, що на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

Абзацами 1 та 3 пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі Інструкція) визначено, що для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ та призначених відповідно до частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV: особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2 8 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи (пункт 6.2 Інструкції).

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій (пункт 6.4 Інструкції).

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 6.7 Інструкції).

Аналіз вище наведених норм, дає підстави для висновку, що такими нормами прямо визначено обов`язок підприємств стосовно повноти та своєчасності відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, єдиною підставою для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1, 2 та повідомлення про направлення та вручення розрахунку.

З матеріалів справи встановлено, що ГУ ПФУ в Житомирській області на адресу відповідача направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодування, призначених особами, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2 8 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV за весь спірний період, які отримані ним, за винятком розрахунків за грудень 2022 року, січень 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, які повернутися на адресу відправника.

Відповідно до вказаних розрахунків, фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії підлягають відшкодуванню за період з листопада 2020 року по квітень 2023 року у сумі 70537,38 грн та у добровільному порядку відповідачем не сплачені.

При цьому, доказів оскарження дій органу Пенсійного фонду щодо визначення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за спірний період, а також погашення таких відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене та враховуючи положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача фактичних витрат на доставку пільгових пенсій.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.