Постанова

від 20.02.2024 по справі 380/20545/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20545/23 пров. № А/857/21939/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Гуляка В.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Крутько О.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія ІСУ до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія ІСУ (далі - ТзОВ Холдингова компанія ІСУ, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН, Реєстр) №9050638/38627386 від 22.06.2023 про відмову в реєстрації ПН №5 від 27.02.2023, №9050636/38627386 від 22.06.2023 про відмову в реєстрації ПН №6 від 27.02.2023 та зобов`язати ДПС України зареєструвати її в ЄРПН.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПС України подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Холдингова компанія ІСУ у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що реєстрацію податкових накладних було зупинено у зв`язку з тим, що обсяг постачання товару/послуги 43.29 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначає, що на розгляд Комісії ТзОВ «Холдингова компанія «ІСУ» не надано договорів, первинних документів, розрахункових документів щодо придбання матеріалів, які використовувались при виконанні будівельних робіт. Окрім цього, позивачем не надано розрахункових документів (банківських виписок, платіжних доручень) щодо надання будівельно-монтажних робіт для ТзОВ «БК ГЛОБАЛ БИЛДІНГ». На розгляд Комісії ТзОВ «Холдингова компанія «ІСУ» долучено оборотно-сальдові відомості, однак вищезазначені документи не є належним доказом проведених розрахунків. Крім того, зазначає, що зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні ПН є дискреційними повноваженнями ДПС України.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного

З матеріалів справи видно, що ТзОВ Холдингова компанія ІСУ зареєстровано юридичною особою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; місцезнаходження : 80700, Львівська область, Золочівський район, місто Золочів, вулиця Шашкевича, будинок 44; код за ЄДРПОУ 38627386. Основний КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, у т.ч. КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель тощо, що підтверджується випискою № 610072043628 від 07.06.2021.

13.09.2022 між ТзОВ БК ГЛОБАЛ БІЛДІНГ (код ЄДРПОУ - 42827574) та ТзОВ Холдингова компанія ІСУ (код ЄДРПОУ 38627386) було укладено договір про виконання робіт №241-М (далі - Договір) на об`єкті Будівля офісного центру (в технічному паспорті під літ. 4-11 4-6), що знаходиться за адресою : м. Львів, вул. Угорська, 14, 79034.

До договору також складено договірну ціну - додатки №1-3.

В рамках вказаного договору позивачем було отримано від його контрагента ТзОВ БК ГЛОБАЛ БІЛДІНГ, авансові платежі, а саме : 15.09.2022 на суму 480000,00 грн, 26.09.2022 на суму 350000,00 грн, 27.09.2022 на суму 350000,00 грн, 28.09.2022 на суму 300000,00 грн, 11.10.2022 на суму 100000,00 грн, 12.10.2022 на суму 5000,00 грн, 13.10.2022 на суму 58000, 00 грн.

Крім того, між позивачем та його контрагентом ТзОВ БК ГЛОБАЛ БІЛДІНГ згідно Договору було погоджено та підписано акти виконаних робіт, а саме : 26.12.2022 - акт 1/1 на суму 1063000,00 грн, згідно специфікації до договору, щодо виконання оздоблювальних робіт на І поверсі, акт 2/5_1 на суму 100000,00 грн згідно специфікації до договору, щодо виконання робіт з монтажу системи кондиціювання, Акт 3/3 на суму 480000,00 грн згідно специфікації до договору щодо виконання прорізів у внутрішніх стінах, 27.02.2023 - акт 1/10 на суму 85629,00 грн на виконання додаткових робіт по об`єкту, акт №2/9 на суму 228454,00 грн на виконання додаткових робіт по кондиціонуванню, вентиляції, освітленню, акт 3/11 на суму 801129,00 грн на виконання робіт по об`єкту.

За наслідками господарської операції за Договором позивачем були складені спірні ПН, які відправлені на реєстрацію до ЄРПН.

Проте, згідно отриманих квитанцій, реєстрація спірних ПН в ЄРПН була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України та вказано, що обсяг постачання товару/послуги 43.29 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (далі - Критерії). Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН для прийняття рішення про реєстрацію/відмову у їх реєстрації в Реєстрі.

З метою підтвердження інформації, зазначеної у ПН, Товариством було подано до ГУ ДПС повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо ПН, реєстрацію яких було зупинено.

За наслідками розгляду письмових пояснень та наданих позивачем документів, були прийняті оспорювані рішення.

Відповідно до зазначеної в оспорюваних рішеннях інформації, підставою для відмови у реєстрації кожної ПН слугувало надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства, а саме : первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Вважаючи оспорювані рішення протиправними, ТзОВ Холдингова компанія ІСУ звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування та зобов`язання вчинити дії по реєстрації спірих ПН.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення не містять обґрунтовані мотиви їх прийняття, а також вважав необґрунтованими доводи відповідача з посиланням на те, що первинні документи позивача складені з порушенням законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п.201.16 ст.201 ПК України).

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №117і Порядок №1165, який набрав чинності з 01.02.2020, передбачають різні механізми зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів; механізм розгляду скарги щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Додатком 4 до Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН затверджено типову форму рішення про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку, яка містить наступний припис : Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що на відміну від Порядку №117, положення Порядку №1165 встановлюють можливість платника податку оскаржити рішення про його відповідність/невідповідність критеріям ризиковості, у тому числі у судовому порядку.

Відповідно до п.5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі ПН/РК, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

ПН/РК, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких ПН/РК зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути : договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Колегія суддів звертає увагу на те, що критерії ризиковості платника ПДВ викладено у Додатку 1 до Порядку №1165, відповідно до яких таким критерієм є, зокрема :

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Тобто, законодавцем установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника ПДВ.

Так, рішенню Комісії щодо відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником ПН/РК, за наслідками чого здійснюється її моніторинг.

При цьому, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг поданої для реєстрації ПН/РК.

Отже, питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації ПН/РК та моніторингу платника податку і ПН/РК, що направлена для реєстрації.

При цьому, моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Колегія суддів зазначає, що реєстрацію спірних ПН було зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, а саме вказано, що обсяг постачання товару/послуги 43.29 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН для прийняття рішення про їх реєстрацію/відмову у реєстрації в ЄРПН.

Разом з тим, квитанції від 10.03.2023 та від 13.03.2023 про зупинення реєстрації спірних ПН не містили конкретного переліку документів, які платник податків повинен був додатково подати Комісії для їх реєстрації.

При цьому, позивач надіслав на адресу контролюючого органу пояснення №11, 12 від 19.06.2023 про надання пояснень та копії документів щодо ПН, реєстрацію яких було зупинено.

Підставою для прийняття оспорюваних рішень слугувало надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства, а саме : первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».

Тобто, позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем-1 в квитанціях про зупинення реєстрації ПН не зазначено які саме конкретно документи та в підтвердження якої обставини необхідно подати.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, Товариство надало на розгляд контролюючого органу для реєстрації ПН документи, які складені з дотриманням вимог законодавства.

На думку колегії суддів, надіслані копії первинних та інших документів відображають господарські операції Товариства та були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірних ПН, які зазначені у позовній заяві.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також враховуючи те, що такі документи були надані контролюючому органу, у ГУ ДПС не було достатніх підстав для відмови у проведенні реєстрації досліджуваних ПН.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 05.01.2021 по справі №640/10988/20 Верховний Суд дійшов висновку, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на наявність податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації ПН/РК, має обґрунтувати,на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Водночас, в оспорюваних рішеннях не наведено конкретну інформацію стосовно того, яка саме операція є ризиковою, в чому суть такої ризиковості та чому вся господарська діяльність товариства є ризиковою.

Колегія суддів зазначає, що платник податку має бути обізнаний з податковою інформацією, яка забезпечить йому право на подання на розгляд комісії регіонального рівня документів, необхідних для розгляду питання про виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріямризиковості платника податку відповідно до п.6 Порядку №1165.

Таким чином, не зазначення у рішенні детальної розшифровки податкової інформації позбавляє праваплатникаподатків на подання таких документів з метою спростування доводів контролюючого органу щодо підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків.

Як видно з оспорюваних рішень про відповідність позивача п.1 Критеріям, такі прийняті з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів.

Крім того, відповідачі не надали до суду належних доказів, які досліджувалися в ході засідання Комісії та які слугували підставою для прийняття оспорюваних рішень, зокрема, відповідачами не надано доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, які характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, а їх текст не містять ані юридичних мотивів, ані фактичних мотивів класифікації заявника як ризикового платника податків.

Верховний Суд у постановах від 05.01.2021 по справах №640/11321/20, №640/10988/20 дійшов висновку, що у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме :

- у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності або

- з урахуванням отриманих відплатникаподатку інформації та копій відповідних документів від. р. № -.

У формі рішення вказано про необхідність зазначення пункту критерію ризиковості платника податку, а у разі відповідності суб`єкта п.1 Критеріїв необхідно також зазначити, яка саме інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості.

Верховний Суд зазначив, що навіть, якщо Порядком №1165 затверджено форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв, проте не виконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого ч.2 ст.77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком №1165 підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Відтак, невиконання відповідачами у цій справі законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

На думку колегії суддів, наявна в контролюючого органу податкова інформація є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про порушення Товариством законодавства та не підтверджує ризиковість такого платника податків.

Таким чином, зважаючи на наявність достатніх, з позиції суду, документів для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операцій, та на те, що наданих контролюючому органу документів було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію спірних ПН, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у їх реєстрації.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

При цьому, згідно п.19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація ПН/РК в ЄРПН, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України, до якої з 21.08.2019 перейшли повноваження ДФС України, як правильно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та з метою дотримання судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірну ПН.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваих рішень, наявності підстав для їх скасування та зобов`язання відповідача-2 вчинити описані вище дії.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року по справі №380/20545/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді В. В. Гуляк С. П. Нос