Постанова

від 20.02.2024 по справі 140/19935/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Смокович В.І.

20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19935/23 пров. № А/857/24368/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Кузьмича С.М., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 140/19935/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПОІНТ БРОК" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2023р. позивач, Приватне підприємство «ПОІНТ БРОК» (далі ПП «ПОІНТ БРОК», звернувся з позовом до Рівненської митниці, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31 травня 2023 року № UA204000/2023/000061/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Рівненська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2023р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2023р. ПП ПОІНТ БРОК (Покупець) та Компанія Sale helper s.r.o. (Продавець) уклали контракт № 04/23-HEL/PB, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (надалі "Товар").

п.2.2 Контракту № 04/23-HEL/PB встановлено, що ціна на Товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються в Євро.

На виконання умов контракту сторонами погоджено інвойс №2305-1/SHEL/23 від 23 травня 2023 року, згідно якого узгоджено сторонами вартість Товару - легкового автомобіля марки - VOLKSWAGEN, моделі - TOUAREG, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , яка становить 20650,00 Євро.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту зазначеного автомобіля декларант подав до Рівненської митниці митну декларацію 23UA204140003274U1, у якій визначено загальну вартість товару 20650,00 Євро.

До митної декларації на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації декларант надав митному органу документи: інвойс №2305-1/SHEL/23 від 23 травня 2023 року; міжнародну товарно-транспортну накладну від 24 травня 2023 року; сертифікат з перевезення EUR. 1 № А 772337 від 24 травня 2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10 травня 2023 року; копія платіжної інструкції в іноземній валюті № 7 від 25 травня 2023 року; контракт №04/23-HEL/PB від 23 травня 2023року; фотографії пошкоджень; митну декларацію країни відправлення.

З метою визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом, митний орган запропонував надати додаткові документи, а саме: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації, яка містить інформацію щодо вартості доставки товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; у відповідності до частини шостої статті 53 МК України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару .

На електронне повідомлення митниці ПП ПОІНТ БРОК надало власні пояснення від 30 травня 2023 року, звіт про оцінку транспортного засобу від 30 травня 2023 року №166/23, а також повідомлення від 31 травня 2023 року про те, що усі наявні документи надано з проханням прийняти рішення без урахування термінів, визначених ст.53 Митного кодексу України.

31.05.2023р. Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 204000/2023/000061/2 із змісту якого видно, що митну вартість визначено за резервним методом на рівні 31410,00 євро, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA204000/2023/000084.

Із змісту рішення від 31 травня 2023 року № UA 204000/2023/000061/2, чітко видно, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: декларантом не подано усіх додаткових, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

Подані до митного оформлення документи та надані додатково на вимогу митного органу містять розбіжності та неточності: до митного оформлення декларантом надана копія CMR від 24 травня 2023 року №б/н, в якій не заповнені обов`язкові графи, зокрема відсутні відомості щодо реквізитів перевізника та реєстраційних номерів транспортних засобів, якими перевозився товар; відповідно до рахунку від 23 травня 2023 року №2305-1/SHE 1/23 зазначені умови поставки DAP Рівне, згідно інформації, наявної у журналі пропуску АСМО ІНСПЕКТОР перевезення товару здійснено перевізником - водієм ОСОБА_1 , відомості щодо якого відсутні у наданій декларантом до митного оформлення CMR від 24 травня 2023 року №б/н, оскільки надана до митного оформлення копія митної декларації від 24 травня 2023 року MRN 23SK5361EX30962803 не містить відомостей щодо умов поставки, виникають сумніви щодо достовірності заявлення декларантом умов поставки та, як наслідок, декларування неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості, зокрема щодо вартості доставки товару; надана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10 травня 2023 року № НОМЕР_2 містить Інформацію щодо власника - AUTOROLA S.R.L, що не відповідає реквізитам продавця (Company "Sale helper s.r.o,) та покупця (ПП "ПОІНТ БРОК") згідно Договору; у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу (https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/ecs/) станом на 15:05 29 травня 2023року відсутня інформація щодо факту вивезення товару за митною декларацією країни експорту від 24 травня 2023 року MRN 23SK5361EX30962803, декларантом додатково надано інформацію щодо перетину та завершення експорту станом на 10:05 30 травня 2023 року, при проведенні перевірки дана інформація підтверджена; додатково надані декларантом скріншоти оголошень щодо продажу подібних КТЗ неможливо розглядати в якості додаткового джерела цінової інформації, оскільки на вказаних скріншотах відсутні відомості щодо року виготовлення КТЗ, ззначене може свідчити про наявність ризику заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу та включення до митної вартості усіх належних складових. Таким чином, заявлене декларантом числове значення митної вартості товарів не може бути перевірене митницею, що є порушенням частини першої статті 54 МК України.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що Рівненська митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товару (згідно пропозицій продажу вартість подібного транспортного засобу без врахування витрат на перевезення становить 31050,00 євро (https;//www,mobile.de/ru/ABTOMo6Hnb/Volkswagen-Touareg-3,0-TDI-4.Motion-SlAND/vhcxar,srt:price,sro:asc,ms1:25200_36_,frn:20l9.ful:diesel.pwn:2t0/pg:vipcar/357699252.html ) та інформацією щодо вартості перевезення товарів по маршруту Michalovce, Slovakia - пункт пропуску Смільниця - Кросценко, яка згідно документів, що подавались до митного оформлення товару за МД від 26 травня 2023 року 23UA204140003223UO становить 360 євро.

За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-ст.63 Митного кодексу України, митну вартість транспортного засобу скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 Митного кодексу України. Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації про вартість пропозицій продажу вартість подібного транспортного засобу без врахування витрат на перевезення становить 31050 євро - https.7/www.mobile.de/ru/ABTOMo6nrbA/olkswagen-Touareg-3.0-TDI-4 Motion STAND/vhcxar,srt:price,sro:asc,ms1:25200_36_,frn:20l9.ful:diesel.pwn:2t0/pg:vipcar/357699252.html ) та інформацією щодо вартості перевезення товарів по маршруту Michalovce, Slovakia - пункт пропуску Смільниця - Кросценко, яка згідно документів, що подавались до митного оформлення товару за МД від 26 травня 2023 року 23UA204140003223UO становить 360 євро

Числове значення митної вартості транспортного засобу у валюті рахунку становить 31410 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1232641,476 грн.

Товар випущено у вільний обіг за МД №23UA204140003490U9 02 червня 2023 від року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Стосовно доводів апелянта про наявність у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів звертає увагу на те, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ПП ПОІНТ БРОК подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Так, декларант подав наступні документи: контракт №04/23-HEL/PB від 23 травня 2023року, інвойс №2305-1/SHEL/23 від 23 травня 2023 року, копія платіжної інструкції в іноземній валюті №7 від 25 травня 2023 року, міжнародну товарно-транспортну накладну від 24 травня 2023 року, сертифікат з перевезення EUR. 1 № А 772337 від 24 травня 2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10 травня 2023 року, фотографії пошкоджень, митну декларацію країни відправлення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що контрактом від 23 травня 2023 року №04/23-HEL/PB, який укладений між ПП ПОІНТ БРОК та компанією та Компанією Sale helper s.r.o. визначені зобов`язання продавця поставити, а покупця прийняти та оплатити товар згідно з інвойсами.

В п.п. 2.2 контракту №04/23-HEL/PB видно, що ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються у євро.

Покупець здійснює оплату вартості окремої поставки товару, обумовленої сторонами, протягом 180 календарних днів з моменту поставки. В разі досягнення домовленостей між сторонами можлива попередня оплата вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу (та/або проформи-інвойсу) (п.3.1. контракту).

Умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному інвойсі (та/або проформі-інвойсі) (п.4.2 контракту).

Згідно інвойсу від 23 травня 2023 року №2305-1/SHEL/23 вартість товару - автомобіля легковий автомобіль марки - VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG (дизель), ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , рік випуску 2019 (б/у) об`єм двигуна - 2967 см3, потужність - 210 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4x4, бувший у використанні (210 кВТ), вага 1995 кг становить 20650 євро; ПДВ 0. Товар поставляється на умовах DAP Рівне.

Ціна товару в інвойсі від 23 травня 2023 року №2305-1/SHEL/23 (20650,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД.

Платіжна інструкція кредитового переказу в іноземній валюті від 25 травня 2023 року №7 свідчить про проведення оплати згідно з контрактом від 23 травня 2023 року №04/23-HEL/PB за товар WVGZZZCRZKD035721 (ідентифікуюча ознака) в сумі 20650,00 євро.

Визначені в інвойсі умови поставки - DAP Рівне (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020 року) покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому, товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Стосовно доводів апелянта про те, що до митного оформлення декларант надав копію CMR від 24 травня 2023 року №б/н, в якій не заповнено обов`язкові графи та відсутні відомості про водія, який здійснював перевезення товару, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що митний орган не навів взаємозв`язку між рівнем митної вартості, визначеної декларантом, та незаповненими графами у міжнародній вантажно-митній декларації.

Умовами поставки транспортного засобу були DAP Рівне, що вказує також на той факт, що міжнародна товарно-транспортна накладна формувалась експортером(продавцем), а, відтак будь які можливі порушення законодавства чи помилки експортера не свідчать і не можуть свідчити про порушення декларантом будь-якого законодавства, а отже і не може бути підставою для коригування митної вартості.

Як було зазначено, умовами поставки транспортного засобу були DAP Рівне. З врахуванням міжнародних умов Інкотермс 2020 при умовах поставки DAP Продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже, з умов поставки випливає, що всі ризики по доставці а також витрати несе продавець, що означає що витрати по доставці включені вже у вартість транспортного засобу. При чому в праві продавця зробити або ж доставку самостійно, або ж через посередника. Отже, будь-які зауваження щодо оформлення документів в частині що стосується доставки не впливає і не може впливати па рівень митної вартості товару, а отже не може бути підставою для коригування митної вартості.

Стосовно доводів апелянта про те, що копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу містить інформацію щодо власника - AUTOROLA S.R.L., що не відповідає реквізитам продавця та покупця згідно Договору суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за №1200 від 11 листопада 2009 "Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери", визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями. Облік суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю автомобілями здійснює головний сервісний центр МВС. Суб`єкти господарювання зобов`язані стати на облік відповідно у Головному сервісному центрі МВС. Відповідно до пункту 8 вище згадуваного Порядку зазначено, що суб`єкти господарювання здійснюють продаж транспортних засобів, зокрема укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

В п.9 Порядку визначено, що транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України для продажу, підлягають митному оформленню в порядку, встановленому законодавством.

п.34 Порядку передбачено, що у разі продажу транспортного засобу, що ввезений з-за кордону, суб`єкт господарювання видає споживачеві копію митної декларації. Згідно Пункту 33 Порядку на продані нові транспортні засоби, що підлягають першій державній реєстрації в Україні, та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, суб`єкти господарювання, поставлені на облік у Головному сервісному центрі МВС, видають покупцеві примірник договору купівлі-продажу транспортного засобу, підписаного уповноваженою особою суб`єкта господарювання і скріпленого печаткою (за її наявності), сертифікат відповідності, виданий згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, акт огляду реалізованого транспортного засобу, сервісну книжку, експлуатаційну документацію, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі, акт приймання-передачі транспортного засобу від виробника.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв`язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації. Тобто, постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку, з метою його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання даним майном, в тому числі його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу.

Це саме стосується транспортних засобів, які зняті з обліку і вивозяться за межі Європейського союзу.

Поряд з тим за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому, продавець та власник не завжди буде однією особою. Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Стосовно доводів апелянта щодо вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку колегія суддів наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації вартості продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку, при чому без конкретного зазначення відповідного ресурсу, оскільки порядок формування цих невідомих ресурсів, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід враховувати, що в ресурсах з продажу європейських транспортних засобів відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що митним органом для порівняння був взятий транспортний засіб який перебуває на ходу і візуально в ідеальному стані.

Водночас, як слідує з акту огляду, фотографій та, враховуючи зазначення у інвойсі наявних пошкоджень, а саме що автомобіль був втоплений, має проблеми з електрикою, авто не находу, двигун розібраний і перебуває у багажнику авто, а також має непоодинокі пошкодження салону та кузову.

Отже, вартість транспортного засобу в такому стані не може бути ідентичною автомобілю, який митним органом взято для порівняння.

Крім того, позивач на вимогу митного органу надав звіт про оцінку транспортного засобу від 30 травня 2023 року №166/23, з якого видно, що КТЗ піддавався впливу води (затоплення), пошкоджені та підлягають заміні: панель приладів, блок керування контролю гальмівної системи, мультимедійна система, клімат контролю, деформація лакофарбованого покриття, оббивка салону, оббивка сидінь, пофарбування кузову. Як зазначено у висновку, вартість автомобіля VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України на дату оцінки складає 20326,00 євро, тобто визначена вартість з урахуванням зносу становить менше, ніж заявлена митна вартість декларантом (20650,00 євро).

Наведене вказує на об`єктивність ціни товару в інвойсі від 23 травня 2023 року №2305-1/SHEL/23 (20650,00 євро).

Відносно доводів апелянта щодо відсутності покликання на рахунок/інвойс у платіжній інструкції колегія суддів звертає увагу на те, що вказана обставина не була підставою для прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості.

Крім того, як у графі 70 призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті № 7 від 25 травня 2023 року зазначено про оплату в рамках Контракту № 04/23- HEL/PB від 23.05.2023 за VIN НОМЕР_1 , що чітко кореспондує даний платіжний документ з транспортним засобом, який проходив митне оформлення.

Також, у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, та подані позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний платіжний документ є належним підтвердженням оплати вартості транспортного засобу.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Також чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

З урахуванням наведеного, висновки у оскарженому рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги ч.3,ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України, оскільки у ньому, вартість подібного транспортного засобу без врахування витрат на перевезення становить 31050,00 євро (https;//www,mobile.de/ru/ABTOMo6Hnb/Volkswagen-Touareg-3,0-TDI-4.Motion-SlAND/vhcxar,srt:price,sro:asc,ms1:25200_36_,frn:20l9.ful:diesel.pwn:2t0/pg:vipcar/357699252.html ) та інформацією щодо вартості перевезення товарів по маршруту Michalovce, Slovakia - пункт пропуску Смільниця - Кросценко, яка згідно документів, що подавались до митного оформлення товару за МД від 26 травня 2023 року 23UA204140003223UO становить 360 євро, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Рівненська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Рівненської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 140/19935/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 20.02.2024р.