Постанова

від 20.02.2024 по справі 140/31049/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Андрусенко О.О.

20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31049/23 пров. № А/857/26018/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Кузьмича С.М., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 140/31049/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПОІНТ БРОК" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2023р. позивач, Приватне підприємство «ПОІНТ БРОК» (далі ПП «ПОІНТ БРОК», звернувся з позовом до Рівненської митниці, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2023 № UA204000/2023/000125/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Рівненська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2023р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2023р ПП ПОІНТ БРОК (покупець) та компанія APS-Automobile (продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт №10/23-APS/РВ, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні. Ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюються в євро. Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця. В разі досягнення домовленостей між сторонами, ожлива після оплата вартості товару. Товар буде поставлений на умовах DAP (м. Рівне-Україна) згідно правил Інкотермс 2020 (а.с.65-68).

08.08.2023р. компанія APS-Automobile виписала інвойс №0823290 на товар: автомобіль AUDI Q7 3.0 TDI QUATTRO, vin НОМЕР_1 , вартістю 10500,00 євро.

16.08.2023р. з метою митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: автомобіль легковий, призначений для перевезення пасажирів, що був у використанні, марки AUDI; модель - Q7; номер кузова - НОМЕР_1 ; календарний рік 2016; модельний рік виготовлення 2017; тип двигуна дизельний; робочий обєм циліндрів двигуна 2967 см куб; потужність 200 кВт; загальна кількість місць, включаючи водія 7; тип кузова універсал; колісна формула 4 х 4. Наявні пошкодження КТЗ згідно експертного звіту про оцінку транспортного засобу №248/23 від 14.088.2023р., а саме: несправність блоку керування мультимедійної системи, гальмівної системи, клімат контролю, панелі приладів, блоку циліндрів та головки двигуна, АКПП. Автомобіль пошкодження кузову: деформація без пошкодження лакофарбового покриття, оббивка салону, оббивка сидінь, пофабування кузову. КТЗ потребує відновлювально-фарбувальних робіт. Декларант позивача подав до Рівненської митниці МД №23UA204140006393U0. Фактурна вартість товару становить 10500,00 євро (еквівалентно 417107,25 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 417107,25 грн.

З метою підтвердження заявленої митної вартості декларант до митної декларації додав: контракт від 16.06.2023р. №10/23-APS/РВ; інвойс від 08.08.2023р. №0823290; банківський платіжний документ від 11.08.2023р. №41; міжнародну товарно-транспортну накладну від 10.08.2023р.; декларацію країни відправлення №23HU7210002B8144B7; сертифікат походження №D0448657; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; звіт про оцінку транспортного засобу від 14.08.2023р. №248/23 (а.с.49-60).

З метою визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом, митний орган запропонував надати додаткові документи, а саме: звіт про оцінку транспортного засобу складений у відповідності до Методики; відомості щодо додатково понесених витрат (витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу та інші супутні витрати); копію митної декларації країни відправлення з відмітками митної адміністрації країни відправлення та даними, що відповідають інформації, заявленій декларантом до митного оформлення; виписку з бухгалтерської документації продавця; підтвердження оплати рахунку від 08.08.2023р. №0823290.

На електронне повідомлення митниці декларант надав пояснення.

21.08.2023р. Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000125/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000158.

Із змісту оскаржуваного рішення від 21.08.2023р. №UA204000/2023/000125/2 видно, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею та подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме: Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.12.2016р. № НОМЕР_2 містить відомості про власника транспортного засобу, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом. У наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 26.06.2023р. №б/н не заповнено графу 3 (місце розвантаження товару), у графі 4 не зазначено місце завантаження товару, також відсутні відомості щодо перевізника товару, відсутні підписи та штампи відправника, відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів перевізника. До митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 14.08.2023р. №248/23, але разом з тим не надано інформацію щодо додатково понесених витрат (відсутня інформація щодо вартості транспортування оцінюваного транспортного засобу та інших супутніх витрат). Таким чином, відсутня можливість перевірити повноту бази оподаткування, а саме чи числове значення митної вартості товару, розраховане шляхом додавання до вартості КТЗ згідно звіту додатково понесених витрат, не перевищує заявлену декларантом митну вартість товару. Також розрахунок вартості транспортного засобу в даному звіті здійснено із врахуванням пробігу - 307647 км, разом з тим, згідно рахунку від 08.08.2023р. №0823290 пробіг транспортного засобу становить 340000 км, що свідчить про ймовірне втручання в роботу одометра. Відповідно до п.7.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) (далі - Методика) у разі якщо одометр технічно несправний або встановлений факт його заміни чи втручання, що призвело до зміни показань пробігу, у подальших розрахунках виходити з нормативного пробігу з врахуванням строку експлуатації транспортного засобу. Отже, наданий до митного оформлення звіт про оцінку транспортного засобу від 14.08.2023р. №248/23 не може бути взятий до уваги. У вказаному звіті зазначається інформація щодо факторів, які впливають на зменшення ринкової вартості транспортного засобу та які підтверджуються фото (відсоток зменшення складає -11%). Проте, при аналізі фото що надані до звіту про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023р. №187/23 інформація щодо факторів, які впливають на зменшення вартості транспортного засобу (деформація без пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження оббивки та дефекти лакофарбового покриття) не підтвердилась. Копія митної декларації країни відправлення від 09.08.2023р. №23HU7210002B8144B7, не містить відміток митної адміністрації країни відправлення, відомостей щодо умов поставки, містить інші відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів яким переміщувався оцінюваний товар. Також відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення. Таким чином, копія митної декларації країни відправлення від 09.08.2023р. №23HU7210002B8144B7 не може бути взята до уваги. Відповідно до п.2.2 контракту від 16.06.2023 №10/23-APS/PB ціна товару визначається у відповідному інвойсі або проформі-інвойсі. Разом з тим наданий платіжний документ від 11.08.2023р. №41 не містить реквізитів рахунку від 08.08.2023р. №0823290.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-ч.4 ст.53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості становить 22000 євро/од - за МД №UA205140063527U7 від 09.08.2023р.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Стосовно доводів апелянта на наявність у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів звертає увагу на те, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ПП ПОІНТ БРОК подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Так, позивач подав наступні документи: контракт від 16.06.2023р. №10/23-APS/РВ (а.с.65-68); інвойс від 08.08.2023р. №0823290 (а.с.33-34); банківський платіжний документ від 11.08.2023р. №41 (а.с.47); міжнародну товарно-транспортну накладну від 10.08.2023р. (а.с.35); декларацію країни відправлення №23HU7210002B8144B7 (а.с.69-70); сертифікат походження №D0448657 (а.с.36-39); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.40-46); звіт про оцінку транспортного засобу від 14.08.2023р. №248/23 (а.с.49-60).

Контрактом від 16.06.2023р. №10/23-APS/РВ визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу від 08.08.2023р. №0823290 вартість товару становить 10500,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати.

Ціна товару в інвойсі від 08.08.2023р. №0823290 (10500,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA20414006393U0 від 16.08.2023р. (графа 22).

Банківський платіжний документ від 11.08.2023р. №41 свідчить про проведення оплати у сумі 10500,00 євро згідно з контрактом від 16.06.2023р. №10/23-APS/РВ за автомобіль WAUZZZ4M0НD034214.

Колегія суддів звертає увагу митного органу, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA20414006393U0 від 16.08.2023р. фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 08.08.2023р. №0823290. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містять.

Крім того, як видно з інвойсу від 08.08.2023р. №0823290, товар поставлявся на умовах DAP Рівне. За Правилами Інкотермс-2020 поставка на умовах DAP означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Стосовно доводів апелянта про на те, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності: відомості про власника транспортного засобу, зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 27.12.2016р. № НОМЕР_2 не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом, колегія суддів звертає увагу на таке.

Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.

Із змісту поданих декларантом документів (контракту від 16.06.2023р. №10/23-APS/РВ, інвойсу від 08.08.2023р. №0823290) зрозуміло, що продавцем є компанія APS-Automobile. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Необхідно зазначити, що за усталеною міжнародною практикою реалізація транспортного засобу може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів. Тому, продавець та власник не завжди буде однією особою. Дана обставина підтверджується графою С.4с свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.12.2016р. № НОМЕР_2 у якій вказано, що власник свідоцтва може не бути власником транспортного засобу. У свою чергу, чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Стосовно доводів апелянта на відсутність даних у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 26.06.2023р. №б/н щодо місця розвантаження товару, місця завантаження товару, відомостей щодо перевізника товару, а також про відсутність підписів та штампів відправника, відомостей щодо реєстраційних номерів транспортних засобів перевізника суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Автотранспортна накладна (СМК) - це товарно-транспортна накладна міжнародної форми, використання якої під час міжнародних вантажних перевезень передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року. Відповідно до Закону України від 01.08.2006р. №5 7-У «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналась до вказаної Конвенції...

З аналізу норм МК України чітко видно, що товаротранспортна накладна може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч.9 ст.43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч.2 ст.191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч.2 ст.221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що товаротранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Будь-які недоліки товарно-транспортної накладної, допущені перевізником, не можуть бути підставою для визначення іншої митної вартості товару, а сумніви митного органу у таких умовах поставки ґрунтуються на його припущеннях, а не на доказах.

Стосовно доводів апелянта про наявність розбіжностей у даних щодо пробігу транспортного засобу зазначеного у звіті від 14.08.2023р. №248/23 та у рахунку-фактурі, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

На запит до продавця/експортера товару щодо наявних розбіжностей експортер товару листом від 17.08.2023р. повідомив ПП ПОІНТ БРОК про допущену помилку у відповідному інвойсі щодо показника одометра транспортного засобу 340.000 км. Правильним слід вважати показник одометра 307.647 км. Тобто, в даному випадку доводи апелянта в оскаржуваному рішенні про те, що при аналізі фото, що надані до звіту про оцінку транспортного засобу від 27.06.2023р. №187/23 інформація щодо факторів, які впливають на зменшення вартості транспортного засобу (деформація без пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження оббивки та дефекти лакофарбового покриття) не підтвердилась, оскільки позивач при митному оформленні імпортованого товару подав звіт про оцінку транспортного засобу від 14.08.2023р. №248/23, а не як помилково вказав митний орган звіт від 27.06.2023р. №187/23.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про не підтвердження факторів, які впливають на зменшення вартості транспортного засобу, оскільки митний орган, як суб`єкт владних повноважень не надав жодних доказів на підтвердження даних тверджень, у той час як ПП ПОІНТ БРОК надав звіт про оцінку транспортного засобу від 14.08.2023р. №248/23, складений сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності, в якому зафіксовані наявні пошкодження транспортного засобу. В тому числі в інвойсі від 08.08.2023р.

Стосовно доводів апелянта про те, що митна декларації країни відправлення від 09.08.2023р. №23HU7210002B8144B7, не містить відміток митної адміністрації країни відправлення, відомостей щодо умов поставки, містить інші відомості щодо реєстраційних номерів транспортних засобів яким переміщувався оцінюваний товар та у якій відомості щодо вартості, які наведені у вищезазначеній копії митної декларації країни відправлення не кореспондуються із вартістю оцінюваного товару заявленою до митного оформлення, колегія суддів звертає увагу на таке.

Митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України. Проте, в даному випадку митний орган не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності у платіжному документі від 11.08.2023р. №41 реквізитів рахунку від 08.08.2023р. №0823290, колегія суддів наголошує, що у платіжному документі від 11.08.2023р. №41 вказано призначення платежу за автомобіль згідно з контрактом від 16.06.2023р. №10/23-APS/РВ, номер кузова НОМЕР_1 . Платіж здійснено на рахунок продавця APS-Automobile, який зазначений у контракті від 16.06.2023р. №10/23-APS/РВ.

При цьому, варто зазначити, що п.15 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, який затверджений постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008р. №216, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2008р. №910/15601, визначено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Порядок №216 не містить обов`язкову вимогу здійснювати посилання саме на рахунок-фактуру чи рахунок-проформу в банківському платіжному документі.

Отже, вказівка у призначенні платежу на контракт та товари, які оплачуються, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.

Крім того, у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний платіжний документ є належним підтвердженням оплати вартості транспортного засобу.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Також чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

З урахуванням наведеного, висновки у оскарженому рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги ч.3,ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД (09.08.2023 № 23UA205140063527U7 - 22000 євро), на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Рівненська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Рівненської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 140/31049/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 20.02.2024р.