Постанова

від 20.02.2024 по справі 380/12052/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12052/23 пров. № А/857/22819/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 380/12052/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання незаконним та скасування наказу,-

суддя в 1-й інстанції Кузан Р.І.,

час ухвалення рішення 11.10.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 23.10.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі відповідач), в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Про результати службового розслідування за фактом не з`явлення вчасно на службу головного сержанта ОСОБА_1 №136 від 28.04.2023.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що працює на посаді старшої медичної сестри головного сержанта клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військовомедичного клінічного центру Західного регіону. З 15.02.2023 по 06.04.2023 позивачка перебувала у відрядженні в смт. Олександрівка Донецької області, оскільки брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Після 08.04.2023 позивачка прибула із відрядження та приступила до виконання своїх службових обов`язків. Однак, 10.04.2023 наказом №116 Про призначення службового розслідування за фактом не з`явлення вчасно на службу головного сержанта ОСОБА_1 , було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли невиконанню військовослужбовцем службових обов`язків, а також встановлення ступеня вини старшої медичної сестри клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Центру головного сержанта Шеремети Л.С.

Зокрема, службовим розслідуванням встановлено, що на підставі рапорту начальника відділення персоналу та стройового Центру майора Іщенка О. головний сержант ОСОБА_1 при прибутті з відрядження надала документи згідно з якими мала прибути 07.04.2023, але прибула з запізненням, а саме 08.04.2023. Наказом №136від 28.04.2023 Про результати службового розслідування за фактом не з`явлення вчасно на службу головного сержанта ОСОБА_1 позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання обов`язків військової служби, що виразилось у невчасному з`явленні на службі без поважних причин в умовах воєнного стану, порушення вимог частини 1, 2, 6 статті 11, статті 12, статті 16, статті 49, частини 4 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, статті 2, частини 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

ОСОБА_1 вважає оскаржуваний наказ незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, отримавши розпорядження вибути з відрядження 06.04.2022, позивачка виконала його у визначений час та прибула на службу вчасно, без наміру ухилятися від виконання службових обов`язків. Більше того, жодних інших окремих розпоряджень чи наказів, які б передбачували обов`язок з`явитися на службу у день прибуття з відрядження, немає та не було доведено до відома позивачки.

Також звертає увагу на те, що позивачка не мала наміру ухилятися від проходження військової служби. Ба більше, вона користується повагою своїх колег та партнерів, має бездоганну ділову репутацію, що підтверджується відповідними документами в додатках до позовної заяви, зокрема Подякою головному сержанту Шереметі Л.С. від 08.03.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 380/12052/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Відповідно до п.7 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом МОУ 20.02.2017 № 105, днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця, а днем прибуття з відрядження день прибуття транспортного засобу до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця. У разі відправлення транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 00 годин і пізніше наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, у строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого військовослужбовця до місця служби.

Отже, день прибуття 07.04.2023 08:10 є днем відрядження, оскільки хоч потяг і прибув до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця, проте відповідно до вищенаведеної норми, включно днем прибуття з відрядження з 00 години і пізніше є наступна доба.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідач не керувався тим, що вирішальним при накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, та застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді догани, проте останній не довів відповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 380/12052/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачкою не надано доказів поважності причин затримки у відрядженні та не спростовано висновків службового розслідування та доводів відповідача про порушення нею норм Інструкції.

Підсумовуючи викладені обставини, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за невчасне з`явлення на службі без поважних причин.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (по особовому складу) №16-РС від 18.02.2022 ОСОБА_1 призначено на посаду старшої медичної сестри, головного сержанта клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військовомедичного клінічного центру Західного регіону.

На підставі наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №46 від 15.02.2023 позивачка відряджена в розпорядження командира угрупування сил і засобів Медичних сил Слов`янськ угрупування Медичних Сил Збройних Сил України, що підтверджується посвідченням про відрядження №146 від 15.02.2023.

Відповідно до наказу командира угрупування сил і засобів Медичних сил Слов`янськ №76 від 06.04.2023 ОСОБА_1 вибула зі складу сил і засобів, які приймали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою виконання службових (бойових, спеціальних) завдань до місця постійної дислокації у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону 06.04.2023.

Згідно з наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №98 від 08.04.2023 ОСОБА_1 прибула з відрядження та приступила до виконання службових обов`язків 08.04.2023.

На підставі наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 10 квітня 2023 №116 Про призначення службового розслідування за фактом не з`явлення вчасно на службу головного сержанта ОСОБА_1 , заступником начальника Центру з морально-психологічного забезпечення - начальником групи морально- психологічного забезпечення підполковником Пантюшним В., проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли невиконанню військовослужбовцем службових обов`язків, а також встановлення ступеня вини старшої медичної сестри клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Центру головного сержанта ОСОБА_1 , чиї дії чи бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Результати службового розслідування оформлені актом службового розслідування від 28.04.2023.

Службовим розслідуванням встановлено таке.

На підставі рапорту начальника відділення персоналу та стройового Центру майора ОСОБА_2 (вх. №974 від 08 квітня 2023 року) головний сержант ОСОБА_3 при прибутті з відрядження надала документи, згідно з якими мала прибути 07 квітня 2023 року, але прибула з запізненням, а саме 08 квітня 2023 року.

Відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов`язки начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Центру полковника медичної служби Юр`євої Н., головний сержант ОСОБА_3 08.04.2023 прибула із відрядження та приступила до виконання своїх службових обов`язків.

Дата на транспортному квитку 000B4537-78FB-5F77-0001 (прибуття транспортного засобу до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця) не збігається з датою прибуття військовослужбовця з відрядження згідно з наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (по стройовій частині) №98 від 08.04.2023.

Відповідно до п.7 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 105 від 20 лютого 2017 року, днем прибуття відрядженого військовослужбовця до місця служби являється день прибуття з відрядження, а день прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця.

У своїх письмових поясненнях від 20.04.2023 старша медична сестра клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Центру головний сержант ОСОБА_1 зазначила, що прибула із відрядження 07.04.2023, про що свідчить посадочний документ НОМЕР_1 - 78FB-5F77-0001 Дніпро-Головний - Львів, дата/час відправлення: 06.04.2023 о 14:30; дата/час прибуття: 07.04.2023 о 08:10. Однак, ОСОБА_1 прибула на службу та приступила до виконання своїх службових обов`язків 08.04.2023, так як вважала що 07 квітня ще перебувала у відрядженні. Вказувала на те, що в Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України не визначено коли саме військовослужбовець зобов`язаний приступити до виконання службових обов`язків після прибуття з відрядження.

Службовим розслідуванням встановлено неналежне виконання обов`язків військової служби, порушення військової дисципліни, що виразилось у невчасному з`явленні на службі без поважних причин, вчиненні в умовах воєнного стану.

Зокрема, своїми діями старша медична сестра клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Центру головний сержант ОСОБА_1 порушила вимоги ч.ч.1, 2, 6 ст.11, ст.12, ст.16, ст.49, ч.4 ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, ч.5 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

За результатами службового розслідування, наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №136 від 28.04.2023 Про результати службового розслідування за фактом не з`явлення вчасно на службу головного сержанта ОСОБА_1 за неналежне виконання обов`язків військової служби, що виразилось у невчасному з`явленні на службі без поважних причин в умовах воєнного стану, порушення вимог частини 1, 2, 6 статті 11, статті 12, статті 16, статті 49 частини 4 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, статті 2, частини 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшу медичну сестру клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Західного регіону головного сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення догана.

Крім цього оскаржуваним наказом ОСОБА_1 позбавлено премії та додаткової винагороди за квітень 2023 року.

Не погоджуючись з вказаним наказом відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно частини першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законом України «Про Дисциплінарний статуту Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України (абзаци перший, третій статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів (абзаци перший, другий статті 4 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно з ч.4 ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат зобов`язаний сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки.

Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно з ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г)позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім,осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командира про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статей 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту, з метою приведення актів Міністерства оборони України у відповідність до вимог законодавства, наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено «Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі МЮУ) 13.12.2017 за № 1503/31371; далі Порядок №608).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон 389-VIII) заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Статтею 1 Закону 389-VIII визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом 145 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008) визначено, що військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою, зокрема, забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів; виконання обов`язків військової служби у складі військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях; в інших випадках за викликом (розпорядженням) старших командирів.

Військовослужбовці направляються у відрядження за рішенням командирів (начальників) військових частин або старших командирів (начальників), про що видається наказ командира (начальника) військової частини по стройовій частині.

Відповідно до пункту 146 Положення №1153/2008 військовослужбовцям, які направляються у відрядження, видається посвідчення про відрядження встановленого зразка.

Особливості направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження в межах України визначає «Інструкція про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України», затверджена наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, (зареєстровано в МЮУ за №364/30232; далі - Інструкція №105).

Відповідно до пункту 2 Інструкції №105 відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

Згідно з пунктом 3 Інструкції №105 рішення про направлення військовослужбовців у відрядження (за наявності бюджетних асигнувань) та відшкодування витрат на відрядження приймають, зокрема, у військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях командир (начальник, керівник) військової частини (військового навчального закладу, військового підрозділу вищого навчального закладу, установи, організації).

Рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.

На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження.

Пунктом 4 Інструкції №105 передбачено, що строк відрядження визначається командиром (начальником, керівником), але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі (крім випадків, коли інші строки відрядження визначаються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами).

Відповідно до матеріалів справи, старша медична сестра клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Центру головний сержант ОСОБА_1 прибула із відрядження 07 квітня 2023 року, про що свідчить посадковий документ НОМЕР_1 - 78FB-5F77-0001 Дніпро-Головний - Львів, дата/час відправлення: 06 квітня 2023 14:30; дата/час прибуття: 07 квітня 2023 08:10. Однак, позивачка прибула на службу та приступила до виконання своїх службових обов`язків 08 квітня 2023 року. Вказане не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Апелянт зазначає, що 07 квітня ще перебувала у відрядженні, посилаючись на Інструкцію про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом МОУ 20.02.2017 № 105. Водночас відповідач вказує, що датою прибуття військовослужбовця з відрядження є дата, яка вказана на посадковому документі.

Відповідно до п. 7 Інструкції днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця. У разі відправлення транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 00 годин і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, у строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого військовослужбовця до місця служби.

Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця) має збігатися з датою вибуття військовослужбовця у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до населеного пункту місця проходження служби відрядженого військовослужбовця) має збігатися з датою прибуття військовослужбовця з відрядження згідно з наказом про відрядження.

Відповідно до п.146, п.147 та п.148 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, військовослужбовцям, які направляються у відрядження, видається посвідчення про відрядження встановленого зразка.

Під час прямування до місця відрядження та повернення з нього військовослужбовцям заборонено відхилятися від зазначеного у посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки в проміжних пунктах.

Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), що позбавили його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.

Згідно посадкового документа 000В4537-78FB-5F77-0001 ОСОБА_1 прибула у Львів 07.04.2023 о 08:10.

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що оскільки прибуття транспортного засобу було 07 квітня 2023 року о 08:10 годині у м. Львів за місцем проходження військової служби позивачкою день прибуття її з відрядження до місця служби вважається саме 07.04.2023.

Відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов`язки начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Центру полковника медичної служби Юр`євої Н. та наказу №98 від 08.04.2023, головний сержант ОСОБА_1 прибула із відрядження та приступила до виконання своїх службових обов`язків 08.04.2023.

Щодо посилань апелянта на те, що відповідач протиправно застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді догани та не довів відповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України (абзаци перший, третій статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів (абзаци перший, другий статті 4 Дисциплінарного статуту).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон 389-VIII) заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Статтею 1 Закону 389-VIII визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Службовим розслідуванням встановлено, що діючи умисно, ігноруючи Статути Збройних Сил України, всіх застережень з приводу недопущення порушень військової дисципліни в умовах воєнного стану та недотримання вимог відповідних нормативно-правових актів, проводячи час на власний розсуд, через особисту недисциплінованість, позивачка прибула на службу через 1 добу, що призвело до неналежного виконання обов`язків військової служби, порушення військової дисципліни, що виразилось у невчасному з`явленні на службі без поважних причин, вчиненні в умовах воєнного стану.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за невчасне з`явлення на службі без поважних причин.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 380/12052/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 20.02.2024 року