Ухвала

від 19.02.2024 по справі 140/11033/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 140/11033/20

адміністративне провадження № К/990/3024/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О. О.,

суддів: Білоуса О. В., Дашутіна І. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 140/11033/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

установив:

Головне управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 140/11033/20.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: уточнити вимоги касаційної скарги із зазначенням судового рішення, яке ним оскаржуються; надати докази надсилання касаційної скарги та документів, що до неї додаються, іншим учасникам справи; надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску такого строку з наданням відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 06 лютого 2024 року до Верховного Суду від скаржника надійшло: клопотання про усунення недоліків касаційної скарги; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій; уточнена касаційна скарга.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, останній зазначає, серед іншого, ті підстави, яким уже надавалась оцінка в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, та які були визнані неповажними.

Зокрема відповідач зазначив, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто. Скаржник зауважує, що не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням касаційної скарги. Також зазначає, що має право на повторне звернення до суду в темпоральних межах, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (один рік з дня складання повного тексту судового рішення).

Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Суд установив, що вперше касаційну скаргу у цій справі відповідач подав засобами поштового зв`язку 19 жовтня 2023 року, проте, Верховний Суд ухвалою від 25 жовтня 2023 року повернув як таку, що не містила обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень.

Вдруге касаційну скаргу Головне управління ДПС у Волинській області подало через підсистему «Електронний суд» 15 листопада 2023 року, проте, Верховний Суд ухвалою її залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення встановлених судом недоліків, а саме: подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням відповідних доказів на їх підтвердження; надати докази надсилання касаційної скарги та документів, що до неї додаються, іншим учасникам справи. Ухвалою від 19 грудня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу повернув, у зв`язку із невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Копію цієї ухвали Головне управління ДПС у Волинській області отримало 19 грудня 2023 року.

Втретє касаційну скаргу у цій справі Головне управління ДПС у Волинській області подало 23 січня 2024 року, однак, скаржник не усунув виявлених судом недоліків.

Звертаючись повторно з клопотанням про поновлення строку, Головне управління ДПС у Волинській області не зазначає обставин, які позбавили можливості усунути раніше виявлені Верховним Судом недоліки касаційної скарги та звернутися до суду з касаційною саргою.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, заява скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованою, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.

Так, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 140/11033/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді О. В. Білоус

І. В. Дашутін