Ухвала

від 19.02.2024 по справі 215/2035/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа №215/2035/22

адміністративне провадження № К/990/39916/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року

у справі №215/2035/22

за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №16» Криворізької міської ради

про визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №16» Криворізької міської ради про:

- встановлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 02 травня 2022 року вх. 538, звернутися до власника Криворізької міської ради для прийняття рішення до правового порядку статями 10, 144 Конституції України і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру;

- встановлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 02 травня 2022 року вх. 538, надати запрошення для її представника з повідомленням про повноваження осіб які розглядатимуть її заяву, а після її розгляду, висновки викласти в рішення, наказі і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати видати цей документ;

- встановлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 02 травня 2022 року вх. 538, причта їй в терапії раку щитовидної залози застосуванням дози L-тироксину 300 мкг/добу і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати сприяти їй в такій терапії, яка їй допомагає;

- встановлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 02 травня 2022 року вх. 538, надати належно завірений статут підприємства «Криворізька міська лікарня № 16», визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати видати цей документ;

- встановлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 02 травня 2022 року вх. 538, перевірити дії лікаря ОСОБА_2 в правильності, своєчасності та повноті вчинення медичного обслуговування і лікарської допомоги 25 квітня 2022 року, 26 квітня 2022 року і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 16» Криворізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності.

28 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі №215/2035/22.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження, а касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд встановив наступне.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 09 листопада 2022 року, а касаційну скаргу подано на пошту 22 листопада 2023 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

Скаржник вважає, що ним не пропущений строк оскільки, як зазначено позивачем, копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано нею 18 листопада 2023 року.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень встановлено, що саме ОСОБА_1 зверталася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.

Як слідує з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року було надіслано судом: 09 листопада 2022 року, зареєстровано: 10 листопада 2022 року та оприлюднено: 11 листопада 2022 року.

Судом витребувано матеріали апеляційного провадження з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду.

Як вбачається, з матеріалів адміністративної справа, судом апеляційної інстанції направлено рекомендованим листом ОСОБА_1 копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, що підтверджується супровідним листом від 10 листопада 2022 року № 215/2035/22 (852/12475/22). Проте, вказане поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Суд наголосив, що частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегія суддів зазначила, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.

Також з матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про видачу рішення по справі № 215/2035/22 лише 12 жовтня 2023 року.

Тобто, позивач (апелянт) протягом майже року не вчиняла дій щодо з`ясування стану розгляду справи в суді апеляційної інстанції за її апеляційною скаргою.

В контексті викладеного, колегія суддів зауважила, що в даному випадку скаржниця зобов`язана була користуватись належними їй процесуальними правами упродовж усього періоду розгляду її скарги та мала можливість самостійно цікавитись провадженням у справі. Однак, подальшим рухом апеляційної скарги вона не цікавилася, чим проявила недбале ставлення до своїх процесуальних обов`язків.

Верховний Суд вказав, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звертається із адміністративним позовом, апеляційної чи касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Оскільки, скаржником не надано доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.

Скаржнику було надано десятиденний строку та запропоновано усунути недоліки касаційної скарги надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.

Копія ухвали Верховного Суду 06 грудня 2023 року двічі направлялася на вказану в касаційній скарзі адресу проте, вказане поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ) (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85).

Доцільно зауважити, що строк, який сплинув з дня постановлення судом ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 06 грудня 2023 року, був більше ніж достатнім для забезпечення скаржнику можливості усунути недоліки касаційної скарги.

Водночас скаржник протягом двох місяців рухом касаційного провадження за його касаційною скаргою не цікавився та обов`язку виконувати процесуальні дії не дотримався.

В той же час, відповідно до частини першої статті 131 КАС України, учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Позивач про зміну місця знаходження Верховний Суд не повідомляв, будь-яких заяв до суду не подавав.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Схожий за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 215/7312/20.

За наведених обставин, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, а скаржником виявлені недоліки касаційної скарги не усунуто.

Інших заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги від скаржника станом на момент постановлення цієї ухвали не надходило.

Зважаючи на здійснення судом касаційної інстанції усіх можливих і залежних від нього дій з метою забезпечення реалізації особою наданого їй права на касаційне оскарження судового рішення, та беручи до уваги те, що скаржнику двічі направлялася на його адресу, зазначену в касаційній скарзі, копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху із зазначенням способу і строку їх усунення, а також враховуючи відсутність (станом на день постановлення цієї ухвали) зареєстрованих в автоматизованій системі документообігу касаційного суду будь-яких заяв, клопотань чи інших документів, направлених позивачем з цього приводу, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі №215/2035/22.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

СуддіА.В. Жук А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко