Ухвала

від 19.02.2024 по справі 440/2228/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа №440/2228/23

адміністративне провадження № К/990/4312/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гімона М.М., Гончарової І.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №440/2228/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креміньпропангаз» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що про оскаржуване рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв`язку із чим звернувся до суду першої інстанції із заявою від 03.10.2023 щодо видачі копії такого судового рішення. Повний текст зазначеного судового рішення був зареєстрований в системі електронного документообігу ДПС «Управління документами» (далі - ІКС «Управління документами») 09.10.2023 за №25211/5/16-31. При цьому відомості про надсилання та отримання електронної копії рішення суду першої інстанції 12.07.2023 в ІКС «Управління документами» ДПС України відсутні. У контексті наведеного зазначає, що оскільки повний текст рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 надіслано відповідачу 09.10.2023 (за даними ІКС «Управління документами»), то податковий орган у межах встановленого частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку подав 16.10.2023 до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, проте дані обставини не були враховані Другим апеляційним адміністративним судом при постановленні ухвали від 10.01.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Креміньпропангаз» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області та Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.01.2023 №8177354/36618516; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.01.2023 №18 датою її подання.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган 16.10.2023 подав суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Дане клопотання заявник обгрунтував тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції він отримав 09.10.2023.

Розглянувши подане клопотання, Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвали від 13.12.2023, згідно яких визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у задоволенні цього клопотання та залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши останньому при цьому навести інші підстави для поновлення пропущеного строку.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали від 13.12.2023 контролюючий орган подав до суду клопотання про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якому послався на отримання ним повного тексту рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 згідно даних ІКС «Управління документами» ДПС України 09.10.2023 та про відсутність у вказаній системі електронного документообігу відомостей щодо надсилання судом першої інстанції та відповідно отримання податковим органом електронної копії цього ж судового рішення 12.07.2023. На підтвердження своїх доводів контролюючий орган долучив до апеляційної скарги скріншот з ІКС «Управління документами».

Розглянувши подане клопотання, Другий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 10.01.2024.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що відповідно частин першої і другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на таке рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

В даному випадку, як було встановлено судом апеляційної інстанції згідно наявних у справі матеріалів, Головному управлінню ДПС у Полтавській області, яке свого часу зареєструвало офіційну електронну адресу в ЄСІТС, Полтавський окружний адміністративний суд направив рішення від 10.07.2023 в електронній формі до електронного кабінету останнього у підсистемі «Електронний суд», про що було складено відповідну довідку про доставку електронного листа. За змістом вказаної довідки Головне управління ДПС у Полтавській області 12.07.2023 о 21 год. 54 хв. отримало копію Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2023. Однак із апеляційною скаргою звернулося до суду апеляційної інстанції 16.10.2023 (тобто, з пропуском тридцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши та проаналізувавши зміст наданого відповідачем скріншоту з ІКС «Управління документами» ДПС України, Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що за правилами частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно із частинами першою, п`ятою, сьомою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про ЄСІТС, а з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати підсистеми «Електронний суд», «Електронний кабінет» та підсистема відеоконференцзв`язку.

Аналіз норм Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, Інструкції з використання підсистеми «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом державного підприємства «Центр судових сервісів» від 22.09.2021 №74-ОД, висновував, що документи, створені судом, надсилаються особам, які зареєстрували Електронний кабінет, в автоматичному режимі. Так само підсистема «Електронний суд» забезпечує автоматичне формування довідки про доставлення документа в Електронний кабінет користувача. Саме зазначена у такій довідці дата (час, число, місяць і рік) і є тією датою, з якою пункт 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує день вручення особі судового рішення.

До того ж у ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків оскарження судових рішень, поважною причиною пропуску строку не може виступати інформація щодо дати реєстрації вхідних документів канцелярією суб`єкта владних повноважень, оскільки номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції самі по собі не можуть свідчити про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації такої кореспонденції в канцелярії контролюючого органу.

Зважаючи на викладене у сукупності, Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про недоведення відповідачем належними і достатніми документальними доказами наявність поважних причин пропуску податковим органом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Другий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 10.01.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №440/2228/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креміньпропангаз» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник М.М. Гімон І.А. Гончарова