Постанова

від 13.02.2024 по справі 560/9843/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 560/9843/21

адміністративне провадження № К/990/11388/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Малик І.М.,

за участю:

представника позивача Янчука С.В.,

представників відповідача: Станіславського Д.М.,

Казарець О.А. (в режимі відеоконференції),

розглянув як суд касаційної інстанції у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу №560/9843/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 (головуючий суддя Божук Д.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.), додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 (головуючий суддя Божук Д.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн Інвест» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 26.07.2021 №8346/2201-0701, №8348/2201-0701, №8352/2201-0701, №8355/2201-0701, №8358/2201-0701, №8361/2201-0701, №8364/2201-0701, №8369/2201-0701, №0083190712, №0083200712, №0083220712.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2022, адміністративний позов задоволено частково.

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Інвест» про стягнення витрат на правничу допомогу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 змінено додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2021, зменшено суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі №560/9843/21 за касаційною скаргою податкового органу.

До суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу відповідача.

Ухвалою від 17.01.2024 касаційний розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.02.2024.

Оскаржувані судові рішення підлягають касаційному перегляду в межах доводів та вимог касаційної скарги.

У судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити касаційну скаргу. Зазначив, що суди неправильно застосували норми матеріального права і не врахували правові висновки Верховного Суду, сформовані за наслідками розгляду аналогічних спорів, а саме: в частині щодо встановлення реальності господарських операцій, визначення позивача як податкового агента і з`ясування наявності підстав (подання належних документів) для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України. Також, на думку заявника касаційної скарги, суди порушили норми процесуального права, що полягає у недотриманні принципу всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів. Крім того, відповідач вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20000грн. не відповідає критерію розумності, враховуючи що їх розмір не є обґрунтованим і належним чином доведеним.

Представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечив, вказав, що у касаційній скарзі не наведено обґрунтувань для скасування судових рішень. Як вважає позивач, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про наявність достатнього та належного документального підтвердження господарських відносин позивача. Позивач відзначає, що вартість проданого ФОП Товариству товару відображена ФОП у податкових деклараціях і останнім було сплачено податок до бюджету, указаний ФОП зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, позивач не є податковим агентом по відношенні до ФОП з яким мав господарські відносини. Позивач звертає увагу, що компанії Франції та Данії отримали надані документи в електронному вигляді з відповідних сайтів компетентних органів своїх країн, у позивача не було обґрунтованих підстав не визнавати їх в Україні. На підставі викладеного, представник Товариства просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховним Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Головним управління ДПС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Протеїн Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.03.2015 по 31.12.2020, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2020.

За результатами перевірки складений акт від 10.06.2021 №3164/22-01-07-01/39675184.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Протеїн Інвест":

1. п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.6, п.7, п.9, п.11, п.29 П(С)БО16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п.5, п. 7 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.8 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 10 серпня 2000 року №193, п.5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік в сумі 84 204 747 грн.;

2. п.44.1, ст.44, „а" пункту 185.1 статті 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 23 362 983 грн., у т.ч. за: жовтень 2019 року на суму 3644030 грн., грудень 2019 року на суму 1441152 грн., лютий 2020 року на суму 1213912 грн., квітень 2020 року на суму 1080516 грн., травень 2020 року на суму 2815983 грн., червень 2020 року на суму 219551 грн., липень 2020 року на суму 421398 грн., грудень 2020 року на суму 12526441 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларацій з ПДВ) за грудень 2020 року на суму 8 431 720 грн.;

- завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника в банку всього у сумі 31 313 462 грн., у т.ч. за листопад 2019 року в сумі 3361369 грн., грудень 2019 року в сумі 4000000 грн., січень 2020 року в сумі 1541512 грн., лютий 2020 року в сумі 3500000 грн., березень 2020 року в сумі 2175095 грн., квітень 2020 року в сумі 4900000 грн., жовтень 2020 року в сумі 1000000 грн., листопад 2020 року в сумі 10835486 грн.

3. п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, ТОВ "Протеїн Інвест" не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

а) податкові накладні на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, а саме:

від 31.08.2019, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 30.09.2019, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 31.10.2019, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 30.11.2019, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 31.12.2019, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 31.01.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 29.02.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 31.03.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 30.04.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 31.03.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 30.04.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 31.05.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 30.11.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень;

від 31.12.2020, обсяг постачання 0 гривень, сума ПДВ 0 гривень.

б) податкові накладні на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною, а саме: на загальну суму 312 265 259 грн. в т.ч. ПДВ 62 453 052 грн.:

від 31.08.2019, обсяг постачання 20018330,91 гривень, сума ПДВ 4 003 666 гривень;

від 30.09.2019, обсяг постачання 8929689,494 гривень, сума ПДВ 1 785 938 гривень;

від 31.10.2019, обсяг постачання 35634001,94 гривень, сума ПДВ 7 126 800 гривень;

від 30.11.2019, обсяг постачання 13269289,35 гривень, сума ПДВ 2 653 858 гривень;

від 31.12.2019, обсяг постачання 31116439,34 гривень, сума ПДВ 6 223 288 гривень;

від 31.01.2020, обсяг постачання 6959351,878 гривень, сума ПДВ 1 391 870 гривень;

від 29.02.2020, обсяг постачання 2703914,4 гривень, сума ПДВ 540 783 гривень;

від 31.03.2020, обсяг постачання 11661370,7 гривень, сума ПДВ 2 332 274 гривень;

від 30.04.2020, обсяг постачання 33963451,97 гривень , сума ПДВ 6 792 690 гривень;

від 31.05.2020, обсяг постачання 7618713,116 гривень, сума ПДВ 1 523 743 гривень;

від 30.11.2020, обсяг постачання 50391875,12 гривень, сума ПДВ 10 078 375 гривень;

від 31.12.2020, обсяг постачання 89998830,41 гривень, сума ПДВ 17 999 766 гривень.

4. п.п.141.4.2. п. 141.4 ст.141 з урахуванням п.103.2, п.103.10 ст.103 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів нерезидента джерелом походження з України в сумі 83 216 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2019 року - 43 130 грн., за півріччя 2019 року - 50 193 грн., за три квартали 2019 року - 50 193 грн., за 2019 рік - 50 193 грн., за півріччя 2020 року - 33 023 грн., за три квартали 2020 року - 33 023 грн., за 2020 рік - 33 023 грн.

5. п.103.9 ст.103 та п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України не подано додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а саме:

а) на користь компанії PRECIA MOLEN, Франція: за півріччя 2020 року, за три квартали 2020 року, за 2020 рік;

б) на користь компанії Lachenmeier Monsun A/S, Данія: за 1 квартал 2019 року, за півріччя 2019 року, за три квартали 2019 року, за 2019 рік .

6. п.3.1-п.3.6, п.3.11 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 та п.п. „б" п. 176.2 ст. 176 розд. IV Податкового кодексу України, податкові розрахунки за формою 1ДФ за 3-4 квартали 2019 року подано з помилками, а саме: відображено нарахування та виплату доходів фізичній особі ОСОБА_1 по 157 ознаці доходу;

7. п.п.167.2 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.173.1, п.173.3 ст.173, п.п. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу, податковим агентом ТОВ "Протеїн Інвест" не нараховано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 172750 грн.;

8. п.п.167.2 ст.167, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.173.1, п.173.3 ст. 173, п.п. "а" п. 176.2 ст.176, п.п. 1.5 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, податковим агентом ТОВ "Протеїн Інвест" не нараховано і не перераховано до бюджету військовий збір на суму 51825 грн. з доходів фізичної особи при продажу рухомого майна.

9. пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, не подано до податкового органу Звіт про суми податкових пільг за ф. 1-ПП за 2019 рік.

За наслідками проведеної перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 26.07.2021:

№8346/2201-0701, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на прибуток в сумі 84 204 747 грн.;

№8348/2201-0701, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1360 грн.;

№8352/2201-0701, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 23 362 983 грн., штрафну санкцію в сумі 11 681 492 грн.;

№8355/2201-0701, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ в сумі 8 431 720 грн.;

№8358/2201-0701, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 31 313 462 та штрафні санкції в сумі 15 656 731 грн.;

№8361/2201-0701, яким застосовано штраф в сумі 11 863 101,50 грн.;

№8364/2201-0701, яким визначено податкове зобов`язання з податку з доходів, отриманих нерезидентом, в сумі 83 216 грн., штрафну санкцію в сумі 12 548 грн.;

№8369/2201-0701, яким застосовано штрафні санкції в сумі 340 грн.;

№0083190712, яким визначено податкове зобов`язання з ПДФО в сумі 172 750 грн., штрафні санкції в сумі 43 187,50 грн.;

№0083200712, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн.;

№0083220712, яким визначено податкове зобов`язання з військового збору в сумі 51 825 грн., штрафну санкцію в сумі 12 956,25 грн., пеня в сумі 2 520,52 грн.

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.07.2021 за №8346/2201-0701, №8352/2201-0701, №8355/2201-0701, №8358/2201-0701, №8361/2201-0701, №8364/2201-0701, №0083190712, №0083200712, №0083220712. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, суди виходили з того, що подані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарської операції з контрагентами.

Також, на підставі матеріалів справи суди дійшли висновку, що надані позивачу документи щодо Компанії PRECIA SA, резидента Франції та Компанії Lachenmeier Monsun A/S, резиденства Королівства Данія є належними документами згідно з пунктом 103.5 статті 103 ПК України, та давали підстави для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, виплачених нерезиденту, який є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір. Відповідно, позивач не має обов`язку доходи такого нерезидента із джерелом їх походження з України оподатковувати відповідно до законодавства України з питань оподаткування. Суд не може не взяти до уваги вказані документи при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення від оподаткування відповідно до пункту 103.4 статті 103 ПК України та положень двосторонніх конвенцій.

Крім того, суди вважали, що позивач придбаваючи товар у фізичної особи - підприємця діяв в рамках норм ПК України, оскільки при взаємовідносинах з суб`єктом підприємницької діяльності він не виступає в якості податкового агента, та, як наслідок, не зобов`язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за суб`єкта підприємницької діяльності, а отже, в податкових розрахунках форми 1-ДФ і не зобов`язаний відображати доходи, виплачені вказаній особі. Позивачем також надано доказ державної реєстрації вказаної фізичної особи-підприємця відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності, подано податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця.

Затим, у цій справі додатковим рішенням суду першої інстанції задоволено заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу. Ухвалено стягнути на користь Товариства судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35500грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу або для зменшення судом вказаної суми. Судом відзначено, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. З урахуванням ціни позову, складністю справи, об`ємом виконаних робіт, значенням справи для сторони, тривалості розгляду справи, долучених стороною позивача доказів, а також участі в судових засіданнях адвоката позивача протягом усього періоду її розгляду, суд вважає, що зазначена сума витрат є співмірною.

Постановою апеляційного суду змінено додаткове рішення, зменшено суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 35000,00грн. до 20000,00грн. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю або направити справу на новий розгляд; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та прийняття необґрунтованих рішень. Як вважає відповідач, судами не встановлено обставин, які потребують з`ясування, не надано належну оцінку фактам, які свідчать, що між сторонами господарські операції фактично не здійснювались, за спірними операціями оформлені первинні документи з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, застосування судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду. На думку відповідача, враховуючи буквальний зміст термінів «компетентний орган», що вжито у Конвенціях і національним законодавством також установлено вимогу, що довідка видається компетентним органом, - суди мали прийти до висновку, що надані позивачем під час перевірки документи є неналежними, такими, що не дають підстави для звільнення від оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України. Відповідач переконаний, що позивач як сторона договору купівлі-продажу тепловоза у фізичної особи мав обов`язок, як податковий агент, нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок, затим що, статус фізичної особи-підприємця у даному випадку не впливає на правовий статус його майна, власником якого він є як фізична особа. Відповідач указує, що при дослідженні питання заборгованості позивача в результаті переуступки права вимоги, суди неповно та невсебічно дослідили обставини, на які посилався відповідач. Також, відповідач указує, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків. Крім того, відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу, зазначає, що сума витрат у розмірі 20000грн. є значно завищеною та неспівмірною із: складністю справи (переважну частину предмета доказування становить питання реальності господарських операцій, що не потребує особливих навичок); часом, витраченим адвокатом на підготовку позовної заяви, ознайомлення з відзивом на позов, що жодним чином не підтверджено; публічний інтерес відсутній.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, позивач зазначає про законність рішень судів попередніх інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається на підставі матеріалів справи з`ясовано, що ТОВ "Протеїн Інвест" укладено договори на переробку сої з ТОВ "Західний Аграрний Холдинг", ТОВ "Велан Південь Трейд", ФГ "Зерносвіт +", ПП "АГРОФІРМА "ТПП АГРОАЛЬЯНС".

Податковий орган вважає, що перевіркою фактично не підтверджено можливість здійснення ТОВ "Західний Аграрний Холдинг", ТОВ "Велан Південь Трейд", ФГ "Зерносвіт +", ПП "Агрофірма "ТПП Агроальянс" господарських операцій з ідентифікованим товаром (соєю) у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, відсутністю достатньої кількості працівників, відсутністю отримання супутніх послуг для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність можливості виконання взятих на себе зобов`язань з реалізації ідентифікованого товару (сої), та як наслідок неможливість передачі даного товару (сої) для переробки на давальницьких умовах ТОВ "Протеїн Інвест" згідно договорів на переробку сої давальницьких умовах.

Відповідач дійшов висновку, що отримана в результаті переробки сої готова продукція: олія соєва, шрот соєвий та оболонка соєва, які відповідно до наданих для перевірки документів передані ТОВ "Протеїн-Інвест" замовникам ТОВ "Західний Аграрний Холдинг", ТОВ "Велан Південь Трейд", ФГ "Зерносвіт +", ПП "АГРОФІРМА "ТПП АГРОАЛЬЯНС", є безоплатно наданими та відповідно їх вартість не включається до доходу підприємства, оскільки не відбувається збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ «Протеїн Інвест» перебував у взаємовідносинах з Іноземним підприємством «Драйфхолм Фармінг», зокрема по операціях з придбання сої урожаю 2020 року.

Відповідачем зроблено висновок про те, що укладений ТОВ "Протеїн Інвест" з ІП "Драйфхолм Фармінг" договір поставки не опосередковується реальним виконанням господарської операції, яка становить його предмет, у зв`язку із відсутністю у даного постачальника виробничих, трудових ресурсів та самого активу для здійснення такого постачання. Зокрема, не встановлення факту законного введення в обіг (джерела походження), або реального задекларованого виробництва сільськогосподарської продукції (сої); відсутність об`єктів оподаткування податком на майно, що свідчить про відсутність у ІП "Драйфхолм Фармінг" активів, зокрема основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності; відсутність земельних ділянок для вирощування СГ продукції; відсутність взаємовідносин між перевізником і замовником транспортних послуг; транспортні засоби із державними номерними знаками, які зазначені у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, відповідно до відомостей "НАІС ДЦАІ" МВС України, не пов`язані з автомобільним перевізником; відсутність сертифікатів якості; відсутність складських приміщень - свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій між ІП "Драйфхолм Фармінг" та ТОВ "Протеїн Інвест".

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що посилання відповідача на відсутність у контрагентів кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, суди вважали безпідставними, оскільки, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів певної кількості персоналу не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Доводи/мотиви відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин ґрунтуються на інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання.

Важливо зауважити, що відповідач не посилається на докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність позивача щодо протиправної поведінки його контрагентів.

Суд зауважує, що відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою це спростовують (постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №120/1010/20-а).

Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Переглядаючи судові рішення у порядку касаційного оскарження, суд касаційної інстанції з`ясував, що Акт перевірки містить інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо контрагентів, що у свою чергу не свідчить про встановлення судом фактів, які вказують про обізнаність платника податків щодо поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17, - факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У цій справі суди встановили, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу, які зазначені в акті перевірки. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Крім того, у цій справі податковим органом встановлено завищення інших операційних доходів та інших доходів за 2020 рік в сумі 21 934 046 грн. за рахунок віднесення до складу інших операційних доходів та інших доходів доходу від операційної курсової різниці нарахованої по немонетарним статям, завищення інших витрат за 2020 рік в сумі 74 775 038 грн. за рахунок віднесення до їх складу операційної курсової різниці нарахованої по немонетарним статтям балансу, перевіркою встановлено, що до складу інших операційних доходів позивачем віднесено операційну курсову різницю в сумі 5 448 452 грн. по немонетарним статтям балансу, а саме: по довгостроковій заборгованості, яка виникла в результаті переуступки права вимоги між Компанією "INNOVERA HOLDINGS LTD", TOB "ЛВН Лімітед" та TOB "Протеїн Інвест".

Також завищено задекларовані суб`єктом господарювання показники в рядку 2240 «Інші доходи» Звіту про фінансові результати показників за 2020 рік всього в сумі 16 485 594 грн. за рахунок віднесення до їх складу операційної курсової різниці, по немонетарним статям балансу довгостроковій заборгованості яка виникла в результаті переуступки права вимоги між Компанія «INNOVERA HOLDINGS LTD», TOB «ЛВН Лімітед» та TOB «Протеїн Інвест».

Крім цього, позивачем до складу інших витрат за 2020 рік віднесено операційну курсову різницю в сумі 74 775 038 грн. по немонетарним статям балансу - довгостроковій заборгованості, яка виникла в результаті переуступки права вимоги між Компанією "INNOVERA HOLDINGS LTD", TOB "ЛВН Лімітед" позивача, погашення якої не відбулось.

На дату балансу 31.03.2020 позивачем проведено нарахування операційної курсової різниці в сумі 55 128 780,07 грн., на дату балансу 30.09.2020 - в сумі 19 646 257,96 грн. В бухгалтерському обліку операції позивачем відображені наступними проведеннями: Д-т 945 "Витрати від операційної курсової різниці" - К-т 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті"

Операційну курсову різницю в сумі 74 775 038,03 грн. позивачем включено до складу рядка 2240 "Інші витрати" Звіту про фінансові результати показників за 2020 рік.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджене Наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 № 193.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів":

курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах;

монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів;

немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу;

операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Відповідно до пункту 7 П(с)БО 21, на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу. Також, відповідно до абзацу другого пункту 8 П(с)БО 21, курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат).

Виникнення курсових різниць не є наслідком прийнятих товариством та/або учасником товариства рішень, а обумовлено коливанням курсів валют, що є об`єктивною зміною навколишнього макроекономічного середовища, в якому позивач проводить господарську діяльність.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 21 курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Посилання відповідача на відображення курсових різниць у складі додаткового капіталу, то таке відображення є виключенням із наведених вище правил і здійснюється лише за наявності умов і підстав, що чітко визначені пунктом 8 П(с)БО 21. Відповідно до п. 8 П(С)БО 21 курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов`язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу.

Враховуючи, що курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статей за курсами, котрі відрізняються від тих, за якими вони переводилися при первісному визнанні протягом періоду або у попередній фінансовій звітності, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають, доводи відповідача щодо допущених позивачем порушень у цій частині є безпідставними.

Суд касаційної інстанції відзначає, що доводи касаційної скарги не містять посилань на неправильне застосування судами попередніх інстанцій у цій частині норм матеріального права. У судовому засіданні представник відповідача не зазначила підстав і обґрунтування оскарження судових рішень у цій частині.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що при здійсненні виплати з доходу з джерелом його походження з України з урахуванням вимог п.103.10. ст.103 Податкового кодексу України (при відсутності довідки про підтвердження статусу резидентів), не утримано податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, суди встановили, що як вважав відповідач:

здійснено виплати доходів в сумі 7360 євро / 220 153,79 грн. нерезиденту - компанії PRECIA MOLEN (Франція) джерелом походження з України при відсутності довідки про підтвердження статусу резидента Франції;

здійснено виплати доходів в сумі 11200 євро/334619,68 грн. нерезиденту - компанії Lachenmeier Monsun A/S (Данія) джерелом походження з України при відсутності довідки про підтвердження статусу резидента Данії.

Згідно пункту 103.4. статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Згідно п. 103.10 ст. 103 ПК України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписаної 30.01.1997, ратифікованої 03.03.1998 (дата набуття чинності 01.11.1998) термін "компетентний орган" означає стосовно України Міністерство фінансів або його повноважного представника; стосовно Франції - Міністра управління бюджетом або його повноважного представника.

Позивачем надано Витяг із торгового реєстру підприємств та організацій Республіки Франція, виданий Канцелярією Торгового Суду міста Обена (Франція) станом на 12.11.2020, в якому вказано, що юридична адреса та інші офіси, що входять до компетенції компанії, знаходяться у Верас, 07000 (Франція).

Також позивачем контролюючому органу було надано Довідку Головного Управління Державних Фінансів Французької Республіки №9260973 від 10.12.2020 про відсутність податкової заборгованості. Зазначений документ містить відомості про адресу установи (Верас) та реєстраційний номер в Національному реєстрі підприємств та організацій: 386620165. Довідка отримана із сервісу Головного управління державних Фінансів, що входить до структури Міністерства бюджету, державних рахунків та цивільної адміністрації Франції.

Зазначені документи перекладені на українську мову, справжність підпису перекладача засвідчено приватним нотаріусом.

Таким чином, довідка № 9260973 від 10.12.2020 видана компетентним органом Франції в розумінні Конвенції, та враховуючи інформацію з витягу із торгового реєстру, надавала позивачу підстави для звільнення від оподаткування послуг Компанії PRECIA SA, резидента Франції, згідно з вимогами ст.103 ПК України.

Крім того, відповідно до п.1 ст.3 Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 05.03.1996, термін "компетентний орган" означає в Україні - Міністерство фінансів України або його повноважного представника; у Данії - Міністра оподаткування або його повноважного представника.

Позивачем було надано до перевірки Офіційні сертифікати, видані Управлінням у справах підприємств Данії від 24.04.2019 та 26.10.2020 відповідно, щодо компанії Lachenmeier Monsun A/S, де зазначено, що:

підприємство було зареєстроване відповідно до законодавства Данії і має статус підприємства, що веде свою діяльність в звичайному режимі роботи в Центральному реєстрі компаній;

підприємство не було визнано банкрутом, не знаходиться в стадії реструктуризації або ліквідації;

підприємство виконало свої зобов`язання щодо сплати внесків на соціальне забезпечення відповідно до законодавства Данії;

підприємство виконало свої зобов`язання зі сплати податків і зборів відповідно до законодавства Данії.

Вказані документи містять відомості щодо реєстраційного номера компанії, її місцезнаходження, а відповідні відомості заявлені і засвідчені, зокрема, Митною і податковою адміністрацією Данії.

Зазначені документи перекладені на українську мову, справжність підпису перекладача засвідчено приватним нотаріусом.

На підставі викладеного, суди дійшли висновку, що надані позивачу довідки є належними документами згідно з пунктом 103.5 статті 103 ПК України, та давали підстави для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, виплачених нерезиденту, який є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір. Відповідно, позивач не має обов`язку доходи такого нерезидента із джерелом їх походження з України оподатковувати відповідно до законодавства України з питань оподаткування. Суд не може не взяти до уваги вказані документи при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення від оподаткування відповідно до пункту 103.4 статті 103 ПК України та положень двосторонніх конвенцій.

Також. у справі, що розглядається, між позивачем (покупцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавцем) укладено договір купівлі-продажу №34-08/2019 від 30.08.2019, за умовами якого продавець зобов`язується передати вживаний тепловоз ТГМ-4, а покупець - прийняти та сплатити за нього грошову суму. Загальна сума договору (враховуючи додаткову угоду №1) складає 3 4550 000,00 грн. Договір підписаний продавцем саме як фізичною особою-підприємцем, а у п.8.1.2 договору вказано, що продавець має статус платника єдиного податку на прибуток 3-ї групи.

Сторонами складено акт прийому-передачі від 21.11.2019 до договору купівлі-продажу, згідно якого фізична особа - підприємець ОСОБА_1 передає, а ТОВ "Протеїн Інвест" приймає Тепловоз ТГМ-40, заводський № 0610, 1990 року випуску.

Обґрунтовуючи доводи про порушення позивачем податкового законодавства, відповідач посилався на те, що Цивільним кодексом України не визначено суб`єктом права приватної власності фізичну особу - підприємця, тому дохід від продажу рухомого майна, отриманий ОСОБА_1 , підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному ст. 173 ПК України, якою унормовано порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна.

Відповідно до п.п.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб`єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

На підставі матеріалів справи, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суди дійшли висновку, що позивач при придбанні товару у фізичної особи - підприємця діяв в рамках норм ПК України, оскільки при взаємовідносинах з суб`єктом підприємницької діяльності він не виступає в якості податкового агента, та, як наслідок, не зобов`язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за суб`єкта підприємницької діяльності, а отже, в податкових розрахунках форми 1-ДФ і не зобов`язаний відображати доходи, виплачені вказаній особі. При цьому позивачем також надано доказ державної реєстрації вказаної фізичної особи-підприємця відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності - виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.08.2018. Вказаною фізичною особою-підприємцем були подані податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 3 квартали 2019 року та за 2019 рік.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на безпідставну, на думку податкового органу, відмову суду у задоволенні клопотання про витребування доказів і виклик свідків.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем заявлено до суду першої інстанції клопотання, у якому податковий орган просив суд викликати в якості свідків наступних осіб:

ОСОБА_2 для надання пояснень щодо обставин ведення господарської діяльності ІП «Драйвхолм Фармінг».

ОСОБА_3 для надання пояснень щодо обставин ведення господарської діяльності ФГ «Зерносвіт +».

Також вказує, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області направлено запити до органів, що здійснюють досудове розслідування у кримінальних провадженнях (копії яких надано до суду разом з поясненням від 17.09.2021), щодо надання інформації та копій документів, які можуть свідчити про участь у схемах мінімізації сплати податків, фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача. Відповіді на які наразі на адресу відповідача не надійшли.

Просить витребувати матеріали окремих кримінальних проваджень у Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Головного управління ДФС у Сумській області та у Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Суд першої інстанції, посилаючись на вимоги частини другої статті 77 КАС України, в межах приписів процесуального закону дійшов висновку, що докази в обґрунтування непричетності окремих посадових осіб контрагентів позивача до діяльності цього товариства, якщо на це міститься посилання в акті перевірки, має подати суду саме відповідач. Також, суд вказав, що відповідачем не доведено вжиття вичерпних заходів для отримання доказів, зазначених ним у клопотанні.

Вважаючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання, відповідач викладає обставини справи та процесуальні дії суду, і зазначає про свою незгоду з прийнятим судом рішенням, при цьому, без будь-якого правового обґрунтування своїх доводів.

Також, не наводить відповідач обґрунтованих доводів неправомірності прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 20000грн.

Відповідач не зміг спростувати, що при визначенні суми відшкодування апеляційний суд керувався критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Суд касаційної інстанції відзначає, доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам суду у рамках цього касаційного провадження.

Керуючись статтями 340, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі №560/9843/21 залишити без змін.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі №560/9843/21, якою змінено додаткове рішення, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду