Рішення

від 09.02.2024 по справі 286/3933/23

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/3933/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Максимець О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Гладковицької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою і просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на домоволодіння - будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , 1991 року побудови, що належав на праві власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка. Однак, оформити спадщину на будинок нотаріально вона не може, так як спадкодавець при житті не виготовив свідоцтво про право власності на нього. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку у приватну власність не передавалася.

Відповідач відзиву на позов не надав.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач в своїй позовній заяві просить справу слухати у її відсутність. Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, але надала клопотання, в якому просить справу слухати у її відсутність. При цьому зазначила, що Гладковицька сільська рада не заперечує щодо задоволення позову.

Суд, врахувавши позиції учасників, наведені в письмових заявах, та дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст.316 ЦПК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ч. ч. 1,2 ст. 325 ЦПК України визначено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

В ст. 328 ЦПК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Згідно ст. 1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1218 ЦПК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч.ч.4, 5 ст. 82 ЦПК України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 18.03.2019 у справі №343/1048/17 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відродження у мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц.

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 08.06. 2021 у справі №662/397/15-ц .

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 01.08.2007 у справі №2-1178/07 було визнано дійсною угоду, укладену 10 серпня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу недобудованого будинку АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_2 право власності на недобудований будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вказаного рішення суду (а.с.16).

З копії рішення виконавчого комітету Першотравневої селищної ради народних депутатів Овруцького району Житомирської області від 6 лютого 1991 року №9 вбачається, що останнім ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку площею 40,4 кв.м. по АДРЕСА_1 в розмірі 1200 кв.м. Зобов`язано ОСОБА_3 звернутися до архітектора за виготовленням планово-технічної документації на будівництво житлового будинку та відведення земельної ділянки в натурі (а.с.24).

Довідка виконавчого комітету Першотравневої селищної ради Овруцького району Житомирської області №610 від 20.02.2014 свідчить, що по АДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету №9 від 06.02.1991 дійсно була виділена земельна ділянка площею 0,12 га для будівництва житлового будинку (а.с.25).

Рішенням двадцять восьмої сесії селищної ради шостого скликання Першотравневої селищної ради Овруцького району Житомирської області від 14.11.2013 №373 було надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду терміном на 25 років для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтованою площею 0,12 га по АДРЕСА_1 (а.с.27).

Спеціалістом ПП «Андвол» ОСОБА_4 в присутності замовника ОСОБА_2 було складено протокол погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_2 , який було погоджено селищним головою Левківським М.К. (а.с.28-29).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.06.2021 (а.с.7).

Копія довідки Гладковицької сільської ради Овруцького району Житомирської області №671 від 11.04.2023 свідчить, що ОСОБА_2 , 1954 року народження, дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з ним на день смерті ніхто не був зареєстрований і не проживав (а.с.15).

Поряд з тим, копія рішення Овруцького районного суду від 28.12.2022 у справі №286/2912/22 свідчить, що вказаним рішенням було задоволено позов ОСОБА_1 та встановлено факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 без шлюбу у період з 23.10.2018 по 21.06.2021 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 27.01.2023 (а.с. 10-11).

Копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 20.08.2009 та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 23.10.2018, в свою чергу, свідчать, що між позивачем та спадкодавцем було укладено шлюб 08.08.2009, який 23.10.2018 було розірвано (а.с. 8,9).

Таким чином, зважаючи, що вказаним рішенням Овруцького районного суду встановлено факт проживання однією сім`єю позивача та спадкодавця у період з 23.10.2018 по 21.06.2021, тобто протягом 2-х років 7 місяців (повних), а до цього часу з 08.08.2009 по 23.10.2018 вони проживали в зареєстрованому шлюбі, то відповідно позивач набула право на спадкування за четвертою чергою спадкоємців за законом, оскільки відповідно до положень ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, не має. Однак, спадщину позивач оформити не може, оскільки нею не надано правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.

Вказані обставини підтверджуються постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії №438/02-31 від 16.03.2023, повідомленням Овруцької ДНК №2231/01-16 від 01.12.2023, листом Гладковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області №222-349 від 09.11.2023.

Оцінюючи надані докази, суд відмічає, що спадкодавець ОСОБА_2 набув за життя згідно рішення суду право власності саме на недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 . Причому, будь-яких належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували ступінь готовності будинку на час його придбання спадкодавцем суду не надано. До спадкоємця на підставі положень ст.ст. 1216, 1218 ЦК України переходять лише ті права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що спадкодавець за життя не набув право власності на спірне домоволодіння, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до Гладковицької сільської ради, яка розташована за адресою: вул. Репкіна Н., 5а с. Гладковичі Коростенського району Житомирської області, про визнання права власності на спадкове майно, відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець

Повне рішеннявиготовлено 19лютого 2024року.