Постанова

від 13.02.2024 по справі 193/566/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/381/24 Справа № 193/566/22 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - Софіївська селищна рада

розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Софіївської селищноїради на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року, ухваленого суддею Шумською О.В. в смт. Софіївка, Софіївського району Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

У липні 2022 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Софіївської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначили, що Рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №176 від 14.12.2012 року ОСОБА_1 взято на квартирний облік, як молодого спеціаліста.

Протоколом житлової комісії середнього та старшого начальницького складу Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області №17 від 13.06.2013 року сім`ї співробітників Софіївського РВ - лейтенанту міліції Попришко С.М. та лейтенанту міліції ОСОБА_2 , як молодим спеціалістам надано службове приміщення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 12.07.2013 року виконавчим комітетом Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області прийнято рішення №91 від 12.07.2013 року, яким вирішено видати ордер ОСОБА_1 на заселення житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 у складі сім`ї з ОСОБА_2 .

На підставі вищезазначених протоколу та рішення 26.07.2013 року між начальником Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

З метою приватизації вищезазначеної квартири на сім`ю з трьох чоловік - подружжя ОСОБА_3 та їх доньку ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 звернувся до Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області з відповідною заявою.

Проте, 20.09.2021 року виконавчим комітетом Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області прийнято рішення не виключати із числа службових жилих приміщень квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

З супровідного листа разом з яким відправлено вказане рішення вбачається, що підставою для відмови стало те, що відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Однак, в ході збору інформації про підстави віднесення спірної квартири до числа службових та передачі її від Головного управління МВС України в Дніпропетровській області до Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області встановлено, що зазначена квартира віднесена до числа службових поза встановленим порядком, виходячи з наступного.

Листом №18695/БР від 15.03.2018 року голова ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області звернувся до Софіївського селищного голови Софіївського району Дніпропетровської області з питанням передачі квартири за адресою АДРЕСА_1 , в якій проживає поліцейський Софіївського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області зі своєю сім`єю, до комунальної власності територіальної громади.

Листом №279 від 21.03.2018 року Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області повідомила ГУ МВС України в Дніпропетровській області, що погоджує передачу спірної квартири до комунальної власності Софіївської селищної ради.

Голова ліквідаційної комісії Софіївського РВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області 22.10.2018 року звернувся до голови Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області з клопотанням про виключення житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , яка обліковується на балансі Софіївського РВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області з числа службових та подальшою передачею житла до комунальної власності Софіївського району.

Рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №117 від 10.12.2018 року зазначене клопотання не було задоволено та рекомендовано голові ліквідаційної комісії Софіївського РВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області здійснити передачу вищезазначеної квартири зі збереженням статусу службової.

28.05.2019 року голова ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Дніпропетровській області звернувся до голови Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області з клопотанням №19760/лк про виключення житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , з числа службових та наданням попередньої згоди про передачу зазначеної квартири до комунальної власності територіальної громади.

Рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №46 від 21.06.2019 року квартиру за адресою АДРЕСА_1 виключено з числа службових та рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №157 від 13.09.2011 року Про включення житлового приміщення до числа службових визнано таким, що втратило чинність.

Рішенням Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №2542-48/VII від 10.07.2019 року надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади нерухомого майна - службової квартири за адресою АДРЕСА_1 .

В той же час пунктом 1 зазначеного рішення незаконно скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №46 від 21.06.2019 року Про виключення квартири із числа службових.

Листом №19853/лк від 26.07.2019 року ГУ МВС України у Дніпропетровській області звернулося до Департаменту Державного майна та ресурсів МВС України з проханням передачі квартири зі сфери управління МВС України з Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області до комунальної власності Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області.

На підставі рішення Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №2542-48/VII від 10.07.2019 року та листа ГУ МВС України у Дніпропетровській області №19853/лк від 26.07.2019 року, МВС України видано наказ №594 від 10.09.2019 року, яким наказано ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Дніпропетровській області здійснити безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі Софіївського районного відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Рішенням Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №2783-55/VII від 18.12.2019 року прийнято безоплатно до комунальної власності Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади з балансу Софіївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області об`єкт житлового фонду - службову квартиру за адресою АДРЕСА_1 на баланс виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області.

За актом прийому-передачі квартири від 10.03.2020 року квартиру за адресою АДРЕСА_1 безоплатно передано у комунальну власність Софіївській селищній територіальній громаді.

Виходячи з вищевикладеного, позивачі вважають, що пункт рішення 1 Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №2542-48/VII від 10.07.2019 року, яким скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №46 від 21.06.2019 року Про виключення квартири із числа службових підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки спірна квартира віднесена до числа службових поза встановленим порядком.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів ОСОБА_5 до Софіївської селищної ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №2542-48/VII від 10.07.2019 року Про надання згоди на прийняття нерухомого майна у комунальну власність Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади, яким скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року №46 Про виключення квартири із числа службових.

Зобов`язано Софіївську селищну раду вирішити питання щодо приватизації квартири за адресою АДРЕСА_1 шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність ОСОБА_1 разом із членами його сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Софіївська селищна рада, будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачам у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, що спірна квартира належала Софіївському районному відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області, право власності на яку виникло на підставі договору купівлі-продажу №1970 від 27.12.2010. Вказує, що у 2011 році виконавчий комітет Софіївської селищної ради, розглянувши заяву Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 09.09.2011 №6141, прийняв рішення №157 «Про включення житлового приміщення (спірної квартири) до числа службового». Наголошує на тому, що це рішення не оскаржене, тому спірну квартиру включено до числа службових із дотриманням і відповідно до встановленого порядку. Відповідач зазначає, що судом не встановлено, що виконавчим комітетом Софіївської селищної ради приймалося рішення про повторне віднесення спірної квартири до числа службових.

Відповідач вважає, що судом не встановлено, а позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що рішення Софіївської селищної ради №2542-48/VІІІ «Про надання згоди на прийняття майна у комунальну власність Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади» приймалося саме з метою повторного включення спірної квартири до числа службових. Вказує, що суд та позивачі на свій розсуд без правових підстав визначили мету прийняття цього рішення та спотворили його зміст.

Відповідач звертає увагу на те, що у листах Софіївського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області №47.4/9544 від 22.10.2018, Головного управління МВС України №18695/Бр від 15.03.2018, за підписом голови ліквідаційної комісії Баранника П.Д., голови ліквідаційної комісії управління МВС України в Дніпропетровській області від 28.05.2019 №19760/лк взагалі відсутнє обґрунтування або підстави для виключення квартири із числа службових.

Відповідач вказує на те, що 26 червня 2019 року на 47 пленарному засіданні Софіївської селищної ради депутатами була висловлена категорична думка не знімати зі спірної квартири статус службової.

Зазначає, що 10 липня 2019 року на 48 пленарному засіданні селищної ради розглянуто питання та прийнято рішення №2542-48/VІІІ «Про надання згоди на прийняття майна у комунальну власність Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади», яким рада скасувала рішення виконавчого комітету та надала згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність спірної квартири, саме як службової. Основною метою прийняття зазначеного рішення було не повторне віднесення квартири до числа службового житла, а збереження статусу службової квартири та прийняття її до комунальної власності, саме у якості службової. Таким чином сторона відповідача вважає, що рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради №46 від 21.06.2019 скасовано на підставі та в межах законодавства України.

Відповідач вказує на те, що позивачі проходять службу в Національній поліції, тобто вони припинили трудові відносини з Софіївським районним відділом ГУ МВС України в Дніпропетровській області і на даний час працюють у відділенні поліції №9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, яке не є правонаступником Софіївського районного відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області. З урахуванням умов договору найму житлового приміщення (спірної квартири) від 26 липня 2013 року позивачі втратили право користування спірним житлом та зобов`язані його звільнити.

Також відповідач звертає увагу, що судом не було встановлено порушення прав позивачів на житло з боку відповідача, оскільки Софіївською селищною радою не вчинено дій, які б свідчили про обмеження їхнього права проживати у спірному житлі та користуватися ним, не ставилося питання про їх виселення з квартири.

Окрім того, відповідач зазначає, що подальше проживання позивачів у службовому приміщенні після припинення трудових відносин не є підставою для виключення його з числа службових. Вказує, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що на даний час потреба у використанні службового жилого приміщення, як службового відпала.

У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача, представник позивачів ОСОБА_5 , просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і належним чином обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

06.02.2024 від представника позивачів ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 13 лютого 2024 року на 14.00 годин, у зв`язку з його знаходженням у зазначений день та час у Дніпровському апеляційному суді, розташованому у м.Дніпро, вул.Харківська,13 при розгляді кримінального провадження №176/1033/22, де він представляє інтереси обвинуваченої.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строківрозгляду справисудом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст.17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Матеріалами справи встановлено, що 15.01.2024 представник позивачів ОСОБА_5 також подав клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 16 січня 2024 року на 11.00 годину, посилаючись на обставини, що і у повторній заяві, зайнятість у кримінальній справі №176/1033/22, де він представляє інтереси обвинуваченої у Дніпровському апеляційному суді м.Дніпро.

Оскільки, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності представника позивачів ОСОБА_5 та звертає увагу на те, що позиція позивачів викладена у відзиві на апеляційну скаргу, почута судом апеляційної інстанції, тому в задоволенні клопотання представника позивачів ОСОБА_5 про відкладення судового розгляду слід відмовити, що не суперечить правовій позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_6 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про повну відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині зобов`язання селищної ради прийняти рішення про приватизацію спірної квартири та передачі її у власність сім`ї ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Судом встановлено, що, Рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №176 від 14.12.2012 року ОСОБА_1 взято на квартирний облік, як молодого спеціаліста.

Протоколом житлової комісії середнього та старшого начальницького складу Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області №17 від 13.06.2013 року сім`ї співробітників Софіївського РВ - лейтенанту міліції ОСОБА_1 та лейтенанту міліції ОСОБА_2 , як молодим спеціалістам надано службове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому, 12.07.2013 року виконавчим комітетом Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області прийнято рішення №91 від 12.07.2013 року, яким вирішено видати ордер ОСОБА_1 на заселення житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 у складі сім`ї з ОСОБА_2 .

На підставі вищезазначених протоколу та рішення 26.07.2013 року між начальником Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

З метою приватизації вищезазначеної квартири на сім`ю з трьох чоловік - подружжя ОСОБА_3 та їх доньку ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 звернувся до Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області з відповідною заявою.

Проте, 20.09.2021 року виконавчим комітетом Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області прийнято рішення не виключати із числа службових жилих приміщень квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виходив з того, що відповідач поза встановленим порядком повторно відніс спірну квартиру до числа службових, після виключення її з числа службових, яке зокрема і стало підставою для передачі спірної квартири у комунальну власність з власності МВС, з метою унеможливлення її приватизації позивачами, тому пункт 1 рішення Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №2542-48/VII від 10.07.2019 року підлягає скасуванню.

Також, з урахуванням позиції відповідача, який прийняв оскаржуване рішення з метою унеможливлення її приватизації, на переконання суду першої інстанції, відповідач використовує свої дискреційні повноваження свавільно, тому з метою максимально ефективного захисту прав позивачів, яке виключить повторне звернення позивачів до суду, ефективним способом захисту буде зобов`язання Софіївської селищної ради вирішити питання щодо приватизації спірної квартири шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність позивачів.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а саме погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для скасування пункту 1 рішення Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №2542-48/VII від 10.07.2019 року, яким скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року №46 «Про виключення квартири з числа службових» та не погоджується з висновком суду у необхідності зобов`язання відповідача прийняти рішення про приватизацію та передачу спірної квартири у власність сім`ї позивачів ОСОБА_3 , з огляду на таке.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України гарантовано кожному мати право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно положень ч.1 ст.118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Порядок надання службових жилих приміщень і користування ними регулюється «Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 №37.

Постановою Верховної Ради України №1545-XII від 12.09.1991 року Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Відповідно до п.6 Порядку жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до п.3 Порядку жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа,організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Пунктом 4 Порядку, визначено, що до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення.

Так, матеріалами справи встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №176 від 14 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 як молодий спеціаліст був взятий на квартирний облік селищної ради (а.с.25).

Відповідно до Протоколу №17 від 13.06.2013 житлової комісії середнього та старшого начальницького складу Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, сім`ї співробітників Софіївського РВ: лейтенанту міліції ОСОБА_1 та лейтенанту міліції ОСОБА_2 , як молодим спеціалістам надано службове житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5 кв.м. (а.с.26).

Рішенням №91 від 12.07.2013 виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області видано ордер ОСОБА_1 на заселення житлового приміщення службової однокімнатної квартири, згальною площею 36,5 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-28).

26 липня 2013 року між начальником Софіївського районного відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області підполковником міліції Крижній Артуром Анатолійовичем (Наймодавцем), в особі з одного боку, я оперуповноваженим сектору карного розшуку Софіївського районного відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Попришко Сергієм Миколайовичем (Наймачем), з іншого боку укладено Договір найму житлового приміщення службової однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29-32).

З листа голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Баранника П.Д. від 15.03.2018 за вих.№18695/Бр адресованого Голові Софіївської селищної ради ОСОБА_7 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташована квартира державної власності, в якій мешкає поліцейський Софіївського ВП ГУНП в області зі своєю сім`єю і голова ліквідаційної комісії просить розглянути питання щодо можливості передачі зазначеної квартири до комунальної власності територіальної громади і в подальшму ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не заперечує щодо зняття з зазначеної квартири статусу службового житла (а.с.42).

У відповідь за зазначений вище лист голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Баранника П.Д. від 15.03.2018 за вих.№18695/Бр, селищний голова ОСОБА_8 21.03.2018 за вих. №279 повідомив про те, що Софіївська селищна рада погоджує передачу квартири до комунальної власності Софіївської селищної ради та для прийняття відповідного рішення просить направити розпорядчий акт (наказ, рішення тощо) про передачу службової квартири до комунальної власності Софіївської селищної ради із завіреними копія технічного паспорту та документу про право власності (а.с.43).

У листі голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Баранника П.Д. від 22.10.2018 за вих..№47.4/7544 адресованого голові Софіївської селищної ради Сегедію П.Ю. мова йде про те, що у зв`язку з ліквідацією Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, та передачею основних засобів на баланс ГУНП в Дніпропетровській області, ліквідаційна комісія Софіївського РВ ГУМВС просить розглянути питання виключення житлового приміщення (квартири АДРЕСА_1 ), яка обліковується на балансі Софіївського РВ ГУМВС з числа службових, та подальшої передачі житла до комунальної власності Софіївського району (а.с.44).

Рішенням Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №117 від 10 грудня 2018 Про службове приміщення за підписом селищного голови Сегедія П.Ю., голові ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Бараннику П.Д. рекомендовано здійснити передачу нерухомого майна однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 до комунальної власності Софіївської селищної ради із збереженням статусу службового або обґрунтувати необхідність виключення зазначеного жилого приміщення із врахуванням п.6 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04.02.1998 №37 (а.с.45-46).

У відповіді листі Про надання згоди щодо прийняття до комунальної власності службових квартир за підписом голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Баранника П.Д. від 28.05.2019 за вих.№19760/Лк, адресованому голові Софіївської селищної ради Сегедію П.Ю., зазначено, що для отримання наказу від МВС України про передачу квартири до комунальної власності передбачено наявність двох рішень місцевих органів влади, а саме: щодо виключення квартир, які планується передати до комунальної власності, з числа службових та про попередню згоду прийняття в комунальну власність. Просить на черговому засіданні виконавчого комітету селищної ради розглянути питання щодо виключення зазначеної квартири державної власності з числа службового житла та розглянути питання щодо надання попередньої згоди про передачу зазначеної квартири до комунальної власності територіальної громади та у разі позитивного вирішення питання надати відповідне рішення виконавчого комітету селищної ради (а.с.47).

У Рішенні виконавчого комітету Софіївської селищної ради №46 від 21 червня 2019 Про виключення квартири із числа службових зазначено, що враховуючи лист голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області Баранника П.Д. від 28.05.2019 за вих.№19760/Лк, виключити із числа службових житлових приміщень однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 13.09.2011 №157 «Про включення житлового приміщення до числа службових» вважати таким, що втратило чинність (а.с.48). Зокрема у п.2 цього рішення була накладена заборона приватизації спірної квартири.

В подальшому, Рішенням 48 сесії 7 скликання Софіївської селищної ради №2542-48/VІІ від 10 липня 2019 року було скасовано рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради від 21 червня 2019 року №46 «Про виключення квартири з числа службових» та надана згода на безоплатне прийняття у комунальну власність Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади нерухомого майна службової квартири загальною площею 36,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50).

Колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанціїпро тещо,після виключенняспірної квартириз числаслужбових,підставою дляповторного включенняїї дочисла службовихє рішеннявиконавчого комітетурайонної,міської,районної вмісті радиприйняте заклопотанням адміністраціїпідприємства,установи,організації,за умови,що жилеприміщення вільне,якого матеріалисправи немістять.

Відповідно до положень ч.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Згідно норм ч.7 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради, а у відповідності до ч.6 зазначеної норми закону рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Пунктом 15 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

З аналізу норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення виконавчого комітету ради можуть бути скасовані відповідною радою у разі невідповідності Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, а не будь-які рішення які їм заманеться та у разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради, однак вищезазначене рішення підписано виконуючим обов`язки голови ради і ним не використано надані повноваження щодо зупинки дії рішення та внесення питання на розгляд відповідної ради, що свідчить про незаконність скасування рішення виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області №46 від 21.06.2019 року «Про виключення квартири із числа службових».

Статтею 345 ЦК України встановлено, що фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме: не підлягають приватизації: квартири музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

За змістом ст.5 ЖК УРСР та ч.2 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств,організацій, установ.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтею 22 Закону України «Про міліцію» регламентовано основні засади соціального захисту працівників міліції, серед яких надання першочергово житлової площі працівникам міліції, а саме: жила площа працівникам міліції, в тому числі працюючим на транспорті, надається місцевими радами, відповідними міністерствами та відомствами у першочерговому порядку.

Відповідно до положень ст.96 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські забезпечуються житлом на підставах і в порядку, визначених житловим законодавством.

Поліцейським та членам їхніх сімей можуть надаватися житлові приміщення в гуртожитках та службові житлові приміщення в порядку і на умовах, визначених житловим законодавством. Поліцейські, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, під час звільнення зі служби в поліції за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату залишаються на цьому обліку до одержання житла з державного житлового фонду до настання визначених законом підстав для зняття із зазначеного обліку.

Статтею 16 ЖК УРСР визначено компетенцію виконавчих комітетів селищних, сільських Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території відповідної Ради до якої відноситься, зокрема здійснення управління житловим фондом Ради та видача ордерів на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду.

Згідно статті 18 ЖК УРСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до статті 51 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів. При цьому, відповідно до статті 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочні володіти, користуватися та розпоряджатись об`єктами права комунальної власності, в тому числі вони виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання щодо їх відчуження, визначати в угодах і договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються і передаються в користування й оренду.

Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 передбачає подання серед інших документів і копії ордеру про надання жилої площі у гуртожитку.

Так, суд першої інстанції перевірив та встановив, що судових рішень про визнання ордеру виданому ОСОБА_1 згідно ст.59 ЖК України, на підставі якого позивачі були зареєстровані у спірній квартирі, недійсним не існує, будь-яке інше житло за позивачами на праві власності не зареєстровано, що підтверджено довідкою ОКП Софіївське бюро технічної інвентаризації від 31.08.2021 року №195 та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.37-39).

Згідно з п.п.10, 11 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших.

У рішенні Європейського Суду від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, п.п.47, 48, Суд зазначив, що втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що передбачені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві». Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним в демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом, чи були мотиви, наведені для виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, прийнявши безпідставне рішення про скасування рішення про виключення спірної квартири з числа службових, що в подальшому призвело до прийняття рішення про відмову позивачам у приватизації та передачу у приватну спільну сумісну власність, здійснив непропорційне втручання в право позивачів на мирне володіння житлом, оскільки таке рішення позбавляє їх права набути право власності на це житло шляхом її приватизації.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанції,що підставою дляпередачі спірноїквартири укомунальну власністьз власностіМВС буловиключення цієїквартири зчисла службових,тоді яквідповідач, використовуючи свої дискреційні повноваження свавільно, поза встановленим порядком, повторно відніс спірну квартиру до числа службових, що унеможливлює її приватизацію позивачами та позбавляє останніх права набути право власності на спірне житло.

Оскільки рішеннямсуду першоїінстанції визнанопротиправним таскасовано пункт1рішення Софіївськоїселищної радиСофіївського районуДніпропетровської області№2542-48/VIIвід 10.07.2019року Пронадання згодина прийняттянерухомого майнау комунальнувласність Софіївськоїселищної об`єднаноїтериторіальної громади,яким скасованорішення виконавчогокомітету Софіївськоїселищної радивід 21червня 2019року №46Про виключенняквартири ізчисла службових,це надаєправо позивачамприватизувати спірнуквартиру,яка вжене єслужбовою,а відтак органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, тому колегія суддів вважає передчасним висновок суду про зобов`язання Софіївської селищної ради вирішити питання щодо приватизації спірної квартири шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність сім`ї позивачів, оскільки відсутні підстави, які встановлювали заборону позивачам в установленому законом порядку приватизувати спірну квартиру.

За наведених вище обставин справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов`язання Софіївської селищної ради вирішити питання щодо приватизації спірної квартири шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність сім`ї позивачів, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у позові, з підстав невірно обраного способу порушеного права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Софіївської селищної ради задовольнити частково.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року в частині зобов`язанння Софіївської селищної ради вирішити питання щодо приватизації квартири за адресою АДРЕСА_1 шляхом прийняття рішення про приватизацію та передачу квартири у власність ОСОБА_1 разом із членами його сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: