Постанова

від 13.02.2024 по справі 233/4409/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/467/24 Справа № 233/4409/21 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Костянтинівський професійний будівельний ліцей, Державний навчальний заклад "Костянтинівське вище професійне училище"

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача-1 Державного навчального закладу "Костянтинівське вище професійне училище" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2023 року, ухваленого суддею Левчук О.О. в м.Костянтинівка Донецької області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костянтинівського професійного будівельного ліцею, Державного навчального закладу "Костянтинівське вище професійне училище", третя особа ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову зазначила, що відповідно до наказу №739-к від 09.08.1996 вона була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера професійного технічного училища №20.

Згідно з наказом №513 від 07.12.1999 року з 15.02.2000 року ПТУ №20 та ПТУ №39 були ліквідовані та на їх базі шляхом злиття було створено ПТУ №39. Згідно з наказом №518 від 22.06.2004 року ПТУ №39 було реорганізовано в Костянтинівський будівельний лійцей, в якому позивач продовжила працювати на посаді головного бухгалтера.

12.01.2021 року міністром Міністерства освіти і науки України був підписаний наказ №38 "Про реорганізацію закладів професійної освіти Донецької області", згідно з яким припиняється Костянтинівський професійний будівельний ліцей шляхом приєднання до Державного навчального закладу "Котянтинівське вище професійне училище".

26.05.2021 року за №192 ОСОБА_3 , в.о. директора ДНЗ «Костянтинівське ВПУ», голова комісії з припинення Костянтинівського будівельного ліцею, дає доручення ОСОБА_4 , в.о. керівника Костянтинівського будівельного ліцею, члену комісії з припинення Костянтинівського будівельного ліцею, подати в первинну профспілкову організацію або до виборного представника від трудового колективу Костянтинівського професійного будівельного ліцею подання про реорганізацію закладів, відповідно до наказу МОНУ від 12.01.2021 «Про реорганізацію закладів професійної освіти Донецької області» з забезпеченням дотримання трудових прав і соціальних гарантій при розірванні трудових відносин з працівниками на підставах, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України. Повідомити до 31 травня 2021 року Державну службу зайнятості України про заплановане вивільнення працівників відповідно до ст.48 Закону України « Про зайнятість населення».

15.07.2021 року позивач засобами поштового зв`язку одержала попередження, згідно з яким їй запропоновано з 1 вересня 2021 року перевестися в Державний навчальний заклад «Костянтинівське вище професійне училище» на посаду економіста. Від цієї пропозиції вона відмовилася та надала письмову відповідь.

Згідно з наказом №68-к/тр від 25.08.2021 вона була звільнена з посади головного бухгалтера з 31.08.2021 у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 ст.40 КЗпП України.

Вважає, що її звільнення було проведено з чисельними порушеннями, і вона підлягає поновленню на роботі.

Так, згідно з пунктом 3 вищезгадуваного Наказу утворена комісія з припинення Костянтинівського будівельного ліцею у складі дев`яти осіб, зокрема ОСОБА_3 голови, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , тощо.

Пунктом 4 Наказу установлено, що відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України до Комісії з моменту її призначення переходять повноваження щодо управління справами Закладів, а повноваження Герасимова Віктора Павловича як керівника Костянтинівського професійного будівельного ліцею припиняються. Відповідно до пункту 6 підпункту 3 Наказу комісії попередити в установленому порядку працівників Закладів про реорганізацію та забезпечити дотримання їх трудових прав і соціальних гарантій, у тому числі повідомити Державну службу зайнятості України. Комісія є колегіальним органом, її члени мають зібратися та вирішувати певні питання згідно із Наказом. При цьому голова комісії не має функції одноособово вирішувати питання, які стоять перед комісією, в.о. Костянтинівського професійного будівельного ліцею також не має владних повноважень.

Проте попередження про її (позивача) вивільнення підписано ОСОБА_4 , який не мав на це повноважень, не дивлячись на те, що він є одним із представників Комісії. Доручила ОСОБА_4 зробити таке попередження ОСОБА_3 , незважаючи на те, що вона як голова Комісії не має також повноважень одноособово вирішувати ці питання. Підписів членів комісії під цими документами не має.

Наказ про її (позивача) звільнення підписаний ОСОБА_4 , який, вважає, не мав на це права.

Тобто документи не є легітимними та законними та підлягають скасуванню, чи визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Також, на її погляд, вона має згідно зі ст.42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Вона займала посаду головного бухгалтера 26 років. За цей період на її роботу не було ніяких нарікань, а тільки похвали з боку керівництва. Вважає, що у неї більш висока кваліфікація та продуктивність праці, ніж у головного бухгалтера тієї установи, яка поглинула їхню установу. Вважає, що перед її звільненням керівник ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище» повинна була виявити дійсно більш продуктивного працівника, але цього не зробила, внаслідок чого її звільнили з роботи, що вважає дискримінаційною мірою по відношенню до неї.

Просила суд скасувати наказ в.о. директора Костянтинівського професійного будівельного ліцею від 25 серпня 2021 року за №68-к/тр про її звільнення згідно з п.1 ст.40 КЗпП України; поновити її на роботі в Державний навчальний заклад «Костянтинівське вище професійне училище» в якості головного бухгалтера; стягнути з відповідачів солідарно на її користь 90 741,42грн. за весь час вимушеного прогулу; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі 908,00грн.

Рішенням Костянтинівськогоміськрайонного судуДонецької областівід 10 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволені.

Визнано протиправним та скасовано наказ Костянтинівського професійного будівельного ліцею №68-к/тр від 25 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з 31 серпня 2021 з посади головного бухгалтера за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Державного навчального закладу "Костянтинівське вище професійне училище".

Стягнуто солідарно з Костянтинівського професійного будівельного ліцею, Державного навчального закладу "Костянтинівське вище професійне училище" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року включно в розмірі 362 965,68 грн., наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнуто солідарно з Костянтинівського професійного будівельного ліцею, Державного навчального закладу "Костянтинівське вище професійне училище" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Державний навчальнийзаклад "Костянтинівськевище професійнеучилище", будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

При цьому, скаржник зазначає, що посада головного бухгалтера училища не була вакантною, цю посаду на момент видання наказу МОН понад 17 років обіймала ОСОБА_2 . Вказує, що комісією було проведено аналіз двох кандидатур ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рівень кваліфікації та інших вимог, відповідно до вимог закону. Комісія отримала для цього певні документи від кандидатур, зробила оцінку отриманої інформації та порівняльний аналіз двох кандидатур на своєму засіданні і прийняла рішення про залишення на посаді головного бухгалтера ОСОБА_2 . Далі комісією були виконані вимоги закону щодо процедури повідомлення особи про наступне звільнення, хоча позивач намагалась заважати цій процедурі шляхом відмови отримувати документи та підписувати їх. В свою чергу, училище намагалося надати позивачу роботу, пропонувавши наявні вакантні посади.

Відповідач вважає, що судом застосовані не відповідні приклади судової практики, які можливо було б застосовувати при розгляді даної справи. Вказує, що у всіх наведених судом першої інстанції випадках звільнення відбувалося внаслідок скорочення або зміни структури в організаціях, які тривалий час до цього працювали як єдине ціле. У даному випадку скорочення відбулося внаслідок припинення малокомплектних закладів шляхом їх приєднання до більш потужного.

Окрім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції зробив свої висновки на підставі не існуючих вимог законодавства та вказує, що порівняльний аналіз переважного права позивача на посаду іншого працівника могло бути проведено комісією у будь який спосіб, що і було зроблено у формі усного обговорення на засіданні комісії. Наголошує на тому, що комісія на своєму засіданні колегіально розглянула всі наявні документи обох кандидатів та шляхом обговорення цього питання та прийняття колегіального рішення вирішила це питання.

Відповідач звертає увагу на те, що підстави прийняття комісією саме такого рішення було вказано у відзиві на позов, що підтверджувалось доданими письмовими доказами та показаннями свідків, які були заявлені у клопотанні позивачем та ухвалою суду клопотання було задоволено, однак суд так і не допитав свідків.

Також відповідач звертає увагу на те, що на час звільнення позивача ОСОБА_4 був керівником Костянтинівського будівельного ліцею і звільнивши позивача він виконав рішення комісії, а не самовільно звільнив ОСОБА_1 .

Відповідач звертає увагу на те, що суд поновив позивача на посаді головного бухгалтера Державного навчального закладу «Костянтинівське вище професійне училище», але яким чином ?, на сьогодні реорганізація шляхом злиття закладів не завершена, на посаді головного бухгалтера з 27.01.2022 працює ОСОБА_5 .

Сторона відповідача звертає увагу на те, що суд першої інстанції про судове засідання 10.08.2023 о 10.30 год. повідомив представника відповідачів та директора училища о 08.11 10.08.2023 засобами електронної пошти, тобто не за 5 днів, як це передбачено нормами ст.128 ЦПК України. Вказує, що представник відповідачів ОСОБА_6 не мав можливості відповісти суду відповідною заявою, тоді як директор училища, знаходячись у відрядженні через свого секретаря повідомила суд про неможливість явки представника відповідачів у суд, просила розгляд справи перенести на іншу дату, однак суд проігнорував заяву директора училища, чим позбавив відповідачів права на захист.

У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Скрипченко Д.В., посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2023 року без змін.

29 січня 2024 на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду від директора Державного навчального закладу «Костянтинівське вище професійне училище Пометун Людмили надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 13.50 годин 13.02.2024 у зв`язку з відрядженням директора до Директорату професійної освіти Міністерства освіти і науки України у м.Київ з 12.02.2024 по 16.02.2024.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строківрозгляду справисудом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст.17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Матеріалами справи встановлено, що 12.01.2024 представник Державного навчального закладу «Костянтинівське вище професійне училище» Людмила Пометун також подала клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 12 січня 2024 року на 09.50 годину, посилаючись на те, що з виробничою необхідністю вона не зможе з`явитися в судове засідання до кінця лютого 2024 року.

Оскільки, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності представника відповідача та звертає увагу на те, що позиція сторони відповідача викладена в апеляційній скарзі, почута судом апеляційної інстанції, тому в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про відкладення судового розгляду слід відмовити, що не суперечить правовій позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_8 , які, кожен окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача з викладених у відзиві підстав, просили оскаржуване судове рішення залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача - 1 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №739-к від 09.08.1996 позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера професійного технічного училища №20.

Згідно з наказом №513 від 07.12.1999 року з 15.02.2000 року ПТУ №20 та ПТУ №39 були ліквідовані та на їх базі шляхом злиття було створено ПТУ №39. Згідно з наказом №518 від 22.06.2004 року ПТУ №39 було реорганізовано в Костянтинівський будівельний ліцей, в якому позивач ОСОБА_1 продовжила працювати на посаді головного бухгалтера.

12.01.2021 року міністром Міністерства освіти і науки України був підписаний наказ №38 «Про реорганізацію закладів професійної освіти Донецької області», згідно з яким припиняється Костянтинівський професійний будівельний ліцей шляхом приєднання до Державного навчального закладу «Костянтинівське вище професійне училище».

Зазначені обставини підтверджено відповідними записами у трудовій книжці позивача.

Дорученням від 26.05.2021 за №192 Лук`янчикової Дар`ї, в.о. директора ДНЗ «Костянтинівське ВПУ», голови комісії з припинення Костянтинівського будівельного ліцею, Державного навчального закладу «Дружківський професійний ліцей», доручено ОСОБА_4 , в.о. керівника Костянтинівського професійного будівельного ліцею, члену комісії з припинення Костянтинівського будівельного ліцею, Державного навчального закладу «Дружківський професійний ліцей» у триденний термін з дня отримання цього доручення: подати в первинну профспілкову організацію або до виборного представника від трудового колективу Костянтинівського професійного будівельного ліцею подання про реорганізацію закладів, відповідно до наказу МОНУ від 12.01.2021 №38 «Про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти Донецької області» з забезпеченням дотримання трудових прав і соціальних гарантій при розірванні трудових відносин з працівниками на підставах, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України; повідомити до 31 травня 2021 року Державну службу зайнятості України про заплановане вивільнення працівників відповідно до ст.48 Закону України « Про зайнятість населення» (а.с.22).

Згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2021 за №38 (а.с.23-25,63-64): припинений, зокрема Костянтинівський професійний будівельний ліцей (код ЄДРПОУ 02542171) шляхом приєднання до Державного навчального закладу «Костянтинівське вище професійне училище» (код ЄДРПОУ 02542969) (п.1); установлено, що Училище є правонаступником всього майна, прав і обов`язків Закладів (пп.1 п.3); утворена комісія з припинення Костянтинівського професійного будівельного ліцею у складі згідно з додатком, згідно з яким до Комісії увійшли, зокрема в.о. керівника ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище» Лук`янчикова Д. О. як голова Комісії, керівник Костянтинівського професійного будівельного ліцею Герасимов В. П. як член Комісії (п.3, додаток до Наказу); установлено, що відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України з моменту призначення Комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами Закладу, повноваження Герасимова Віктора Павловича, як керівника Костянтинівського професійного будівельного ліцею, припиняються (п.4).

15липня 2021 ОСОБА_1 письмовобула попередженапро вивільненняіз займаноїпосади головногобухгалтера за п.1 ст.40 КЗпП України з 31.08.2021 (а.с.20).

Одночасно з попередженням про вивільнення ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду економіста ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище».

Від переведення з 01.09.2021 на запропоновану посаду ОСОБА_1 відмовилася у зв`язку з тим, що не були дотримані переваги відповідно до ст.42 КЗпП України та запропонована посада меншого кваліфікаційного рівня, про що вона надала відповідну заяву.

Згідно з копією наказу про звільнення №68-к/тр від 25.08.2021 звільнено ОСОБА_1 , головного бухгалтера, з 31 серпня 2021 року у зв`язку із скороченням штату, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячного заробітку за статтею 44 КЗпП України та грошової компенсації за невикористану відпустку (а.с.15).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з обґрунтованості доводів сторони позивача про недотримання відповідачем при звільненні ОСОБА_1 вимог трудового законодавства.

При цьому, місцевий суд дійшов висновку, оскаржуваний наказ підписаний не керівником, а в.о. директора Віктором Герасимовим., а згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2021 за №38 з моменту призначення комісії з припинення Костянтинівського професійного будівельного ліцею повноваження ОСОБА_4 , як керівника Костянтинівського професійного будівельного ліцею, припинені, що унеможливлює підписання оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 - ОСОБА_9 .

Також суд дійшов висновку, що перевагу на залишення на роботі було надано головному бухгалтеру ОСОБА_2 , прийнятій на цю посаду до ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище» з 01.12.2003року. На підтвердження дотримання при звільненні позивача вимог ст.42 КЗпП України щодо переважного права ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на залишення на роботі стороною відповідача надані копія трудової книжки ОСОБА_10 , копія диплому ОСОБА_11 , копія свідоцтва про підвищення кваліфікації ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження дитини, копію рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_2 . Проте, довідки або іншого письмового документу в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на залишення на роботі, що мав з`ясовувати сам роботодавець при прийнятті відповідного рішення, стороною відповідача не надано.

Оскільки судпершої інстанціїдійшов висновкупро неправомірністьзвільнення ОСОБА_1 та необхідністьпоновлення їїна роботі,суд задовольниві похіднупозовну вимогу про стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулу, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати позивача з урахуванням кількості робочих днів за період часу з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року включно в розмірі 362965,68грн. (30247,14*12), у межах заявлених позовних вимог, з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами Державного навчального закладу «Костянтинівське вище професійне училище», викладеними в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення та наявності підстав для його скасування, з огляду на таке.

Відповідно до ст.40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1).

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2).

За приписами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1).

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч.2).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників... (ч.3).

Відповідно до тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладено на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (Постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №337/6165/18 (провадження № 61-18115св19)).

Так судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2021 за №38 припинений, Костянтинівський професійний будівельний ліцей (код ЄДРПОУ 02542171) шляхом приєднання до Державного навчального закладу «Костянтинівське вище професійне училище»; утворена комісія з припинення Костянтинівського професійного будівельного ліцею у складі згідно з додатком, згідно з яким до Комісії увійшли, зокрема в.о. керівника ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище» Лук`янчикова Д. О. як голова Комісії, керівник Костянтинівського професійного будівельного ліцею Герасимов В. П. як член Комісії (п.3, додаток до Наказу); установлено, що відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України з моменту призначення Комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами Закладу, повноваження Герасимова Віктора Павловича, як керівника Костянтинівського професійного будівельного ліцею, припиняються (п.4).

Також встановлено,що 15липня 2021 ОСОБА_1 письмовобула попередженапро вивільненняіз займаноїпосади головногобухгалтера за п.1 ст.40 КЗпП України з 31.08.2021 (а.с.18-19, т.1).

Одночасно з попередженням про вивільнення ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду економіста ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище».

Від переведення з 01.09.2021 на запропоновану посаду ОСОБА_1 відмовилася у зв`язку з тим, що не були дотримані переваги відповідно до ст.42 КЗпП України та запропонована посада меншого кваліфікаційного рівня, про що вона надала відповідну заяву (а.с.17, т.1).

Згідно витягу з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.09.2021 керівником юридичної особи:Костянтинівський професійний будівельний ліцей зазначено: ОСОБА_4 , 03.08.2010 (згідно статуту); Повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо; ОСОБА_3 голова комісії з припинення (а.с.36, т.1).

Додатком до наказу Міністерства освіти і науки України від 12.01.2021 №38 встановлено, що до складу комісії з припинення Костянтинівськогог професійного будівельного ліцею, зокрема входять дев`ять осіб, з яких: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 керівник ліцею, член комісії, ОСОБА_1 головний бухгалтер (а.с.24-25).

ОСОБА_4 , який підписав наказ про звільнення позивача виконав рішення Комісії з припинення Костянтинівського професійного будівельного ліцею, а не самовільно звільнив позивача.

Відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію й продуктивність праці.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації й продуктивності праці. Для такої перевірки необхідно вивчити документи й інші відомості про освіту та присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи й раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, за сукупністю цих двох показників. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто ці обставини повинен був з`ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.

Порівняльний аналіз переважного права позивача на посаду іншого працівника було проведено Комісією у формі усного обговорення на засіданні комісії двох кандидатур ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рівень кваліфікації та інших вимог відповідно до закону. Комісією було отримано ряд документів від кандидатур та зроблена оцінка отриманої інформації та порівняльний аналіз кандидатур та прийнято рішення про залишення на посаді головного бухгалтера саме ОСОБА_2 , оскільки як було встановлено комісією позивач повну вищу економічну освіту отримала у 2015 році, тобто до 2015 року не мала права обіймати посаду головного бухгалтера в державному навчальному закладі, тоді, як ОСОБА_2 має таку освіту з 2004 року, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина та мати, у неї в сім`ї інших працівників з самостійним заробітком немає, також вона має безперервний стаж роботи в ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище» на протязі 18 років, тоді, як ОСОБА_1 немає безперервного стазу роботи в в ДНЗ «Костянтинівське вище професійне училище».

Зазначене вище було викладено відповідачем у відзиві на позов (а.с.49-51, т.1), проте суд не надав відповідної уваги доводам іншої сторони про відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі.

У листі Міністерства Соціальної політики від 21.05.2012 №80/06/187-12 Про переважне право на залишення на роботі, вказано, що законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивності праці.

З огляду на встановлені колегією суддів обставини справи, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з додержанням норм трудового законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно здійснюється й розподіл судових витрат.

Нормами ч.6 ст.141 ЦПК визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом, позивач сплатила судовий збір у розмірі 908 грн. за вимогу немайнового характеру в частині сплати судового збору щодо вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, позивач звільнена звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідачем при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1362 грн. (908,00х1,5= 1362 грн.), який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, а відстрочений за ухвалою суду судовий збір у розмірі 4644,48 грн. підлягає компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача-1 Державного навчальногозакладу "Костянтинівськевище професійнеучилище" задовольнити.

Рішення Костянтинівськогоміськрайонного судуДонецької областівід 10серпня 2023року скасувати,ухвалити новесудове рішенняпро відмовуОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до Костянтинівського професійного будівельного ліцею, Державного навчального закладу "Костянтинівське вище професійне училище" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного навчального закладу "Костянтинівське вище професійне училище", сплачений останнім судовий збір в розмірі 1362, 00 грн.

Відстрочений Державному навчальному закладу "Костянтинівське вище професійне училище", судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4644,48 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: