Рішення

від 13.02.2024 по справі 443/1858/23

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1858/23

Провадження №2/443/60/24

РІШЕННЯ

іменем України

13 лютого 2024 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - територіальна громада села Вербиця в особі Ходорівської міської ради Львівської області, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 у с. Вербиця Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 1,0588 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ№068026 від 20.01.2003 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його теща ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,0588 га, що належали померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №068026 від 20.01.2003 року. Згідно довідки виконавчого комітету Ходорівської міської ради №420 від 26.10.2022 року, ОСОБА_4 дійсно була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_4 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради посвідчено заповіт за № 19 від 16.02.1996 року в користь дочки ОСОБА_3 . На момент смерті ОСОБА_4 в даному будинку проживала без реєстрації її дочка ОСОБА_3 , яка здійснювала догляд за матір`ю та займалася похороном. ОСОБА_3 вступила в управління спадковим майном у шестимісячний термін після смерті матері. Зазначає, що на момент смерті ОСОБА_4 , окрім її дочки - ОСОБА_3 , спадкоємцем першої черги спадкування за законом був також син покійної - ОСОБА_2 , однак він спадщину не прийняв та на неї не претендує. Чоловік покійної ОСОБА_5 помер швидше за свою дружину, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки ОСОБА_3 проживала із своєю матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважалася такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,0588 га, що належали померлій її матері ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №068026 від 20.01.2003 року, які вона фактично успадкувала, але юридично не оформила. Згідно довідки Житлово-експлуатаційної контори №4 ЗКПО 02128247 м. Стрий № 3070 від 25.10.2017 року, ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована по адресі АДРЕСА_2 до дня її смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із чоловіком ОСОБА_1 . В подальшому він у визначений законом термін звернувся в Стрийську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу №79/2018 року, а 23.02.2018 року йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом відносно частини квартири, що належала спадкодавцю.

12.09.2023 року позивач звернувся до Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_3 відносно земельної ділянки, однак нотаріус відмовив у його видачі через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на земельні ділянки на території Вербицької сільської ради, що належали померлій і є спадковим майном. Окрім того, місце реєстрації проживання ОСОБА_3 було відмінним від місця реєстрації проживання ОСОБА_4 на час її смерті, а тому для юридичного оформлення спадщини, позивачу необхідно встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 із ОСОБА_4 на час смерті останньої.

За таких обставин він змушений звертатися до суду.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 01.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.12.2023 року в порядку витребування доказів зобов`язано Стрийську державну нотаріальну контору Львівської області в особі завідувача в строк до 05 січня 2024 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи №79/2018, яка заводилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.12.2023 року завідувачем Стрийської ДНК Костур У.Т. надіслано копію спадкової справи №79/2018, яка заводилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 18.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому, просилв позов задоволити.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак 20.11.2023 року подав заяву, згідно якої просить розглядати справу без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача. Наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України йому зрозумілі.

Представник третьої особи - Ходорівської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі їхнього представника та винести рішення за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши вступне представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній зареєстрований у АДРЕСА_2 , з 17.12.1993 року (а.с.6 на звороті).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , 03.02.1973 року у Вербицькій сільській раді Жидачівського району Львівської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис №1 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 05.01.2009 року (а.с.45).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,0588 га, що належали померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №068026 від 20.01.2003 року (а.с.20).

За життя ОСОБА_4 , 18.02.1996 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Вербицької сільської ради Неїжмак С.С. та зареєстрований в реєстрі за № 19, згідно якого остання все своє майно заповіла - ОСОБА_8 (а.с.12).

На день смерті заповідачки ОСОБА_4 даний заповіт не змінений і не скасований, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №69963018 від 07.09.2022 року (а.с.13).

Згідно довідки виконавчого комітету Ходорівської міської ради №420 від 26.10.2022 року, ОСОБА_4 дійсно була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_4 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради посвідчено заповіт за № 19 від 16.02.1996 року в користь дочки ОСОБА_3 . На момент смерті ОСОБА_4 в даному будинку проживала без реєстрації її дочка ОСОБА_3 , яка здійснювала догляд за матір`ю та займалася похороном. ОСОБА_3 вступила в управління спадковим майном у шестимісячний термін після смерті матері (а.с.11).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала покази про те, що являлася сусідкою ОСОБА_4 , її дочка - ОСОБА_3 переїхала до неї в с.Вербиця, де доглядала за нею, займалася її похованням. ОСОБА_4 працювала в колгоспі та мала земельний пай.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав покази про те, що ОСОБА_4 проживала у с.Вербиця. Дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_3 проживала разом із нею більше року до дня її смерті. ОСОБА_4 працювала в колгоспі та мала земельний пай.

Судом встановлено, що крім ОСОБА_3 , інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б претендували на обов`язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 не було, оскільки чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер швидше за дружину, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.10).

При цьому, судом також встановлено, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом був також син покійної - ОСОБА_2 , однак він спадщину не прийняв та на неї не претендує, що підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №69963019 від 07.09.2022 року, відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14-15), а також поданою ним письмовою заявою (а.с.40).

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, ОСОБА_3 , спадщину за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично прийняла, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час його смерті, однак юридично не оформила своїх спадкових прав

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області від 20.03.2013 року (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,0588 га, що належали померлій її матері ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №068026 від 20.01.2003 року, які вона фактично успадкувала, але юридично не оформила.

Згідно довідки Житлово-експлуатаційної контори №4 ЗКПО 02128247 м. Стрий № 3070 від 25.10.2017 року, ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована по адресі АДРЕСА_2 до дня її смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із чоловіком ОСОБА_1 (а.с.17).

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №69963011 від 07.02.2022 року, заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувалося (а.с.18).

Оскільки заповіту ОСОБА_3 не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Судом встановлено, що крім позивача, спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 були також її діти, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №79/2018, яка заводилися після смерті ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.52-66).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у визначений законом термін звернувся в Стрийську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.53), внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу №79/2018.

Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч.ч. 5,6 ст.1273 ЦК України).

Як вбачається із письмових заяв ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які містяться в матеріалах спадкової справи №79/2018 (а.с.54, 54 на звороті), останні повідомляють, що їм відомо про відкриття спадщини після смерті їхньої матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також повідомляють, що спадщини вони не приймають та на її оформлення не претендують.

При цьому, як вбачається із матеріалів спадкової справи №277/2015 із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався тільки позивач.

23.02.2018 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право власност, виданого Стрийською міською радою 11.12.1996 року. Зареєстрованого в Стрийському МБТІ за №8308 (а.с.59).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У відповіді завідувача Стрийської ДНК Костур У.Т. №834/02-14 від 12.09.2023 року (а.с.22) на заяву ОСОБА_1 , останнього повідомлено, зокрема про те, що як видно із довідки, виданої Ходорівською міською радою ОСОБА_3 проживала без реєстрації разом із своєю мамою ОСОБА_4 , а зареєстрована була в АДРЕСА_2 . В судовому порядку не встановлено факт спільного проживання. І тому Вам необхідно звернутися в суд для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 разом із мамою ОСОБА_4 на момент її смерті. Але у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки площею 1,0588 га., яка надана для ведення товарного с/г виробництва на території Вербицької сільської ради, яка належала ОСОБА_4 і після встановлення всіх фактів в суді, ми свідоцтво про право на спадщину видати не можемо.

І тому, Вам необхідно звернутися в суд за визнанням за собою права власності на земельні ділянки площею 1,0588 га., яка надана для ведення товарного с/г виробництва на території Вербицької сільської ради, яку ОСОБА_3 фактично прийняла в спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї мами ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав в порядку спадкування за законом.

Зі змісту вказаного листа-відповіді випливає, що ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його дружини - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що місце реєстрації проживання ОСОБА_3 було відмінним від місця реєстрації проживання ОСОБА_4 на час її смерті, а також те, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради Львівської області.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала разом із ОСОБА_4 у с. Вербиця Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачка стверджує, що Державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_4 втрачено, що відповідачем не заперечується.

Доказом того, що покійній ОСОБА_4 на праві приватної власності належали земельні ділянки, які розташовані на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 01.02.2023 року, відповідно до якої, згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на підставі рішення ХІV сесії ІІІ-го демократичного скликання Вербицької сільської ради народних депутатів від 19.10.2001 р. №15 на гр. ОСОБА_4 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №068026 від 20.01.2003 р.. Реєстраційний номер 142. Площа земельної ділянки - 1,0588 га. (а.с.20).

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_4 у відділі не зареєстровано.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема у зв`язку із тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташовані на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області..

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимогКеруючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 у с. Вербиця Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 1,0588 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ№068026 від 20.01.2003року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2024 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка