Ухвала

від 21.02.2024 по справі 475/688/22

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/688/22

Провадження № 2-з/475/7/23

У Х В А Л А

21.02.2024смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Кривенко О.В.

при секретарі судових засідань Куш О.П.

заявника позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з викликом сторін заяву позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про забезпечення позову ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Доманівського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа №475/688/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та припинення права власності на майно.

Ухвалою Доманівського районного суду від 14.10.2022 р. по даній справі, накладено арешт на земельні ділянки та транспортні засоби, які належать на праві власності ОСОБА_3 , а саме:- земельна ділянка кадастровий номер 4822780300:10:000:1000, площею - 1,8358 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, Прибузька сільська рада Прибузька ТГ), що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1997.

- земельна ділянка кадастровий номер 4822780300:10:000:0201, площею -1,8300 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, Прибузька сільська рала Прибузька ТГ), що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1852.

- земельна ділянка кадастровий номер 4822780300:10:000:0199, площею -1,9 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, Прибузька сільська рада Прибузька ТГ), що підтверджується рішенням Прибузької сільської ради № 20 від 25.10.2021р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 302632092 від 14.06.2022р.

- земельна ділянка кадастровий номер 4822784000:03:000:0133, площею - 4,7269 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, Прибузька сільська рада Прибузька ТГ), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія та номер: ІІІ-МК №011277, виданий 22.02.2002., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 221132364 від 21.08.2020р.

- транспортний засіб марки ОРЛИК, тип ТЗ - Причіп легковий - В, 2004р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Згідно висновку про вартість майна від 06.09.2022р., ринкова вартість станом на 06.09.2022 рік становить 12 250,00 грн., а 14 частина ТЗ становить 6 125.00 грн.

- транспортний засіб марки OPEL, модель ZAFIRA, 2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_3 знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

- транспортний засіб марки СЗАП, модель - 8551 А, тип - спеціалізований причіп ПР-САМОСКИД-Е, 1987 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_5 знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

- транспортний засіб марки OPEL, модель ZAFIRA, 2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_7 знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .

- транспортний засіб марки МАЗ, модель 543240, тип - СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ-СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ САМОСКИД, 2004 р.в., державний номерний знак НОМЕР_9 , знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 .

- транспортний засіб марки WIELTON, модель W24, 1997 р.в., державний номерний знак НОМЕР_11 , знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 .

- транспортний засіб марки VOLVO, модель FH 440, 2008 р.в., державний номерний знак НОМЕР_13 , знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14 .

транспортний засіб марки МАЗ, модель 5551, 1986 р.в., державний номерний знак НОМЕР_15 , знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 .

Заява ОСОБА_1 обгрунтована тим, що на теперішній час виникла необхідність вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони користуватися ОСОБА_3 земельними ділянками та транспортними засобами, на які накледено арешт

Фактичне використання відповідачем земельних ділянок, у період розгляду спору щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та припинення права власності на майно, є самовільним захопленням земельних ділянок. Оскільки, засіявши земельну ділянку до збору врожаю відповідачем, позивач буде позбавлена користуватися належними їй земельними ділянками одразу після набуття рішення суду законної сили, у разі вирішення спору на користь позивача.

Крім того, хоч і на транспортні засоби накладений арешт, відповідач продає їх на запчастини, деякі автомобілі взагалі не відомо де знаходяться і в якому вони стані.

Отже, одноосібне використання спірних земельних ділянок та транспортних засобів, відповідачем порушуються права позивача, як співвласника на користування об`єктами спільного майна подружжя. Постійна експлуатація автомобілей та розпродаж їх на запасні частини, які є джерелом підвищеної небезпеки, призводить до їх прискореного зносу, негативно впливає на їх ринкову вартість постійним зменшенням до їх цінності та може привести до повної втрати. Транспортні засоби втрачають свою майнову цінність, у них збільшується ступінь зносу та взагалі вони можуть зазнати таких суттєвих ушкоджень, що не можливо буде використовувати за призначенням, ані продати, ані поділити між подружжям.

Тому позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони користуватися ОСОБА_3 вище вказаним майном.

В судовому засіданні заявник підтримала заяву, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні заяви, пояснив, що не перешкоджає в користуванні заявнику ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка також може її заясіяти та отримати прибуток. Транспортними засобами , які є в наявності, він користується як ФОП.

Представник відповідача просила відмовити в задовленні заяви, оскільки ухвалою суду вже накладено арешт на спірне майно, у заявника є можливість звернутися до суду про стягнення частини прибутку, в порядку ЦПК, тобто обрати належний спосіб захисту.

Заслухавши сторони, їх представників, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, зміст та вимоги позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1ст.152 ЦПК Українизаява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позов, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно дост. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 ЦПК Українизаходів забезпечення позову. Положення частини 2 цієї статті передбачають, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Впостанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В заяві про забезпечення позову заявник просить застосувати вид забезпечення шляхом заборони користуватись майном відповідачу ОСОБА_3 , проте суду необхідно з`ясувати відповідність заявлених видів забезпечення позову позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача. Припущення позивача, викладені у заяві, про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову повинні бути достатньо мотивованими. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, така правова позиція міститься у постанові ВС від 17 жовтня 2018 року №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).

Доманівським районним судом Миколаївської області винесено ухвалу від 14.10.2022 р. по даній справі, задоволено клопотання позивача та накладено арешт на все спірне майно - земельні ділянки та транспортні засоби.

Матеріали додані до заяви не містять доказів того, що існує реальна загроза пошкодження спірного майна саме відповідачем та у останнього є на меті передавати спірне майно у користування будь-яким третім особам.

Також, заборона експлуатації та користування спірними транспортними засобами не може вплинути на виконання рішення суду у разі задоволення позову та суперечить конструкції забезпечення позову. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 646/1660/20 (провадження № 61-14281ск20).

Окрім того, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу використовувати земельні ділянки.

Запропонований позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді заборони користуватись земельними ділянками означає заборона здійснювати господарські роботи, тобто є є таким, що перешкоджатимуть господарській діяльності. Відповідач в судовому засідання пояснив, що не заперечує у використанні земельної ділянки позивачем.

Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що подана заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.149-154,259,260,353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони користуватися майном ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали

суддя : О. В. Кривенко