Постанова

від 18.01.2024 по справі 910/8769/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. Справа№ 910/8769/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Шмельов М.М. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, повний текст рішення складено 25.09.2023

у справі № 910/8769/23 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський Вагонобудівний Завод"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія"

про стягнення 913 697,38 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Публічне акціонерне товариство "Крюківський Вагонобудівний Завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" про стягнення 913 697,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Крюківський Вагонобудівний Завод" зазначає про наявність підстав для нарахування штрафних санкцій у зв`язку з невчасною оплатою відповідачем наданих позивачем послуг за актом № 1 наданих послуг з проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзду ЕКр1-001, його вузлів та агрегатів від 31.10.2022 згідно з договором № 7622/010 013/с/11-УЗШК від 31.01.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський Вагонобудівний Завод" пеню у розмірі 848 275 грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 724 грн 13 коп; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем здійснено оплату з порушенням строків, визначених п. 3.8 договору. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що позивачем не вірно розраховано початок перебігу виникнення прострочення, а відтак за розрахунком суду до стягнення з відповідач підлягає пеня у розмірі 848 275,18 грн, в іншій частині слід відмовити. Судом критично оцінюються доводи відповідача про не направлення позивачем офіційним листом рахунку-фактури № КВ-10028 від 31.10.2022, що в свою чергу свідчить про не порушення строків виконання грошового зобов`язання, з боку відповідача, оскільки аналіз п. 3.8 договору дає підставу вважати, що розрахунок відбувається протягом 30-ти календарних днів на підставі рахунку, проте умови даного договору жодним чином не визначають про оплату протягом 30-ти днів з моменту отримання такого рахунку замовником та/або направлення такого рахунку, а п. 3.7 договору сторонами також погоджено інший порядок отримання рахунків на оплату. Окрім іншого, відповідачем не заперечується сам факт наявності в останнього рахунку-фактури № КВ-10028 від 31.10.2022, за яким проведено відповідні оплати 15.12.2022 та 03.01.2023 з призначенням платежу: "часткова оплата за проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзда ЕКр1-001 по дог 766/010013/с/11-УШК та рах. № кв-10028 від 31.10.2022".

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що офіційним листом рахунки щодо оплати договору від ПАТ "КВБЗ" на адресу відповідача не надходили, атому порушення порядку оплати, який визначений п. 3.8 договору відповідач не допускав, доказів надсилання рахунку відповідачу позивач суду не надав, крім того, суд не зазначив, якими саме доказами підтверджено факт виставлення позивачем рахунку-фактури № КБ-10028 від 31.10.2022, а у матеріалах справи містяться два різних рахунки-фактури, що свідчить про не доведення позивачем виставлення рахунку-фактури 31.10.2023.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що матеріалами справи підтверджено та досліджено судом факт виставлення позивачем рахунку-фактури № КВ-10028 від 31.10.2022 та реєстрації 11.11.2022 податкової накладної № 48 від 31.10.2022. Позивачем належним чином та у строки, визначені умовами договору, надані послуги з ремонту електропоїзда, про що свідчать підписаний сторонами акт № 1 від 31.10.2022, а також виставлено рахунок на оплату № КВ-10028 від 31.10.2022.

На думку позивача, суд правомірно дійшов висновку, що відповідачем не заперечується сам факт наявності у останнього рахунку-фактури № КВ-10028 від 31.10.2022, за яким проведено відповідні оплати 15.12.2022 та 03.01.2023 з призначенням платежу: "часткова оплата за проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзда ЕКр1-001 по дог 766/010013/с/11-УШК та рах. № КВ-10028 від 31.10.2022".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8769/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23 в засіданні 28.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 задоволено заяву представника Публічного акціонерного товариства "Крюківський Вагонобудівний Завод" (Масима Шмельова) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через програмне забезпечення "Easycon".

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду оголошено перерву у розгляді справи № 910/8769/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 до 18.01.2024.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8769/23 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2024 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 31.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір № 7622/010 013/с/11-УЗШК про надання послуг з проведення поточного ремонту двох електропоїздів ЕКр1 (надалі - договір). Відповідно до преамбули це договір укладений згідно з рішення тендерного комітету філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 30.12.2021 № 145/21.

Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, приймає на себе зобов`язання власними силами, засобами та матеріалами надати послугу з проведення поточного ремонту в об`ємі ПР-3 (далі ПР-3) двох електропоїздів ЕКр1 виробництва ПАТ "КВБЗ" (далі - електропоїздів) відповідно до умов даного договору та чинної нормативно-технічної документації АТ "Укрзалізниця" (Додаток № 4) в обсягах, передбачених переліком робіт з проведення поточного ремонту в об`ємі ПР-3 електропоїздів ЕКр1 (Додаток №3).

Найменування послуг: Поточні ремонти (ПР-3) електропоїздів ЕКр-1 (п.1.2.).

Місце надання послуг з проведення ПР-3 електропоїздів ЕКр1 - територія виконавця (п. 1.4).

Норма часу виконання ПР-3 одного з дев`ятивагонного складу електропоїзда серії ЕКр1 складає 50 робочих днів (1.5.).

Позивач зобов`язується надати у строк встановлений згідно з Графіку подачі на поточний ремонт та здачі з поточного ремонту електропоїздів серії ЕКр1 для слідування до Технічної пасажирської станції Дарниця (Додаток № 5) (далі - Графік) послуги з ПР-3 електропоїздів, а відповідач - прийняти ці послуги та оплатити їх (п. 1.7).

Порядок здачі та прийняття електропоїздів з поточного ремонту визначено сторонами у розділі 2 договору.

Так у п. 2.6. договору визначено, що після виконання всіх робіт передбачених Додатком № 3 позивач в добовий термін повідомляє відповідача про готовність електропоїзда до виходу з ремонту, а відповідач в свою чергу протягом 3-х робочих днів направляє своїх представників для проведення обкатки та приймання електропоїздів з ремонту.

Обкатка та прийняття електропоїзда з ремонту здійснюється за участю представників відповідача та позивача за результатами якого сторони підписують акт приймання з поточного ремонту електропоїзда, його вузлів та агрегатів (п. 2.7. договору).

За умовами п. 2.8. договору дата підписання обома сторонами акту наданих послуг з проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзда ЕКр1 його вузлів та агрегатів, є датою закінчення проведення ПР-3 електропоїздів та є підставою для нарахування податкових зобов`язань позивачем.

Відповідно до п. 3.7. договору позивач протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання обома сторонами Акту наданих послуг з проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзда ЕКр1 надає відповідачу рахунок на оплату за фактично надані послуги з ПР-3 на кожний електропоїзд окремо.

Згідно із п. 3.8. договору розрахунок за фактично надані послуги з ПР-3 електропоїзда здійснюється відповідачем протягом 30-ти календарних днів на підставі виставлених рахунків позивача, які направляються позивачем офіційними листами, але не раніше дати реєстрації податкової накладної.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами затверджено Графік подачі на поточний ремонт та здачі з поточного ремонту електропоїздів серії ЕКр1 для слідування до Технічної пасажирської станції Дарниця (додаток № 5 до договору в редакції додатково угоди № 1 від 25.10.2022) відповідно до якого, зокрема здача електропоїзда серії ЕКр1-001 з ремонту та введення його в експлуатацію - жовтень 2022.

За доводами позивача, виконавцем належним чином надані послуги з ремонту електропоїзда серії ЕКр1-001, про що сторонами складено відповідний Акт № 1 від 31.10.2022. Також позивач зазначає, що ним було виставлено рахунок для оплати № КВ-10028 від 31.10.2022 на суму 31 462 884,00 грн, строком оплати по якому - 29.11.2022, однак відповідачем в порушення взятих на себе зобов`язань невчасно проведено оплату. Зокрема, відповідачем 15.12.2022 було здійснено часткову оплату у сумі 10 000 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач направив на адресу відповідача претензію (вимогу) № 49-55-31/453 від 28.12.2022 про сплату заборгованості у розмірі 21 462 884,00 грн та пені у розмірі 782 423,64 грн.

У відповідь на вказану претензію позивача, відповідачем направлено лист від 13.02.2023, у якому повідомлено про оплату послуг за договором згідно із актом № 1 від 31.10.2022 частково 15.12.2022 у сумі 10 000 000,00 грн та 03.01.2023 у сумі 21 462 884,00 грн, а також зазначено про неправомірність нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем заборгованості за договором, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача в судовому порядку нарахованих у порядку п. 6.3. договору пені у розмірі 913 697,38 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивачем надані послуги з ремонту електропоїзда серії ЕКр1-001, про що сторонами складено Акт № 1 від 31.10.2022 наданих послуг з проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзду ЕКр1-001, його вузлів та агрегатів та Акт № 1 приймання з поточного ремонту ПР-3 електропоїзду ЕКр1-001, його вузлів та агрегатів від 31.10.2022, які підписані без будь-яких зауважень та заперечень.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № КВ-10028 від 31.10.2022 та 11.11.2022 зареєстровано відповідну податкову накладну № 48 від 31.10.2022.

У період 26-28 жовтня 2022 року, відповідно до умов договору № 7622/010 013/с/11-УЗШК про надання послуг з проведення поточного ремонту двох електропоїздів ЕКр1 від 31.01.2022 проведено комісійне приймання електропоїзду ЕКР1-001. За результатами приймання електропоїзду рахунок-фактуру № КВ-10028 від 31.10.2022 у складі інших товарно-супровідних документів, передбачених умовами п. 3.2., 2.8. договору було нарочно передано особисто уповноваженому представнику - заступнику директора філії Леоненку О.М., який є підписантом самого договору та договірних документів до нього, в тому числі акта приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого відповідачу і було виставлено відповідний рахунок на оплату.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, всупереч умовам п. 3.8. договору, здійснено оплату за послуги з ремонту електропоїзда серії ЕКр1-001 із простроченням, згідно із рахунком-фактурою № КВ-10028 від 31.10.2022 двома платіжними дорученнями від 15.12.2022 у сумі 10 000 000,00 грн та від 03.01.2023 у сумі 21 462 884,00 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.3. договору, за прострочення строків оплати за виконання ремонту електропоїздів, передбачених п. 3.8. цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Як встановлено судом, позивачем належним чином та у строки, визначені умовами договору, надані послуги з ремонту електропоїзда серії ЕКр1-001, про що свідчать підписаний сторонами акт № 1 від 31.10.2022, а також виставлено відповідний рахунок на оплату № КВ-10028 від 31.10.2022, відтак, враховуючи умови п. 3.8 договору та наявні в матеріалах справи докази, відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги з ремонту електропоїзда серії ЕКр1-001 у строк до 30.11.2022 включно, а тому першим днем прострочення вважається 01.12.2022.

Водночас, як вже зазначалось, відповідачем здійснено оплату з порушенням строків, визначених п. 3.8 договору, зокрема здійснено оплату за послуги з ремонту електропоїзда серії ЕКр1-001 згідно з рахунком-фактурою № КВ-10028 від 31.10.2022 двома платежами 15.12.2022 на суму у розмірі 10 000 000,00 грн та 03.01.2023 на суму у розмірі 21 462 884,00 грн (виписки по рахунку позивача за 15.12.2022 та за 03.01.2023 долучені позивачем до матеріалів справи).

При перерахунку заявленої позивачем до стягнення пені, з урахуванням того, що першим днем прострочення є 01.12.2022, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що сума пені у розмірі 848 275,18 грн, є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що аналіз п. 3.8 договору дає підставу вважати, що розрахунок відбувається протягом 30-ти календарних днів на підставі рахунку, проте умови даного договору жодним чином не визначають про оплату протягом 30-ти днів з моменту отримання такого рахунку замовником та/або направлення такого рахунку.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що у графі: "Призначення платежу" відповідачем зазначено: " часткова оплата за проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзда ЕКр1-001 по дог 766/010013/с/11-УШК та рах. № кв-10028 від 31.10.2022" у відповідних платіжних документах.

Колегією суддів апеляційної інстанції критично оцінюється посилання відповідача про відсутність офіційних листів про направлення рахунку-фактури № КВ-10028 від 31.10.2022 на адресу останнього, враховуючи також те, що у п. 3.7 договору сторонами також погоджено інший порядок отримання рахунків на оплату.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 848 275,18 грн, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23, відсутні.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23, відсутні.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8769/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/8769/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2024, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці та тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич