Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/6618/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа № 910/6618/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Марковська В.В. (у режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 (повний текст рішення складено 11.07.2023) (суддя Бойко Р.В.)

у справі № 910/6618/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

до Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Норми права",

про стягнення 487 938,07 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" (відповідач) про стягнення 487 938,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" зазначило, що ним 15.06.2021 помилково (без урахування п. 6 додаткової угоди від 08.06.2021 про заміну сторони договору про постачання електричної енергії споживачу № 10908019ПВ від 20.12.2018) перераховано відповідачу платіж у розмірі 347 249,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2077769 від 15.06.2021.

Оскільки, незважаючи на звернення позивача до відповідача із вимогою про повернення безпідставно набутих коштів, станом на дату звернення до суду з цим позовом Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" не було повернуто безпідставно набуті кошти в розмірі 347 249,67 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" вказує про наявність правових підстав для їх стягнення в судовому порядку, а також для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 19 407,93 грн та інфляційних втрат у розмірі 121 280,47 грн, нарахованих за період з 16.06.2021 по 26.04.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/6618/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" про стягнення 487 938,07 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" суму боргу в розмірі 347 249,67 грн, 3 % річних у розмірі 5 536,97 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 355,10 грн та судовий збір у розмірі 4 537,70 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 1 789,39 грн, сплаченого за платіжною інструкцією № 2854969 від 06.03.2023.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, місцевий господарський суд виходив із того, що 15.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" було перераховано Приватному акціонерному товариству "Київський завод "Аналітприлад" передплату за електричну енергію згідно з листом у розмірі 347 249,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2077769 від 15.06.2021.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів наявності між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок із перерахування відповідачу грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), і, як наслідок, зобов`язана повернути позивачу це майно (кошти).

Суд наголосив, що неотримання Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" вимоги позивача вих. № 25/4/7/20/28221 від 27.09.2022, у зв`язку із чим остання повернулась Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" з поміткою у довідці відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання", є наслідком вольової поведінки Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" у формі бездіяльності щодо її належного отримання, а тому не може слугувати підставою для висновку про ненастання у відповідача обов`язку з повернення безпідставно набутих коштів.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 5 536,97 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 355,10 грн.

Часткове задоволення цих вимог суд обґрунтував тим, що нараховуючи з 16.06.2021 по 14.10.2022 відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати на спірну суму коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" фактично переклало негативні наслідки на Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" ним же допущеного помилкового перерахування спірних коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/6618/23, Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що при винесенні рішення у справі № 910/6618/23 від 29.06.2023 Господарський суд міста Києва не врахував наявні в матеріалах справи документи, а саме, що Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" не отримувало жодних листів, вимог, тощо, в яких позивач просив повернути помилково перераховані кошти в розмірі 347 249,67 грн, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема, ст.ст. 1212-1215 ЦК України, також не врахував добросовісність поведінки відповідача та необ`єктивно оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, у зв`язку із чим прийняв помилкове рішення.

Також Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" звернуло увагу суду на відсутність підстав для стягнення судом штрафних санкцій у цілому 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки це є надмірним тягарем для відповідача і розглядається як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/6618/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.11.2023 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/6618/23 призначено на 27.11.2023 о 10:45 у зв`язку з перебуванням/направленням головуючого судді Демидової А.М. у Національній школі суддів України з 13.11.2023 по 17.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/6618/23; оголошено перерву у судовому засіданні до 19.12.2023 о 10:30.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги на 30.01.2024 о 10:15.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Свої заперечення позивач обґрунтовує наступним:

- позивачем направлено вимогу на належну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, безпосередньо факт отримання вимоги знаходиться поза зоною контролю позивача та є результатом власної вольової поведінки відповідача, який, не отримуючи пошту за належною адресою, має усвідомлювати можливі негативні наслідки;

- вимогу також продубльовано 28.09.2022 на адресу електронної пошти відповідача "analitprylad@gmail.com", однак жодного зворотного зв`язку не одержано. Відповідач в апеляційній скарзі ніяк не коментує одержання відповідної вимоги на електронну пошту. Вказана адреса електронної пошти зазначена відповідачем у реквізитах апеляційної скарги як його належна електронна адреса;

- не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про те, що він був необізнаний із сумою кредиторської заборгованості. Щомісячно сплачуючи відповідно до умов договору із позивачем (до дати заміни сторони договору), відповідач мав, як і позивач, здійснювати бухгалтерський та податковий облік сплачених позивачу коштів, тому, відповідно, знати загальні суми до сплати та суми здійснених оплат;

- прохання відповідача про зменшення розміру нарахованих 3 % річних та інфляційної складової боргу є безпідставним, оскільки законодавством передбачено можливість зменшення лише неустойки (штрафу, пені), а 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, відповідно, прохання не ґрунтується на нормах законодавства;

- відсутність грошових коштів не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором та встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами. Відповідачем не наведено норм законодавства чи договору, які б передбачали таке звільнення;

- посилання відповідача на його збитковість та зупинення діяльності підприємства не підкріплене жодними доказами по справі.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 30.01.2024 взяв участь представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Інші учасники справи в судове засідання 30.01.2024 не з`явились. Усі учасники справи були належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення в судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" (споживач) укладено договір № 10908019ПВ про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Як вбачається з довідки про надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" в погашення основного боргу за спожиту від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" електроенергію (за підписом позивача), станом на червень 2021 року у позивача була наявна кредиторська заборгованість перед відповідачем у розмірі 347 249,67 грн.

08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Норми права" (споживач) та Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" (попередній споживач) укладено додаткову угоду про зміну сторони договору № 10908019ПВ про постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2018 (далі - Додаткова угода), за умовами якої попередній споживач, споживач та постачальник погоджують зміну сторони Договору з 01.05.2021.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди попередній споживач передає у повному обсязі свої зобов`язання за Договором, а споживач приймає ці зобов`язання в повному обсязі та зобов`язується їх виконувати належним чином на умовах Договору, в тому числі вимоги постачальника, не виконані попереднім споживачем на момент на момент укладення даної Додаткової угоди.

Пунктом 6 Додаткової угоди передбачено, що кредиторська заборгованість постачальника, у разі її наявності перед попереднім споживачем на дату підписання цієї Додаткової угоди, залишається для погашення наступних нарахувань споживачу.

Листом вих. № 1/06-21 від 09.06.2021 Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", в якому просило повернути сплачений за Договором аванс у розмірі 347 249,67 грн.

15.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" було перераховано Приватному акціонерному товариству "Київський завод "Аналітприлад" в якості повернення переплати за електричну енергію згідно з листом у розмірі 347 249,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2077769 від 15.06.2021.

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" із вимогою вих. № 25/4/7/20/28221 від 27.09.2022, в якій вимагало протягом 5 днів від дати отримання даної вимоги здійснити повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 347 249,67 грн.

Відповідачем доказів повернення позивачу безпідставно набутих коштів у сумі 347 249,67 грн суду не надано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи зі змісту ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.10.2023 у справі № 922/606/23.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Як встановлено судом першої інстанції, свідчать матеріали справи і не заперечується учасниками справи, до укладення учасниками справи Додаткової угоди, Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" в якості передплати за електричну енергію кошти в розмірі 347 249,67 грн, на які позивач станом на дату укладення Додаткової угоди не здійснив постачання електричної енергії.

У свою чергу, в Додатковій угоді про зміну сторони Договору, яка підписана всіма учасниками справи, сторонами у п. 6 було погоджено, що кредиторська заборгованість постачальника, у разі її наявності перед попереднім споживачем на дату підписання цієї Додаткової угоди, залишається для погашення наступних нарахувань споживачу.

Тобто, як правильно вказав суд першої інстанції, кошти в розмірі 347 249,67 грн з моменту підписання Додаткової угоди стали кредиторською заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Норми права" як споживачем за Договором.

Попри наведене, листом вих. № 1/06-21 від 09.06.2021 Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", в якому просило повернути сплачений за Договором аванс у розмірі 347 249,67 грн.

15.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" на підставі платіжного доручення № 2077769 від 15.06.2021 було перераховано Приватному акціонерному товариству "Київський завод "Аналітприлад" 347 249,67 грн в якості повернення переплати за електричну енергію згідно з листом.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач помилково перерахував Приватному акціонерному товариству "Київський завод "Аналітприлад" кошти в розмірі 347 249,67 грн.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існував обов`язок із перерахування відповідачу коштів у розмірі 347 249,67 грн, колегією суддів апеляційної інстанції визнаються правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України і, як наслідок, зобов`язана повернути позивачу це майно (кошти).

Позивач, звертаючись до відповідача з вимогою вих. № 25/4/7/20/28221 від 27.09.2022, вимагав повернути кошти в розмірі 347 249,67 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 2077769 від 15.06.2021, що підтверджується описом вкладення у лист № 0405047061768 від 27.09.2022, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком від 27.09.2022.

За інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення № 0405047061768 не було вручене Приватному акціонерному товариству "Київський завод "Аналітприлад" та 07.10.2022 було повернуто відділенням поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, неотримання Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" вимоги позивача вих. № 25/4/7/20/28221 від 27.09.2022, у зв`язку із чим остання повернулась Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" з поміткою у довідці відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання", є наслідком вольової поведінки Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" у формі бездіяльності щодо її належного отримання, а тому не може слугувати підставою для висновку про ненастання у відповідача обов`язку з повернення безпідставно набутих коштів.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням вищенаведеної норми, суд першої інстанції правильно визначив, що 7-денний строк на повернення суми попередньої оплати відповідачем позивачу почав свій перебіг із дати повернення відділенням поштового зв`язку за адресою місцезнаходження відповідача відповідного листа за зворотною адресою, тобто з 07.10.2022.

За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, як правильно вказав місцевий господарський суд, відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті кошти в розмірі 347 249,67 грн до 14.10.2022 включно (з врахуванням того, що на період воєнного стану скасовано усі святкові дні).

Втім докази повернення позивачу безпідставно набутих коштів у сумі 347 249,67 грн у матеріалах справи відсутні.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" у позовній заяві вказувало про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 19 407,93 грн та інфляційних втрат у розмірі 121 280,47 грн, нарахованих за період з 16.06.2021 по 26.04.2023.

Позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат із наступної дати після перерахування ним самим коштів у розмірі 347 249,67 грн на рахунок відповідача.

В обґрунтування періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" зазначило, що обов`язок із повернення безпідставно набутого майна, а саме коштів у розмірі 347 249,67 грн настав у відповідача в момент, коли він дізнався або міг дізнатися про безпідставність одержання цього майна. Позивач вважав, що укладаючи Додаткову угоду, відповідач мав розуміти її положення, в тому числі те, що з її підписанням він втрачає право на повернення будь-якої кредиторської заборгованості, що існувала на цю дату. За твердженням позивача, обставина щодо одержання спірних коштів була відома відповідачу з моменту зарахування цих коштів на його рахунок у банківській установі, на який були перераховані кошти, тобто 15.06.2021.

Проте суд першої інстанції правомірно не погодився з такими доводами позивача, оскільки, по-перше, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" також є стороною Додаткової угоди та, відповідно, могло і повинне було знати про відсутність правових підстав для перерахунку Приватному акціонерному товариству "Київський завод "Аналітприлад" спірної суми коштів.

По-друге, в Додатковій угоді не зазначена сума кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", натомість наявність такої заборгованості зазначена лише в довідці про надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" в погашення основного боргу за спожиту від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" електроенергію (за підписом позивача).

По-третє, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" більш як 15 місяців після перерахунку відповідачу спірної суми коштів не зверталось до Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" із вимогою про повернення безпідставно набутих коштів (принаймні позивачем не надано доказів зворотного).

Відсутність у Додатковій угоді конкретики в частині зазначення суми кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", перерахування на вимогу відповідача надмірно сплачених за електроенергію коштів позивачем, який також є стороною цієї угоди, та відсутність з боку відповідача більше 15 місяців будь-яких претензій із приводу повернення спірних коштів давали Приватному акціонерному товариству "Київський завод "Аналітприлад" обґрунтовані сподівання, що останнє правомірно отримало спірні кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, нараховуючи з 16.06.2021 по 14.10.2022 відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати на спірну суму коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" фактично перекладає негативні наслідки ним же допущеного помилкового перерахування спірних коштів на Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад".

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що правомірним є нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму безпідставно набутих коштів за період з 15.10.2022 по 26.04.2023, а відтак, правомірним є стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" 3 % річних у розмірі 5 536,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 25 355,10 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" підлягають частковому задоволенню, а саме, з Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" підлягають стягненню безпідставно набуті кошти в розмірі 347 249,67 грн, 3 % річних у розмірі 5 536,97 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 355,10 грн.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення Господарський суд міста Києва не врахував, що Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" не отримувало жодних листів, вимог, тощо, в яких позивач просив повернути помилково перераховані кошти в розмірі 347 249,67 грн.

Із цього приводу, колегія суддів зазначає таке:

Як правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 25/4/7/20/28221 від 27.09.2022, в якій вимагав повернути кошти в розмірі 347 249,67 грн, сплачені за платіжним дорученням № 2077769 від 15.06.2021, що підтверджується описом вкладення у лист № 0405047061768 від 27.09.2022, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком від 27.09.2022.

За інформацією з пошукової системи відстеження поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення за № 0405047061768, одержане відділенням поштового зв`язку відповідача 30.09.2022, не було вручене відповідачу та 07.10.2022 було повернуто відділенням поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, неотримання відповідачем вимоги позивача, у зв`язку із чим остання повернулась позивачу з поміткою у довідці відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання", є наслідком вольової поведінки Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" у формі бездіяльності щодо її належного отримання, а тому не може слугувати підставою для висновку про ненастання у відповідача обов`язку з повернення безпідставно набутих коштів.

У постанові Верховного суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 наведено висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Колегією суддів досліджено та встановлено факт направлення позивачем вимоги на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також слід зазначити, що оскільки відповідач не отримав вказану вимогу, то повторна відправка її позивачем засобами поштового зв`язку не гарантувала б одержання цієї вимоги відповідачем.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену вимогу також продубльовано 28.09.2022 на адресу електронної пошти відповідача "analitprylad@gmail.com", однак зворотного зв`язку позивачем не одержано. Відповідач в апеляційній скарзі ніяк не коментує одержання відповідної вимоги на електронну пошту. Вказана адреса електронної пошти зазначена відповідачем у реквізитах апеляційної скарги як адреса його електронної пошти.

Щодо тверджень відповідача, що суд першої інстанції неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ст.ст. 1212-1215 ЦК України, а також не врахував добросовісність поведінки відповідача та необ`єктивно оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами не існувало будь-яких договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування коштів у сумі 347 249,67 грн.

Підставою виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони).

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо відсутності в нього зобов`язання з повернення коштів, які є предметом спору, оскільки ним не спростовано відсутності правових підстав для їх отримання, а підстави, за наявності яких не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти, у цій справі відсутні.

Так, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

За правильними висновками суду першої інстанції, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем коштів у розмірі 347 249,67 грн. Жодних доказів на підтвердження існування зобов`язань позивача сплатити ці кошти на користь відповідача останнім не надано.

Також, Приватне акціонерне товариство "Київський завод "Аналітприлад" звернуло увагу суду на відсутність підстав для стягнення в цілому 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки це є надмірним тягарем для відповідача і розглядається як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Колегія суддів апеляційної інстанції із цього приводу зазначає, що ст. 625 ЦК України, якою встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми, розміщено в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України. Відтак, положення розділу І книги п`ятої ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги п`ятої ЦК України).

Отже, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 17.08.2021 у справі № 913/371/20, нарахування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України втрат на суму безпідставно одержаних відповідачем коштів, з огляду на їх позадоговірний характер, є обґрунтованим. Проте, вирішуючи питання про момент настання строку, з якого у позивача виникає право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі згаданої статті, слід виходити з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, обов`язок відповідача з повернення безпідставно одержаних грошових коштів виникає на наступний день із дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.

З огляду на викладене, судом першої інстанції було правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на суму безпідставно набутих коштів, за період з 15.10.2022 по 26.04.2023, а твердження відповідача про неправомірність такого нарахування є безпідставними.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково позов, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 347 249,67 грн, 3 % річних у розмірі 5 536,97 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 355,10 грн, і відмовив у задоволенні іншої частини позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/6618/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/6618/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 21.02.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко