Постанова

від 21.02.2024 по справі 927/1041/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. Справа№ 927/1041/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Винник О.О.,

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області 09.10.2023

у справі № 927/1041/23 (суддя Шморгун В.В.)

За позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Сосницької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Банадр Логістікс"

про стягнення 544 164,48 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Керівник Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Банадр Логістікс" про стягнення 544 164, 48 грн.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на спірній земельній ділянці, уклав з позивачем договір оренди землі від 24.04.2017 року зі строком дії - до 01.06.2020 року. Однак, після закінчення строку дії вказаного договору оренди відповідач жодних дій щодо його продовження не вчиняв, нового договору з позивачем не уклав. Відтак, відповідач у період з 01.06.2020 року по 31.05.2023 року фактично користувався спірною земельною ділянкою, але не сплачував кошти за таке користування, тому прокурор на підставі ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за вказаний період у сумі 544 164, 48 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області 09.10.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Банадр Логістікс" на користь Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області 263 688, 55 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, а також, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Банадр Логістікс" на користь Чернігівської обласної прокуратури 3 955, 32 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, починаючи з 02.06.2020 року користувався спірною земельною ділянкою площею 5,1743 га, на якій розташоване його нерухоме майно, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою та не сплачуючи коштів за користування нею. Крім того місцевим господарським судом встановлено, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2018-2022 роки, з урахуванням п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 03.11.2021 року та за відсутності належних доказів даних щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у період з 2020 року по 2022 рік, нормативна грошова оцінка за цей період підлягає визначенню у розмірі, зазначеному у Договорі з урахуванням коефіцієнтів її індексації. Також в рішенні зазначено, що термін дії Договору закінчився 01.06.2020 року, а отже відповідач починаючи лише з 02.06.2020 року користувався спірною земельною ділянкою за відсутності оформленого права користування земельною ділянкою. Судом першої інстанції також встановлено, що оскільки вся територія Чернігівської області була віднесена до території активних бойових дій, дата початку бойових дій - 24.02.2022 року, дата завершення бойових дій - 03.04.2022 року, нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року є неправомірним.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області 09.10.2023 року в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції всупереч вимогам чинного законодавства та без врахування висновків викладених зокрема в постанові Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19, при перерахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати з 2020-2022 роки застосовано інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2017 року, зазначену у п. 5 Договору оренди спірної земельної ділянки від 24.04.2017 року, який було припинено 01.06.2020 року у зв`язку із закінченням його дії. На думку прокурора при вирішенні питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, місцевим господарським судом співставлено поданий позивачем у якості доказу правильності обрахунку суми, яка підлягає стягненню у якості орендної плати за 6 місяців 2020 року, 2021 рік та 2022 рік, документ - витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, із інформацією, яка міститься документі, який є доказом припинення договірних правовідносин між сторонами - договором оренди земельної ділянки від 24.40.20217 року, про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2017 року. Тому на думку прокурора, наявний в матеріалах справи витяг про нормативну грошову оцінку станом на 2023 рік, в умовах відсутності витягів про нормативну грошову оцінку за кожний із попередніх років, є більш вірогідним доказом правомірності обрахунку суми безпідставно утриманої орендної плати за вказані періоди (2020 - 2022 роки), ніж інформація з припиненого договору, який на думку прокурора містив не підтверджену засобами доказування інформацію про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2017 року. З огляду на зазначене, на думку прокурора, розмір доходу за використання відповідачем у період з 02.06.2020 року до 28.02.2022 року та з 01.01.2023 року до 31.05.2023 року земельної ділянки площею 5 1743 кв.м., кадастровий номер 7424955100:01:003:0435, складає 393 007, 68 грн. Отже, прокурор оскаржує рішення лише в частині, а саме щодо застосування відомостей нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Щодо встановленого судом першої інстанції періоду, прокурор заперечень не вказує.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області 09.10.2023 року та витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1041/23.

06.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №927/1041/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області 09.10.2023 року у справі №927/1041/23 та призначено розгляд справи на 07.02.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 року розгляд справи відкладено на 21.02.2024 року.

15.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивач надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 21.02.2024 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також клопотання позивача про розгляд справи без участі представника, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2017 року між ПрАТ "Сосницький "Райагрохім" (Продавець) та ТОВ "Банадр Логістікс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець передає Покупцю у власність нерухоме майно - комплекс загальною площею 2057,8 кв.м, що розташований за адресою: Чернігівська область, смт Сосниця, вул. Чернігівська, 52, на земельній ділянці площею 5,1743 га, кадастровий номер 7424955100:01:003:0435. (а.с. 42-45).

11.03.2017 року приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Куць М.І. здійснено державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 11.03.2017 року, за ТОВ "Банадр Логістікс". (а.с. 30-32).

24.04.2017 року між Сосницькою селищною радою (Орендодавець) та ТОВ "Банадр Логістікс" (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір), згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення не с/г угіддя, яка знаходиться за адресою: смт Сосниця, вул. Чернігівська, 52. (а.с. 46-50).

Згідно з п. 2, 3 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,1743 га під господарськими будівлями і дворами. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, виробничі та господарські приміщення ТОВ "Банадр Логістікс", інші об`єкти інфраструктури відсутні.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінки земельної ділянки становить станом на 01.01.2017 року 3 321 619, 51 грн.

У п. 8 Договору визначено, що договір укладено терміном до 01.06.2020 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на рахунок Сосницької селищної ради.

Згідно з п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення не с/г угіддя (п. 16 Договору).

У розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 01.01.2017, зазначений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розрізі категорії земель, а саме: с/г рілля (2,0 га) - 78726,76 грн.; багаторічні насадження (0,2828 га) - 5453,23 грн.; с/г двір (2,8915 га) - 3237439,52 грн. (а.с. 77).

На підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди від 12.05.2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у своє користування земельну ділянку загальною площею 5,1743 га, яка знаходиться на території Сосницької селищної ради Чернігівської області у смт. Сосниця, вул. Чернігівська, 52. (а.с. 78).

12.05.2017 року державним реєстратором на підставі договору оренди землі від 24.04.2017 року здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5,1743 га, кадастровий номер 7424955100:01:003:0435 за ТОВ "Банадр Логістікс": строк дії договору - 01.06.2020 року з правом пролонгації. (а.с. 31).

Як встановлено судом першої інстанції, після закінчення строку дії Договору ТОВ "Банадр Логістікс" жодних дій щодо продовження дії Договору не вчинило, нового договору оренди спірної земельної ділянки з Сосницькою селищною радою не уклало.

Рішенням Виконавчого комітету Сосницької селищної ради №101 від 17.03.2023 року створено комісію з визначенням розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (далі - комісія), склад якої зазначений у додатку №1 до цього рішення. (а.с. 33-35).

Листом від 23.05.2023 року №04-20/568 Сосницька селищна рада повідомила ТОВ "Банадр Логістікс" про те, що засідання комісії відбудеться 07.06.2023 року в приміщення селищної ради в залі засідань. (а.с. 36-37).

07.06.2023 року комісією селищної ради складено акт визначення розміру збитків за період з 01.06.2020 року по 31.05.2023 року, заподіяних Сосницькій селищній раді ТОВ "Банадр Логістікс" внаслідок використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у якому зазначеному, що Договір припинив свою дію 01.06.2020 року і не був продовжений орендарем; орендар продовжує користуватись спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, чим селищній раді завдано збитків за період користування з 01.06.2020 року по 31.05.2023 року у розмірі 544 164, 48 грн. (а.с. 38-39).

Відповідно до розрахунку збитків сума орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.06.2020 року по 31.05.2023 року, визначена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 6 046 274, 93 грн. (а.с. 40).

Згідно з витягом №НВ-7400199352023, який сформовано 06.03.2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7424955100:01:003:0435 становить 6 046 274,93 грн. (а.с. 52).

Відповідно до відомостей про земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 5,1743 газ кадастровим номером 7424955100:01:003:0435 її нормативна грошова оцінки становить 6 046 274, 93 грн.; дата оцінки земель - 06.03.2023 року; дата державної реєстрації земельної ділянки - 01.06.2010 року. (а.с. 82-84).

Рішенням Виконавчого комітету Сосницької селищної ради №217 від 14.06.2023 року затверджено зазначений вище акт визначення розміру збитків. (а.с. 44).

У листі від 15.06.2023 року №04-20/665, направленому на адресу ТОВ "Банадр Логістікс" разом з актом комісії про визначення розміром збитків та рішення про його затвердження, Сосницька селищна рада просила відповідача у зв`язку з закінченням строку дії Договору 01.06.2020 року у строк до 26.06.2023 року сплатити кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 544 164, 48 грн. (а.с. 53-54).

Доказів сплати коштів у розмірі 544 164, 48 грн. відповідач суду не надав.

Отже, спір у даній справі на думку прокурора виник у зв`язку з тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди жодних дій щодо його продовження не вчиняв, нового договору з позивачем не уклав, тому відповідач у період з 01.06.2020 року по 31.05.2023 року фактично користувався спірною земельною ділянкою, але не сплачував кошти за таке користування, з огляду на що прокурор на підставі ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за вказаний період у сумі 544 164, 48 грн.

Місцевий господарський суд в свою чергу задовольняючи позовні вимоги частково встановив, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, починаючи з 02.06.2020 року користувався спірною земельною ділянкою площею 5,1743 га, на якій розташоване його нерухоме майно, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою та не сплачуючи коштів за користування нею. Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів суд першої інстанції зазначив, що за відсутності належних доказів даних щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у період з 2020 року по 2022 рік, нормативна грошова оцінка за цей період підлягає визначенню у розмірі, зазначеному у Договорі з урахуванням коефіцієнтів її індексації. Щодо заявленого прокурором періоду місцевий господарський суд зазначив, що термін дії Договору закінчився 01.06.2020 року, а отже відповідач починаючи лише з 02.06.2020 року користувався спірною земельною ділянкою за відсутності оформленого права користування земельною ділянкою. При цьому, враховуючи, що вся територія Чернігівської області була віднесена до території активних бойових дій, дата початку бойових дій - 24.02.2022 року, дата завершення бойових дій - 03.04.2022 року, нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року є неправомірним.

Звертаючись з апеляційною скаргою прокурору не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування нормативної грошової оцінки, яка визначена у розмірі, зазначеному в Договорі з урахуванням коефіцієнтів її індексації та вважає, що місцевий господарський суд повинен був застосовувати до всього періоду наявний в матеріалах справи витяг №НВ-7400199352023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований станом на 06.03.2023 року. Разом з тим, щодо визначеного судом першої інстанції періоду прокурор заперечень не висловив.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо розміру безпідставно збережених коштів, а саме визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. (стаття 13 цього Закону). Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункт 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20.

Як вбачається з апеляційної скарги, прокурор вважає, що наявний в матеріалах справи витяг про нормативну грошову оцінку станом на 2023 рік, в умовах відсутності витягів про нормативну грошову оцінку за кожний із попередніх років, є більш вірогідним доказом правомірності обрахунку суми безпідставно утриманої орендної плати за вказані періоди (2020 - 2022 роки), ніж інформація з припиненого договору, який на думку прокурора містив не підтверджену засобами доказування інформацію про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2017 року.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять витяг №НВ-7400199352023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований станом на 06.03.2023 року. (а.с. 52).

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 03.11.2021 року затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі - Методика №1147).

У п. 4 цієї постанови КМУ установлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З аналізу наведених правових норм слідує, що дані про нормативну грошову оцінки земельної ділянки, яка проведена відповідно до Методики №1147, будуть застосуватись не раніше 01.01.2023 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки - 6 046 274,93 грн. (на дату оцінки землі - 06.03.2023 року) можуть застосуватись при визначенні розміру безпідставно збережених коштів лише за 2023 рік, оскільки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки підлягала визначенню відповідно до нової методики, а отже не була сталою та зазнала змін.

Звідси, колегія суддів вважає, що доводи скаржника стосовно необхідності застосування в даному випадку стандарту «вірогідності доказів» є безпідставним оскільки витяг №НВ-7400199352023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований станом на 06.03.2023 року не можливо застосувати до попередніх років.

Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що з викладеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20 вбачається, що встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати не обмежується лише витягом із Державного земельного кадастру, як помилково вважає прокурор в апеляційній скарзі з посилання на практику Верховного Суду, зокрема викладеної в постанові від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 року у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» (абзац другий пункту 37 постанови).

Отже, місцевий господарський суд застосувавши правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20, з урахуванням п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 03.11.2021 року та за відсутності належних доказів даних щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у період з 2020 по 2022 рік, дійшов вірного висновку, що нормативна грошова оцінка за цей період підлягає визначенню у розмірі, зазначеному у Договорі з урахуванням коефіцієнтів її індексації.

При цьому, в рішенні суду першої інстанції викладено дані Держгеокадастру відповідно до яких коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) - 1,15.

Також в матеріалах справи наявний розрахунок розміру орендної плати з якого вбачається, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення складається з: сільськогосподарських угідь (рілля та багаторічні насадження) загальною площею 2,2828 га, нормативна грошова оцінка яких становить 84 179,99 грн. (78 726,76+5453,23) та несільськогосподарських угідь (землі під с/г двором) площею 2,8915 га, нормативна грошова оцінка яких становить 3 237 439,52 грн. (а.с. 77).

З огляду на викладені вище докази, які наявні в матеріалах справи, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з урахування коефіцієнтів її індексації у розрізі угідь становить: у 2018-2020 роках - для сільськогосподарських угідь - 84 179,99 грн.; для несільськогосподарських угідь - 3 237 439,52 грн.; у 2021 році - для сільськогосподарських угідь - 84 179,99 грн.; для несільськогосподарських угідь - 3 561 183,47 грн.; у 2022 році - для сільськогосподарських угідь - 84 179,99 грн.; для несільськогосподарських угідь - 4 095 360,99 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку місцевого господарського суду, колегія суддів погоджується, що сума безпідставно збережених коштів внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів становить: за період з 02.06.2020 року по 31.12.2020 року - 57 851,55 грн.; за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 109 360,90 грн.; за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року - 20 897,70 грн.; за період з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року - 75 578,40 грн.

Отже, колегія суддів, встановивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування ним у вірно встановлений судом першої інстанції період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні у розмірі 263 688, 55 грн.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Господарського суду Чернігівської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2023 року у справі №927/1041/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2023 року у справі № 927/1041/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1041/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.02.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко