Рішення

від 14.02.2024 по справі 906/1575/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1575/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Приходько Т.П., витяг з ЄДРЮОФОПГО (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Транс Оіл-2009"

про стягнення 66929,14грн

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТрансОіл-2009" 66929,14грн, з яких: 500,00грн строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 35650,00грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 15314,62грн пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період 14.11.2022-14.11.2023, 3404,52грн 3% річних, 12060,00грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про відкриття рахунку в цінних паперах №40010007/14 від 04.12.2014 в частині оплати наданих послуг.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.194, 526, 549, 550, 610, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.1, 6, 4, 8 Закону України "Про депозитарну систему України".

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 23.01.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.02.2024 о 10:00.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2024 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2024 не з`явився. 13.02.2024 до суду повернулася копія ухвали суду від 23.01.2024, направлена відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 182-184), з відміткою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 201-204). Іншої адреси для листування з відповідачем у справі господарському суду не відомо.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п.99-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" (з відповідними змінами і доповненнями), рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. За змістом п.116 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Згідно ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України).

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Водночас, у матеріалах справи міститься роздруківка з офіційного сайту суду щодо розміщення оголошення про виклик представника відповідача до суду 14.02.2024 о 10:00 (а.с. 200).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання суду в справі №906/1575/23 на 14.02.2024.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

04.12.2014 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (депозитарна установа, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність "УкрТрансОіл-2009" (депонент, відповідач) укладено договір про обслуговування рахунка в цінних паперах №40010007/14 (далі - Договір) (а.с. 11-13), за умовами якого депозитарна установа зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за №1084/23616.

Цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього договору, зберігаються центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України "Про депозитарну систему України" (п.1.2 Договору).

За змістом п.2.2.7-2.2.8 Договору депозитарна установа має право: вносити зміни до внутрішніх документів депозитарної установи та Тарифів депозитарної установи; закрити рахунок у цінних паперах депонента, на якому не обліковуються цінні папери, права та цінні папери, без розпорядження (наказу) депонента про закриття рахунку в цінних паперах за умови, що з дня проведення останньої операції минуло не менше одного року та відсутня заборгованість депонента перед депозитарною установою за цим договором, у тому числі з оплати за послуги депозитарної установи, що були надані раніше.

Пунктом 3.1.4 Договору узгоджено, що депонент зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими договором, та тарифами, встановленими депозитарною установою.

Відповідно до п.4.1 Договору депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до Тарифів (Додаток №1 до Договору), встановлених депозитарною установою. Депонент погоджується з Тарифами, встановленими депозитарною установою на дату укладення договору.

Депозитарна установа має право змінювати Тарифи протягом дії цього договору. Зміна Тарифів не потребує згоди депонента (п.4.2 Договору).

Згідно з п.4.3 та п.4.4 Договору Тарифи, які були змінені депозитарною установою після підписання цього договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома депонента не пізніше як за п`ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну тарифів депозитарної установи у мережі інтернет www.ukrgasbank.com.

Депонент не звільняється від оплати послуг депозитарної установи за новими Тарифами у разі, якщо він не ознайомився або не мав змоги ознайомитись з новими тарифами, які були змінені депозитарною установою під час дії цього договору, при умові неналежного виконання депозитарною установою п.4.3 цього Договору.

Тарифи депозитарної установи є обов`язковими для депонента (п.4.5 Договору).

За умовами п.4.7 Договору оплат послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно Акту-рахунку (Додаток №2 до Договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У Акті-рахунку (Додаток №2 до Договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи, зазначений у розділі 9 Договору.

Пунктом 5.4. Договору сторони встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити депозитарній установі пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. До погашення заборгованості депонентом депозитарна установа призупиняє проведення будь-яких операцій щодо виконання розпоряджень (наказів) депонента по рахунку в цінних паперах депонента, інших вимог депонента, керуючого рахунком у цінних паперах депонента.

Оплата пені та/або штрафу не звільняє депонента від виконання обов`язків за цим договором (п.5.5 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом трьох років (п.6.1 Договору).

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (п.6.2 Договору).

На виконання Договору депозитарною установою депоненту відкрито рахунок у цінних паперах та надано послуги щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку, на підтвердження чого позивачем надано Виписку про операції з цінними паперами з 24.12.2014 по 24.11.2023 та Виписку про стан рахунку в цінних паперах на 24.11.2023 (а.с. 21-23).

Крім того, позивачем подано Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором про обслуговування рахунка в цінних паперах №40010007/14 від 04.12.2014 (а.с. 24-102), які направлялися відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень за Ф.103 та фіскальними чеками (а.с. 103-151), котрі залишені останнім без погодження та оплати у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за здійснений депозитарний облік у розмірі 66929,14грн, з яких: 500,00грн строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 35650,00грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 15314,62грн пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період 14.11.2022-14.11.2023, 3404,52грн 3% річних, 12060,00грн інфляційних нарахувань.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

У статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про депозитарну систему" рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Отже, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором обслуговування рахунка в цінних паперах, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Як судом зазначалося вище, на виконання Договору депозитарною установою депоненту відкрито рахунок у цінних паперах та надано послуги щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку, на підтвердження чого позивачем надано Виписку про операції з цінними паперами з 24.12.2014 по 24.11.2023 та Виписку про стан рахунку в цінних паперах на 24.11.2023 (а.с. 21-23).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.7 Договору оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно Акту-рахунку (Додаток №2 до Договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У Акті-рахунку (Додаток №2 до Договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги.

На виконання умов Договору, позивачем направлялись відповідачу Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором про обслуговування рахунка в цінних паперах №40010007/14 від 04.12.2014 (а.с. 24-102), що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень за Ф.103 та фіскальними чеками (а.с. 103-151), доказів погодження яких, як і оплати, матеріали справи не містять, а відповідачем таких не надано.

При цьому, матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача із зазначеними Актами-рахунками, а також щодо тарифів, за якими позивачем проводились нарахування.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Доказів на підтвердження оплати Актів-рахунків, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 500,00грн строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи; 35650,00грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи.

Щодо позовних вимог про стягнення 15314,62грн пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період 14.11.2022-14.11.2023, 3404,52грн 3% річних, 12060,00грн інфляційні нарахування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як судом зазначалося вище, відповідно до п.5.4 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити депозитарній установі пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки розмірів заборгованості по пені за несвоєчасну сплату комісії, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов до висновку про їх правильність та обґрунтованість, тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 15314,62грн пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи, 3404,52грн 3% річних, 12060,00грн інфляційні нарахування.

Згідно ч.2, 3ст.13 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1ст.73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1ст.74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядкуст. 81 ГПК Українисторонами доказів.

Статтею 76 ГПК Українивизначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1ст.123 Господарського процесуального кодексу Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТрансОіл-2009" (10001, м.Житомир, вул.Київська, буд.79; ідентифікаційний код 38274072) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул.Єреванська, буд.1; ідентифікаційний код: 23697280):

- 500,00грн строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи;

- 35650,00грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи;

- 15314,62грн пені;

- 3404,52грн 3% річних;

- 12060,00грн інфляційних нарахувань;

- 2684,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.02.24

Суддя Шніт А.В.

Друк:

1 - у справу

2 - позивачуна електронну пошту (через електронний кабінет)

3 відповідачу (код ЄДРПОУ 38274072) (рек.)