Постанова

від 21.12.2023 по справі 509/3390/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/615/23

Справа № 509/3390/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді ДришлюкаА.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одеса справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , адвоката Шляпіної Людмили Миколаївни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2020 року по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , про витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2016 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовними вимогами про визнання договорів купівлі продажу недійсними, визнання права власності у порядку спадкування на 7 земельних ділянок. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_7 . Крім іншого майна, у власності матері позивача знаходилась земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 3,86 га, що розташовувалась на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , та яка, в дійсний час розподілена на 29 земельних ділянок, за послідовним переліком, починаючи з № 408/1 по № 408/29, включно. Позивач, ОСОБА_4 , єдиний спадкоємець за законом після смерті його матері, ОСОБА_7 . Спадщина після смерті матері позивача складалася із земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,86 га, яка у подальшому була розділена на 29 окремих земельних ділянок. Звернувшись до державного нотаріуса Овідіопольського району Одеської області за прийняттям спадщини після смерті матері, позивач дізнався, що зазначена земельна ділянка відчужена на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим І.В. та право власності на яку отримала ОСОБА_6 . Вказаний вище договір укладено 30.05.2008 року, на підставі довіреності на ім`я ОСОБА_8 , посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. 28 травня 2008 року, однак сама довіритель за цією довіреністю, ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за 23 дня до видачі довіреності від її імені (т. 1, а.с. 2-17).

05.05.2017 року адвокатом Долговим Володимиром Михайловичем в інтересах ОСОБА_4 було змінено первісні позовні вимоги на витребування на користь ОСОБА_4 від добросовісного набувача ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,1200 га, що розташовані у Прилиманській сільській раді, масив 23, а саме: ділянка 408/23, 408/18, 408/24, 408/4, 408/19, 408/16 та 408/17 (т. 1, а.с. 62-72).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.04.2018 року було замінено неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 32).

05.12.2018 року адвокат Долгов Володимир Михайлович в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позовних вимог, у зв`язку із зміною неналежного відповідача, згідно якої просив суд витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 наступні земельні ділянки: площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада, масив НОМЕР_2 , ділянка НОМЕР_3 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1343; площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада, масив НОМЕР_2 , ділянка НОМЕР_4 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1358; площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада, масив НОМЕР_2 , ділянка НОМЕР_5 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1363; площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада, масив НОМЕР_2 , ділянка НОМЕР_6 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1357; площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада, масив НОМЕР_2 , ділянка НОМЕР_7 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1362; та витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 наступні земельні ділянки: площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 507266351237, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1355; площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Прилиманська сільська рада, масив НОМЕР_2 , ділянка НОМЕР_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 507247251237, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1356 (т. 2, а.с. 83-91).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.07.2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 було вирішено задовольнити (т. 2, а.с. 257-267).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення було ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, судом було залишено поза увагою права апелянта, як власника земельних ділянок, добросовісність набуття яких є очевидною, та права ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , які у подальшому набули право власності на спірні земельні ділянки за відплатним договором. Так як з наявності рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2018 року, яким в частині визнання договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки АДРЕСА_2 залишено в силі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 листопада 2016 року встановлення фактичної вини ОСОБА_6 у незаконному набутті нею права власності на спірні земельні ділянки, судом в супереч нормам діючого законодавства не було застосовано вимоги закону щодо відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Окрім того, органами державної влади не було забезпечено належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном починаючи з моменту здійснення першого правочину та протягом здійснення оформлення права власності на зазначені земельні ділянки в кадастрових номерах. Також справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що є вагомою підставою для скасування такого рішення (т. 3, а.с. 12-36).

24.09.2020 року адвокат Шляпіна Людмила Миколаївна в інтересах ОСОБА_2 також звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що ОСОБА_2 є власником вищезазначених земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу, котрі укладені з ОСОБА_1 . На момент укладання договорів ОСОБА_2 не було відомо, що право власності на вказані ділянки оспорюється іншою особою, а саме ОСОБА_4 , з підстав недійсності договору купівлі-продажу попередньому власнику. Крім того, вказує, що судом у рішенні наведено факти, які не було перевірено та є такими, що не відповідають дійсності. Вирішуючи питання про фактичне набуття права власності на спадщину за позивачем на 5 земельних ділянок, що знаходяться у власності апелянта, суд вийшов за межі позовних вимог та витребував у останнього те майно, що не може належати позивачеві. ОСОБА_2 було позбавлено можливості брати участь у справі, у період пандемії. Докази сповіщення апелянта та його представника у матеріалах справи відсутні. Окрім того, органами державної влади не було забезпечено належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном починаючи з моменту здійснення першого правочину та протягом здійснення оформлення права власності на зазначені земельні ділянки в кадастрових номерах. В результаті чого, вбачається істотне порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т. 3, а.с. 101-124).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (головуючий суддя Гірняк Л.А.) (т. 3, а.с. 45) та ухвалою від 21.12.2020 року справу призначено до розгляду (т. 3, а.с. 89).

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 15.03.2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційного скаргою адвоката Шляпіної Людмили Миколаївни в інтересах ОСОБА_2 (головуючий суддя Гірняк Л.А.) (т.3,а.с.137) та справу призначено до розгляду (т. 3, а.с. 139).

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.03.2023 року, цивільна справа була розподілена на колегію суддів: головуючого суддю Воронцову Л.П., суддів Сегеду С.М., Комлеву О.С. (т. 4, а.с. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.05.2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (головуючий суддя Воронцова Л.П.) (т. 4, а.с. 7).

У зв`язку з достроковим закінченням відрядження судді Херсонського апеляційного суду Воронцової Л.П., згідно рішення Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 червня 2023 року, цивільна справа була розподілена на колегію суддів: головуючого суддю Дришлюка А.І. (т. 4, а.с. 26).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.06.2023 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 4, а.с. 31-34).

01.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив адвокат Євценко Р.І. в інтересах ОСОБА_4 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , згідно якого зазначає, що не заслуговує на увагу посилання апелянта на положення ст. 330 ЦК України, оскільки в діях власника майна (на той час, 23 дні як померлої ОСОБА_7 ) не було волі на передачу цього майна, при цьому, позивач являється правонаступником ОСОБА_7 й належним способом захисту його прав як спадкоємця та правонаступника після померлої являється витребування спірних земельних ділянок від добросовісних набувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Разом з тим, стверджує, що апелянтом було повідомлено невірні відомості в частині позбавлення його можливості заявити про необхідність застосування позовної давності, оскільки апелянт приймав участь у розгляді справи через свого представника адвоката Сидорука Д.С. (т. 3, а.с. 59-73).

06.04.2021 року на адресу суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що позивач вважає подану скаргу необґрунтованою, а наведені в ній доводи апелянта безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи (т. 3, а.с. 167-173).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони про дату, час та порядок проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

В судове засідання з`явилися представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Від адвоката Шляпіної Л.М., яка діє в інтересах апелянта ОСОБА_2 безпосередньо в день судового засідання надійшла заява про відкладення, однак без належного підтвердження наведених в дані заяві підстав для відкладення судового засідання на іншу дату, в зв`язку з чим вказане клопотання було відхилено (т. 4, а.с. 68-69).

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, які з`явились, апеляційним судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 10), у власності якої, окрім іншого майна, також знаходилась земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 3,86 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, що розташовувалась на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , та яка, в дійсний час розподілена на 29 земельних ділянок, за послідовним переліком, починаючи з № 408/1 по № 408/29, включно, яка у подальшому була розділена на 29 окремих земельних ділянок, за послідовним переліком, починаючи з № 408/1 по № 408/29, включно. Зазначена земельна ділянка № НОМЕР_9 також входила до складу спадщини.

ОСОБА_4 є єдиним спадкоємець за законом після смерті його матері, ОСОБА_7 та, звернувшись до державного нотаріуса Овідіопольського району Одеської області за прийняттям спадщини після смерті матері, дізнався, що зазначена земельна ділянка відчужена на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим І.В. за № 517 від 30 травня 2008 року (бланк ВКК №094762). Згідно даного договору купівлі-продажу, право власності на зазначену земельну ділянку отримала ОСОБА_6 (т.1,а.с.13). Договір було укладено на підставі довіреності на ім`я ОСОБА_8 серії ВКО №104128, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. 28.05.2008 року, однак сама довіритель за цією довіреністю, ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 14).

В матеріалах справи також наявна заява ОСОБА_6 від 09.04.2014 року, згідно якої остання надала згоду на прийняття спадщини за законом ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 3, 8600 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:0506, що розташована за адресою: масив 23 Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. При цьому, зазначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки № 408 від 30.05.2008 року вважає недійсним, у зв`язку із укладенням такого договору з порушенням закону, про що їй стало відомо вже після укладання зазначеного договору (т. 1, а.с. 15).

07.07.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу за якими були відчуженні земельні ділянки розміром 0,12 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , а саме, ділянка 408/4, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 .

Згідно копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06.10.2016 року на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, було відчужено земельні ділянки № 408/16 та 408/17 ОСОБА_5 , згідно копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 17-18).

Приймаючи оскаржуване рішення щодо задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_4 , є правонаступником ОСОБА_7 й належним способом захисту його прав, як спадкоємця й правонаступника, після померлої його матері, є витребування спірних земельних ділянок від добросовісного набувача, яким по первинно заявлених позовних вимогах є відповідач ОСОБА_1 . Правильність обраного способу захисту прав і законних інтересів ОСОБА_4 також надаються роз`ясненнями, викладеними в пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 г. № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності й інших речових прав», роз`ясняється наступне: «22. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріали справи встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 3,86 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, яка розташовувалась на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , та яка, в дійсний час розподілена на 29 земельних ділянок, за послідовним переліком, починаючи з № 408/1 по № 408/29 включно, належала на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Відомості щодо поділу даної земельної ділянки на 29 окремих земельних ділянок, за якими визначені окремі додаткові номери, розміри площі та кадастрові номери, про що на ім`я ОСОБА_6 були видані державні акти, окрім наявних матеріалів справи також було встановлено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18.04.2017 року по справі № 509/759/14. При цьому, земельні ділянки, які в подальшому були набутті апелянтом ОСОБА_2 на підставі укладених 07.07.2016 року з ОСОБА_1 договори купівлі-продажу також входять до наведеного переліку поділеної ділянки № 408, що спростовує відповідні доводи апелянта в цій частині.

Зазначена земельна ділянка № НОМЕР_1 в свою чергу також входила до складу спадщини, яка відкрилася після смерті останньої.

30.05.2008 року на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , котрий діяв від імені померлої на момент укладення даного договору ОСОБА_7 на підставі довіреності серії ВКО №104128, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. 28.05.2008 року, вказана земельна ділянка була відчужена ОСОБА_6 .

Разом з тим, договір купівлі-продажу за яким вона відчужена, було визнано недійсним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.11.2016 року та в цій частині залишено без змін рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.04.2017 року, яке в подальшому не оскаржувалося. Відповідно за таких обставин справи, а саме встановлення недійсності укладеного договору купівлі-продажу, даний договір в свою чергу не породжує жодних юридичних наслідків, окрім наслідків його недійсності передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України. При цьому, зазначеним рішенням в тому числі й було встановлено невідповідність виданої ОСОБА_7 28.05.2008 року (тобто 23 дні після смерті) довіреності на ім`я ОСОБА_8 положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Окрім того, матеріалами справи також встановлено, що єдиним спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , в тому числі й зазначеної земельної ділянки № НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_4 . За положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Окрім того, слід зазначити про наявність відповідного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.03.2019 року по справі № 509/525/19, яким в свою чергу було встановлено, що єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_7 є саме ОСОБА_4 , поновлено останньому пропущений строк на прийняття спадщини, в тому числі задоволено позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом на 22 земельні ділянки, походження яких від земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,86 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, що знаходиться на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , яка належала його матері - спадкодавцю ОСОБА_7 на праві власності. Дане рішення ніким не оскаржувалося та набрало законної сили.

При цьому, наявними матеріалами справи також встановлено, що спірні земельні ділянки з-приводу витребування яких позивач звернувся до суду із відповідними позовними вимогами, посилаючись при цьому на положення ч. 1 ст. 388 ЦК України, у зв`язку із укладеними договорами купівлі-продажу належать на праві власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно, враховуючи вищенаведені встановлені обставини справи, які в свою чергу не підлягають доказуванню в розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки встановлені вищезазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, зважаючи при цьому на положення ч. 5 ст. 1268 ЦК України, позивач ОСОБА_4 наділений відповідним правом на звернення до суду із позовними вимогами щодо витребування спірного майна в добросовісного набувача такого майна, в розумінні положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, які в свою чергу, як правильно було встановлено судом першої інстанції підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Доводи апелянтів в частині незабезпечення з боку відповідних органів проведення належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном визнаються апеляційним судом необґрунтованими, оскільки недійсність укладеного 30.05.20208 року договору купівлі-продажу, на підставі якого було відчужено нерухоме майно, а саме вищезазначена земельна ділянка, була встановлено за результатами розгляду по суті справи № 509/759/14 та кінцеве рішення за результатами розгляду якої в подальшому ніким не оскаржувалося та набрало законної сили. При цьому, апелянт ОСОБА_1 , котрий безпосередньо приймав участь у вказаній справі безпосередньо в суді апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції, предметом позовних вимог в якому саме було визнання недійсним даного правочину, з відповідними клопотанням про призначення експертизи, про необхідність якої зазначає в апеляційній скарзі по справі № 509/3390/16, не звертався.

Окрім того, також слід зазначити, що наявні матеріали справи в свою чергу містять докази на підтвердження здійснення судом першої інстанції відповідного сповіщення всіх учасників провадження, в тому числі особисто апелянта ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 249) та апелянта ОСОБА_2 через його представника адвоката Шляпіної Л.М. (т.2,а.с.242). При цьому, в матеріалах справи також наявне підтвердження щодо здійснення Овідіопольським районним судом Одеської області відповідного оголошення щодо виклику всіх учасників провадження (т.2,а.с.243). Наведені обставини в свою чергу спростовують доводи апелянта в частині незабезпечення належного повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції, апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката Шляпіної Людмили Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складений 26 січня 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк