Рішення
від 12.02.2024 по справі 910/9558/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2024Справа № 910/9558/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"

про стягнення штрафу в сумі 2 953 138,94 грн.

Представники сторін:

від позивача: Житченко О.В., ордер серія СА № 1057436;

від відповідача: Нечипорук І.І., ордер серія АІ № 1294477.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" про стягнення штрафу в сумі 2 953 138, 94 грн. за порушення господарського зобов`язання за договором про постачання природного газу №7/2020-Г від 28.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано свої грошові зобов`язання за договором про постачання природного газу № 7/2020-Г від 28.02.2020, а отже, згідно умов договору, за порушення строку виконання зобов`язань з відповідача має бути стягнуто штраф в сумі 2 953 138, 94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів надіслання (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) відповідачу доданих до поданої до суду позовної заяви документів визначених в переліку № 1, 3, 4, 7, 8, 10, 11.

26.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" про усунення недоліків позовної заяви із доданими до неї доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.07.2023.

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 відкладено підготовче засідання на 23.08.2023.

18.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує що до задоволення позовних вимог, вказуючи, що:

- перехід до іншого постачальника природного газу, відповідачем здійснено на підставі згоди позивача, оскільки, графік погашення заборгованості було погоджено між сторонами;

- під час виконання договору про реструктуризацію заборгованості № 25/01 від 20.01.2022 мало місце настання форс-мажорних обставин;

- з огляду на те, що сторони договору погодили врахування Сертифікатом, який є належним доказом для звільнення від відповідальності за невчасне виконання умов договору, штрафні санкції не підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача.

11.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про долучення додаткових доказів по справі та витребування доказів судом. У поданому клопотанні відповідач також просив поновити процесуальний строк для подання доказів у справі та долучити відповідні докази, а також, поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати у позивача згоду щодо переходу ПрАТ "Київський маргариновий завод" у січні 2022 до нового постачальника природного газу ТОВ "Енергум".

23.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

23.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача та клопотання про витребування доказів. У поданих запереченнях позивач також просить суд поновити строк на їх подання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 відкладено підготовче засідання на 23.08.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.09.2023.

04.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 13.09.2023 суд оголосив про наявність в матеріалах справи клопотання відповідача про долучення додаткових доказів по справі та витребування доказів судом, в якому відповідач також просив суд поновити процесуальний строк для подання доказів у справі та долучити відповідні докази, а також, поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати у позивача згоду щодо переходу ПрАТ "Київський маргариновий завод" у січні 2022 до нового постачальника природного газу ТОВ "Енергум". У зв`язку з чим, суд з`ясовував відношення присутнього в засіданні представника позивача щодо даного клопотання.

Представник позивача заперечив щодо витребування доказів, вказавши, що до заперечень на відзив на позовну заяву було додано роздруківку з Інформаційної платформи по споживачу ПрАТ "Київський маргариновий завод" (ЕІС-код 56ХО0000099G500N), у зв`язку з чим, просив суд відхилити клопотання відповідача в частині витребування у позивача згоди щодо переходу ПрАТ "Київський маргариновий завод" у січні 2022 до нового постачальника природного газу ТОВ "Енергум". Також представник позивача просив суд поновити строк на подання заперечень на відзив відповідача.

Представник відповідача в дане підготовче засідання не з`явився, про дату та час засідання повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення підготовчого засідання від відповідача не надходило.

Суд, заслухавши пояснення присутнього в засідання представника позивача, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання заперечень на відзив відповідача, у зв`язку з чим, судом поновлено процесуальний строк та відповідно прийнято до розгляду заперечення позивача на відзив відповідача.

Також, суд за наслідками розгляду клопотання відповідача про долучення додаткових доказів по справі та витребування доказів, ухвалив визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання доказів у справі та для подання клопотання про витребування доказів, у зв`язку з чим, було поновлено пропущений процесуальний строк, відповідно, судом було прийнято до розгляду надані відповідачем докази. В той час, було відхилено клопотання відповідача в частині витребування у позивача доказів, оскільки, останнім до заперечень на відзив на позовну заяву було додано роздруківку з Інформаційної платформи по споживачу ПрАТ "Київський маргариновий завод" (ЕІС-код 56ХО0000099G500N) (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 13.09.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 № 05-23/1126/23 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/9558/23 у зв`язку зі звільненням судді Баранова Д.О., за результатами якого справу передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 справа № 910/9558/23 прийнята до свого провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2023.

10.11.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 13.11.2023 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 04.12.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.11.2023 представником позивача подано письмові пояснення.

У судове засідання 04.12.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 18.12.2023.

18.12.2023 представником позивача подано письмові пояснення.

18.12.2023 представником відповідача подано письмові пояснення.

У судове засідання 18.12.2023 представники сторін з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

22.12.2023 представником відповідача подано письмові пояснення.

У судове засідання 15.01.2024 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 12.02.2024.

У судове засідання 12.02.2024 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київський маргариновий завод» (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 7/2020-Г (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2020 році природний газ в обсягах і порядку, передбачених цим Договором, а споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених цим Договором, з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до п. 1.4 Договору постачальник передає споживачу газ в обсягах 2800 тис. куб.м. по місяцях: березень - 300; квітень - 250; травень - 250; червень - 250; липень 250; серпень - 250; вересень - 300; жовтень - 300; листопад - 300; грудень - 350.

Дані обсягу газу можуть зменшуватися або збільшуватися в залежності від добових обсягів газу відповідно до умов цього Договору.

Постачання газу протягом газового місяця (М) здійснюється рівномірно, виходячи з добового обсягу (DO), який визначається шляхом ділення місячного обсягу газу на кількість діб цього місяця (в тому числі вихідні та святкові), якщо цим Договором не узгоджено інше.

Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу в розміні +- 5% від зазначеного в цьому пункті обсягу без підписання Додаткової угоди.

Згідно з п. 1.10 Договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 1.4 та/або п. 1.5 цього Договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п. 1.1 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 1.4 та/або 1.5 цього Договору, і несе відповідальність за правильність визначення.

Підписання даного Договору споживач надає згоду постачальнику для включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційні платформі оператора газотранспортної системи відповідно до умов кодексу ГТС.

Підписання даного Договору споживач надає згоду постачальнику на замовлення потужності відповідної точки виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи Оператора ГРМ, на ліцензованої території якого знаходяться об`єкт/об`єкти споживача, а споживач зобов`язується оплатити постачальнику вартість замовленої потужності у розмірі встановлених НКРЕКП тарифів, коефіцієнтів до тарифів та сезону замовленої потужності, відповідно до окремої угоди з постачальником.

У відповідності до п. 1.17 Договору якщо споживач має намір укласти договір з іншими постачальником, споживач повинен виконати вимоги Правил постачання природного газу.

Пунктом 4.1.1 Договору зокрема узгоджено, що споживач має право змінювати постачальника. Зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника, за умови дотримання правил зміни постачальника, у тому числі обов`язку щодо здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником.

Також, пунктом 4.1.1 Договору узгоджено, що споживач має право на одночасне укладення декількох договорів постачання природного газу для потреб, визначених в пункті 1.1 цього Договору, але на різні розрахункові періоди.

Згідно з п. 4.1.2 Договору споживач зобов`язується, зокрема змінювати постачальника відповідно до Правил постачання природного газу, у тому числі за умови повного остаточного розрахунку за даним Договором та не допускати використання природного газу за договорами укладеними з іншими постачальниками в розрахункових періодах, в яких діє цей Договір без його розірвання або припинення в частині постачання газу.

Пунктом 6.1 Договору узгоджено, що при порушенні умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2.5 Договору у разі укладення споживачем договору з іншим постачальником та включення таким постачальником споживача до свого реєстру споживачів, за наявності заборгованості за цим Договором, споживач сплачує постачальнику штраф, який становить 10 відсотків такої заборгованості.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.1 Договору).

25 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" та Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 25/01 (далі - Договір про реструктуризацію), предметом якого є реструктуризація заборгованості споживача (відповідача) за обсяг спожитого газу, замовлену потужність та перевищення замовленої потужності, що виникла на підставі Договору.

У пункті 1.2 Договору про реструктуризацію сторони підтвердили, що станом на 10 годину ранку дати підписання цього Договору про реструктуризацію, заборгованість споживача перед постачальником за Договором складає:

- прострочена заборгованість за постачання газу - 10 037 447,84 грн., у тому числі ПДВ;

- прострочена заборгованість за замовлену потужність - 75 736,85 грн., у тому числі ПДВ;

- прострочена заборгованість за перевищення замовленої потужності - 6 263,37 грн., у тому числі ПДВ;

- поточна заборгованість за постачання газу - 16 926 230,87 грн., у тому числі ПДВ;

- поточна заборгованість за замовлену потужність - 84 190,91 грн., у тому числі ПДВ;

- поточна заборгованість за перевищення замовленої потужності - 4 509,01 грн., у тому числі ПДВ.

Всього заборгованість складає 27 134 378,85 грн.

Підписанням цього договору споживач підтверджує суму заборгованості, зазначену в пункті 1.2 цього Договору про реструктуризацію; отримання від постачальника всіх первинних документів, належним чином оформлених та в повному обсязі, що підтверджують таку заборгованість; вільне волевиявлення щодо сплати заборгованості, зазначеної в пункті 1.2 цього договору (пункт 1.3 Договору про реструктуризацію).

У пункті 1.4 Договору про реструктуризацію сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості споживача перед постачальником за Договором у розмірі, вказаному в пункті 1.2 цього Договору про реструктуризацію, шляхом самостійного перерахування споживачем коштів на рахунок постачальника відповідно до Графіку погашення заборгованості (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Договору про реструктуризацію зобов`язання споживача зі сплати чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок постачальника коштів у термін та сумі, що встановлені Графіком погашення заборгованості (Додаток № 1). Споживач здійснює перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений в Основному договорі.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за Основним договором (пункт 1.7 Договору про реструктуризацію).

Пунктами 2.2.2 та 2.2.3 цієї угоди на споживача (відповідача) покладено обов`язок своєчасно вносити платежі відповідно до Графіку погашення заборгованості, що є Додатком № 1 до цього Договору про реструктуризацію, а також виконувати зобов`язання за Основним договором до їх остаточного виконання.

За умовами пунктів 4.1, 4.6 Договору про реструктуризацію останній набуває чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печаткою сторін (за наявності) та діє до 11.07.2022 року. Цей Договір про реструктуризацію заборгованості є невід`ємною частиною Договору постачання природного газу № 7/2020-Г від 28.02.2020 року.

У Додатку № 1 до Договору про реструктуризацію сторони погодили наступний Графік погашення заборгованості:

з 25.01.2022 по 07.02.2022 включно - 900 000,00 грн.;

з 08.02.2022 по 14.02.2022 включно - 900 000,00 грн.;

з 15.02.2022 по 21.02.2022 включно - 900 000,00 грн.;

з 22.02.2022 по 28.02.2022 включно - 900 000,00 грн.;

з 01.03.2022 по 07.03.2022 включно - 900 000,00 грн.;

з 08.03.2022 по 14.03.2022 включно - 900 000,00 грн.;

з 15.03.2022 по 21.03.2022 включно - 900 000,00 грн.;

з 22.03.2022 по 28.03.2022 включно - 1 000 000,00 грн.;

з 29.03.2022 по 04.04.2022 включно - 1 000 000,00 грн.;

з 05.04.2022 по 11.04.2022 включно - 1 100 000,00 грн.;

з 12.04.2022 по 18.04.2022 включно - 1 100 000,00 грн.;

з 19.04.2022 по 25.04.2022 включно - 1 100 000,00 грн.;

з 26.04.2022 по 02.05.2022 включно - 1 300 000,00 грн.;

з 03.05.2022 по 09.05.2022 включно - 1 300 000,00 грн.;

з 10.05.2022 по 16.05.2022 включно - 1 300 000,00 грн.;

з 17.05.2022 по 23.05.2022 включно - 1 300 000,00 грн.;

з 24.05.2022 по 30.05.2022 включно - 1 500 000,00 грн.;

з 31.05.2022 по 06.06.2022 включно - 1 500 000,00 грн.;

з 07.06.2022 по 13.06.2022 включно - 1 500 000,00 грн.;

з 14.06.2022 по 20.06.2022 включно - 1 500 000,00 грн.;

з 21.06.2022 по 27.06.2022 включно - 1 500 000,00 грн.;

з 28.06.2022 по 04.07.2022 включно - 1 500 000,00 грн.;

з 05.07.2022 по 11.07.2022 включно - 1 334 378,85 грн.

У зв`язку з невиконанням ПрАТ «Київський маргариновий завод» взятих на себе зобов`язань за Договором та Договором про реструктуризацію Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" звернулося до суду з позовом, в якому просило суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у загальному розмірі 29 709 122,37 грн., з яких: 24 091 670,84 грн. - основний борг, 3 785 156,83 грн. - штраф, 1 571 585,50 грн. - інфляційні втрати, 260 709,20 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/9486/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" 23 408 478,79 грн. основного боргу, 3 785 156,83 грн. штрафу, 1 571 585,50 грн. інфляційних втрат, 260 630,60 грн. 3 % річних, а також 435 387,78 грн. витрат по сплаті судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод".

Означеною ухвалою встановлено наступне: «Щодо заборгованості боржника по договору про реструктуризацію заборгованості №25/01 від 25 січня 2022 року у сумі 23 428 686 грн. 16 коп. згідно Договору №7/2020-Г постачання природного газу від 28.02.2020.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2023 у справі № 910/9486/22 позов задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" 23 408 478,79 грн. основного боргу, 3 785 156,83 грн. штрафу, 1 571 585,50 грн. інфляційних втрат, 260 630,60 грн. 3 % річних, а також 435 387,78 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023.

Як вбачається з письмових пояснень боржника, поданих до суду 13.04.2023, згідно договору № U01.0/1-105 від 14 березня 2023 року про відступлення права вимоги кредитор відступив право вимоги частини прав до боржника за договором про постачання природного газу від 28.02.2020 №7/2020-Г, в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у грудні 2021 року на суму 623 805,02 грн. з 14.03.2023 на користь ТОВ «ДЕ ТРЕЙДИНГ».

З урахуванням зазначеного, сума спірної заборгованості 23 408 478,79,79 грн. за вирахуванням 623 805,02 грн. (за договором № U01.0/1-105 від 14 березня 2023 року про відступлення права вимоги) становить 22 784 673,77 грн.

Станом на 13.04.2023 боржником здійснено погашення заборгованості зазначеної заявником у поданій заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме по Договору про реструктуризацію заборгованості №25/01 від 25 січня 2022 року, яка виникла на підстав Договору №7/2020-Г постачання природного газу від 28.02.2020 року, відповідно до прийнятого рішення Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2023 року у справі № 910/9486/22, що підтверджується платіжними документами на суму 22 784 673,77 грн. та виписками з банківських рахунків боржника, копії яких наявні в матеріалах справи.

Щодо заборгованості боржника по договору №7/2020-Г постачання природного газу від 28.02.2020 року та Угодою №5/2020-П від 28 лютого 2020 року за період з січня 2022 року по серпень 2022 року 6 102 703,26 грн.

28.02.2020 між кредитором та боржником укладено договір №7/2020-Г про постачання природного газу. На виконання умов договору кредитором та боржником 28 лютого 2020 року укладено угоду №5/2020-П про замовлення доступу до потужності газотранспортної системи.

Згідно договору №7/2020-Г про постачання природного газу за січень-серпень 2022 року заборгованість боржника перед кредитором становила 6 102 703 грн. 26 коп. та була погашена боржником в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних документів, а саме: платіжним дорученням №1263 від 30.03.2023 на суму 1341703,00 грн., платіжною інструкцією №1459555229 від 30.03.2023 на суму 615000,26 грн., платіжним дорученням №1266 від 30.03.2023 на суму 880000,00 грн., платіжним дорученням №1267 від 30.03.2023 на суму 680000,00 грн., платіжним дорученням №1270 від 31.03.2023 на суму 1210000,00 грн., платіжним дорученням №1280 від 31.03.2023 на суму 1376000,00 грн.».

22 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» із Вимогою № ЮР/1632 від 21.03.2023 про сплату штрафу в розмірі 2 953 138,94 грн. на підставі п. 6.2.5 Договору, в обґрунтування якої зазначило, що як стало відомо ТОВ «ТЕК», з 05.01.2023 ПрАТ «Київський маргариновий завод» було включено до реєстру споживачів іншого постачальника (ТОВ «Енергум»), що суперечить вимогам Договору, оскільки заборгованість в розмірі 29 531 389,42 грн. погашена не була, на яку відповідач надав відповідь вих. № 233 від 30.03.2023, якою відмовив у сплаті штрафу, в зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що 18 січня 2022 року відповідача було включено до Переліку суб`єктів господарювання (під №6811), основним видом яких є, зокрема, виробництво продовольчих товарів, що мають істотну соціальну значимість, та 19.01.2022, 20.01.2022 подано заявку на закупівлю природного газу власного видобутку. Відповідач зазначає, що в період з 19 по 24 січня 2022 року на Українській енергетичній біржі відбулись торги з продажу газу власного видобутку на лютий для підприємств, що здійснюють виробництво соціально значущих продовольчих товарів, у яких позивач участі не приймав, оскільки не здійснював закупівлю природного газу за пільговою ціною, в той час як ТОВ «ЕНЕРГУМ» одне з підприємств, що мало змогу здійснити для Відповідача поставку природного газу за пільговою ціною. З урахуванням зазначеного, відповідач 25 січня 2022 року, листом 24 від 25.01.22 повідомив позивача про призупинення постачання природного газу за Договором на період з 01.02.2022 до 31.03.2022 включно, та надання відповідачу письмового дозволу для Відповідача на перехід до нового постачальника природного газу ТОВ «ЕНЕРГУМ». На підставі згоди позивача, 25.01.2022 року між ТОВ «ЕНЕРГУМ» та відповідачем, укладено Договір постачання природного газу №К-250122/2. Таким чином, відповідач зазначає, що перехід до іншого постачальника природного газу, відповідачем здійснено на підставі згоди позивача, оскільки графік погашення заборгованості було погоджено між сторонами. Також, відповідач зазначає, що Постановою НКРЕКП № 613 від 21.06.2022 року «Про особливості зміни Постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим, в умовах воєнного стану» внесено зміни до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, а саме : «Постачання природного газу новим постачальником (алокація спожитих споживачем обсягів природного газу за новим постачальником) здійснюється з дня початку періоду постачання природного газу, який визначається новим постачальником на Інформаційній платформі згідно з умовами договору постачання природного газу. Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, що не є побутовим, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки в укладенні та виконанні договору постачання природного газу з новим постачальником. Зміна постачальника може відбуватися без засвідчення відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником». Крім того, відповідач зазначає про настання форс-мажорних обставин під час виконання Договору про реструктуризацію заборгованості у зв`язку з введенням воєнного стану, що підтверджується Сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-2092 від 30.12.2022.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1, 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами:

1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу;

2) вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені;

3) вільного вибору постачальника природного газу;

4) рівності прав на ввезення та вивезення природного газу на/з території України;

5) невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб;

6) забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG;

7) недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб`єктів ринку природного газу, у тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання державної форми власності;

8) додержання встановлених технічних норм та норм безпеки;

9) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів;

10) відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону.

Стаття 14 Закону України "Про ринок природного газу" визначає наступні особливості реалізації права на зміну постачальника.

Усім споживачам гарантується право вибору постачальника.

Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв`язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів).

Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.

За умови дотримання правил зміни постачальника, що затверджуються Регулятором як частина правил постачання природного газу:

1) зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника;

2) до припинення договору постачання діючий постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору.

Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки в укладенні та виконанні договору постачання природного газу з новим постачальником.

Регулятор здійснює регулярний моніторинг стану додержання положень цієї статті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил постачання природного газу» № 2496 від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1382/27827, затверджено Правила постачання природного газу, які регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до п. 5 розділу І Правил постачання природного газу, терміни, наведені в цих Правилах, вживаються в таких значеннях: діючий постачальник - постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником; підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору;

Згідно з п. 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням таких вимог:

- споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або за умови наявності письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника;

- договір постачання природного газу не укладається в разі закупівлі природного газу постачальником на власні потреби з власного обсягу природного газу;

- договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код.

При цьому, пунктом 21 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач має право, зокрема на одночасне отримання природного газу від декількох постачальників на одну точку комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код, в одному розрахунковому періоді в порядку, встановленому пунктом 22 цього розділу, за умови укладення договору постачання природного газу з такими постачальниками та після укладення з ними угоди про алокацію відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 22 ІІ Правил постачання природного газу споживач, комерційний ВОГ якого віднесено до І категорії (річний обсяг споживання становить більше 3 млн куб. м), має право на одночасне отримання природного газу від декількох постачальників на одну точку комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код, в одному розрахунковому періоді після укладення з такими постачальниками угоди про алокацію, предметом якої є розподілення об`єму фізичного відбору споживача на відбори кожного постачальника (замовника послуг транспортування), який є стороною цієї угоди.

Угода про алокацію повинна містити такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду угоди:

1) місце і дату укладення угоди, а також найменування постачальників і споживача та їх EIC-коди як суб`єктів ринку природного газу;

2) предмет угоди, яким є розподілення обсягів постачання споживачу природного газу між постачальниками;

3) ЕІС-код точки комерційного обліку споживача, по якій буде здійснюватися постачання природного газу постачальниками;

4) порядок пропорційного розподілення (алокаційний алгоритм) фізичного відбору споживача на відбори кожного постачальника за кожну газову добу;

5) період постачання природного газу, на який розповсюджується дія алокаційного алгоритму;

6) умови припинення угоди про алокацію.

Постачання газу споживачу на умовах угоди про алокацію здійснюється за умови реєстрації угоди про алокацію в інформаційній платформі Оператора ГТС в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

В свою чергу, розділ IV Правил постачання природного газу встановлює порядок зміни постачальника природного газу споживачами, що не є побутовими, крім випадків початку постачання природного газу постачальником «останньої надії» та зміни споживачем, що не є побутовим, постачальника «останньої надії» на іншого постачальника.

Відповідно до розділу IV Правил постачання природного газу:

- кожен споживач має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами;

- зміні постачальника має передувати укладення договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу в певному розрахунковому періоді. Для зміни постачальника у споживача має бути відсутня прострочена заборгованість за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявний письмовий дозвіл діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника;

- постачальникам забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв`язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів);

- кожен споживач, який має намір змінити постачальника, повинен виконати свої зобов`язання по розрахунках за природний газ перед діючим постачальником (або укласти з ним графік реструктуризації заборгованості за природний газ, якого має дотримуватись) та підписати з ним угоду про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу з дати, з якої постачання природного газу буде здійснювати новий постачальник, відповідно до пункту 5 цього розділу;

- повідомлення споживачем діючого постачальника про намір змінити постачальника є пропозицією про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді і повинно містити дату розірвання (призупинення) чинного договору постачання природного газу, яка визначається останнім календарним днем перед датою, з якої договір постачання природного газу з новим постачальником набере чинності. З метою забезпечення безперебійного постачання природного газу діючий постачальник поставляє природний газ споживачу до останнього дня терміну дії існуючого договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, узгоджених у ньому, а договір постачання природного газу, укладений з новим постачальником, набирає чинності наступного дня після розірвання (призупинення) договору з діючим постачальником, але за умови, що споживач надав письмову довідку діючого постачальника або складений з ним акт звірки взаєморозрахунків про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником, або письмовий дозвіл діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника;

- якщо на початок періоду фактичного постачання природного газу новим постачальником чи протягом цього періоду у споживача виникне прострочена заборгованість за поставлений природний газ перед попереднім постачальником (через розбіжності між плановим і фактичним споживанням, настання терміну остаточного розрахунку після початку постачання газу новим постачальником тощо), або споживач не буде дотримуватись узгодженого графіка погашення заборгованості із попереднім постачальником, останній має право повідомити про це Оператора ГТС та здійснити заходи, передбачені цими Правилами, щодо припинення постачання природного газу споживачу-боржнику, у тому числі через Оператора ГРМ.

- фактичне постачання природного газу новим постачальником може починатись виключно з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи;

- зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу» щодо зміни постачальника протягом періоду, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачем (чи за дорученням споживача його постачальником) зміни постачальника.

Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» № 2493 від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1378/27823, затверджено Кодекс газотранспортної системи, який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Відповідно до п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи алокаційний алгоритм - механізм розподілення між постачальниками обсягів постачання природного газу на одну точку комерційного обліку споживача, якій присвоєно окремий EIC-код, в одному розрахунковому періоді; алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;

Згідно з пунктами 1 та 2 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема:

1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи;

2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди;

3) інформацію про постачальника «останньої надії»;

4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками;

5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників.

Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше:

1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку;

2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи;

3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання;

4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи;

5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово;

6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D);

7) інформацію про фактичне добове споживання;

8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М);

9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи;

10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи;

11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово);

12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»;

13) належність споживача до категорії побутових;

14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії;

15) належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій;

16) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії»;

17) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за десять діб для бюджетних установ та організацій; не менше ніж за п`ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості; не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для інших споживачів).

Порядок формування Реєстру споживачів постачальника та процедура зміни постачальника на інформаційній платформі визначаються у главі 5 цього розділу (п. 3 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи).

У відповідності до пунктів 1 та 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

З моменту реєстрації на інформаційній платформі угоди про алокацію постачальники, які є її сторонами, набувають статусу діючих постачальників для такого споживача (у межах часток, визначених алокаційним алгоритмом) на строк, що відповідає періоду постачання, визначеному угодою про алокацію.

Постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу. При цьому у випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу. Кінцева дата постачання природного газу не може бути визначена постачальником (у випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» автоматично на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи) після дати внесення відповідної інформації раніше ніж:

десять днів по споживачах, що є бюджетними установами та організаціями;

п`ять днів по споживачах, які належать до підприємств металургійної та хімічної промисловості;

три дні по інших споживачах.

Згідно з пунктом 5 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи для непобутових споживачів, якщо при їх реєстрації за постачальником інформаційна платформа виявляє, що в ініційований постачальником період постачання природного газу споживач уже включений до Реєстру іншого постачальника на цей період, інформаційна платформа відхиляє реєстрацію непобутового споживача за постачальником, що ініціював реєстрацію непобутового споживача за собою, та надсилає такому постачальнику інформаційне повідомлення з кодом причини відмови. Одночасно інформаційна платформа інформує діючого постачальника про те, що на заброньований ним період постачання природного газу претендує інший постачальник (із зазначенням назви такого постачальника). У такому разі діючий постачальник зобов`язаний не пізніше 10 години ранку вісімнадцятої доби з дня інформаційного запиту вчинити одну із нижченаведених дій:

підтвердити на інформаційній платформі згоду на перехід непобутового споживача до нового постачальника з газової доби, яка визначалась в інформаційному запиті (але не пізніше ніж за дві доби до зазначеної газової доби);

підтвердити на інформаційній платформі згоду на перехід непобутового споживача до нового постачальника, визначивши дату переходу, яка має бути не пізніше ніж на дев`ятнадцяту добу з дня інформаційного запиту;

не погодити на інформаційній платформі перехід непобутового споживача до нового постачальника через наявність у непобутового споживача боргових зобов`язань за поставлений природний газ та ініціювати через інформаційну платформу заходи з припинення (обмеження) газопостачання такому споживачу (якщо до непобутового споживача ще не були застосовані заходи з припинення газопостачання);

не погодити та надати оператору газотранспортної системи оригінал листа непобутового споживача про його незгоду на перехід до нового постачальника (через відсутність договірних відносин із новим постачальником, невідповідність заброньованого періоду постачання природного газу тощо).

Якщо у строк, визначений в абзаці третьому цього пункту, діючий постачальник не здійснив жодної дії, передбаченої в абзацах четвертому та п`ятому цього пункту, інформаційна платформа (оператор газотранспортної системи) реєструє непобутового споживача за новим постачальником з 21 доби після інформаційного запиту до діючого постачальника про погодження зміни постачальника.

Таким чином, як вбачається з аналізу Закону України «Про ринок природнього газу», Правил постачання природнього газу та Кодексу газотранспортної системи споживач, що не є побутовим, може мати декількох постачальників природного газу як в один розрахунковий період, так і в різні одночасно, і постачання конкретним постачальником в розрахунковий період здійснюється на підставі алокації замовленої кількості газу в період постачання.

Також, з вищенаведеного вбачається, що ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, та за принципами, зокрема вільного вибору постачальника природного газу, що також обмежує діючого постачальника у праві встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що станом на 05.01.2023 ТОВ «ТЕК» Стало відомо про те, що незважаючи на наявну заборгованість за Договором перед ТОВ «ТЕК», ПрАТ «Київський маргариновий завод» ініціювало зміну газопостачальника та відповідача було включено до реєстру споживачів іншого постачальника - ТОВ «Енергум».

Частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, жодних доказів, які б підтверджували зміну Приватним акціонерним товариством «Київський маргариновий завод» 05.01.2023 постачальника з ТОВ «ТЕК» на ТОВ «Енергум», та включення ТОВ «Енергум» відповідача до реєстру власних постачальників, та виключення відповідача з реєстру споживачів ТОВ «ТЕК» до матеріалів справи не надано.

Натомість, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, розміщеними у загальному доступі (сайт ТОВ «Оператор ГТС України», станом на 20.04.2023 у ПрАТ «Київський маргариновий завод» (ЕІС-код:56XO0000099G500N) підтверджено наявність газопостачлаьника, кінцева дата постачання природного газу поточним діючим постачальником - 31.05.2023.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем неодноразово ініціювалась зміна постачальника на конкретний період постачання з лютого 2022 року, та позивачем надавався дозвіл на такі зміни у лютому, березні, квітні, травні, червні та липні 2022 року, та в подальшому з серпня 2022 року по грудень 2022 року включно, позивачем не було як відхилено, так і надано згоду на зміну постачальника у відповідних періодах.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у період з лютого по липень 2022 року постачальниками відповідача були ТОВ «ТЕК» та ТОВ «Енергум», в період з серпня по жовтень 2022 року включно були ТОВ «ТЕК» та ТОВ «Де Трейдинг», та з листопада по грудень 2022 року включно - ТОВ «ТЕК» та ТОВ «Енергум».

При цьому, відповідно до Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу» та «Про правовий режим воєнного стану», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовженого указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 та від 18 травня 2022 року № 341/2022, НКРЕКП прийнято постанову від 21 червня 2022 року № 613 «Про особливості зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим, в умовах воєнного стану», відповідно до якої:

1. При здійсненні заходів із зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим, у період дії в Україні воєнного стану, постачальники природного газу (крім постачальника «останньої надії») мають дотримуватись Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, з урахуванням таких особливостей:

1) у випадку укладення договору постачання природного газу між новим постачальником та споживачем, що не є побутовим, новий постачальник визначає дату початку постачання природного газу (дату закріплення споживача у Реєстрі споживачів нового постачальника на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи) згідно з укладеним договором постачання природного газу, у тому числі у випадку наявності такого споживача в Реєстрі споживачів інших постачальників.

Дата закріплення споживача, що не є побутовим, у Реєстрі споживачів нового постачальника на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (далі - Інформаційна платформа) може визначатись не раніше ніж за 2 дні та не пізніше ніж 21 день з дня визначення дати такого закріплення.

Якщо на день закріплення споживача, що не є побутовим, у Реєстрі споживачів нового постачальника на Інформаційній платформі буде відображена інформація про припинення (обмеження) або подання заявки на припинення (обмеження) постачання природного газу такому споживачу, Інформаційна платформа автоматично відхиляє закріплення такого споживача в Реєстрі споживачів нового постачальника.

У разі закріплення споживача, що не є побутовим, у Реєстрі споживачів нового постачальника Інформаційна платформа виявляє цього споживача в Реєстрі іншого постачальника у визначеному новим постачальником періоді постачання природного газу, Інформаційна платформа автоматично відправляє повідомлення діючому постачальнику про зміну постачальника його споживачем із зазначенням дати початку постачання природного газу новим постачальником.

Споживач, що не є побутовим, автоматично виключається з Реєстру споживачів діючого постачальника на Інформаційній платформі з дня початку періоду постачання природного газу новим постачальником.

Постачання природного газу новим постачальником (алокація спожитих споживачем обсягів природного газу за новим постачальником) здійснюється з дня початку періоду постачання природного газу, який визначається новим постачальником на Інформаційній платформі згідно з умовами договору постачання природного газу;

2) зміні постачальника має передувати укладення договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу в певному розрахунковому періоді. Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, що не є побутовим, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки в укладенні та виконанні договору постачання природного газу з новим постачальником. Зміна постачальника може відбуватися без засвідчення відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником. Розірвання чи призупинення дії договору постачання природного газу не звільняє споживача, що не є побутовим, від обов`язку виконання фінансових зобов`язань за цим договором;

3) з метою забезпечення безперебійного постачання природного газу діючий постачальник постачає природний газ споживачу до останнього дня терміну дії чинного договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, узгоджених у ньому.

2. Оператору газотранспортної системи здійснити необхідні заходи для забезпечення роботи Інформаційної платформи з урахуванням положень цієї Постанови.

3. Ця Постанова набирає чинності з 01 липня 2022 року та діє до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Отже, зазначена постанова встановлювала загальнообов`язкове правило поведінки для відповідних учасників ринку природного газу, а саме - дозволяла змінювати постачальника природного газу для споживачів, що не є побутовими, без обов`язкового подання останніми довідки про відсутність простроченої заборгованості перед діючим постачальником.

Однак, у липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому просило визнати протиправною та нечинною постанову НКРЕКП від 21 червня 2022 року № 613 «Про особливості зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим, в умовах воєнного стану».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного суду від 28 листопада 2023 року, апеляційну скаргу ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» до НКРЕКП про визнання протиправною та нечинною постанови задоволено.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що у період з серпня по грудень 2022 року, коли позивачем не підтверджувались запити відповідача на зміну постачальника на конкретний період, була чинна постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про особливості зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим, в умовах воєнного стану» № 613 від 21 червня 2022 року, яка дозволяла змінювати постачальника природного газу для споживачів, що не є побутовими, без обов`язкового подання останніми довідки про відсутність простроченої заборгованості перед діючим постачальником.

При цьому, суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів відхилення запитів відповідача на зміну постачальника у період з серпня по грудень 2022 року.

Суд також враховує, що означені зміни постачальника у певні періоди виникли у зв`язку з тим, що 18 січня 2022 року відповідача було включено до Переліку суб`єктів господарювання (під №6811), основним видом яких є, зокрема виробництво продовольчих товарів, що мають істотну соціальну значимість та відповідачем подано заявку на закупівлю природного газу власного видобутку, торги по якому відбулись в період з 19 по 24 січня 2022 року на Українській енергетичній біржі, у яких позивач участі не приймав, оскільки не здійснював закупівлю природного газу за пільговою ціною, в той час як ТОВ «ЕНЕРГУМ» одне з підприємств, що мало змогу здійснити для відповідача поставку природного газу за пільговою ціною

В свою чергу, відповідно до п. 6.2.5 Договору у разі укладення споживачем договору з іншим постачальником та включення таким постачальником споживача до свого реєстру споживачів, за наявності заборгованості за цим Договором, споживач сплачує постачальнику штраф, який становить 10 відсотків такої заборгованості.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як штраф, необхідне порушення іншим учасником певного зобов`язання.

Натомість, з п. 6.2.5 Договору вбачається, що відповідальність, передбачена наведеним пунктом застосовується при існування одночасно двох умов:

- укладення споживачем договору з іншим постачальником та включення таким постачальником споживача до свого реєстру споживачів;

- наявності заборгованості за Договором.

Водночас, зміна постачальника на конкретний період, зі збереженням первісним постачальником споживача у реєстрі, не може з урахуванням викладених вище приписів Закону України «Про ринок природнього газу», Правил постачання природнього газу та Кодексу газотранспортної системи, розцінюватись як підстава для застосування передбаченого п. 6.2.5 Договору штрафу, оскільки первісний постачальник залишається основним постачальником споживача, що виключає передбачувану п. 6.2.5 Договору передумову для застосування штрафу.

Поряд з цим, суд також зазначає, що за приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

За змістом частин 1 та 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені у ГК України. Так, за змістом частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією із форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Отже, тлумачення умов укладеного між сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку із положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах (відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Правовою підставою для застосування до сторони господарського зобов`язання штрафу є порушення нею правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

А відтак, для вирішення даного спору суд повинен встановити чи зміна споживачем постачальника є порушенням (правопорушенням) здійснення господарської діяльності, невиконанням чи неналежним виконанням умов договору чи закону.

Однак, право суб`єкта господарювання, встановлене законом та узгоджене домовленістю сторін, не може трактуватися іншою стороною, як порушення господарського зобов`язання, що в свою чергу виключає можливість застосування до нього штрафної санкції.

Натомість, хоча і передумовою для застосування відповідальності, визначеною п. 6.2.5 Договору є укладення споживачем договору з іншим постачальником та включення таким постачальником споживача до свого реєстру споживачів та наявність заборгованості за Договором, виходячи із порядку обчислення штрафу, можна констатувати, що фактично штраф застосується за порушення грошових зобов`язань за Договором, а не зміну постачальника.

В той же час:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/9486/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" 23 408 478 грн. 79 коп. основного боргу, 3 785 156 грн. 83 коп. штрафу, 1 571 585 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 260 630 грн. 60 коп. 3 % річних, а також 435 387 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/6125/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023, позов задоволено частково стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" 1 630 393,64 грн. інфляційних втрат, 400 422,52 грн. 3 % річних, 30 462,25 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2023 у справі № 910/9486/22 позов задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" 23 408 478 грн. 79 коп. основного боргу, 3 785 156 грн. 83 коп. штрафу, 1 571 585 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 260 630 грн. 60 коп. 3 % річних, а також 435 387 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023.

З урахуванням зазначеного, сума спірної заборгованості 23 408 478,79 грн. за вирахуванням 623 805,02 грн. (за договором № U01.0/1-105 від 14 березня 2023 року про відступлення права вимоги) становить 22 784 673,77 грн.

Згідно договору №7/2020-Г про постачання природного газу за січень-серпень 2022 року заборгованість боржника перед кредитором становила 6 102 703 грн. 26 коп. та була погашеним боржником в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних документів, а саме: платіжним дорученням №1263 від 30.03.2023 на суму 1341703,00 грн., платіжною інструкцією №1459555229 від 30.03.2023 на суму 615000,26 грн., платіжним дорученням №1266 від 30.03.2023 на суму 880000,00 грн., платіжним дорученням №1267 від 30.03.2023 на суму 680000,00 грн., платіжним дорученням №1270 від 31.03.2023 на суму 1210000,00 грн., платіжним дорученням №1280 від 31.03.2023 на суму 1376000,00 грн.».

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:

« 44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.»

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відтак, оскільки як вже зазначалось судом, жодних доказів в підтвердження зміни постачальника, або ж включення іншим постачальником відповідача до реєстру власних споживачів, із виключення позивача із такого реєстру, станом 05.01.2023, дату на яку, позивач вважає у нього виникло право на застосування штрафу, передбаченого п. 6.2.5 Договору, до матеріалів справи не надано, при цьому сам позивач зазначає, у позовній заяві, поданій до суду 16.06.2023, після повного погашення заборгованості, що є постачальником відповідача до 31.05.2023, що узгоджується з повідомленням відповідача вих. № 239 від 14.04.2023 про дострокове припинення дії Договору, яке направлене позивачу 14.04.2023 згідно наявних в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист та накладної № 0303916913500.

Отже, станом на 05.01.2023 у позивача не виникло право на нарахування штрафу, визначеного п. 6.2.5 Договору, протилежного позивачем не доведено.

Відтак, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, суд, здійснивши аналіз умов договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання у взаємозв`язку із положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у правовідносинах, що склалися між сторонами, дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для застосування штрафу, передбаченого п. 6.2.5 Договору станом на 05.01.2023, та відповідно відповідач не припустився порушення господарського зобов`язання чи неналежного його виконання, що свідчить про відсутність всіх належних правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, посилаючись на п. 6.2.5 Договору.

Відповідач стверджує про настання після 24.02.2022 року форс-мажорних обставин та неможливість у зв`язку з їх настанням виконання ним своїх зобов`язань за Договором про реструктуризацію.

Як було встановлено судом вище, відповідно до пункту 4.6 Договору про реструктуризацію № 25/01 від 25.01.2022 останній є невід`ємною частиною Договору постачання природного газу № 7/2020-Г від 28.02.2020.

За умовами Договору постачання природного газу № 7/2020-Г від 28.02.2020:

- про настання форс-мажорних обставин, термін їх дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини (пункт 7.2).

- дані обставини повинні бути підтверджені ТПП України чи іншим компетентним органом (пункт 7.1).

- настання форс-мажорних обставин не звільняє споживача від обов`язку оплати обсягу фактично поставленого газу (п. 7.3).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Як встановлено судом, відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження повідомлення позивача у встановлений Договором строк про настання обставин непереборної сили з долученням документів щодо неможливості виконувати грошові зобов`язання за Договором. Так, судом встановлено, що електронний лист, яким відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, прикріпивши до нього файл з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, був направлений відповідачем засобами електронного зв`язку на електронну пошту позивача 09.03.2022, тобто з порушенням строку, встановленого п. 7.2 Договору. Наведене, в силу умов п. 7.2 Договору позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (вчасну оплату платежів за Графіком погашення заборгованості до Договору про реструктуризацію), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Посилання відповідача на доданий ним до матеріалів справи Сертифікат № 3200-22-2092 про форс-мажорні обставини (від 30.12.2022 № 307/03.23), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промислової палатою, також не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання спірних грошових зобов`язань з огляду на вищевикладені обставини.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.02.2024

Суддя О.А. Грєхова


Дата ухвалення рішення	12.02.2024
Оприлюднено	23.02.2024
Номер документу	117141463
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Баранов Д.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 12.02.2024 по справі 910/9558/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/9558/23

Рішення від 12.02.2024

Рішення
від 12.02.2024 по справі 910/9558/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА