Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/17065/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/17065/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Держаного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буровибухові роботи УКРВИБУХСЕРВІС"

про стягнення 94 880,74 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Держане геофізичне підприємство "Укргеофізика" в особі Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах (далі - позивач, Підприємство) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буровибухові роботи УКРВИБУХСЕРВІС" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 94 880,74 грн.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 07.12.2020 № 07/12-20 про надання послуг по відповідальному складуванню та зберіганню вибухових матеріалів (далі - Договір) у частині оплати наданих послуг у встановлений Договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Від позивача у встановлений строк (01.12.2023) до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17065/23 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 11.12.2023 була надіслана відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 1, оф. 121), що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.

До матеріалів справи долучено конверт-повернення поштового відправлення (№0600069067805), що надсилався відповідачу з причиною повернення (досилання): «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У силу приписів частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За таких обставин, Господарський суд дійшов висновку про повідомлення належним чином відповідача про розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною другою статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (із подальшими змінами, внесеними Указами Президента України, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 Підприємством (виконавець) і Товариством (замовник) укладено Договір, відповідно до умов якого:

- виконавець надає замовнику послуги з відповідального складування та зберігання вибухових матеріалів (ВМ) класу S4, речовин і вироби вітчизняного та іноземного виробництва (пункт 1.1);

- замовник зобов`язався компенсувати виконавцю затрати по утриманню та охороні сховища у розмірі, встановленому у пункті 4.1 Договору (пункт 3.1);

- вартість послуг визначається у протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1 до Договору) та акті виконаних робіт, які укладаються і підписуються сторонами і є підставою для здійснення подальших розрахунків. Цей протокол узгодження договірної ціни є невід`ємною частиною Договору (пункт 4.1);

- замовник здійснює оплату за надання послуг протягом трьох банківських днів з моменту отримання виконавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 4.2);

- Договір вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами та діє по 31.12.2021 (пункт 5.1);

- у разі якщо за двадцять діб до закінчення строку Договору одна із сторін не попередила іншу сторону про припинення, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 5.2).

У протоколі погодження ціни на зберігання вибухових матеріалів (додаток № 1 до Договору) сторони узгодили, що вартість зберігання за один місяць з ПДВ складає 10 200 грн.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

За приписом частини першої статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач вказує, що надав відповідачу послуги по відповідальному складуванню та зберіганню вибухових матеріалів загальною вартістю 59 225,81 грн.

Так, Підприємство надало суду копії таких актів:

- від 31.12.2020 № б/н на суму 8 225,81 грн;

- від 31.01.2021 № 1 на суму 10 200 грн;

- від 28.02.2021 № 2 на суму 10 200 грн;

- від 31.03.2021 № 3 на суму 10 200 грн;

- від 30.04.2021 № 4 на суму 10 200 грн;

- від 31.05.2021 № 5 на суму 10 200 грн.

Втім, вказані акти підписані лише зі сторони виконавця.

Також, Підприємство подало копії таких рахунків-фактур:

- від 31.12.2020 № 29-12 на суму 8 225,81 грн;

- від 31.01.2021 № 14-01 на суму 10 200 грн;

- від 27.02.2021 № 14-02 на суму 10 200 грн;

- від 31.03.2021 № 10-03 на суму 10 200 грн;

- від 30.04.2021 № 18-04 на суму 10 200 грн;

- від 31.05.2021 № 18-05 на суму 10 200 грн.

Позивач вказує, що ним були передані акти та рахунки-фактур відповідачу, проте документального підтвердження передачі вказаних документів суду не подано.

Позивачем 08.08.2023 було надіслано відповідачу претензію від 18.07.2023 № 342 про оплату за надані послуги по відповідальному складуванню та зберіганню вибухових матеріалів на суму 59 225,81 грн.

До вказаної претензії було додано акти наданих послуг за грудень 2020 року та за січень, лютий, березень, квітень та травень 2021 року, рахунки від 31.12.2020 № 29-12 на суму 8 225,81 грн, від 31.01.2021 № 14-01 на суму 10 200 грн, від 27.02.2021 № 14-02 на суму 10 200 грн, від 31.03.2021 № 10-03 на суму 10 200 грн, від 30.04.2021 № 18-04 на суму 10 200 грн, від 31.05.2021 № 18-05 на суму 10 200 грн.

Факт надсилання претензії, актів і рахунків на адресу Товариства (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 1, оф. 121) підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною №3600809555818, копії яких долучені до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що відповідач лист не отримав і поштове відправлення було повернуто без вручення.

Отже, Підприємство вчинило дії, спрямовані на направлення Товариству документів, які є підставою для оплати в силу пункту 4.2 Договору.

Відповідно до нормативних строків пересилання відправлень листів по Україні (розміщені на офіційному сайті Укрпошти), враховуючи, що лист позивачем надіслано 08.08.2023 з м. Полтави до м. Києва, претензія та документи, які до неї були додані, надійшли у поштове відділення (03039) 12.08.2023 та ураховуючи, що вказаний день був суботою, відповідач мав би отримати вказаний рекомендований лист у понеділок - 14.08.2023.

Отже, Товариство повинно було здійснити оплату за надані послуги протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунків (14.08.2023), а саме до 16.08.2023 (включно).

Втім, відповідач зобов`язання з оплати у вказаний вище строк не виконав, доказів протилежного суду не подано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 59 225,81 грн.

Отже, поданими позивачем доказами підтверджуються обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, відповідач не спростував доводів позивача.

Таким чином, заборгованість у розмірі 59 225,81 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Крім основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 10 525,96 грн пені, втрати від інфляції в сумі 20 830,97 грн і 3% річних в розмірі 4 298 грн (період нарахування з 01.06.2021 по 01.11.2023).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки в частині 3% річних і втрат від інфляції, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні.

Підприємство визначило період прострочення з 01.06.2021 по 01.11.2023.

Втім, як встановлено судом вище, Товариство повинно було здійснити оплату за надані послуги протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунків (14.08.2023), а саме до 16.08.2023 (включно), тобто прострочення розпочалося з 17.08.2023.

За розрахунком суду за період з 17.08.2023 по 01.11.2023 з відповідача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 369,96 грн та інфляційні втрати - 772,30 грн.

Що ж до вимоги про стягнення пені, слід зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Договір, укладений сторонами, не містить умов щодо нарахування та стягнення пені.

Разом з тим, сторонами не укладався правочин, який би передбачав нарахування сум пені за порушення строків виконання зобов`язань.

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буровибухові роботи УКРВИБУХСЕРВІС" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 1, оф. 121, код 44098134) на користь Держаного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах (38751, Полтавська обл., с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, 6, код 21044912) 59 225 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять п`ять) грн 81 коп. заборгованості, 772 (сімсот сімдесят дві) грн 30 коп. втрат від інфляції, 369 (триста шістдесят дев`ять) грн 96 коп. 3 % річних і 1 707 (одну тисячу сімсот сім) грн 70 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.02.2024.

Суддя О.Г. Удалова