Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/8356/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/8356/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Фармалюкс 2010"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лате ЛТД 2022"

про стягнення 101 925,02 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Фармалюкс 2010" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лате ЛТД 2022" про стягнення 101 925,02 грн, з яких 56 462,63 грн заборгованості, 1 958,00 грн 3% річних, 16 155,36 грн інфляційних втрат та 27 349,03 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 1 від 02.01.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

14.06.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8356/23 та постановив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/8356/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення - позивачу.

Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта», поштове відправлення за № 0105494670670 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 23.06.2023: Повернення за зворотною адресою: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, 26.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0105494670670, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частинаперша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 між Приватним підприємством "Фармалюкс 2010"(далі -позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛ ТД" (назву замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лате ЛТД 2022" (далі -відповідач/покупець) було укладено Договір поставки № 1 (далі - Договір),відповідно до умов якого постачальник продає, а покупець купує і сплачує на умовах цього Договору продукцію (далі - Товар) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору товар поставляється окремими партіями у відповідності з видатковими накладними на основі заявок покупця. Замовлення на партію товару, в кількості місячної необхідності, покупець направляє постачальнику факсимільним, електронним або телефонним зв`язком за 30 (тридцять) календарних днів до очікуваної дати поставки, у такому разі покупець має право вибирати замовлений у постачальника товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів шляхом відправки постачальнику письмових заявок на поставку такого товару, з послідуючим узгодженням сторонами умов доставки.

Згідно з пунктом 2.4 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Доказом передачі партії товару у власність покупця є видаткова накладна, оформлена належним чином, та доручення, які покупець повинен направити в триденний термін постачальнику з дня отримання товару. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару, що поставляється, переходить на покупця одночасно з виникненням у нього права власності.

Пунктами 4.1, 4.5, 4.6 Договору сторони погодили, що загальна вартість Договору складається з вартості всіх партій товару, поставлених покупцю за цим Договором. Розрахунки за кожну партію товару, поставлену за даним Договором, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дня отримання товару. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до пункту 6.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених даним Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

У пункті 6.5 Договору сторони погодили, що при порушенні покупцем строку оплати, визначеного даним Договором, постачальник має право призупинити поставку товару, при цьому постачальник звільняється від будь-якої відповідальності, визначеної даним Договором, зокрема встановленої в пункті 6.3.

Відповідно до пункту 6.6 Договору в разі необґрунтованої відмови покупця від викупу замовленого товару в кількості місячної необхідності відповідно до пункту 2.1 даного Договору, покупець сплачує на поточний рахунок постачальника штраф в розмірі суми замовленого, але не викупленого товару.

Згідно з розділом 8 Договору всі спори або розбіжності, що виникають на підставі або у зв`язку із дією або тлумаченням цього Договору, повинні бути врегульовані сторонами шляхом переговорів. У випадку неможливості розв`язання спірних питань шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в господарському суді в претензійно-позовному порядку відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 9.5Договору встановлено, що він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 року, але якщо у сторін на момент закінчення строку його дії залишаються невиконані договірні зобов`язання та законні вимоги, дія Договору подовжується по відношенню до таких зобов`язань до повного задоволення законних вимог.

У відповідності до пункту 9.7 Договору в разі, якщо жодна з Сторін за 15 днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу про його припинення, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач у свою чергу прийняв товар загальною вартістю57 002,70 грн, що підтверджується підписаними сторонами наступними видатковими накладними, а саме: № 30 від 06.12.2021 на суму 4 148,70 грн, № 41 від 08.12.2021 на суму 4 836,30 грн, № 62 від 13.12.2021 на суму 4 024,80 грн, № 95 від 17.12.2021 на суму 2 196,30 грн, № 99 від 21.12.2021 на суму 34 914,60 грн, № 124 від 22.12.2021 на суму 2 724,60 грн, № 156 від 24.12.2021 на суму 4 157,40 грн та № 792 від 02.09.2021 на суму 17 520,00 грн.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та передав відповідачу обумовлений товар.

За доводами позивача, протягом червня-липня 2022 року товар, поставлений за Договором, був частково повернутий покупцем, а саме за видатковою накладною № 99 від 21.12.2021 повернуто товар вартістю 539,89 грн. Відтак, після повернення покупцем товару, за даними бухгалтерського обліку, а саме за оборотно-сальдовою відомістю з 01.12.2021 по 07.04.2023, за товар поставлений у грудні 2021 року, з урахуванням повернення, заборгованість відповідача складає 56 462,81 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено Претензіюза вих. № 20/06 про сплату заборгованості від 20.03.2023, в якій позивач вимагав у відповідача виконати свої зобов`язання за Договоромта здійснити оплату за поставлений товар загальною вартістю 56 462,63 грн, проте вказана претензія задоволена відповідачем не була.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договоромв частині оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 56 462,63 грн, яку позивач просить стягнути.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 958,00 грн 3% річних, 16 155,36 грн інфляційних втрат та 27 349,03 грн пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Внаслідок укладення Договоруміж сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач у свою чергу прийняв товар загальною вартістю 57 002,70 грн, що підтверджується підписаними сторонамивидатковими накладними.

Крім того, протягом червня-липня 2022 року товар, поставлений за Договором,був частково повернутий покупцемна суму 539,89 грн. Отже, після повернення покупцемтовару, за даними бухгалтерського обліку,борг відповідача склав 56 462,81 грн.

Доказів на підтвердження оплати за поставлений товар суду відповідачем не надано, докази на підтвердження повернення поставленого товару на суму 56 462,81 грн в матеріалах справи також відсутні.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 56 462,81 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 1 958,00 грн 3% річних, 16 155,36 грн інфляційних втрат та 27 349,03 грн пені.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2Договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочи до моменту повного виконання покупцем зобов`язань (в частині погашення заборгованості).

Оскільки неналежне виконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 6.2Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий розрахунок пені суд встановив, що позивачем невірно визначено момент, з якого грошове зобов`язання відповідача з оплати товару, поставленого відповідно до видаткової накладної № 41 від 08.12.2021, стало простроченим.

Так, статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

Останнім днем строку для оплати відповідачем вказаного товару було 24.01.2022 (перший робочий день після 22.01.2022), а відтак днем, з якого зобов`язання відповідача стало простроченим є 25.01.2022.

Між тим, розрахований позивачем розмір пені не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак, незважаючи на допущену помилку, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню розмірі, визначеному позивачем.Водночас описана вище помилка вплинула на правильність розрахунку 3% річних. За підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений період нарахування, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є 3% річних у сумі 1 956,91 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають56 462,81 грн заборгованості, 1 956,91 грн 3% річних, 16 155,36 грн інфляційних втрат та 27 349,03 грн пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 683,98 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 0,02 грн залишається за позивачем.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 140,77 грн може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору № 03/03-23 про надання правової (правничої) допомоги від 03.03.2023, Додатку № 1 до Договору № 03/03-23 про надання правової (правничої) допомоги від 03.03.2023, Акту № 1 наданих послуг від 04.04.2023 згідно до Договору № 03/03-23 про надання правової (правничої) допомоги від 03.03.2023 на суму 33 000,00 грн зі звітом про надані послуги і витрачений час на надання послуг у період 03.03.2023 - 04.04.2023 включно, рахунок-фактуру № 3 від 04.04.2023 на суму 33 000,00 грн, а також платіжну інструкцію № 96 від 05.04.2023 на суму 33 000,00 грн з призначенням платежу: «Сплата за надання правової допомоги. Згідно рах. № 3 від 04.04.2023, без ПДВ».

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Втім, будучи обізнаним про розгляд вказаної справи, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку відзиву чи клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Водночас суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 33 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з Акту № 1 наданих послуг від 04.04.2023 згідно до Договору № 03/03-23 про надання правової (правничої) допомоги від 03.03.2023, адвокатом надано, а позивачем прийнято правову допомогу загальною вартістю 33 000,00 грн, на надання якої було затрачено 11 годин часу.

В якості складових наданої правничої допомоги зазначено, зокрема, вивчення договірної документації, документів бухгалтерського обліку; робота з держреєстрами, пошук боржника, консультації щодо порядку стягнення заборгованості (пункт 1); підготовка листів (вимога, адвокатські запити до ДПІ та приватного нотаріуса), оформлення та відправка поштової кореспонденції; розрахунки ціни позову, штрафних санкцій, з урахуванням ситуації порушення договірної дисципліни (пункт 2), на надання яких адвокатом було затрачено 7 годин часу.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

Суд вважає відсутніми підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат у вищезазначеній частині, з огляду на те, що вони не стосуються розгляду справи. В межах цієї справи обґрунтованими та необхідними послугами, які були надані позивачеві адвокатом Вербицькою В.А., були послуги зі складання позовної заяви, формування доказової бази з урахуванням аналізу судової практики, формування поштової кореспонденції (пункт 3), на надання яких адвокатом було затрачено 4 години часу, загальна вартість яких складає 12 000,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом позивача послуг, а також те, що позов було задоволено частково, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 12 000,00 грн.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в сумі 11999,89 грн, інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,11 грн покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237,238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лате ЛТД 2022" (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 31-В; ідентифікаційний код: 41817345) на користь Приватного підприємства "Фармалюкс 2010" (49052, місто Дніпро, вулиця Валентина Ларіонова, будинок 145, кімната 32; ідентифікаційний код: 37274773) 56 462 (п`ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят дві) грн 81 коп. основного боргу, 1 956 (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 91 коп. 3% річних, 16 155 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 36 коп. інфляційних втрат, 27 349 (двадцять сім тисяч триста сорок дев`ять) грн 03 коп. пені,2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 98 коп. витрат по сплаті судового збору та 11 999 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Витрати по сплаті судового збору в розмірі 0,02 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,11 грн покласти на позивача.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2024.

Суддя О.В. Нечай