Рішення

від 12.01.2024 по справі 926/3305/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2024 р.

м. Київ

Справа № 926/3305/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О, розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Комунального підприємства Чернівецьке тролейбусне управління (58023, Чернівецька область, Чернівецький район, місто Чернівці, вулиця Комунальників, будинок 12, код ЄДРПОУ 03328907)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Політехносервіс (07403, Київська область, місто Бровари, вулиця Москаленка Сергія, будинок 16-Г/19, код ЄДРПОУ 36476580)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Поляк Петро Петрович;

відповідача: Симонова Тетяна Михайлівна,

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політехносервіс» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення заборгованості.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами визнати недійсними додаткові угоди №1 від від 17.03.2023, № 2 від 17.04.2023 до Договору № 639/22-1 від 21.11.2022 та стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти за поставлений товар у сумі 1305618,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву від 08.09.2023 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 13.09.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 16.10.2023. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 16.10.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області, враховуючи те, що рішення у справі жодним чином не вплине на права та обов`язки такої особи.

Разом з тим, з огляду на надходження відзиву на позовну заяву, суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 25.10.2023, а відповідачу строк для надання заперечень до 06.11.2023. Наступне судове засідання вирішено провести у режимі відеоконференції 06.11.2023 о 15:15.

Судове засідання 06.11.2023 було розпочато судом з затримкою враховуючи оголошений у місті Києві сигнал повітряної тривоги. З огляду на цю обставину учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання з поважних причин.

Незважаючи на це, задля уникнення обставини затягування розгляду справи судом прийнято до справи відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, а також розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів та задоволено останні у порядку статті 81 ГПК України. На підставі цього суд витребував у позивача та Управління західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області акт ревізії та вимогу, копії яких відсутні у матеріалах справи. Судове засідання відкладено на 01.12.2023 на 14:15.

У судове засідання 01.12.2023 у режимі відеоконференції з`явилась представник відповідача. На виконання ухвали від 06.11.2023 до суду надійшли витребувані документи, які долучені до матеріалів справи. Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість призначення справи до розгляду по суті.

У зв`язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, що, в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань, судове засідання 20.12.2023 у справі №926/3305/23 не відбулося. Суд відклав розгляд справи по суті на 09.01.2024 на 17:00.

У судове засідання 09.01.2024 з`явилися представники сторін за допомогою засобів відеоконференцзв`язку. З огляду на відсутність відомостей щодо дати контрактування та дати оплати комплектуючих до тролейбусів, затримка поставки яких зумовила необхідність укладення додаткової угоди щодо продовження строку поставки, суд зобов`язав відповідача надати дані відомості в строк - до наступного судового засідання. У зв`язку з цим, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12.01.2024 до 15:00.

Відповідачем на виконання ухвали суду подано доповнення з долученими до них документами - копіями контрактів, додаткової угоди, листа, фактури, CMR, копія електронного декларування. Суд прийняв вказані докази та долучив їх до справи.

У судовому засіданні 12.01.2024 суд, заслухавши заключні виступи представників сторін, прийняв рішення.

Виклад фактичних обставин спору

Судом з`ясовано, що між КП Чернівецьке тролейбусне управління та ТОВ Політехносервіс було укладено договір про закупівлю № 639/22-1, що датований 21.11.2022. Договір укладено на підставі проведеного тендеру на платформі Прозорро UA-2022-10-31-008681-a, замовником якого є позивач. Предметом закупівлі виступали 5 нових тролейбусів, а строк поставки до 30.03.2023.

Відповідно до преамбули договору про закупівлю позивач є покупцем, а відповідач продавцем за договором, а договір на основі національного законодавства та з урахуванням особливостей визначених офіційними правилами тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати.

Розділом 1 договору визначено предмет договору. Пунктом 1.1 узгоджено, що продавець бере на себе обов`язок передати у власність покупця «Рейковий рухомий склад» код 34620000-9 за ДК 021:2015 (тролейбуси нові) Тролейбус PTS T12309 (тип - Т12; варіант - 3; версія - 09) в кількості 5 одиниць, а покупець перевірити, прийняти та оплатити такий Товар згідно Договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що поставка відбувається окремими партіями, в т.ч. одиничними екземплярами товару покупцю протягом договірного періоду.

В силу пункту 3.3 договору строк поставки товару до 30.03.2023.

Розділом 5 договору визначено ціну товару, загальну суму договору та порядок розрахунків:

пункт 5.1 ціна товару одного тролейбусу марки PTS T12309 (тип - Т12; варіант - 3; версія - 09) становить 10779 801,60 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1796633,60 грн.* та є еквівалентною 284502,55 Євро за курсом Національного банку України 37,89 грн за 1 Євро, визначеним станом на 21.11.2022 (на дату укладання договору про закупівлю);

пункт 5.1.1. ціна Товару включає в себе всі витрати, пов`язані з доставкою товару до місця поставки на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010.

* Ціна Товару вказується з ПДВ у разі, якщо Продавець є платником податку на додану вартість на загальних підставах згідно із законодавством України;

пункт 5.2 загальна сума договору становить 53899008,00 грн.

* Сума Договору вказується з ПДВ у разі, якщо Продавець є платником податку на додану вартість на загальних підставах згідно із законодавством України.

пункт 5.3 еквівалент ціни товару в євро є фіксованим.

пункт 5.4 ціна товару і, відповідно, сума цього Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін у випадках, передбачених законодавством України шляхом укладання відповідної додаткової угоди до цього Договору.

пункт 5.5 сторони встановили наступний порядок (формулу) зміни (перерахунку) ціни Товару, у разі зміни курсу іноземної валюти Євро до національної валюти України гривні на дату поставки кожної одиниці Товару:

Цт (грн) - Цт (євро) х К, де Цт (грн.) - ціна за одиницю товару в гривнях на дату поставки конкретної одиниці Товару: Цт (євро) - еквівалент ціни одиниці Товару в євро (фіксований); К - офіційний курс гривні до ЄВРО, встановлений Національним банком України на дату поставки конкретної одиниці Товару;

пункт 5.6 оплата за Товар проводиться протягом 30 календарних днів з моменту поставки кожної одиниці Товару в розмірі 100 % вартості фактично поставленого Товару. Оплата Товару проводиться в національній валюті України - гривні;

пункт 5.7 розрахунки між сторонами проводяться у безготівковій формі, шляхом банківського переказу.

Відповідно до пункту 9.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 30.03.2023, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 9.4 визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, відповідно до підпункту 9.4. продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Сторони підписали специфікацію до договору відповідно до якої поставці підлягало 5 одиниць тролейбусів.

Листом № 15/03-1 від 15.03.2023 відповідач повідомив позивача, що він попереджений контрагентом, що постачання передніх осей і ведучих мостів затримується на два тижні, а їх поставка очікується до кінця березня 2023 р. Враховуючи положення п. 7.2 договору постачальник просив продовжити строк поставки тролейбусів до 14 квітня 2023 року.

Сторони 17.03.2023 уклали додаткову угоду № 1, якою продовжено строк дії договору та виконання зобов`язань щодо закупівлі товару до 30.04.2023, чим, відповідно, внесено зміни у пункти 3.3 та 9.1 договору.

Також 17.04.2023 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою внесено зміни у пункти 5.1 та 5.2 договору та викладено їх у наступній редакції:

5.1. Ціна товару одного тролейбусу марки PTS T12309 визначається наступним чином:

з 10.03.2023 становить 10987488,48 грн, в тому числі ПДВ 1831248,08 грн та є еквівалентною 284502,55 Євро за курсом Національного банку України 38,62 грн, визначеним на дату поставки партії товару 10.03.2023;

з 13.04.2023 становить 11363031,85 грн, в тому числі ПДВ 1893838,64 грн та є еквівалентною 284502,55 Євро за курсом Національного банку України 39,94 грн, визначеним на дату поставки партії товару 13.04.2023;

з 14.04.2023 становить 11454072,66 грн, в тому числі ПДВ 1909012,11 грн та є еквівалентною 284502,55 Євро за курсом Національного банку України 40,26 грн, визначеним на дату поставки 14.04.2023.

5.2. Загальна сума договору становить 56621697,50 грн.

При цьому у матеріалах справи містяться підписані сторонами акти приймання передачі товару та видаткові накладані від 10.03.2023, 13.04.2023 та від 14.04.2023, зокрема:

акт приймання-передачі товару від 10.03.2022 № 10/03/2023-1 в кількості 1 шт. на суму 10987488,48 грн, заводський номер (VIN) Y69T12309P1D66013, р.в. - 2023 рік;

акт приймання-передачі товару від 10.03.2023 № 10/03/2023-2 в кількості 1 шт. на суму 10987488,48 грн, заводський номер (VIN) Y69T12309P1D66014, р.в. - 2023 рік;

акт приймання-передачі товару від 13.04.2023 № 13/04/2023-1 в кількості 1 шт. на суму 11363031,85 грн, заводський номер (VIN) Y69T12309P1D66015, р.в. - 2023 рік;

акт приймання-передачі товару від 13.04.2023 № 13/04/2023-2 в кількості 1 шт. на суму 11363031,85 грн, заводський номер (VIN) Y69T12309P1D66017, р.в. - 2023 рік;

акт приймання-передачі товару від 14.04.2023 № 14/04/2023-1 в кількості 1 шт. на суму 11454 072,66 грн, заводський номер (VIN) Y69T12309P1D66016, р.в. - 2023 рік.

видаткові накладні № 10 та 11 від 10.03.2023, № 19 та 20 від 13.04.2023, № 22 від 14.04.2023.

Працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області проведено ревізію окремих питань фінансово господарської діяльності комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» за період з 01.04.2022 по 30.04.2023 року (далі Підприємство), якою встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 12.06.2023 №06-33/9, який підписаний об`єктом контролю 14.06.2023 року без заперечень.Копія акту долучена до матеріалів справи разом з листом Аудиторської служби № 132413-15/2829-23 від 23.11.2023.

Західний офіс Держаудитслужби в Чернівецькій області повідомив, що у зв`язку із продовженням строку виконання договірних зобов`язань, визначених Договором від 21.11.2022 року № 639/22-1, шляхом укладення додаткової угоди від 17.04.2023 №2 до цього договору, збільшено суму договору, чим змінено істотну умову договору, чим порушено вимоги законодавства, завдано збитків підприємству на суму 1166460,50 грн а проведено господарських операцій, які не призвели до збитків на 674271,06 грн.

На підставі вимоги Держаудитслужби № 132406-14/1622-2023 з метою усунення виявлених порушень позивач звернувся до суду з цим позовом.

Узагальнена позиція позивача

Позивач заявляв, що сторонами на момент підписання договору були погоджені всі істотні умови: предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором, як передбачено частиною третьою статті 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: - продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат Покупця, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Аналогічне положення міститься в п.4. 4 пункту 19 постанови КМУ від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» та п. 9.4.7 Договору № 639/22-1, відповідно до якого строк дії договору про закупівлю та строк виконання зобов`язання щодо передачі товару може бути продовжений за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Таким чином, внесення змін до істотних умов договору можливе за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконання своїх зобов`язань відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Разом з тим, за переконанням позивача, сторонами протягом березня-квітня 2023 року до договору вносилися зміни до істотних умов договору шляхом укладання додаткових угод щодо строку виконання зобов`язань з поставки товару, що призвело до збільшення вартості товару і відповідно до збільшення загальної суми договору.

Позивач відмітив, що при поданні тендерної пропозиції у процедурі закупівлі тролейбусів відповідач погодився з умовами договору про закупівлю, надав гарант зобов`язання щодо своєчасного постачання товару та виконання своїх зобов`язань у визначені договором строки. Однак внаслідок недобросовісних дій відповіда, що спричинили поставку товару із запізненням результат закупівлі є невизначеним та тягне за собою нанесення збитків позивачу, неефективне використання коштів та є порушенням принципів процедури закупі встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Тому, позивач вважає, що додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними, а сплачені кошти поверненню.

Узагальнена позиція відповідача

Відповідач висловив свої заперечення щодо заявленої позовної заяви. ТОВ Політехносервіс вказало, що підприємство вчасно виконало поставку двох тролейбусів для позивача на підставі умов укладеного договору. Але на жаль, не мали можливості вчасно виконати поставку ще трьох тролейбусів до 30.03.2022 за умовами укладеного основного договору через військовий стан в Україні, через проблеми з доставкою основного обладнання з Туреччини, через простої в роботі митниці через постійні обстріли та відключення електрозабезпечення в країні в цілому, та через відсутність електроенергії на підприємстві.

Відповідач звертав увагу суду на те, що позивач в поданій позовній заяві не заявив позовних вимог про визнання недійсними пунктів 5.3, 5.4, 5.5 укладеного договору про закупівлю № 639/22-1 від 21.11.2022, на підставі яких були фактично укладені додаткові угоди до договору № 1 від 17.03.2023 та № 2 від 17.04.2023.

Тому за переконанням відповідача вказані укладені додаткові угоди не можуть оспорюватись позивачем, тому що вони укладені на підставі діючого договору про закупівлю № 639/22-1 від 21.11.2022 та Позивачем не заявлені позовні вимоги щодо недійсності вказаного укладеного договору про закупівлю.

Відповідач акцентував на тому, що ним повністю виконані за договором зобов`язання з поставки п`яти тролейбусів на підтвердження чого у справі наявні акти приймання-передачі, видаткові накладні та долучені до відзиву товарно-транспортні накладні. Також зазначено, що від відповідача не надходило претензій щодо товарів, які поставлялися за договором.

При цьому відповідач відмітив, що він на момент укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору не прогнозував підвищення ціни на іноземну валюту.

Основні норми, які підлягають застосуванню

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Позивач заявив первісною вимогою визнання недійсними додаткових угод до договору. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторін вважається визнання правочину недійсним.

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах 2, 3, 5 статті 203 ЦК України наведено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Розглядаючи вимогу позивача про визнання недійсним додаткових угод до договору про закупівлю, слід зосередити увагу на наступних положеннях національного законодавства, яких мали б дотримуватися сторони при укладенні договору та при узгодженні змін та доповнень до нього.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 ГК України визначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК УКраїни до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

В силу частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Висновки господарського суду

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Переходячи до розгляду основного посилання позивача, яким обгрунтована первісна позовна вимога, суд відмічає, що позивач вважав, що укладення додаткових угод до договору суперечило закону, а саме пп. 4 п. 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та аналогічному йому за змістом пп. 4 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022.

В силу пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Підпунктом 4 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 також визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Аналогічні положення закріплені і в договорі, що укладався між сторонами у розділі 9.

Відповідно до преамбули додаткової угоди № 1, яка оскаржується позивачем у межах справи, сторони керувалися підпунктом 4 пункту 19 постанови №1178, продовжуючи строк дії договору.

Важливою умовою для можливості застосування цього пункту постанови Кабінету Міністрів України та пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є те, що зміни, які вносяться до договору не повинні призвести до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю. Суд зазначає, що саме по собі продовження строку дії договору задля досягнення мети правочину, тобто, купівлі позивачем обумовленої кількості тролейбусів, не суперечить наведеним положенням Закону та постанови.

Обставини, якими було обумовлено продовження строку дії договору були наведені відповідачем у листі № 15/03-1. З огляду на відсутність у справі документально підтверджених відомостей щодо дати контрактування та дати оплати комплектуючих до тролейбусів, затримка поставки яких зумовила необхідність укладення додаткової угоди щодо продовження строку поставки, суд у порядку частини 4 статті 74 ГПК України ухвалою від 09.01.2024 зобов`язував відповідача надати такі відомості, які зрештою і були отримані судом.

Суд перевірив надані відповідачем документи, в копіях, що долучені відповідачем до заяви № 12-01/2024-1. Зокрема суд зосередив увагу на долучених до справи контрактах № 2022/10/027 від 17.10.2022 про поставку 12 кузовів тролейбусів та № 2022/11/001 від 07.11.2022 на поставку повних комплектів внутрішнього обладнання та оснащення тролейбусів. Судом досліджено Інвойс Proforma № 2023/01/003 від 03.01.2023 на оплату обладнання в зв`язку зі збільшенням обсягу закупівлі запасних частин та комплектуючих для тролейбусів та додаткову угоду № 2 до контракту № 2022/11/001 від 07.11.2022. Суд перевірив лист № 1 від 08.02.2023 ТОВ "Політехносервіс" на адресу Ulasim Ic Ve Dis Ticaret Anonim Sirketi про недопоставку оплаченого обладнання та оснащення для кузовів тролейбусів та ходової частини, електронну фактуру від 28.03.2023 про відправлення на адресу відповідача обладнання. Суд також дослідив CMR № 024030, Invoice № EAR2023000000021, CMR № 024030 , Invoice № EAR2023000000021, CMR № 024030 від 30.03.2023, Invoice № EAR2023000000021 від 28 березня 2023 року. Також суд взяв до уваги документ з електронного декларування форми МД-2 № 23UA100190554006U7 від 04.04.2023 відповідно до якого відповідач отримав від підприємства Ulasim Ic Ve Dis Ticaret Anonim Sirketi (Туреччина) запасні частини до тролейбусів мост передній неведучий в кількості 3 штуки у частковому розібраному стані для зручності транспортування, на металевому каркасі у якості пакування, мост ведучий задній в кількості 5 штук у частковому розібраному стані для зручності транспортування, на металевому каркасі у якості пакування, комплект подіума (робочого місця кермувальника) для тролейбуса, артикул АВ148237 в кількості 3 штуки.

Суд доходить висновку, що вказані документи свідчать про те, що у розпорядженні відповідача в дійсності, станом на 30.03.2023, не перебувало всіх необхідних комплектуючих для завершення збірки тролейбусів у строк дії договору, що укладений між позивачем та відповідачем, проте судом встановлено, що такі комплектуючі були законтрактовані відповідачем вчасно, що вказує на те, що укладаючи договір, правовідносини за яким досліджуються в межах даного провадження, відповідач діяв добросовісно, позаяк був впевнений у своєчасній поставці комплектуючих законтрактованих для його виконання.

Станом на 17.03.2023 строк дії договору (до 30.03.2023) не сплив, остаточна вартість кожного з тролейбусів, що поставляється не була відома, оскільки на цей момент було поставлено лише два тролейбуси з п`яти, що вбачається з наявних у справі актів та накладних від 10.03.2023. Тому додаткова угода № 1 про продовження строку дії договору до 30.04.2023 сама по собі у будь-якому разі не може вважатися таким правочином, що укладений всупереч наведеним позивачем полженням закону.

В контексті статті 203 ЦК України суд зауважує, що зміст додаткової угоди № 1 також не суперечив інтересам сторін в момент його укладення. При цьому позивач не заявляв перед судом, що така угода була укладена всупереч його волі (як і щодо угоди № 2). Тож суд не вважає, що відповідачем було допущено порушення прав відповідача, оскільки з суті угоди вбачається, що вона підписана обома сторонами саме з метою передачі обумовленої у специфікації кількості тролейбусів.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, при укладенні додаткової угоди № 1 сторони ніяк не узгоджували зміну ціни договору, вартості одиниці поставленого товару чи зміну кількості поставленого товару. На момент її укладання не настали обставини, якими позивач обґрунтовує свій позов, що могли б свідчити про те, що ціна товару чи сума договору змінюється. Відтак, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1.

Переходячи до розгляду вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 2 про внесення змін у пункти 5.1 та 5.2 договору суд відзначає, що до моменту її укладення та підписання сторонами відповідач поставив, а позивач прийняв без зауважень весь зазначений у специфікації до договору обсяг товару, всі 5 тролейбусів два 10.03.2023, два 13.04.2023 та один 14.04.2023. Останній тролейбус був поставлений відповідачем за 16 днів до дати закінчення строку дії договору відповідно до додаткової угоди № 1.

Поведінка відповідача, на думку суду, свідчить про те, що ним вживалися всі необхідні заходи задля оперативного передавання повного об`єму тролейбусів позивачу, враховуючи наявність обставин якими було обумовлено продовження строку дії договору, про які відповідач повідомляв позивача та які зрештою знайшли своє підтвердження у долучених до справи доказах затримкою постачання елементів від іноземного виробника, що необхідні для збірки укомплектованих тролейбусів у необхідній кількості, яка сталася з незалежних від обох сторін договору причин на які жодна із сторін договору вплинути не могла.

Принагідно суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що починаючи з 24.02.2022 операції з імпорту товарів резидентами України є такими, що ускладнені та не прогнозовані по строкам з підстав, що не залежать від волі жодної із сторін з огляду на триваючу повномасштабну військову агресію проти України, що в свою чергу безпосередньо впливає на логістичні шляхи постачання імпортованої продукції та на валютні коливання, які є наслідком дестабілізації військовим вторгненням економіки країни, що, у свою чергу, як позивач так і відповідач мали усвідомлювати під час укладення договору.

При цьому суд не має підстав стверджувати, що постачальник відтягував момент передання товару до останнього дня дії договору та враховує, що перша партія з двох тролейбусів була передана ще 10.03.2023, тобто в строк дії договору в редакції, що була чинна до моменту укладення додаткової угоди № 1 про продовження такого строку на календарний місяць.

Оцінюючи всі наявні докази у справі, з`ясувавши обставини правовідносин сторін та взявши до уваги зустрічні аргументи сторін в контексті предмету доказування у справі, суд вважає за необхідне відзначити те, що розділом 5 договору сторони погодили наступні істотні умови:

ціна одного тролейбуса є сталою і становить 284502,55 євро;

сума договору визначається в гривні, як еквівалент вартості всієї продукції в євро;

перерахунок ціни товару відбувається за формулою, відповідно до якої ціна товару у гривнях визначається шляхом множення ціни за одиницю товару у євро на офіційний курс євро до гривні на дату поставки конкретної одиниці товару (ціна грн = ціна євро Ч курс);

загальна суму договору була визначена станом на дату укладання договору 21.11.2022 становила 53899008,00 грн, враховуючи курс НБУ гривні до євро в цей день (37,89 грн за 1 євро) та кількість тролейбусів, які мали б поставлятися 5 шт;

ціна товару і сума договору може змінюватися за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди у разі зміни курсу євро до гривні встановленого НБУ станом на дату поставки.

Суд встановив, що додатковою угодою № 2 сторони уточнили, як визначається ціна договору та станом на кожен день реально здійсненої поставки тролейбусів узгодили остаточну вартість одиниці товару у гривні на основі офіційно встановленого НБУ курсу євро в день поставки. Внаслідок таких погоджень сторонами вирахувано загальну суму договору, що була остаточною та зафіксованою шляхом сумування всіх поставок, що проведені за договором. При цьому розрахунок ціни одиниці товару відбувався відповідно до умов, що наведені у розділі 5 договору, а саме відповідно до формули, що закріплена у пункті 5.5 договору.

Пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (а також схожими за змістом п. 9.4.6 договору про закупівлі та пп. 7 пункту 19 Постанови КМ України № 1178 від 12.10.2022) передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Таким чином, суд констатує, що сторони, підписуючи додаткову угоду № 2, діяли у визначених законом та договором межах, визначили добуток зі сталої ціни товару у євро та змінного курсу валюти. Результат множення ціни у євро на офіційний курс у певну дату поставки міг бути відомий виключно у випадку обізнаності про такий курс, що можливо лише в день здійснення поставки кожної окремої одиниці товару.

Це не суперечить наведеним положенням Закону України "Про публічні закупівлі", Постанови КМ України № 1178 від 12.10.2022 та умовам договору, оскільки умови договору змінені лише для їх узгодження з курсом іноземної валюти, датою поставки товару та іншим умовам договору.

Вказане також не протирічить розділу 5 договору, а повністю відповідає йому, оскільки ціна у євро залишилась фіксованою, як передбачено пунктом 5.3 і не була змінена, перерахунок кінцевої вартості відбувся у повній відповідності до наведеної у пункті 5.5 формули, шляхом укладення додаткової угоди, як передбачено пунктом 5.4. Суд наголошує, що змін у ціні одиниці товару не відбулось беручи до уваги те, що вона зафіксована у євро як стала і незмінна, в силу умов договору, позиція. Відтак, суд констатує, що як на момент укладення договору так і на момент укладення додаткової угоди №2 ціна одиниці товару залишилась незмінною 284502,55 євро.

При цьому суд відзначає, що позивач своїми діями демонстрував готовність приймати товар після 30.03.2023, з огляду на обставину відсутності зауважень до поставлених товарів чи претензій до дати укладання додаткової угоди № 2. Відповідач, передаючи позивачу партії товару та спостерігаючи таку готовність приймати товар, повинен був розраховувати на те, що позивач погоджує прийняття такого товару у певну дату та враховує наведену у пункті 5.5 договору формулу. Тому, після прийняття останніх трьох тролейбусів позивач, підписуючи додаткову угоду, яку оскаржує у цьому провадженні, своїм волевиявленням фактично підтверджував погодження прийняття товару за встановленим офіційним курсом гривні до євро. При цьому суд констатує, що встановлення НБУ офіційного курсу іноземної валюти не є прогнозованим, а відтак валютні коливання можуть мати місце на будь-якому етапі виконання договору, на врахування яких і покликані положення п.5.5 договору.

Вбачається, що постачальник запропонувавши продовжити строк поставки через неможливість вчасно отримати завчасно законтрактовані комплектуючі діяв в межах договору та на виконання мети договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі незгоди позивача з продовженням строку поставки останній мав право не підписувати додаткові угоди, ані про продовження строку, ані про визначення остаточної ціни товару та загальної суми договору. Наслідки підписання таких угод та ризики рівнозначно були відомі, як позивачу так і відповідачу. Укладення угод не можна розцінювати, як дію будь-якої зі сторін, яка розрахована на можливе збільшення чи зменшення курсу іноземної валюти.

Погодження підписання додаткових угод та прийняття товарів, а після цього заявлення вимоги про визнання таких угод недійсними та повернення коштів, призводить до дисбалансу інтересів сторін договору. Тож позивач, заявляючи цей позов, фактично має намір відмовитися від частини покладених на нього зобов`язань, після їх виконання, щодо оплати отриманого товару у розмірі, що наведений у похідній позовній вимозі про повернення надмірно сплачених коштів (1305618,24 грн) та залишити у себе отриману партію товару за цінами, нижчими ніж ціна, яка визначається відповідно до наведеної у договорі формули, що в свою чергу буде порушенням пункту 5.5 договору, до якого сторони не вносили змін і визнання недійсним якого не вимагається позивачем, як окремої частини правочину.

Сторони мали змогу в силу принципу свободи договору узгодити інші умови, але не скористалися такою можливістю. Приміром, узгодити проведення передоплати за договором до 30.03.2023 (чи раніше) та подальше очікування поставки, враховуючи, що до 30.03.2023 частина тролейбусів за договором уже була поставлена та прийнята замовником без зауважень, що свідчить про дійсні можливості відповідача виконувати покладені на нього за договором обов`язки. Також сторони могли б змінити договір у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі" на вигідних для всіх сторін умовах, приміром зафіксувати ціну у гривнях станом на певну дату, внести зміни до формули розрахунку, змінивши змінну курсу сталою одиницею виміру чи взагалі виключити формулу розрахунку вартості товару та встановити вартість товару у гривнях. Однак сторони вирішили укласти додаткові угоди саме на наведених умовах, що є їх правом, яке не суперечить закону.

Також, суд звертає увагу на те, що з правовідносин сторін вбачається, що порядок формування кінцевої вартості товару у гривні, який визначено п. 5.5 договору, сторони вже використовували до моменту укладення оскаржуваної додаткової угоди №2, позаяк це вбачається з актів приймання-передачі товару від 10.03.2023, в яких для обрахунку суми оплати за товар вже використовувався курс євро, який був вищий за той, що був актуальний станом на день укладення договору. Наведене вказує на те, що спосіб формування ціни товару у гривні не оспорювався сторонами під час попереднього підняття НБУ курсу євро до гривні.

Суд відзначає, що вносячи зміни до договору додатковою угодою № 2 такі зміни не відобразилися на обсязі зобов`язань сторін (позивач мав сплатити гривневий еквівалент 284502.55 євро за кожен з п`яти поставлених відповідачем тролейбусів) , а ними лише уточнено кінцеву вартість товару у гривнях(еквіваленту), з застосуванням формули, яка наведена у пункті 5.5 та погоджена обома сторонами під час проведеної на аукціоні закупівлі.

З огляду на вищевикладене, суд також відмовляє і у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсною додаткової угоди № 2.

Переходячи до розгляду вимоги про стягнення надмірно сплачених коштів, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Передусім, задоволення похідної вимоги можливе лише за умови задоволення первісних вимог про скасування додаткових угод. Враховуючи те, що позовна вимога про стягнення сплачених коштів не сформульована як самостійна, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення первісних позовних вимог, то така вимога залишається судом без задоволення. Суд зазначає, що отримання відповідачем сплаченої за договором суми коштів, відбулося у відповідності до договору разом зі змінами, що викладені у додаткових угодах, які судом не визнані недійсними, оскільки позивачем не доведено обставин, які б призвели до іншого рішення суду.

Судом при розгляді справи не виявлено порушення прав позивача відповідачем, оскільки укладення додаткових угод та прийняття тролейбусів за узгодженими цінами на дату їх поставки відбувалося з волі позивача, в межах закону на підставі договору та додаткових угод. З огляду на це покладення відповідальності у вигляді повернення надмірно сплачених коштів за поставлений товар в межах договору буде порушенням принципів справедливості, добросовісності й розумності цивільних відносин та йтиме всупереч звичаїв ділового обороту. Тож у задоволенні позову суд відмовляє повністю.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2024

Суддя А.Ф. Черногуз