Рішення

від 21.02.2024 по справі 911/3180/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/3180/23

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Спільного Українсько-Великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Переяславське, вулиця Привокзальна, будинок 2, код ЄДРПОУ 25564175)

до Товариства з обмеженою відповід альністю «Торговий дім „Керрот» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 10б, нежиле приміщення 110, код ЄДРПОУ 42123760)

про повернення набутих без достатньої правової підстави коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Спільного Українсько-Великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» до Товариства з обмеженою відповід альністю «Торговий дім „Керрот» про повернення набутих без достатньої правової підстави коштів.

Ухвалою від 23.10.2023 суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

Поштовим відправленням № 0600058169320 ухвала про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу, яке ним отримано 21.11.2023 особисто, про що свідчить повернуте рекомендоване повідомлення до суду від 24.11.2023.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача.

Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Передусім, суд зазначає, що в силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

03.05.2022 року Спільним українсько великобританським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщина» (надалі СП ТОВ «Нива Переяславщина») на рахунок Товариства з обмеженою відповід альністю «Торговий дім „Керрот» було помилково перераховано кошти за суміш згідно рах.№112, 113, 114, 115, 106 у розмірі 16786,80 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №5871 від 03.05.2022 року. Товар вартістю 16786,80 грн. що становить суму помилково перерахованих коштів, відповідачем не доставлено, кошти не повернуто.

З наданої до суду копії платіжного доручення № 5871 від 03.05.2022 вбачається переведення позивачем зі свого рахунку № НОМЕР_1 на рахунок відповідача НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 16786,80 грн. Призначенням платежу вказано "за суміш зг. Рах. №112, 113, 114, 115, 116, 106 у т.ч. ПДВ 20% - 2797.80 грн.". Вказаний платіж проведено банком 03.05.2022.

Судом встановлено, що 13.10.2022 позивач направив відповідачу лист №01-1431/06-03 від 13.10.2022, що підтверджується наданою до суду копією накладної № 0842000048306, фіскальним чеком та описом вкладення, вручений відповідачу 26.10.2022. Згідно наявного у матеріалах справи екземпляру вказаного листа СП ТОВ «Нива Переяславщина» просило відповідача повернути помилково перераховані кошти за суміш згідно рах.№112, 113, 114, 115, 106 у розмірі 16786,80 грн. До листа долучено копію платіжного доручення від 03.05.2022.

02.12.2022 позивачем повторно було направлено до відповідача претензію №01-1743/06-03 від 02.12.2022 що підтверджується наданою до суду копією накладної № 0842000050122, фіскальним чеком та описом вкладення, вручений відповідачу 21.12.2022. Згідно наявного у матеріалах справи екземпляру вказаного листа СП ТОВ «Нива Переяславщина» просило відповідача негайно повернути помилково перераховані кошти за суміш згідно рах.№112, 113, 114, 115, 106 у розмірі 16786,80 грн. з урахуванням ПДВ. До листа долучено копію платіжного доручення від 03.05.2022. Свої вимоги позивач обгрунтовувала положеннями статті 1212 ЦК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведені положення ГПК України суд зазначає, що за час розгляду справи відповідачем не спростовано обставину отримання грошових коштів за платіжним дорученням № 5871 від 03.05.2022, а також не подано доказів на підтвердження обставини повернення грошових коштів, що були перераховані позивачем. Разом з тим відповідач не повідомляв суд про наявність дійсних договірних відносин з позивачем та інших доказів наявності правових підстав для отримання Товариством з обмеженою відповід альністю «Торговий дім „Керрот» грошових коштів в сумі 16786,80 грн від СП ТОВ «Нива Переяславщина».

Слід вказати, що в силу статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд зазначає, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За таких умов, з огляду на те, що між сторонами все ж не було укладено договору поставки, що не заперечено відповідачем, також відповідачем не було вчинено передання будь-яких товарів позивачу чи надання будь-яких послуг у договірному порядку, вбачається, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому виникає можливість застосування до правовідносин сторін положень статті 1212 ЦК України.

Суд вважає, що позивачем належним чином доведено перерахунок грошових коштів відповідачу. З огляду на те, що правова підстава набуття грошових коштів все ж не виникла, що не заперечено відповідачем суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу та стягнути з відповідача 16786,80 грн перерахованих на рахунок відповідача позивачем.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позивачем подано позовну заяву у 2023 році через систему «Електронний суд», таким чином, сума судового збору, що підлягала сплаті з урахуванням коефіцієнту 0,8 становить 2147,20 грн. У зв`язку з тим, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн, суд констатує, що позивачем здійснено переплату судового збору на суму 536 грн 80 коп, з цих підстав позивач має право подати клопотання про повернення з Державного бюджету надмірно сплаченого судового збору в розмірі 536 грн 80 коп. З урахуванням викладеного, враховуючи що розмір судового збору, який підлягав сплаті за розгляд даної позовної заяви становить 2147,20 грн., покладенню на відповідача підлягає саме ця сума витрат позивача зі сплати судового збору.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «Торговий дім „Керрот» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 10б, нежиле приміщення 110, код ЄДРПОУ 42123760) на користь Спільного Українсько-Великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Переяславське, вулиця Привокзальна, будинок 2, код ЄДРПОУ 25564175) 16786,80 грн безпідставно набутих грошових коштів та 2147,20 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Рішення підписано 21.02.2024

Суддя А.Ф. Черногуз