Рішення

від 21.02.2024 по справі 912/54/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 рокуСправа № 912/54/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/54/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП"

про стягнення 6 083,10 грн,

представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" про стягнення 12 212,23 грн, з яких: 6 129,13 грн заборгованості за поставлений товар, 4 014,58 грн пені відповідно до п. 7.1. Договору, 1 738,55 грн інфляційне збільшення та 329,97 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 02.11.2021 № 25/21 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 09.01.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/54/24; постановив справу № 912/54/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд призначив на 07.02.2024 на 12:00.

29.01.2024 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог повністю, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, зазначає, що основний борг за Договором купівлі-продажу від 02.11.2021 № 25/21 у розмірі 6 129,13 грн було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП", на підтвердження чого до відзиву додано платіжну інструкцію в національній валюті від 19.01.2024 № 3525, призначення платежу: "Сплата заборгованості зг. Договору купівлі-продажу № 25/21 від 01 листопада 2021 року у т.ч. ПДВ - 20% - 1021,52 грн".

Відповідач зазначає, що позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" не отримувало додану до позову претензію № 1 та відповідно не могло її розглянути у встановлений строк.

Також відповідач звертає увагу суду на настання форс-мажорних обставин, передбачених п. 6.1. Договору купівлі-продажу від 02.11.2021 № 25/21, що на його думку може свідчити про звільнення від відповідальності, шляхом нарахування штрафних санкцій.

07.02.2024 господарський суд відкрив судове засідання.

Ухвалою від 07.02.2024 господарський суд дозволив Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" до 14.02.2024 подати до суду додаткові пояснення щодо надходження оплати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" за Договором купівлі-продажу від 02.11.2021 № 25/21. Оголосив перерву в судовому засіданні у справі № 912/54/24 до 21.02.2024 на 14:30 год.

07.02.2024 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

У поданій заяві позивач просить провести розгляд справи без його участі. Враховуючи оплату відповідачем заборгованості у розмірі 6 129,19 грн за поставлений товар, просить суд задовольнити позов частково в частині стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних, здійснити розподіл судових витрат, оскільки відповідач провів оплату після відкриття провадження у даній справі.

21.02.2024 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, за змістом аналогічна заяві від 07.02.2023.

21.02.2024 господарський суд продовжив розгляд справи. Уповноважені представники сторін у судове засідання не прибули.

Суд враховує, що позивачем у заяві від 07.02.2024 було підтверджено оплату відповідачем заборгованості за поставлений товар у розмірі 6 129,19 грн.

Ухвалою від 21.02.2024 господарський суд закрив провадження у справі № 912/54/24 в частині стягнення 6 129,13 грн заборгованості за поставлений товар на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 25/21 (далі - Договір, а.с. 16-18), відповідно до умов п. 1.1. якого Покупець зобов`язався придбати, а Постачальник зобов`язався протягом строку дії цього Договору забезпечувати поставку пакувальних товарів (далі - Товари), за цінами згідно Прайс-листа Постачальника.

Відповідно до п. 2.1.-2.2. Договору ціною Договору вважається сукупна вартість всіх партій Товарів (вартість Партій, як зазначено у цьому Договорі), які поставляються по цьому Договору. Ціна одиниці Товару визначається на підставі прайс-листів Постачальника та вказується у замовленнях Покупця та у видаткових накладних на поставку товару. Орієнтовна загальна сума цього контракту складає 1 000 000,00 грн. Ціна кожної одиниці Товарів включає в себе вартість пакування та маркування. Товар поставляється в тарі, яка повинна забезпечувати його зберігання при транспортуванні.

Розділом 3 Договору передбачено умови оплати.

Згідно п. 3.1.-3.4. Договору розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються в безготівковому порядку згідно рахунку-фактури відповідно видатковій накладній при умові відстрочення платежу строком на 21 день, якщо інші умови не передбачені в Специфікації до договору. Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем за погодженням Сторін безготівковому порядку. Покупець приймає на себе усі банківські, а також інші витрати по переказу грошових коштів на рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата надходження коштів на рахунок Постачальника.

Розділом 4 Договору передбачено умови поставки.

Відповідно до п. 4.1. - 4.5. поставка товарів здійснюється транспортом Покупця зі складу Продавця або транспортною компанією на розсуд Покупця. Датою поставки Товарів буде дата надання Товару Покупцю в місце поставки (далі - Дата поставки). Під датою відправки розуміється дата оформленої товарно-транспортної накладної, виписаної на ім`я Покупця і підписаної її представником, що засвідчує факт приймання товарів. На дату поставки Товару Постачальник передає Покупцю всі необхідні оригінали або сканкопії супровідних документів на Товари, а саме: видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспорту накладну (ТТН). Оригінали документів надсилаються Покупцеві Укрпоштою.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товарів, то поставляються в терміни, встановлені сторонами або за відмову від оплати товарів Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до умов п. 8.1., 8.4. Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії на протязі місяця, він вважається пролонгованим на строк до кінця наступного року, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Договір підписано та скріплено печатками.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" здійснило поставку Товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" на загальну суму 6 158,73 грн на підставі наступних видаткових накладних, а саме: від 12.01.2022 № 123 на суму 712,67 грн, від 13.01.2022 № 145 на суму 200,2 грн, від 18.01.2022 № 234 на суму 358,96 грн, від 25.01.2022 № 378 на суму 360 грн, від 31.01.2022 № 479 на суму 111,5 грн, від 01.02.2022 № 519 на суму 293,2 грн, від 03.02.2022 № 550 на суму 196,3 грн, від 04.02.2022 № 471 на суму 2 260,7 грн, від 07.02.2022 № 625 на суму 337,4 грн, від 08.02.2022 № 645 на суму 1 089,6 грн, від 21.02.2022 № 876 на суму 238,2 грн (а.с. 21-29).

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено повернення товару за видатковою накладною від 07.02.2022 № 158 на суму 29,60 грн.

Різниця між сумою поставленого/повернутого Товару і сумою неоплаченого Товару, станом на дату подання даної позовної заяви до суду становить: 6 158,73 грн - 29,60 грн = 6 129,13 грн.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 07.11.2023 № 1 про сплату заборгованості за поставлений товар (а.с. 30-33), відповідь на яку отримано не було.

Таким чином, відповідач станом на день подання позову оплату за поставлений Товар у розмірі 6 129,13 грн не здійснив, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" до господарського суду з позовом у даній справі.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав, поставив відповідачу Товар на загальну суму 6 129,13 грн (з врахуванням повернення відповідачем Товару на суму 29,60 грн). Відповідач обов`язок з оплати поставленого Товару не виконав.

Крім того, як зазначалось судом раніше, після відкриття провадження у справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" добровільно було сплачено заборгованість за поставлений товар в розмірі 6 129,13 грн.

Зазначене стало підставою для закриття провадження у справі № 912/54/24 в частині стягнення 6 129,13 грн заборгованості за поставлений товар на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Щодо нарахування позивачем 4 014,58 грн пені відповідно до п. 7.1. Договору, 1 738,55 грн інфляційного збільшення та 329,97 грн 3% річних, господарський суд зазначає про наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

За умовами п. 7.1. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товарів, то поставляються в терміни, встановлені сторонами або за відмову від оплати товарів Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд зазначає, що умова Договору про нарахування пені за кожний день прострочення платежу не є встановленням сторонами іншого строку, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, судом враховано, що п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

При цьому, необхідно враховувати умови пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, з урахуванням яких вбачається, що правомірним для нарахування пені є період до 30.06.2023 (оскільки на строк дії карантину строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, було продовжено).

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 2 899,08 грн (за період з 15.03.2022 по 30.06.2023 на суму заборгованості 6 129,13 грн).

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Господарський суд перевірив поданий позивачем розрахунок 3% річних (за період з 15.03.2022 по 29.12.2023) та інфляційного збільшення (за період березень 2022 - листопад 2023 року) на суму заборгованості 6 129,13 грн та встановив, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення 329,97 грн 3% річних та 1 738,55 грн інфляційного збільшення підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Крім того відповідачем також не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов`язання за Договором (докази наявності значної заборгованості у період воєнного стану, тощо), але самим повідомлено, що заборгованість виникла не через його небажання сплачувати отриманий твар, а через відсутність у бухгалтерії відповідних видаткових накладних, що за його твердженням - є людським фактором.

Також суд звертає увагу, що ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі.

З огляду на наведене, відповідач не може бути звільнений від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання умов Договору через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Крім того у даній справі суд не знаходить підстав і для зменшення штрафних санкцій.

Щодо заперечень відповідача про не дотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору - не направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" претензії № 1 з описом вкладенням, господарський суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до спірних правовідносин, оскільки право особи на звернення до суду передбачено ст. 55 Конституції України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 2 899,08 грн пені, 1 738,55 грн інфляційного збільшення та 329,97 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2023 між Адвокатським бюро "Бражник і партнери" (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 301 (надалі - Договір від 19.12.2023 № 301, а.с. 9-13), відповідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Бюро зобов`язується надати Клієнту визначену цим Договором правову допомогу, а Клієнт зобов`язується сплатити винагороду Бюро.

Розділом 2 Договору від 19.12.2023 № 301 передбачено послуги Бюро.

Відповідно до п. 2.1. Договору від 19.12.2023 № 301 Бюро надається наступна правова допомога: усні та письмові консультації, роз`яснення з правових питань, що стосуються стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 02.11.2021 № 25/21, укладений між ТОВ "ТК Роялторг" та ТОВ "Долинське ХПП" у розмірі 6 129,13 грн; складання процесуальних документів, а саме позовної заяви про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 25/21 від 02.11.2021 року, укладений між ТОВ "ТК Роялторг" та ТОВ "Долинське ХПП" у розмірі 6 129,13 грн включаючи всі штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних за користування коштами; у разі необхідності участь у судових засіданням у судах всіх інстанцій та надання іншої правової допомоги обумовленої предметом даного договору.

Згідно п. 4.4. Договору від 19.12.2023 № 301 Клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати винагороду Бюро.

Відповідно до п. 7.1.-.7.3 Договору від 19.12.2023 № 301 за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Бюро винагороду у розмірі 4 500,00 грн, яка сплачується наступним чином: - 100% винагороди сплачується адвокатському бюро у вигляді авансу протягом 3-х робочих днів з дня укладання даного договору. При визначенні розміру гонорару (оплати додаткової винагороди) Бюро до уваги беруться наступні фактори: обсяг і час роботи, що вимагалися для належного виконання доручення, ступень складності питань, що стосуються доручення. Оплата винагороди здійснюється Клієнтом у готівковій або безготівковій формі.

Згідно п. 11.1. Договору від 19.12.2023 № 301 він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 року.

Договір від 19.12.2023 № 301 підписано та скріплено печатками сторін.

На підтвердження надання послуг з правової допомоги підписано Акт (опис) виконаних робіт по Договору від 19.12.2023 № 301 (а. с. 14), відповідно до якого Сторони узгодили, що згідно умов договору у період його дії Бюро надало, а Клієнт отримав наступні послуги:

- усні та письмові консультації, роз`яснення з правових питань, що стосуються стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №25/21 від 02.11.2021 року, укладений між ТОВ "ТК Роялторг" та ТОВ "Долинське ХПП" у розмірі 6 129,13 грн. - 500 грн;

- складання процесуальних документів, а саме позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 02.11.2021 № 25/21, укладений між ТОВ "ТК Роялторг" та ТОВ "Долинське ХПП" у розмірі 6 129,13 грн включаючи всі штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних за користування коштами - 3 500,00 грн;

- у разі необхідності участь у судових засіданням та надання іншої правової допомоги обумовленої предметом даного договору - 500,00 грн;

Підписом в акті Клієнт підтвердив, що отримав та прийняв послуги надані у п. 1 у повному обсязі від Бюро. Даний акт являється детальним описом робіт виконаних адвокатом в рамках надання договору правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява від 29.12.2023 № б/н, заяви про розгляд справи без участі позивача від 07.02.2024 та від 21.02.2024, всі копії документів завірені представником позивача.

Крім того, в матеріалах справи міститься ордер серії АЕ № 1065168 від 29.12.2023.

Частиною 2 ст. 126 Господарського кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, зважаючи на відсутність відповідних клопотань та заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

Разом з цим за змістом п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково (81,66 %), витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у сумі 3 674,70 грн.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" (28500, Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Долинська, вул. Чумацький шлях, буд. 13; код ЄДРПОУ: 41152193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" (28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Чкалова, буд. 73; код ЄДРПОУ: 39405595) 2 899,08 грн пені, 1 738,55 грн інфляційного збільшення та 329,97 грн 3% річних, а також 2 191,75 грн судового збору та 3 674,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Роялторг" до електронного кабінету в системі "Електронний суд"; Товариству з обмеженою відповідальністю "Долинське ХПП" (28500, Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Долинська, вул. Чумацький шлях, буд. 13, та на електронну пошту: k.dolzhenko@vimeksim.com, office@elixir-ukraine.com).

Повне рішення складено 21.02.2024.

Суддя О.Л. Бестаченко