Ухвала

від 21.02.2024 по справі 914/90/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.02.2024 Справа № 914/90/24

За позовом: Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі відокремленого структурного підрозділу «Рівненський фаховий коледж «Національного університету біоресурсів та природокористування України», м. Рівне,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Пірамід Корп», смт. Дубляни Самбірського району Львівської області,

про стягнення 1'300,00 грн штрафу.

Суддя Б. Яворський.

Представники сторін не викликались.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі відокремленого структурного підрозділу «Рівненський фаховий коледж «Національного університету біоресурсів та природокористування України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Пірамід Корп» про стягнення 1'300,00 грн штрафу за невиконання зобов`язань за договором №1 про закупівлю товарів від 02.10.2023. У позовній заяві позивач також зазначив, що орієнтовний розмір витрат за надання правової допомоги складає 5'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.01.2024 року справу № 914/90/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

12.02.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№5108/23), у якому повідомив суд про погашення товариством заборгованості за договором №1 від 01.10.2023. Просить закрити провадження у справі за відсутністю предмета спору. У підтвердження наведеного до відзиву долучено копію платіжної інструкції №13 від 12.01.2024.

20.02.2024 позивач на електронну адресу суду подав відповідь на відзив, у якому підтвердив здійснену відповідачем оплату; просив суд повернути сплачений судовий збір, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правової допомоги у справі.

Розглянувши подані докази та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Із врахуванням наведеного, на даний час відсутній предмет спору, оскільки відповідачем після звернення позивача із позовною заявою сплачено існуючу перед позивачем заборгованість, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача 5'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 ГПК України).

До матеріалів справи позивачем долучено копію договору про надання правої допомоги від 13.12.2023, акта приймання-передачі виконаних робіт від 16.02.2024 на суму 5'000,00 грн, ордеру та докази відправлення заяви відповідачу.

Відповідач доказів неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката не подав, щодо заяви не заперечив.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю чи частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано копію договору про надання правової допомоги від 13.12.2023, укладеного позивачем (замовник) та Адвокатським обєднанням «ВЕРІТАС» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику визначену цим договором правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в судах загальної та спеціальної юрисдикції, усного та письмового консультування, підготовки проектів процесуальних документів та інше, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги. Оплата виконаних робіт/наданих послуг (гонорар) є фіксованим, не залежить від часу, витраченого виконавцем на надання послуг і становить 5'000,00 грн. На підтвердження факту надання послуг складається акт приймання виконаних робіт (п.1.3 договору).

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

У той же час, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

На підставі зазначеного, під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 16.02.2024 виконавцем надано наступні послуги: надання консультацій та визначення правової допомоги, підготовка позовної заяви та відповіді на відзив.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд також враховує висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката, які позивач просить суд покласти на відповідача складають 5'000,00 грн., що є непропорційним до предмета спору та складності даної справи.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін, відсутність складних арифметичних розрахунків, відсутність потреби у витраті адвокатом позивача значного часу на надання правової допомоги в рамках розгляду даної справи, суд не вважає за доцільне покладення на відповідача всіх витрат, які поніс позивач у зв`язку з необхідністю сплати адвокату гонорару, передбаченого договором.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує також малозначність справи та її розгляд судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Надавши оцінку усім доданим до позову доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, з огляду на критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (опрацювання матеріалів та складання тексту позовної заяви), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є 3'000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, котрі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 12, 126, 129, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Закрити провадження у справі № 914/90/24.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Пірамід Корп» (81470, Львівська область, Самбірський район, смт. Дубляни, вул. Шевченка, 3А; ідентифікаційний код 39484237) на користь Національного університету біоресурсів та природокористування України в особі відокремленого структурного підрозділу «Рівненський фаховий коледж «Національного університету біоресурсів та природокористування України» (33001, м.Рівне, вул.Коперника, 44; ідентифікаційний код 40266301) 3'000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський.