Рішення

від 20.02.2024 по справі 927/1673/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1673/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач",

код ЄДРПОУ 40884096, вул. Янтарна, 5-В, м. Київ, 03170,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонтрейд",

код ЄДРПОУ 43458920, вул. І.Мазепи, 57-Б, м. Чернігів, 14000,

Предмет спору: про стягнення 181 406,64 грн

представники сторін: не викликались;

Обставини справи:

15.12.23, до господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонтрейд" про стягнення 181 406,64 грн, з яких: 136 468,30 грн основного боргу, 7100,09 грн 3% річних та 37 838,25 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений товар за договором №99/02-ВД від 01.02.20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.23 справа №927/1673/23 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; зобов`язано відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонтрейд" зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Ухвала суду від 21.12.23 доставлена в електронному вигляді до електронного кабінету позивача 21.12.23 о 12:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 21.12.23.

У зв`язку з відсутністю станом на день відкриття провадження у справі у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонтрейд" зареєстрованого електронного кабінету, ухвала суду від 21.12.23, що направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві і яка відповідає адресі державної реєстрації, було повернуто до суду з відміткою відділу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/909/23.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

01.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" (надалі-Постачальник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетонтрейд" (надалі-Покупець) укладено Договір №99/02-ВД, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується організувати та забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту Покупця, а Покупець - приймати і оплачувати паливо відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п.1.3. Договору відпуск палива покупцеві здійснюється оператором АЗС на автотранспорт Покупця згідно переліку транспортних засобів Покупця (Додаток №1 до Договору).

Постачальник організовує заправлення автотранспорту Покупця на АЗС за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 1 (пункт 2.1. Договору).

Згідно пункту 2.5. Договору кількість відпущеного палива фіксується у відомості, що ведеться безпосередньо на АЗС. У відомості мають бути також відмітки: державного номеру транспортного засобу, ФІО водія, дати, часу передачі, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія транспортного засобу покупця.

Також одержання палива підтверджується даними видаткових накладних (пункт 2.6. Договору).

Згідно з пунктом 2.9. Договору Постачальник зобов`язується оформити та надати Покупцю видаткову накладну в електронному форматі і відповідно до вимог діючого законодавства України.

Покупець зобов`язується протягом 3 робочих днів «Затвердити» надану в електронному форматів видаткову накладну. В разі порушення Покупцем даного зобов`язання видаткова накладна вважатиметься «Погодженою» (пункт 2.10 Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору розрахунки між сторонами за відпущені через роздрібну мережу АЗС ПММ за цим договором здійснюються виключно у безготівковій формі в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту виписки такого рахунка.

У випадку порушення Покупцем строку оплати за паливо, передбаченого пунктом 3.1. Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 6.2. Договору).

Згідно з пунктом 9.9. Договору, даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами. По закінченню вказаного строку, якщо одна із сторін не заявить про припинення договірних відносин, договір вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах.

Згідно доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем, в період виконання Договору з 15.03.20 по 28.02.22 Позивачем здійснено відпуск товару Відповідачу на суму 1 747 469,30 грн, що підтверджується видатковими накладними на поставку товару: №2019 від 15.03.22 -81 315,50 грн., № 2469 від 31.03.20 - 34 882,00 грн., № 2820 від 13.04.20 - 21 501,00 грн., № 3209 від 28.04.20 - 15 718,00 грн., № 3439 від 30.04.20 - 4 928,00 грн., № 3718 від 13.05.20- 17 157,00 грн., № 4092 від 27.05.20-17 091,00 грн., № 4369 від 31.05.20 - 5 344,00 грн., № 4926 від 15.06.20 - 20 476,00 грн., № 5387 від 30.06.20-24 892,00 грн., № 6882 від 31.07.20 - 39 285,90 грн., № 6022 від 15.07.20- 20 520,00 грн., № 7269 від 14.08.20 - 44 528,00 грн., № 7827 від 31.08.20- 32 852,00 грн., № 8628 від 15.09.20- 24 925,50 грн., № 9193 від 30.09.20- 46 928,70 грн., № 9711 від 15.10.20 - 34 189,00 грн., №10465 від 31.10.20 - 32 813,80 грн., № 11193 від 15.11.20, 49 469,00 грн., №11664 від 30.11.20 - 27 934,20 грн., №12257 від 15.12.20 -31808,00 грн., № 12735 від 30.12.20 - 42 973,20 грн., № 239 від 15.01.21 - 20 172,00 грн, № 732 від 31.01.21-25 998,60 грн., № 1146 від 15.02.21 -21 611,00 грн,№ 1474 від 28.02.21 - 36 938,00 грн., № 2040 від 15.03.21 - 46 672,00 грн., № 2705 від 31.03.21 - 57 246,00 грн., № 3376 від 15.04.21 - 54 550,00 грн., № 4129 від 30.04.21 - 46 705,00 грн., № 5198 від 31.05.21 - 58 500,00 грн., № 4571 від 15.05.21 - 52 400,00 грн., № 6019 від 15.06.2021 р.- 63 375,00 грн., № 6656 від 30.06.2021 р. - 31 250,00 грн., № 7411 від 15.07.2021 р. - 52 116,00 грн.. № 8208 від 31.07.2021 р. - 43 934,50 грн., № 9643 від 31.08.21- 45 942,00 грн., № 8874 від 15.08.21 - 68 145,00 грн., № 10317 від 15.09.21 - 51 298,00 грн., № 11036 від 30.09.21 - 32 462,50 грн., № 11773 від 15.10.21 - 32595,50 грн., № 12369 від 31.10.21-38 756,70 грн., №13570 від 30.11.21-45 147,90 грн, № 12941 від 15.11.21 - 40 512,00 грн., № 14225 від 15.12.21 - 10 170,00 грн., №14818 від 31.12.21 - 17 920,00 грн., № 322 від 15.01.22 - 8 886,50 грн., № 861 від 51.01.22 - 28 362,30 грн., № 1451 від 15.02.22 - 35 713,00 грн., № 1764 від 28.02.22-10 550,00 грн. Як свідчать матеріали справи, зазначені видаткові накладні підписані Відповідачем, як в електронному, так і в паперовому форматі.

У той час як Відповідачем сплачено отриманий товар частково у розмірі 1 611 001,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 40-47) що призвело до утворення заборгованості в розмірі - 136 468,30 грн.

Як вбачається з матеріалів позову, заявлена до стягнення сума основного боргу складається із залишкової суми (несплаченої) в розмірі 26 856,50 грн відпущеного товару згідно видаткової накладної № 12941 від 15.11.2021 на суму 40 512,00 грн, також по видатковим накладним №14225 від 15.12.21 на суму 10 170,00 грн, №14818 від 31.12.21 на суму 17920,00 грн, №322 від 15.01.22 на суму 8886,50 грн, №861 від 31.01.22 на суму 28 362,30 грн, №1451 від 15.02.22 на суму 34713,00 грн, №1764 від 28.02.22 на суму 10 550,00 грн, які підписані відповідачем електронним підписом.

На підтвердження факту здійснення Відповідачем часткових оплат за Договором Позивачем надано інформацію про надходження коштів від Відповідача.

Одночасно, суд звертає увагу Позивача на наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданий в якості доказу акт звірки взаємних розрахунків, який не підписаний боржником, не є належним доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати поставленого товару.

У свою чергу, Позивач вказує, що граничний строк для оплати партії нафтопродуктів за період з 15.11.21 по 28.02.22 становить 28.02.2022, який Відповідачем пропущено, чим водночас допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим Позивачем здійснено нарахування за період з 01.03.22 - 23.11.2023 3 % річних у розмірі 7100,09 грн та інфляційні втрати - 37 838,25 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного виконання Відповідачем умов Договору та здійснення повної оплати за відпущений йому товар або ж інших доказів задля спростування заявлених Позивачем вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором поставки та надання послуг.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із врахуванням викладеного вище та встановленого судом, а також з огляду на положення пункту 2.10. Договору суд дійшов висновку, що у Відповідача станом на дату звернення до суду з позовом існує заборгованість за Договором в розмірі 136 468,30 грн у вигляді отриманого, однак не сплаченого товару (палива), що відповідно свідчить про обґрунтованість вимог Позивача в цій частині.

При цьому судом враховано відсутність заперечень Відповідача та доказів того, що відпущена за спірний період продукція не відповідає вимогам щодо якості, обсягу, тощо.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті поставлених позивачем нафтопродуктів за Договором №99/02-ВД від 01.02.20, суд, перевіривши розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений період, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 37838,25 грн інфляційного збільшення, 7100,09 грн 3% річних.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 2722,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 232, 233, 236-242, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонтрейд" (код ЄДРПОУ 43458920, вул. І.Мазепи, 57-Б, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" (код ЄДРПОУ 40884096, вул. Янтарна, 5-В, м. Київ, 03170) 136 468,30 грн основної заборгованості, 37 838,25 грн інфляційного збільшення, 7100,09 грн 3 % річних та 2722,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв`язку - тел.099 420 54 50.