Постанова

від 15.02.2024 по справі 554/2693/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2693/22 Номер провадження 22-ц/814/780/24Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Клименка І.В.

розглянувши в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 рокуухваленого у складі головуючого судді Черняєвої Т.М., повний текст судового рішення виготовлено - 20.09.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У поданій позовній заяві просила скасувати наказ Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області №42-Л від 15 квітня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Позов обґрунтовувала тим, що вона з 01 червня 2018 року працює на посаді начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.

Зазначала, що за період часу з 01 червня 2018 року і до кінця 2020 року керівництвом Регіонального центру її робота заохочувалася, як призначенням премії, так і врученням відзнак у вигляді грамоти чи подяки. Після тяжкого перебігу хвороби на ковід і тривалого лікування з кінця листопада 2020 року і до початку січня 2021 року директор ОСОБА_3 зажадав її звільнення, і у випадку, якщо вона не піде, пригрозив дисциплінарним переслідуванням.

Так, 11 січня 2021 року ОСОБА_1 була оголошена догана. На наступний же день відповідний наказ директора Регіонального центру вона оскаржила до суду.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, наказ Регіонального центру № 1-К від 11 січня 2021 року скасований.

ОСОБА_1 отримано наказ Регіонального центру №54-к від 18 червня 2021 року «Про скасування наказу Регіонального центру від 11 січня 2021 року №1-к» та наказ №83-к від 30 липня 2021 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Після поновлення на роботі позивачем була подана заява про надання відпустки по догляду за малолітньою дитиною до досягнення 6-річного віку, так як на підставі медичного висновку її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребував домашнього догляду.

У зв`язку з оголошенням військового стану в Україні, з 24 лютого 2022 року працівники Регіонального центру переведені на дистанційний режим роботи. Її чоловік ОСОБА_5 24.02.2022 року мобілізований до лав ЗСУ. Зважаючи на те, що термін дії медичної довідки на дитину, яка давала підставу на продовження відпустки по догляду за нею, закінчувався, на беручи до уваги вище перелічені обставини, позивачка вирішила, що зможе працювати віддалено із дому та поєднувати роботу і материнство, забезпечуючи себе та дітей.

14.03.2022 року Регіональним центром видано наказ про переведення ОСОБА_1 на дистанційний режим роботи та надано доручення, згідно якого вона кожного дня повинна подавати звіт про виконану роботу фахівцю з публічних закупівель, хоча, згідно її посадової інструкції, вона підзвітна і підконтрольна лише директору та заступнику директора Регіонального центру. Вважає, що вказане доручення суперечить її посадовій інструкції та є не законним. Це доручення видане лише 14.03.2022 року (при виході позивачки на роботу), хоча дистанційна робота запроваджена із 24.02.2022 року. Зобов`язання її подавати звіт було поєднано із діями ОСОБА_3 щодо ненадання їй доступу до інформації та документів Регіонального центру, які були необхідні для виконання посадових обов`язків. Фактично не була допущена до роботи.

В подальшому Координаційним центром з надання правової допомоги були видані доручення, які передані позивачці через Регіональний центр, які вона в повному обсязі та вчасно виконувала.

В наданих поясненнях на вимогу Регіонального центру позивачка вказувала про те, що з дорученням № 2 від 14.03.2022 року не погоджуюся з тих підстав, що воно видане з порушенням посадової інструкції, в умовах абсолютної дискримінації, з грубим систематичним порушенням трудових прав.

Крім того, що визначений дорученням порядок подання інформації не відповідає посадовим інструкціям, директором не визначена методика подання інформації та відсутні будь-які (найменші) гарантії прозорості запропонованої процедури.

Одночасно з цим повідомила директора Регіонального центру про те, що продовжує в повному обсязі виконувати посадові обов`язки, з урахуванням умов воєнного стану та інших обмежень, які відносно неї активно застосовуються.

15.04.2022 року Регіональним центром видано Наказ № 42-К про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

Виданий наказ ОСОБА_1 вважає незаконним у зв`язку з його невідповідністю порядку звітності, який визначений посадовою інструкцією начальника відділу якості, та виходячи з інших фактичних обставин справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - відмовлено.

Рішення суду мотивовано, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що вона не була допущена до роботи та не мала доступу до документів, які знаходяться в очолюваному неї відділі, чи ненадання, будь-якої інформації її підлеглими, а також неможливості виконання нею інших обов`язків, передбачених посадовою інструкцією з поважних причин.

Суд критично віднісся до доказів відносно ненадання директором РЦ витребованих нею документів, оскільки у директора РЦ відсутній обов`язок надавати начальнику відділу документацію, яка знаходиться у очолюваною нею підрозділі РЦ, а також відсутні обставини, які перешкоджали ОСОБА_1 отримати все необхідне для роботи у підлеглих працівників.

Суд першої інстанції зазначив, що надані до суду докази не надають можливості зробити висновок про імовірність переслідування позивачки як викривача корупційного правопорушення.

Судом взято до уваги доводи позивачки про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є багатодітними батьками, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.28). Згідно витягу із наказу №36 від 24.02.2022 року, ОСОБА_6 призваний на військову службу до ЗСУ (а.с.29). Відповідно до довідки командира військової частини, ОСОБА_1 надає допомогу ЗСУ на волонтерських посадах (а.с.65). Проте вказані обставини не можуть бути аргументами для повного невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, як працівника РЦ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із рішенням Октябрського районногосуду м.Полтави від 13 вересня 2023 року не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохає скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скасувати наказ Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області № 42-К від 15.04.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »

Зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, що грубо порушує норми процесуального права.

При цьому, зазначено, що жоден з учасників справи не доводив те, що обставини уданій справі є інакшими, ніж установлені під час розгляду справи № 554/3716/23. Власний висновок суду про таке відсутній.

Мотивувальна частина оскаржуваного рішення, всупереч вимогам ч.4 ст. 265 ЦПК України, не містить даних, чому суд першої інстанції відхилив як доказ: постанову Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, та не звільнив ОСОБА_1 від обов`язку доказування відсутності винних дій з боку апелянти, які обставини даної цивільної справи визначив інакшими на відміну від справи № 554/3716/23 та чому відмовив у застосування вимог ч.4 ст. 81 ЦПК України.

Зазначає, що для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку роботодавця; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.

Як вбачається з оскаржуваного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, підставою для оголошення догани стало невиконання доручення директора Регіонального центру № 2 від 14.03.2022 року.

Формулювання будь-якого іншого дисциплінарного проступку, його суть та конкретні обставини, відомості про наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, як і доказів про таку шкоду, оскаржуваний наказ Регіонального центру № 42-К від 15.04.2022 року, не містить.

В посадовій інструкції начальника відділу якості відсутній обов`язок подавати щоденні звіти і зазначено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків. Відтак, неподання чи несвоєчасне подання працівником щоденного звіту про виконану роботу не можна розцінювати як безумовне порушеня трудової дисципліни працівником. Неподання щоденного звіту може розцінюватися як порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків тільки в сукупності з наявністю інших порушень щодо невиконання чи неналежного виконання своїх посадових обов`язків.

Ухвалюючи рішення про законність наказу Регіонального центру № 42-К від 15.04.2022, суд першої інстанції не врахував відсутність посадової функції формувати і подавати щоденні звіти, та відсутність інших проступків.

Посилаючись на лист РЦ № 015/03.1-27/132 від 25.03.2022 яким було доручено розробити проект річного плану моніторингу в термін виконання до 30.03.2022, лист КЦ № 001/04.1-08/657 від 07.04.2022 із резолюцією про направлення заповненої форми на електронну адресу РЦ та КЦ з терміном виконання 15.04.2022, суд першої інстанції неправильно оцінив фактичні обставини справи, так як предметом оскаржуваного наказу було лише невиконання доручення № 2 від 14.03.2022.

Всі інші згадані питання розглядалися в межах окремих наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у справах № 554/3716/23 та № 554/2996/22, рішення по яким набрали законної сили.

08.12.2023 року до Полтавського апеляційного суду від Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області надійшов відзив в якому апелянт просив рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року призначена на посаду начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Полтавській області. (т.1 а.с.95).

Наказом №42-К від 15.04.2022 року ОСОБА_1 , начальнику відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, оголошено догану, у зв`язку з порушенням нею: ст.139 Кодексу законів про працю України; п. 5 Правил етичної поведінки працівників системи надання безоплатної правової допомоги, затверджених наказом КЦ від 29.03.2019 № 40; п. 8 Положення про відділ забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів РЦ затверджене наказом РЦ від 27.03.2019 №10; 2.3 Посадової інструкції начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів РЦ затверджена наказом директора РЦ від 27.03.2019 № 11 (а.с.20).

Як вбачається із оскаржуваного наказу, відповідач при накладенні дисциплінарного стягнення виходив із того, що згідно наказу директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області ОСОБА_3 від 14.03.2022 року №32-к ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів, на період дії воєнного стану: наказано забезпечувати виконання своїх обов`язків у віддаленому доступі (за місцем проживання) із застосуванням електронних комунікацій і технологій та дотримання вимог щодо дисципліни праці, загальноприйнятих правил безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки, тощо; не допускати перебоїв у телефонному та електронному зв`язку в робочий час; у разі виникнення надзвичайних ситуацій у процесі виконання своїх обов`язків, невідкладно інформувати про них директора РЦНБВПД у Полтавській області (т.1 а.с.10).

На підтвердження невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, представником роботодавця надано підтвердження того, що:

- 21.03.2022 на електронну пошту ОСОБА_1 було направлено наказ КЦ «Про затвердження Порядку організації проведення моніторингу дотримання адвокатами стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 09.04.2021 №50 для ознайомлення та організації виконання (скриншот з електронної пошти т.1 а.с.122);

- 25.03.2022 на електронну пошту ОСОБА_1 було направлено лист РЦ №015/03.1-27/132 від 25.03.2022, яким було доручено розробити проект річного плану моніторингу та подати його на затвердження директору РЦ в термін виконання до 30.03.2022 (скриншот електронної пошти т.1 а.с.128);

- 12.04.2022 на електронну пошту ОСОБА_1 було направлено лист КЦ №001/04.1-08/657 від 07.04.2022 із резолюцією директора РЦ: «Забезпечити виконання. Направити заповнену форму на електронну адресу PII та КЦ. Термін виконання 15.04.2022.» (скриншот електронної пошти т.1 а.с.127).

Згідно Доручення директора РЦНБВПД у Полтавській області ОСОБА_3 №2 від 14.03.2023 року, доручено працівникам РЦНБВПД у Полтавській області, які працюють у дистанційному режимі, на період дії воєнного стану, подавати звіт про виконану роботу за попередній день у електронній формі на пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.11). Збір інформації доручено провідному фахівцю із закупівель відділу організації роботи, юридичного забезпечення та розвитку інфраструктури Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_7 .

Згідно службової записки ОСОБА_8 від 11.04.2023 року, наданої на ім`я директора РЦ , станом на 11.04.2022 року, начальником відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів РЦНБВПД у Полтавській області ОСОБА_1 не подаються звіти про виконану роботу за попередній день, на виконання доручення від 14.03.2022 року №2 (т.1 ст.16).

Начальником РЦ направлено ОСОБА_1 за вих. №015/03.1-27/160 від 11.04.2022 року лист з проханням протягом одного робочого дня з моменту отримання листа, надати на електронну пошту пояснення щодо невиконання доручення директора від 14.03.2022 року №2 (а.с.107).

12.04.2022 року ОСОБА_1 направила на адресу директора РЦНБВПД у Полтавській області ОСОБА_3 лист, яким повідомила про те, що доручення №2 від 14.03.2022 року видане із порушенням посадової інструкції начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів. Визначений дорученням порядок подання інформації не визначена методика подання інформації та відсутні будь-які (найменші) гарантії прозорості запропонованої процедури. Повідомила про виконання нею в повному обсязі посадових обов`язків, з урахуванням умов воєнного стану та інших обмежень, які відносно неї активно застосовуються (т.1 а.с.18).

Як вбачається з оскаржуваного наказу, відповідач при накладенні дисциплінарного стягнення виходив із того, що факт невиконання у період з 14 березня 2022 року по 11 квітня 2022 року доручення директора Регіонального центру № 2 від 14.03.2022 начальником відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру ОСОБА_1 , говорить про порушення нею: ст.. 139 КЗпП України, пункту 5 Правил етичної поведінки працівників системи надання безоплатної правової допомоги, затверджених наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 29.03.2019 № 40; пункту 1.3. Посадової інструкції начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру, затвердженої директором Регіонального центру 01.06.2018.

Позиція апеляційного суду

При застосуванні норм права, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до статті 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Згідно із статтею 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці , дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Положенням статті 40 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Відповідно до положень статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі. У трудовому законодавстві немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення.

Обґрунтовано суд першої інстанції вказав на те, що згідно з частинами першою та другою статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У частині першій статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Тобто, роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Згідно до частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни.

Відмова працівника дати письмові пояснення не перешкоджає накладенню на працівника відповідного стягнення.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Трудові спори з питань накладення дисциплінарних стягнень вирішуються в установленому законодавством порядку.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, на правову позицію, яка висловлена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 грудня 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у якій Верховний Суд України зазначив, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Відтак, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку роботодавця; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що формулювання будь-якого іншого дисциплінарного проступку, його суть та конкретні обставини, відомості про наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, як і доказів про таку шкоду, оскаржуваний наказ Регіонального центру № 42-К від 15.04.2022 року не містить.

В посадовій інструкції начальника відділу якості відсутній обов`язок подавати щоденні звіти та зазначено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків.

Відтак, беручи до уваги вищезазначене, апеляційний суд вважає, що неподання чи несвоєчасне подання працівником щоденного звіту про виконанц роботу не можна розцінювати як безумовне порушення трудової дисципліни працівником. Неподання щоденного звіту може розцінюватися як порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків тільки в сукупності з наявністю інших порушень щодо невиконання чи неналежного виконання своїх посадових обов`язків.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 рокуз ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст. 374, п.3, 4 ч.1 ст. 376, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати незаконним та скасувати наказРегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області №42-Л від 15 квітня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Стягнути з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2024 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль